Метод К’єльдаля

Визначення концентрації джерела азоту

Суть методу: суть методу заключається в розкладанні азотовмісної речовини і перетворення азоту в аміак, який потім кількісно визначають титруванням соляною кислотою [35].

Масову долю основної речовини визначають за формулою:

Х₂ = , де

V – об’єм розчину соляної кислоти концентрацією 0,1 моль/дм³, використану на титрування аналізуємої речовини;

V₁ – об’єм розчину соляної кислоти, використаної на титрування в контрольному досліді;

m₁ – маса аналізує мого реактиву;

m – маса наважки речовини.

Проведення обробки: оцтову кислоту обробляють на протязі однієї години розчином аніліну в оцтовій кислоті з масовою часткою 0,5 %.

Об’єм розчину аніліну необхідний для обробки 100 см³ оцтової кислоти (V) розраховують за формулою:

V = , де

93,13 – молекулярна маса аніліну;

102,09 – молекулярна маса оцтового ангідриду;

Х – масова частка оцтового ангідриду в оцтовій кислоті.

До розрахованого об’єму додають надлишок розчину аніліну [35].

РОЗДІЛ 10

ОХОРОНА ПРАЦІ

ВСТУП

Тема дипломного проекту «Виготовлення кровозамінника декстрану» (розробка проекту виготовлення кровозамінника декстрану). Суб’єктом охорони праці обрано мікробіолога. Робочим місцем даного суб’єкта є частина загального приміщення, що розташовується окремо. Розробка заходів з охорони праці необхідна для того, щоб забезпечити санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, правові та соціально-економічні заходів та засоби, спрямовані на збереження життя, здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці – це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, підприємств. Впродовж останніх 10 років в Україні намітилася позитивна тенденція до зниження рівня виробничого травматизму. Загальний травматизм зменшився в 4 рази, смертельний − в 2 рази.

На кожному підприємстві, в кожній установі, організації наявні установлені правила охорони праці, яких повинен дотримуватися кожен працівник. На робочому місці працівника повинні бути наявні оптимальні умови праці, дотримання яких створювало б усі передумови для найвищої працездатності людини. Саме для опису та повноти проведення заходів щодо надання оптимальних умов праці на робочому місці необхідно розробити розділ "Охорона праці".

10.1 Законодавство України, що забезпечує охорону праці

Основним законодавчим документом в галузi охорони працi є Закон Украни «Про охорону працi». Закон України «Про охорону праці» — це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні [44].

Даний закон був укладений 14 жовтня 1992 року та має велике соціально-економічне значення, оскільки стосується життєвих інтересів майже 30 мільйонів громадян України [44].

Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та видів діяльності, фізичних осіб, які, відповідно до законодавства, використовують найману працю, та на всіх громадян, які працюють за наймом [44].

Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством або установою. При автоматизованих системах управління охороною праці є її складовою частиною, або підсистемою. Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці. Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці. Управління охороною праці підприємства або установи у цілому здійснює роботодавець, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) керівники або головні фахівці. Координує всю цю діяльність служба охорони праці. Завдання служби охорони праці та її функції викладені в Типовому положенні про службу охорони праці.

Взагалі охорону праці розглядають як елемент трудових правовідносин. Працівники мають право на безпечні та нешкідливі умови праці та охорону здоров'я в процесі професійної діяльності. Роботодавець зобов'язаний створити у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці, що відповідають вимогам нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Цей обов'язок роботодавця є комплексом зобов'язань, встановлених чинним законодавством, колективними та трудовими договорами і угодами [44].

Законодавством на працівника також покладаються зобов'язання з охорони праці. Він зобов'язаний знати і виконувати нормативно-правові акти з охорони праці, дотримуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним та трудовим договорами, проходити обов'язкові медичні огляди і співпрацювати з роботодавцем в організації безпечних і нешкідливих умов праці. Порушення працівниками зазначених обов'язків вважається дисциплінарним проступком, відповідно роботодавець має право застосувати до працівника заходи дисциплінарної відповідальності [44].

Особливістю законодавства України про охорону праці є те, що значна частина питань з охорони праці регулюється нормативними актами, прийнятими на конкретному підприємстві, в установі, організації. Порядок їх прийняття встановлюється централізованим законодавством [44].

