Загальна характеристика інтерсоціальних проблем

У загальному плані, проблема війни-і-миру інтегрує в собі власне природні (ресурсні), соціальні (поселенські, етнічні, демографічні, економічні, політичні), культурні (технічні, етико-правові, ціннісні) і антрополого-вітальні (раціональні, вольові і духовні) аспекти людської діяльності. Саме тому, як фундаментальна проблема людського співіснування, - війна давно стала об'єктом пильної уваги. До неї, хоча і під різними кутами зору, зверталися найбільші мислителі всіх часів і народів - Сунь Цзи і Аристотель, Ібн Хальдун і Е.Роттердамскій, Т.Мор і І.Кант, А.Сміт і К.Маркс, М.Федоров і В.Соловьев, М.Ганді і Л.Толстой, та інші. Бажаючи зрозуміти природу даного феномену, вони звертали увагу на економічні, політичні, психологічні, етнічні, антропологічні, та соціокультурні аспекти останнього. Тим не менш, пропоновані визначення війни повинні бути скоректовані в напрямку визнання за війною найважливішого, іманентно притаманного практично кожному суспільству, розташованому на загальному векторі соціальної еволюції, інституту. Між тим, нетривіальним потрібно визнати й інший погляд, згідно з яким війна - суть «механізм» вирішення конфліктів. Обидва підходи мають свої об'єктивно сильні і слабкі сторони, однак, друга позиція видається більш досконалою вже хоча б тому, що сьогодні війська Заходу (США і їх союзників по НАТО) присутні в 170 із 200 країн, розташованих на політичній карті світу.

Природа сучасних війн стала іншою, вже в 90-ті роки ХХ і початок ХХІ століття характеризуються:

- етнічними та конфесійними війнами, що припускають етнічне і релігійне відродження на окремих територіях (Нагірно-Карабахський конфлікт, конфлікт між Абхазією і Грузією, арабо-ізраїльське і індо-пакистанське протистояння, Чеченський вузол і т.д.);

- економічними (геоекономічними) війнами, тобто різноманітні економічні санкції, нееквівалентний обмін товарами і послугами, валютні експансії, енергетичні блокади, боротьба за ринки збуту, транспортні коридори і т.д. (Куба, Іран, Балкани, Північна Корея, Росія, Білорусь, Україна, Бразилія і т.д.);

- інформаційними війнами або масове просування односторонньо вигідної інформації з одночасним замовчуванням цінністно незручної інтерпретації поточних подій (через Internet, кінематограф, радіо, друк, музику, телебачення, диски, масові акції, лейбли і т.д.);

- геостратегічними війнами, пов'язаними з оволодінням ресурсної бази планети (акції Заходу спрямовані на Ірак, Росію, Кубу, Венесуелу і т.д.).

При цьому, якщо прислухатися до думки вітчизняного експерта А.С.Шнипко, то всі сучасні види воєн (технолого-силові, економічні, війни неоголошеного геноциду, організаційні, інформаційні та хронологічні війни замикаються на духовну війну, як процес цілеспрямованого спотворення субстанціальних уявлень про добро і зло, дружбу і ненависті, борг і обов'язки. Але оскільки у кожної з локальних цивілізацій ця система уявлень унікальна, то неважко зробити висновок про існуючі механізми нееквівалентного обміну цінностями в епоху некласичних воєн.

У зв'язку з тим, що економічні війни багато в чому стали домінуючими, звернемо увагу на український контекст. Існуючі реалії прямо говорять про це: оскільки «маяки» соціально-економічного та культурного розвитку, як і раніше визначають не український уряд, а міжнародні фінансові організації, то територію нашої держави можна вважати реальним плацдармом сучасних війн. «Продовження курсу«радикальних економічних реформ»- це шлях до національної катастрофи і втрати незалежності. Власне нав'язування Україні руйнівної стратегії МВФ є одним із самих значних викликів її безпеці».

