Фабула 40

Фабула 39.

Приватне акціонерне товариство «Слов’янська культура» (далі – ПАТ) звернулось в суд з позовом до ТОВ «Казка» про примусове встановлення платного безстрокового земельного сервітут на земельній ділянці 0, 12 га, що належить на праві в оренди ТОВ «Казка».

Свої вимоги ПАТ обґрунтовувало тим, що після надання міською радою в оренду земельної ділянки ТОВ «Казка» М.,була обмежена можливість ПАТ обслуговувати та безперебійно експлуатувати нежитлові приміщення одного із власних корпусів.

В своєму позові ПАТ просило встановити земельний сервітут на: а) право цілодобового проходу та проїзду представників, працівників та відвідувачів ПАТ по ви ще наведений земельний ділянці; б) право цілодобового проходу та проїзду представників, працівників та відвідувачів на транспортних засобах, які використовуються в цілях і в інтересах ПАТ по визначеної вище земельної ділянці; в) право цілодобового доступу, входу і виходу на територію нежитлових приміщень для зберігання плавальних засобів та інвентарю. Також ПАТ пропонувало передбачити плату за використання земельної ділянки за договором земельного сервітуту в розмірі половини орендної плати за земельну ділянку, відведену під сервітут, виходячи з розміру орендної плати за один квадратний метр для вказаної земельної ділянки.

ТОВ «Казка» заперечувало проти встановлення земельного сервітуту в судовому порядку, оскільки: 1) ПАТ не доводить той факт, що земельний сервітут повинен бути встановлений на земельній ділянці ТОВ у зв’язку із відсутністю інших шляхів доступу до об’єктів права власності позивача; 2) види прав земельного сервітуту (цільове призначення сервітуту), на які наполягає ПАТ, суттєво обмежить права ТОВ при використанні орендованої земельної ділянки; 3) розмір плати, який пропонувався за використання земельної ділянки за договором земельного сервітуту, не відповідає вимогам чинного законодавства.

В листопаді між громадянами Криловим та Павловим укладено та нотаріально посвідчено договір дарування земельної ділянки. Відповідно до договору до Павлова переходило право власності на земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва площею 0,10 га, яка розташована в садівничому товаристві «Пролісок».

Через три місяці Крилов звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним та зобов’язання Павлова повернути земельну ділянку та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Свої позивні вимоги Крилов обґрунтовував тим, що: а) він домовлявся з Павловим укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, але на дату укладення договору Павлов не мав грошей і на його прохання він погодився оформити нотаріально договір дарування земельної ділянки, але фактично відповідач зобов'язався через три місяці віддати гроші за вказану земельну ділянку, в розмірі шість тисяч доларів США; б) ним не були підписані всі примірники договору дарування земельної ділянки; в) на момент відчуження земельної ділянки була відсутня згода дружини на вчинення такого договору.

Павлов заперечував проти доводів Крилова, зазначаючи що: а) спірну земельну ділянку він фактично використовував майже 5 років до укладення договору дарування. На спірній земельній ділянці ним розпочато будівництво садового будинку, але не завершено оскільки Крилов відмовився від права на земельну ділянку, що розташована в садівничому товаристві «Пролісок»; 2) як тільки він дізнався, що вказана земельна ділянка була приватизована на ім'я Крилова вони домовились укласти договір дарування такої земельної ділянки; 3) спонукав подати відповідний позив Крилова його колишній сусід, земельна ділянка якого була в садівничому товаристві розташовувалась поруч, оскільки хотів купити у нього цю земельну ділянку.

Дата добавления: 2015-07-13