10.2 Фінансування заходів з охорони праці

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про охорону праці" фінансування заходів з охорони праці на підприємстві здійснюється роботодавцем.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 % від суми реалізованої продукції, а для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, такі витрати передбачаються в Державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 % від фонду оплати праці [44].

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України [44].

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у Державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком [36].

10. 3 Аналіз шкідливих та небезпечних виробничих факторів

Аналіз шкідливих та небезпечних виробничих факторів проводять згідно з ГОСТ 12.1.003-74. Небезпечними та шкідливими називають фактори, що призводять до раптового погіршення здоров’я людини, або навіть смерті, під час її трудової діяльності [37].

10.3.1 Повітря робочої зони

Стан повітря у приміщенні називають мікрокліматом. Мікроклімат повинен відповідати ДСН 3.3.6.042-99 "Стан повітря робочої зони" [37].

Людина внаслідок своєї життєдіяльності виділяє тепло у навколишнє середовище. Інтенсивність витрат енергії залежить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів оточуючого середовища і, у першу чергу, від стану повітря в приміщенні. Стан повітря у виробничому приміщенні називають мікрокліматом виробничого приміщення, або метеорологічними умовами [37].

Для забезпечення безпечних умов праці людини повітря у виробничому приміщенні повинно відповідати санітарно-гігієнічним нормативам.

Мікроклімат виробничих приміщень визначається такими параметрами: температурою повітря в приміщенні, °С; відносною вологістю повітря, % і швидкістю руху повітря, м/с. Значення цих параметрів, які забезпечують найкраще самопочуття і найвищу працездатність людини, вважають оптимальними нормами мікроклімату. Відхилення зазначених параметрів повітряного середовища від оптимальних норм створює несприятливі метеорологічні умови, що призводять до погіршення самопочуття, передчасної втоми людини і зниження її працездатності.

Мікроклімат виробничих приміщень нормується у залежності від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року [37].

Для цеху приготування готового стерильного препарату існують наступні норми мікроклімату в залежності від періоду року:

Таблиця 10.1 Норми мікроклімату

Виробничі приміщення	Категорія робіт	Період року	Температура, °С	Вологість, %	Фактичні значення	Швидкість руху повітря, м/с	Фактичні значення
оптимальні значення	Дійсні Значення
Відділення ферментації	2-а	Теплий	21-23	20-22	40-60		0,1-0,2	0,1
холодний	18-20	16-21	40-60		0,1-0,2	0,1
Відділення очищення продукту	1-б	Теплий	22-24	27-29	40-60		0,1-0,2	0,1
холодний	21-23	23-25	40-60		0,1-0,2	0,1
Відділення пакування готової продукції	1а	Теплий	23-25	23-25			0,2	0,1
холодний	22-24	22-24			0,2	0,1

Оптимальними умовами праці є підтримання таких процесів, як вентиляція та кондиціювання виробничих приміщень. Контроль проводиться 1 раз на 2 місяці.

10.3.2 Шум та вібрації

Допустимі рівні шуму на робочих місцях регламентують­ся ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» [38].

Одним із найбільш розповсюджених негативних факторів, які впливають на людину в процесі виробництва є шум. Він завдає великої шкоди здоров’ю та виробничій діяльності людини. В результаті втоми, яка виникає під дією шуму, збільшується кількість помилок при роботі, підвищується загроза виникнення травм, знижується продуктивність праці. Для успішної боротьби з шумом необхідно знати його фізичну природу, основні закономірності його виник­нення і поширення [38].

Шум – це механічні звукові коливання в пружних середовищах (повітря). Основнимджерелом виробничого шуму на даних стадіях є обертаючі частини обладнання (мішалки в збірнику, мішалки в реакторі).

З метою попередження високого рівня шуму проектують обладнання з малими габаритами деталей, що обертаються, і електроприводами малої потужності (до 5.0 кВт), які виробляють шум невисокого рівня, а саме 40 дБ, що знаходиться в межах допустимого рівня (не вище 80 дБ).

Контроль проводиться 1 раз на рік [38].

10.3.3 Електробезпека

Виконання, розміщення, вибір, спосіб установки і клас ізоляції застосовуваних машин, апаратів та іншого електроустаткування проводять відповідно до вимог державних стандартів і правил експлуатації електроустановок відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів" [41].