Переходячи до розгляду наступної групи проблем - наркотрафіку, торгівлі людьми та людськими органами, потрібно відразу відзначити їх надактуальний характер. Досить сказати, що в 1997 році в структурі ООН був створений спеціальний орган - Управління з наркотиків і злочинності (UN Office on Drugsand Crime), в компетенцію якого входить контроль поточної ситуації та формування громадської думки з даної проблеми. У свою чергу, на ХХ конгресі ООН (квітень 2000), присвяченому проблемам злочинності, зазначалося, що торгівля людьми - це самий швидко розвиваючий у світі бізнес. Глобальний же контекст цієї проблеми виявляє себе в масштабах виробництва наркотичних засобів, плюс їх транзиту до місця призначення, яким (споживачем) виступає головним чином Захід. Фахівцями ООН підраховано, що легальні надходження, виручені за рахунок торгівлі наркотиками, приносять їх власникам 65 млн. $ щохвилини. А щорічний світовий обсяг продажів наркотиків по всьому світу оцінюється в 400 млрд. $.

Говорячи про медичну сторону справи, потрібно підкреслити: вплив наркотичних речовин на центральну нервову систему може стати причиною змін функціонування всієї структури людського організму. Крім того, одна з найважливіших властивостей наркотиків - це швидка залежність від них рецепієнта. У такому випадку ми стикаємося з явно асоціальною, нерідко деструктивною поведінкою.

На сьогоднішній день ООН має Конвенцією проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, положення якої поділяють 182 держави світу.

Що ж стосується проблеми торгівлі «живим» товаром і людськими органами, то світова спільнота, як і окремі держави тільки підходять до її повноцінного вивчення. Продаж дітей і жінок, з одного боку, і торгівля «найпопулярнішим серед організованої злочинності товаром» - органами людини, з іншого, послідовно увійшли в наше життя через різкий обвал якості життя, в 90-ті роки. Так, за оцінками фахівців 500 тис. українок присутні в турецьких, грецьких та німецьких борделях саме в якості «живого» товару. Заходи ж держав, караючих цей «бізнес» поки неефективні.

Переходячи до розгляду проблеми діалогу культур і цивілізацій, слід відзначити її універсальний характер, і, разом з тим, дуже малу продуктивність в її вирішенні. Справа в тому, що дві западноцентристські концепції сучасної історії - «кінця історії» Ф. Фукуями та «зіткнення цивілізацій» С.Гантінгтона, в яких дана спрощена модель сучасного світу по типу «Захід і решта світу», спростовуються самим ходом подій останніх двох десятиліть. Моноідеологізм, запропонований Заходом власне і привів до мілітаризації світу, нерівності країн і континентів, сплеску терористичної активності, наркотрафіку та торгівлі людьми. Звідси виникає ідея діалогу, як інструменту для побудови нової парадигми глобальних відносин.

Однак діалог передбачає «не просто будь-який простір і тему спілкування, а позиційне оформлення рівноправно-партнерських відносин суб'єктів, що суб'єктивно підходять до обговорення проблемних ситуацій в просторі діалогу і виявляють свою індивідуальність, що розвивається в їх вирішенні». В основу нової, діалогової парадигми, як вважають фахівці, повинні бути покладені принципи рівноправності, переосмислення образу «ворога», децентралізації влади, зацікавленості в житті «інших» і особистої відповідальності кожного (учасника світового процесу і діалогу). Сьогодні в світі існують глобальні проекти: спрямовані на налагодження соціокультурного партнерства цивілізацій:

1) розробка глобального прогнозу ООН «Майбутнє цивілізацій»;

2) створення науково-освітнього порталу «Нова парадигма»;

3) розробка Всесвітньої наукової спадщини (поряд з природним і культурним, вже здійснюваним ЮНЕСКО);

4) організація освітніх систем нового типу для досягнення цілей тисячоліття;

5) розвиток цивілізаційного туризму;

6) створення просвітницької організації «Світочі добра», покликаної популяризувати та поширювати цінності гуманістичної етики. Не слід, однак, думати, що ці проекти вичерпують можливі форми і методи співпраці цивілізацій, але вони виходять з реалізму ситуації, що склалася. І якщо слідувати цьому реалізмові, то назріла необхідність у мобілізації здорових сил для пошуку формули міжцивілізаційної гармонії.

Дата добавления: 2015-07-13