Розділ 1. Теоретично-методологічні засади обліку основних засобів на підприємстві

Вступ

Актуальність теми. Реформування системи бухгалтерського обліку є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Основними завданнями реформи є: створення системи національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності, яка забезпечить потрібною інформацією користувачів, передусім інвесторів; забезпечить зв’язок реформування бухгалтерського обліку з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та станом економічно-правового середовища та ринкових відносин в Україні.

Трансформація економіко-правового середовища, курс на ринкові перетворення в нашій країні супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку. Потрібно зазначити, що головним нормативно-правовим документом у системі регулювання бухгалтерського обліку Закон “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” називає положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Основний напрям трансформації бухгалтерського обліку в нашій країні – розроблення нового Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. План рахунків включає на сьогоднішній день 9 класів балансу синтетичних рахунків і 1 клас позабалансових рахунків. Для обліку основних засобів та нематеріальних активів використовують 1 клас “Необоротні активи”.

Проблеми обліку основних засобів в умовах реформування економіки набувають особливої актуальності в зв’язку з потребою отримати інвесторами та іншими зацікавленими користувачами точної і достовірної інформації про стан і ефективність використання основних засобів. Система їх обліку, яка склалася, не задовольняє вимоги ринку, умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з основними засобами: купівля-продаж, нарахування амортизації, страхування, приватизація, реалізація інвестиційних проектів.

Вивчення опублікованих наукових праць і діюча практика господарської діяльності підприємств свідчать про те, що в бухгалтерському обліку і аналізі ефективності оновлення основних засобів є цілий ряд принципово важливих проблем, які потребують нових досліджень.

Дослідження теоретичних положень та діючої практики бухгалтерського обліку основних засобів дозволило визначити ряд невирішених проблем, які гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. Серед них єдність економічної та бухгалтерської термінології, принципи оцінки основних засобів та нематеріальних активів, підвищення аналітичності та інформативності первинних документів з обліку основних засобів.

Проблеми обліку основних засобів і їх аналізу є предметом особливої уваги економічної науки. Великий внесок в розробку теоретичних основ і методологічних підходів до проблеми обліку основних засобів і їх використання внесли провідні вчені-економісти: М.Т.Білуха, С.В. Бардаш, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, В.М.Добровський, Ю.А. Кузмінський, Н.М.Ткаченко та інші вчені.

Проте актуальними залишаються проблеми теоретичного і практичного характеру, наприклад щодо використання таких економічних категорій, як “основні фонди” “та основні засоби”. Тому в умовах реформування економіки постає питання: яка категорія більш повно відповідає новому економічному середовищу? Актуальність проблеми, недостатній ступінь її дослідженості стосовно сучасних потреб економіки, наявність багатьох дискусійних питань зумовили вибір теми, визначили її логіку і мету дипломної роботи.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій з удосконалення обліку, контролю і аналізу основних засобів.

Для досягнення цієї мети в роботі поставлені і розв’язані такі завдання:

- визначити економічну суть основних засобів і особливості їх відтворення в умовах формування ринкових відносин;

- дослідити стан діючої класифікації і оцінки основних засобів, нематеріальних активів та виявити можливість її уточнення;

- з’ясувати стан обліку основних засобів на прикладі підприємства;

- проаналізувати наявність та використання основних засобів об’єкту дослідження;

- запропонувати напрями удосконалення обліку основних засобів на підприємстві.

Об'єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – господарські операції та процеси з обліку та аналізу основних засобів.

Предмет дослідження – теоретичні і практичні аспекти обліку, контролю та аналізу основних засобів та можливості використання облікової інформації в умовах формування ринкових відносин.

Методи дослідження - діалектичний метод наукового пізнання економічних явищ і процесів. При вирішенні визначених у дипломній роботі завдань використано такі методи детального вивчення об’єкта дослідження: монографічний; метод аналізу і синтезу; порівняльний метод, абстрактно-логічний, економіко-статистичний та інші.

Законодавча, нормативна база та джерела первинної інформації - законодавчі і нормативні документи України, праці вітчизняних і закордонних вчених з питань обліку основних засобів, спеціалізовані періодичні видання, первинні документи, облікові регістри та форми звітності підприємства.