Електричне обладнання становить велику потенційну небезпеку для людини. До небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносять підвищене значення напруги в електричному полі, замкнення якого може відбутися через тіло людини, підвищений рівень статичної електрики, електромагнітних випромінювань, підвищену напруженість електричного та магнітного полів [41].

Електробезпека забезпечується відповідною конструкцією електроустановок, застосуванням технічних способів та засобів захисту, організаційними та технічними заходами.

Конструкція електроустановок в цеху виготовлення декстрану відповідає умовам експлуатації, забезпечує захист персоналу від дотику із струмоведучими і рухомими частинами та від попадання всередину обладнання сторонніх предметів і води.

10.3.4 Освітлення

Освітлення виробничих приміщень та допоміжних проектується з дотриманням ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення» [42].

Правильно виконане раціональне освітлення виробничих приміщень має важливе значення для виконання всіх видів робіт. Світло є важливим стимулятором не тільки зорового аналізатора, але й організму в цілому.

Раціональне освітлення є важливим фактором загальної культури виробництва. Воно забезпечує зоровий та психологічний комфорт працюючого, виключає професійні захворювання, сприяє збільшенню продуктивності праці, знижує небезпеку травматизму.

В денні робочі години – освітлення забезпечується природнім одностороннім бічним світлом, якого достатньо для 4 розряду зорових робіт середньої точності [42].

В вечірні та нічні години працівники використовують штучне освітлення, яке забезпечується за рахунок встановлених люмінесцентних ламп білого світла (ЛБ-80). Вони найбільш економні та дають світло теплих тонів. Лампи ЛТБ використовуються в примішеннях для відпочинку. Там, де необхідно проводити ретельний контроль якості продукції, належить застосовувати лампи ЛДЦ [42].

10.3.5 Пожежна безпека

Всі приміщення підприємства повинні відповідати вимогам пожежної безпеки і ​​мати засоби пожежогасіння згідно з НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні [43].

Так як і на будь-якому біотехнологічному підприємстві, в даному приміщенні передбачається наявність трубопроводів з газом, наявність якого може стати причиною пожежі.

У цеху є в наявності вогнегасники: 1) вуглекислотний (ВВ – 2 шт.), 2) порошковий (ВП – 3 шт.) і ящики з піском, тканина для гасіння легкої пожежі. Для виявлення пожеж у цеху використовують тепловий оповіщувач ДСП-038, що реагуює на підвищення температури навколишнього середовища [43].

Евакуаційні шляхи забезпечують безпечну евакуацію всіх людей, що знаходяться в цеху, через евакуаційні виходи. Ширина шляхів евакуації в світлі повинна бути не менше 1 м, дверей - не менше 0,8 м. Висота проходу на шляхах евакуації повинна бути не менше 2 м [43].

10. 4 Пропозиції на покращення умов праці

Повітря робочої зони:

· теплоізоляція нагрітого обладнання;

· полегшення тепловіддачі від тіла людини в оточуюче середовище;

· індивідуальний захист від теплового впливу, а саме, використання сучасних матеріалів для пошиття захисного одягу;

· встановлення парового та теплового відведення.

2. Шум та вібрація:

· використання віброгасящих пристроїв та спеціального покриття;

· використання основ та фундаментів для віброактивного обладнання, які відповідають їх динамічним навантаженням;

· переведення енергії механічного коливання і інші види енергії.

3. Освітлення:

· встановлення достатньої кількості світильників та ламп;

· очищення та миття віконного скла світильників та ламп;

· встановлення сучасних газорозрядних ламп.

4. Електронебезпека:

· створення на підприємстві захисного заземлення;

· захисне відімкнення;

· ізоляція провідників із струмом;

· створення огороджувальних пристроїв;

· автоматизація попереджувальної сигналізації; наклеювання на обладнання різноманітних знаків безпеки;

· використання засобів захисту та запобіжних пристроїв;

· встановлення сучасних розпізнавальних знаків.

5. Пожежна безпека:

· використання пожежних оповіщувачів та автоматичних пожежних сигналізаторів;

· наявність у цеху сучасних вогнегасників типу ВП-4 (3) для уникнення небезпеки.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. А.с. 2147316, С12N1/20, A61K39/00, C12N1/20, C12R1:01. Штам бактерій Leuconostoc mesenteroides–продуцент антигенного комплекса содержащего белок / Суханов Ю.С., Баснакьян И.А., Алексахина Н.Н., Артемьева Т.А. – Опубл. 10.04.2002.

