Соціально - філософські наслідки економічної глобалізації

Суспільство ризику.

Модель суспільства «глобальне село».

Основні ознаки: національні держави та національні культури втрачають значення.

Позитивні можливості: демократизація; зростання відчуття планетарної єдності.

Небезпеки: втрата національної ідентичності і батьківщини; активізація неонаціоналізму і антиглобалізму як контр рухів; посилення впливу мультикультуралізму на політичні рішення; неконтрольованість.

Основні ознаки: глобальні кризи і катастрофи загрожують усьому людству.

Позитивні можливості: усвідомлення цілісності та єдності світу; кооперація і солідарність як імператив (об’єктивна умова виживання людства).

Небезпеки: перевантаження міжурядових та урядових органів управління; ушкодження в більшості випадків мають незворотний характер; делегування відповідальності, яке зрештою обертається безвідповідальністю.

Ці моделі глобалізованого мега-суспільства пов’язані з ідеєю нового економічного порядку, яка почала інтенсивно розроблятися ще у 70-х рр. ХХ ст., а за сучасних умов посилила свою актуальність.

Важливою складовою нового економічного порядку є намагання здійснити вимогу нової солідарності, яка знаходить прояв у наданні економічної допомоги країнам, що розвиваються, усунення диспропорцій, що існують у світі, впровадженні ефективного контролю за діяльністю транснаціональних корпорацій, та тим самим закласти основу для справжнього співробітництва. Становлення нового світового порядку обумовлює необхідність реформування основних міжнародних, економічних та фінансових організацій, а також діяльності ООН, щоб вирішувати ті проблеми, які не можуть розв’язати ізольовані соціуми.

Економічна глобалізація, як і усі глобалізаційні процеси, має суперечливі прояви і наслідки. Так, з одного боку, вона створює передумови для прискореного інноваційного розвитку національно організованих соціумів, сприяє більш ефективному міжнародному розподілу праці, а з іншого, - посилює і закріплює соціальне розшарування на планетарному рівні, загострює конкуренцію між глобальними гравцями на полі світового ринку Глобалізований капіталізм прагне досягти успіху, тобто зиску, за будь-яку ціну. Наведемо спостереження за цією тенденцією Дж. Сороса, американського мільйонера, засновника благодійних фондів сприяння демократії та відкритості суспільств. “Гроші, - підкреслює він, - тепер впливають на життя людей більш ніж будь-коли”. Влада грошей витісняє далеко на задній план суспільного життя духовні, моральні, культурні та професійні норм, цінності.

Глобалізація є викликом суверенітету національних держав, адже вона посилює їхню економічну взаємозалежність, сприяє відтоку, кваліфікованих працівників і науковців, тим самим закріплюючи асиметричне структурування глобалізованого економічного простору. Ці процеси супроводжуються відтоком капіталу у розвинуті країни світу. Феномен олігарха у вигнанні або олігарха-космополіта і є ілюстрацією до цієї тенденції.

Глобальна економіка, що тримається на взаємозалежності і взаємозв’язку національних соціумів, є так само уразливою, як і окремо взяті суспільства, фінансовий обвал у будь-якому регіоні планети, промислова або сільськогосподарська криза можуть спровокувати ланцюгову реакцію.

Економічна глобалізація обумовила формування глобальних еліт серед підприємців, але разом з цим вона сприяє посиленню соціальної нерівності на світовому рівні. Соціальна нерівність, що виникає у ході економічної глобалізації, має багато проявів. Це нерівність соціального становища між країнами, що виграють і програють від глобалізації, це нерівні можливості доступу до інформації, освіти. Навіть забруднення довкілля радіоактивним сміттям і відходами хімічного виробництва є більш сильним у країнах Третього світу, де час від часу трапляються техногенні катастрофи.