Практична цінність отриманих результатів полягає у розробці методики обліку і аудиту основних засобів, яку можна застосовувати на підприємствах різних видів комерційної діяльності. Заслуговують на увагу пропозиції щодо удосконалення документального забезпечення обліку основних засобів

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 94 сторінках машинописного тексту. Матеріали роботи містять 12 таблиць і 9 рисунків, які подані на 11 сторінках. Список використаних джерел із 62 найменувань поданий на 5 сторінках, 8 додатків – на 12 сторінках.

1.1. Економічний зміст основних засобів і завдання їх обліку

Для здійснення статутної діяльності підприємствам необхідні необоротні активи, тобто засоби праці, під якими в економічній літературі розуміють річ або комплекс речей, за допомогою яких працівник здійснює вплив на предмети праці (сировину, матеріали тощо).

Від предметів праці засоби праці відрізняються тим, що багаторазово беруть участь у процесі виробництва, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію або виконані роботи (надані послуги). Під впливом засобів праці предмети праці змінюють свої фізико-хімічні властивості та перетворюються на готову продукцію.

До засобів праці відносяться машини, обладнання, інструменти тощо, тобто основні засоби підприємства.

В економічній літературі часто ототожнюють поняття «основні засоби» “основні фонди”.

Під фондами розуміють джерела утворення господарських засобів підприємства, до яких відносяться статутний капітал, резервний капітал, прибуток та інші джерела, які відображаються в пасиві балансу.

Стосовно основних засобів більш правильно застосовувати поняття «засоби», бо саме вони становлять частину активів підприємства.

В науковій літературі є багато визначень основних засобів.

Згідно з «Положенням бухгалтерського обліку» вчені-обліковці схиляються до єдиного визначення, яке визначене в П(С)БО 7 “Основні засоби” [63]. Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких складає більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року) [63].

За визначенням С.Ф. Покропивного, основні засоби це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, частинами в міру спрацювання [33, с. 255].

А.М. Поддерьогін визначає основні засоби як матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби [58, с. 124].

Основні засоби — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами – визначає Примак Т.О.

Сформовані на початковому етапі діяльності підприємства основні засоби потребують постійного управління ними. Основні засоби активи відіграють важливу роль у здійсненні діяльності підприємства. Значна, а у багатьох випадках - переважна частина капітальних вкладень підприємства здійснюється у вигляді обладнання, машин, технологічних ліній тощо. Це, в свою чергу, призводить до необхідності розрахунку в основних засобах при створенні підприємства, при його розширенні, оновленні тощо.

Згідно Ковальова В.В. управління основними засобами - це процес спостереження, фіксації, відтворення та впливу на основні засоби з метою найбільш ефективного їх використання в підприємницькій діяльності. Всі ці дії ґрунтуються на зборі і обробці інформації, без якої процес управління неможливий [45, с. 103].

До основних засобів згідно з П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, наданню в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [63].

Балансова вартість наявних основних засобів представлена в балансі як залишок на рахунку 10 «Основні засоби» на дату складання балансу. Для отримання ідентичних показників по окремих об’єктах основних засобів використовують суми залишків відповідних аналітичних рахунків.

Основною метою управління основними засобами є забезпечення умов вчасного оновлення, модернізації і підвищення ефективності їх використання. Управління основними засобами передбачає наступне (рис. 1.1).

Управління основними засобами

Забезпечення вчасного оновлення та модернізації основних засобів в процесі їх використання

Визначення розміру потреб в прирості основних засобів

Визначення форм задоволення потреб в прирості основних засобів

Забезпечення підви-щення ефективності використання основних засобів

Формування оптимальної структури джерел фінансування основних засобів

Рис. 1.1. Основні завдання управління основними засобами

Забезпечення вчасного оновлення та модернізації основних засобів в процесі їх використання. Під впливом часу, сил природи, технічного прогресу та в процесі експлуатації основні засоби зношуються. Вони втрачають свої первинні якості, знижуються їх техніко-економічні властивості, в результаті чого зменшується балансова вартість.

Оновлення основних засобів підприємства здійснюється на простій і розширеній основі, і представляє собою процес простого і розширеного їх відтворення (табл. 1.1). Відповідно до НП(С)БО 1 інформацію про ступінь зношення основних засобів та необхідність їх оновлення надає правильно організований бухгалтерський управлінський облік [62].

Таблиця 1.1

Дата добавления: 2015-08-31