2. Василюк С. М., Клим’юк В. М. Комплексне лікування хворих на індукований тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок // Харківська хірургічно школа. – 2010. – Т.44. - № 6. – С. 60-62.

3. Васильєва Тетяна хвороба артерій – облітеруючий ендартериїт // Медичні статті. – 2013. - №3. – С. 1-2.

4. Калунянц К. А., Голгер Л. И. Оборудование микробиологических производств. – М.: Агропромиздат, 1987. – 398 с. Кіндзерський Ю.В. Потенціал національної промисловості: цілі та механізми ефективного розвитку. – К.: НАН України; Ін-т екон. та прогноз., 2009. – 928 с.

5. Колесников А. М ., Серединская А. И. Проблемы оказания неотложной помощи пациентам с травматическим шоком и основные направления организации интенсивной терапии // Травма. – 2011. – Т.12. № 1. – С. 1-7.

6. Коловоротски C. B. Инфузионные растворы: положение дел на фармацевтическом рынке Украины // Аптека. – 2002. – Т. 256. - № 35. – С. 1-5

7. Милешко М.И. Кровозаменители: Учебно-методическое пособие – Г.: ГрГМУ, 2012. – 108с.

8. Медведев В. С. Разработка технологии получения полиальдегиддекстранов окислением декстранов перманганатом калия: Дис. канд-та техн. наук, доцент. – Бийск, 2014. – 129 с.

9. Нормативне забезпечення: Метод. вказівки для студ. напряму 6.051401 «Біотехнологія» ден. форм. навч. / Уклад: С.В. Ігнатенко - К.: НУХТ, 2008. – С 55.

10. Основи наукових досліджень: Метод. вказівки до викон. курс. роботи для студ. напряму 6.051401 «Біотехнологія» ден. форм. навч. / Уклад: Т.П.Пирог, В.О. Красінько, Ігнатенко С. В.- К.: НУХТ, 2010. – С 55.

11. Панфилова Л. А. Кровезаменители и перфузионные растворы заводского изготовления. Обзор рынка, предложения, фармакоэкономическая оценка, динамика оптовых цен // Провизор. – 2000. - № 18. – С. 1-9.

12. Пирог Т.П. Загальна мікробіологія: Підручник –2-е вид., доп і перероб. – К.: НУХТ, 2010. – 632с.

13. Пирог Т.П., Ігнатова О.А. Загальнабіотехнологія: Підручник –К.: НУХТ, 2009. – 336с.

14. Поспелов К. Г. Сравнительный анализ рынков инфузионных растворов России, Беларуси, Украины и Казахстана // Ремедиум. – 2088. - № 11. – С. 1-3. Поспелов К. Г. Сравнительный анализ рынков инфузионных растворов России, Беларуси, Украины и Казахстана // Ремедиум. – 2088. - № 11. – С. 1-3.

15. Савенкова М. С. Синдром Рейно // Аптека. – 2013. - № 1. – С. 1-3.

16. Сидоров Ю. И.Промислові ферментери // Львівська політехніка. – 2011. - № 1. – С. 33-39.

17. Солдакін О.О., Пєшкова В.М.Кондуктометричний біосенсор на основі триферментної системи для визначення сахарози // Ін-т мол. біології і генетики НАН України. – 2008. – Том 1. – №1. – 116-122 с.

18. Фролова Г. І .,Фролова В. Ю. Конкурентоспроможність підприємств фармацевтичної галузі України // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2012. - № 1. – С. 146-152.

19. Чибисова Марина Госпитальный рынок Украины // Провизор. – 2007. - № 23. – С. 1-3.

20. Ghosal T ., Thaslim J. Production and Cross Linking Studies of Dextran from Leuconostoc mesenteroides MTCC10508 for Biopolymer Preparation // J. Pharm. And Tech. – 2014. – Vol. 7. – № 1. – Р. 8-11.

21. KEGG: Kyoto Encyclopedia of Genes and Genomes. Pathway Database. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.genome.jp/kegg/.

22. Mary Helen P. B., Kate C. B. Dextran: effect process parameters on production, purification and molecular weight application // Dialogos & Ciencta. – 2012. – Vol. – 10. - № 7. – Р. 171-186.