Внаслідок глобальної конкуренції на світовому ринку та ринку праці західноєвропейські та американські підприємства, щоб запобігти банкрутства, змушені переміщувати виробництва у країни з низькою оплатою праці. Це країни Східної Європи, Латинської Америки, Азії та Африки. Ця тенденція спричинює посилення нерівності між багатими та бідними країнами, зростання безробіття, бідності. Відомий критик економічної глобалізації, латиноамериканський економіст М. Хусодовскі називає її глобалізацією бідності, на якій паразитує “глобальний клуб мільярдерів, що налічує приблизно 450 членів... Реальні заробітні плати у країнах третього світу та у Східній Європі майже у 70 разів нижчі, ніж в США, Західній Європі та Японії, це торкається усіх груп, в тому числі висококваліфікованих працівників та науковців” Так, тільки у Португалії на різних умовах, у тому числі й нелегально працюють близько 150000 українців. Навіть найнижча заробітна плата у країнах сімки є привабливою для економічних іммігрантів. Серед прибульців на Захід, що намагаються у такий спосіб урятуватися від бідності можна виділити своєрідну привілейовану групу - тих, хто працює за контрактом і має певні соціальні гарантії. На ступінь нижче від них знаходяться так звані сезонні працівники, зайняті у сільському господарстві, а найнижчу займають різного роду тіньовики та нелегали. Використовуючи можливість вільного пересування, вони частково, а то і повністю втрачають певні соціальні гарантії (наприклад, можуть погіршити або втратити пенсійне забезпечення, послаблюють родинні зв’язки, переживають культурний шок, соціальні і психічні травми тощо).

Економічна глобалізація створює умови для глобалізації злочинності (створення світової мережі наркоторгівлі, нелегальної торгівлі зброєю та людьми). Загальновідомим фактом є те, що намагаючись працевлаштуватися за кордоном, дівчата зі Східної Європи, і насамперед з України, потрапляють у сексуальне рабство.

Економічна глобалізація, створюючи глобальну фінансову систему, також і уможливлює глобальне ухиляння від сплати податків, про що свідчить поява і зростання офшорів. У “чорних дірах” офшорів зникають десятки мільярдів доларів. Інтернаціонально налагоджена схема укривання від сплати податків руйнує солідарність між різними верствами населення, сприяє зубожінню мас. Це негативне явище є симптоматичним. Адже воно свідчить про непридатність застосування у постіндустріальну добу тих важелів управління економікою, що були у індустріальному суспільстві. Податкова система не встигає контролювати рух фінансового капіталу, відстежувати його переміщення. В наслідок цього у національно організованих соціумах прискорюється соціальне розшарування населення на багатих і бідних. У перспективі: така тенденція призведе до розмивання середнього класу, деградації освіти, і занепаду духовної культури.

У середині національно організованих соціумів економічна глобалізація також спричинила негативні наслідки. Якщо у розвинутих країнах Західної Європи, а також у США і Японії це, як вже зазначалось вище, зростання безробіття та злочинності, забруднення довкілля, то у країнах Східної Європи, разом з переліченими наслідками, слід відзначити тенденції до демодернізації, що знаходять прояв у зростанні чисельності “базарної буржуазії”, “човників”, на яких здебільшого перетворюється наукова і технічна інтелігенція, що виявилася “зайвою” на пострадянському просторі.

Усвідомлення небезпеки цих тенденцій, що можуть, зрештою, привести до рефеодалізації світової спільноти обумовило перегляд неоліберальної стратегії управління економічною глобалізацією, що набула поширення, починаючи з 80-90 pp. Вона ґрунтувалася та трьох принципах - дерегулюванні (вільний ринок), лібералізації та приватизації. Вони були покладені в основу розробки спільного курсу між американськими політиками та керівництвом МВФ, Світового Банку та СОТ (так званий “Вашингтонський консенсус”). Вже на початку XXI ст. така стратегія повною мірою виявила свої хибні аспекти. Перелічені вище негативні наслідки економічної глобалізації не в останню чергу набули загострення через домінування ідей неолібералізму в економічній політиці Заходу. Зараз перехід від “Вашингтонського консенсусу” до “Поствашингтонського” усвідомлюється більшістю економістів, соціологів і політологів. Адже спроби “приватизувати” глобалізаційний процес, забезпечити надприбутки невеликій групі глобальних гравців, лише посилюють напруження і конфліктогенний потенціал між багатими і бідними, внаслідок чого більшість планетарного людства стає соціальними аутсайдерами, виключеними із загального цивілізаційного процесу.

Дата добавления: 2015-07-13