Стафілокок

Кишкова паличка

Внутрішньолікарняні захворювання зазвичай викликаються госпітальними штамами мікроорганізмів, які володіють множинною лікарською стійкістю та підвищеною вірулентністю. В сучасних умовах проблема лікарської стійкості мікроорганізмів набула глобального характеру: широке поширення збудників внутрішньолікарняних інфекцій, стійких до дії різноманітних лікарських препаратів внаслідок невпорядкованого використання антимікробних засобів (сьогодні застосовуються більше 150 антибіотиків, в тому числі 50 пеніцилінів, 70 цефалоспоринів та ін.), призводить до неефективної хіміотерапії хворих; нераціональна антибіотико терапія призводить до селекції особливо вірулентних госпітальних штамів, боротьба з якими надзвичайно ускладнена. При цьому відбувається не лише зниження ефективності лікування, але й зміна нормальної мікрофлори організму, порушення захисної функції колонізаційної резистентності, що полегшує проникнення в організм хворого збудників хвороби. Все це сприяє збільшенню строків перебування хворих в стаціонарах, призводить до серйозних ускладнень і летальних наслідків. До того ж, госпітальні штами мікроорганізмів володіють надзвичайно високою резистентністю по відношенню до несприятливих факторів зовнішнього середовища – висушування, дії ультрафіолетових променів, дезінфікуючих препаратів. Слід пам'ятати, що у розчинах деяких дезінфектантів лікарняні штами збудників можуть не лише зберігатися, але і розмножуватися. Так, клебсієли, псевдомонади, легіонелли здатні розмножуватися у вологому середовищі – воді кондиціонерів, інгаляторах, душових установках, рідких лікарських формах, на поверхні вмивальних раковин, у вологому прибиральному інвентарі тощо.

Загалом, усі внутрішньолікарняні інфекції можна розділити на ті, що викликаються облігатними патогенними мікроорганізмами людини і умовно- патогенною мікрофлорою.

До першої групи відносяться усі випадки „традиційних” (класичних) інфекційних захворювань – дитячі інфекції (кір, дифтерія, скарлатина, краснуха, епідемічний паротит та інші), кишкові (сальмонельоз, шигельози тощо), гепатити В і С та багато інших хвороб. Їхня частка у структурі внутрішньолікарняних інфекцій складає 15%.

Кір

Дифтерія

Саольмонела

До другої групи (приблизно 85% від усіх внутрішньолікарняних інфекцій) входять захворювання, що викликаються умовно-патогенними мікроорганізмами: гнійно-запальні (гнійно-септичні), що проявляються локальними запальними процесами з нагниванням чи без нього і що мають схильність до генералізації і розвитку сепсису. Серед їхніх збудників домінують стафілококи (золотистий, епідермальний), грамнегативні бактерії (кишкова паличка, клебсієли, протей, серрації та інші). Нерідкими стали випадки внутрішньолікарняного зараження псевдомонадами, легіонеллами, ротавірусами, цитомегаловірусами та іншими. Збільшилося значення грибів роду Candida, нокардія, криптококів та інших. Доведена роль пневмоцист, криптоспоридій та інших представників найпростіших. Значення різних збудників з часом змінюється. Так, в останні роки відмічається тенденція до зростання ролі грамнегативних і зниження грампозитивних бактерій у госпітальній патології.

Клебсієла

Дольова участь різних мікроорганізмів визначається низкою факторів: локалізацією патологічного процесу, профілем стаціонару, характером і рівнем лабораторного дослідження тощо. Так, патологія сечовидільних шляхів зумовлена майже виключно грамнегативними мікроорганізмами; при інфекціях нижніх дихальних шляхів домінують синьогнійна паличка і пневмококи; в акушерських стаціонарах переважає грампозитивна мікрофлора (стафілокок, стрептокок), в психіатричних – кишкові інфекції (черевний тиф, шигельози), в гастроентерологічних відділеннях – хелікобактеріоз, в хірургічних - грамнегативна мікрофлора і стафілокок і т. д.

Синьогнійна паличка

Дата добавления: 2015-08-31