23. Hamdy M. K., Gardner E. Factors affecting production and clarification of dextran // Ohio Journal of Science. – 2001. – V.54. - № 5. – Р. 316-328.

24. Hamed A., Mohsen G. Fermentativ production of dextran using Food industry wastes // Int. Sch. and Sci.. – 2010. – Vol.4. - № 1. – Р. 1015-1017.

25. Javad B ., Zohreh S. Optimization of production by Leuconostoc mesenteroides NRRL B-512 using cheap and local sources of carbohydrate and nitrogen // Biotech. And Applied Bioch. – 2003. – Vol.38. - № 5. – Р. 267-269.

26. Moosavi-Nasab M ., Alahdad Z ., Nazemi S. C haracterization of the Dextran Produced by Leuconostoc mesenteroides from Date Fruit Extract // Iran Agricultural Research. – 2009–2008. – Vol. 27–28. –№ 1-2.

27. Naussens. M, Cerdobble A. Leuconostoc dextransucrose and dextran: production, properties and application // Journal of Chemical Technology and Biotechnology. – 2005. – Vol.4. - № 6. – Р. 845-860.

28. Qader SAU, Aman A. Production of Dextran by Newly Isolated Strains of Leuconostoc mesenteroides PCSIR-4 and PCSIR-9 // Turk.J.Biochem. – 2006. – Vol. 31. – № 1. – P. 21-26.

29. Qader SAU, Aman A. Production & Characterization of a Unigua Dextran from an Indigenous Leuconostoc mesenteroides CMG713 // Int. J. Biol. Sci. – 2008. – Vol 4. – № 6. – Р. 379-386.

30. Santos M ., Teixeira J.Production of dextransucrose, dextran and fructose from sucrose using Leuconostoc mesenteroides NRRL B512 (f) // Bio. Engin. Journal. – 2000. – Vol 4. – Р. 177-188.

31. Sivakumar B ., Aswathi R., Sreejith R. Bacterial exopolysaccharide based magnetic nanoparticles: a versatile nanotool for cancer cell imaging, targeted drug delivery and synergistic effect of drug and hyperthermia mediated cancer therapy // J. Biomed. Nanotechnol. – 2014. – Vol 10, № 6. – Р. 99–121.

32. Caligur V. Dextran and Related Polysaccharides // BioFiles. – 2008. – № 17. – P. 1-4.

33. Пат. 2021284 РФ, С08В37/02, А61К31/715, Способ очистки клинических фракцій декстрана / Донецкий И. А., Персанова Л. В. – Опубл. 15.10.2000.

34. Пат. 2039754, С08В37/02, Способ получения низкомолекулярного декстрана / Петров П. Т., Гапанович В. Н. – Опубл. 20.07.2000.

35. ГОСТ17444-76Реактивы. Методы определения основного вещества азотсодержащих органических соединений и солей органических кислот. – Введ. 01.07.1977.

36. ГОСТ 12.1.003-74. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.

37. ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

38. ДСН 3.3.6.037-99. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.

39. ДСН 3.3.6.039-99. Санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації.

40. НПАОП 0.01.1.01-95. Правила пожежної безпеки України.

41. НПАОП 40.1-1.21-98. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

42. ДБН В.2.5-28-2006. Природне та штучне освітлення.

43. НАПБ А.01.001-2004. Правила пожежної безпеки в Україні.

44. Закон України «Про охорону праці». – 21.11.2002 р.

45. «Неохлор» лучшее средство дезинфекции, методические указания [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://soda.kiev.ua/a110676-neohlor-luchshee-sredstvo.html.

46. Антисептик для рук Стериллиум [ Електронний ресурс] // Режим доступу: http://antiseptika.prom.ua/p1177565-antiseptik-dlya-ruk.html.

47. Засіб дезінфекції Хлорантоін [ Електронний ресурс] // Режим доступу: http://antiseptika. http://www.sfera.com.ua/dezinfekcija/khlorantoin.

48. Дезосепт форте [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.datonal.org/?m0prm=3&m1prm=4&showItem=27.

49. Полідез [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://datonal.org/?m0prm=3&m1prm=4&showItem=24.

50. http://www.genome.jp/kegg/ KEGG: Kyoto Encyclopedia of Genes and Genomes. Pathway Database.

51. Ультрафільтрація [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.hydropark.ru/equipment/ultrafiltration.htm.

Дата добавления: 2015-08-31