Склад, класифікація та методи оцінки основних засобів

Основні засоби класифікуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим та натуральним характером, видами, використанням і належністю.

Згідно зі Сторожук Т.М. основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

А. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

В. Машини та устаткування, У тім числі:

- робочі машини та устаткування;

- вимірювальні та регулюючі прилади;

- лабораторне устаткування;

- обчислювальна техніка;

- транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні засоби [66 с. 125].

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних вироб­ничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Відповідно до Кузьмінського Ю.А. наведено склад основних виробничих засобів підприємства (рис. 1.2).

Активна частина основних виробничих засобів

Пасивна частина основних виробничих засобів

Робочі машини й устаткування

Транспортні засоби

Вимірювальні й регулюючі прилади

Обчислювальна техніка та лабораторне устаткування

Споруди

Господарський інвентар

Будівлі

Основні виробничі засоби

Рис. 1.2. Склад основних виробничих засобів підприємств

У П(С)БО 7 передбачені наступні види оцінки основних засобів. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів [63].

Основні засоби протягом всього строку їх експлуатації на підприємстві відображаються за первісною вартістю. Первісна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів. Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Вартість, яка амортизується - первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначається на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об’єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

Згідно з П(С)БО 7 справедлива вартість необоротного матеріального активу дорівнює сумі, за якою може бути проведений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами [63].

Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об’єктів, тобто використання для ведення одного й того ж або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. За неможливості отримання інформації про ринкову вартість будь-яких об’єктів через їх специфічний характер, вони обліковуються за переоцінено вартістю з урахуванням фактичного зносу.

Відповідно до П(С)БО 7 залишкова (балансова) вартість необоротного матеріального активу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації). Чиста вартість реалізації необоротного активу - це справедлива вартість необоротного активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію [63].

Отже, в економічних розрахунках використовують три види оцінювання основних засобів: первинну, відновлювальну і залишкову.

Первинна вартість дорівнює фактичній сумі затрат підприємства на придбання, за вирахуванням наданих торговельних знижок.

Відновлювальна — витратам на створення, будування, придбання, транспортування й монтаж даного предмета основних засобів у сучасних умовах за діючими цінами на момент переоцінки; залишкова вартість основних засобів – у первинній вартості за відкидання зносу.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинна вартість об’єкта основних засобів складається з таких затрат:

- суми, що сплачують постачальнику;

- суми, що сплачують підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт;

- суми, що сплачують за інформаційні, консультаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням (створенням) основних засобів;

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

- суми мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються підприємству;

- витрати зі страхування ризиків, пов’язаних з доставкою основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку. Згідно з П(С)БО 7, первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання [63]. Первинною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками підприємства їх вартість, якщо інше не передбачено законодавством. Первинна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з власної готової продукції, дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в результаті обміну на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Як зазначає Пархоменко В.М, первинна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеної або зменшеної на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первинна вартість об’єктів основних засобів, оплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з цих об’єктів [59, с. 144].

Згідно з положенням бухгалтерського обліку 7 підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засо­бів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підви­щенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характе­ризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забез­печення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто па­сивна частина основних засобів [63].

Згідно Коробова М.Я. структура основних виробничих засобів є різною в різних галу­зях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промис­ловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд – у паливній промисловості (17%); переда­вальних пристроїв – в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин – на підприємствах машинобудівного комплексу (45%) [46, с. 218].

За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини й обладнання, робочі машини, які використовуються у сфері матеріального виробництва) та невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва й призначені, в основному, для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб працівників (будівлі, споруди, обладнання), що використовуються у невиробничій сфері для задоволення побутових потреб працівників.

Невиробничі основні засоби не є засобами праці, але вони також використовуються тривалий час, зберігаючи свою натуральну форму та поступово втрачаючи свою вартість у міру зношення. Таким чином, поняття «основні засоби» на практиці не співпадає з поняттям «засоби праці», так як до складу основних засобів входять і невиробничі засоби.

За речовим характером розрізняють інвентарні та неінвентарні основні засоби. До інвентарних відносяться об’єкти, які мають речове вираження та підлягають перевірці, обміру, підрахунку в натурі; до неінвентарних - капітальні вкладення в земельні ділянки, угіддя (крім будинків і споруд).

За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються на підприємстві), недіючі (ті, що не використовуються у певний період часу в зв’язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих підрозділів) і запасні (різне устаткування, яке перебуває в резерві та призначене для заміни об’єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються). Суттєве значення в обліку основних засобів має їх розподіл за ознакою належності на власні та орендовані. Крім того, основні засоби групуються за галузями економічної діяльності (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, будівництво).

За натурально-речовими ознаками основні засоби поділяють на окремі види: земля, будови, споруди, передавальне обладнання, машини й устаткування, які, в свою чергу, поділяються на силові машини й устаткування, робочі машини й устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади й лабораторне устаткування, обліковувальну техніку, інші машини й устаткування (транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приналежності, господарський інвентар), робочі та продуктові тварини, багаторічні насадження і т. ін.

До кожної з цих груп належать основні засоби різних найменувань. Наприклад, до групи будови — корпуси цехів, склади, лабораторії тощо. До транспортних засобів — автомобілі, трактори, електровози, тепловози тощо. До групи інвентаря, інструменту та інших основних засобів — меблі, вимірювальні прилади тощо.

Відповідно Грабової Н.Н. та Добровського В.Н. класифікація основних засобів за наведеними групуваннями є основою синтетичного обліку [27, с. 142].

Згідно джерела [27, с. 142], за використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу через тимчасову консервацію підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для заміни об’єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби поділяються:

- інвестиційна нерухомість;

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель;

- будинки та споруди;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади та інвентар;

- тварини;

- багаторічні насадження;

- інші основні засоби.

В розрізі інших необоротних матеріальних активів визначають таку класифікацію:

- бібліотечні фонди;

- малоцінні необоротні матеріальні активи;

- тимчасові (нетитульні) споруди;

- природні ресурси;

- інвентарна тара;

- предмети прокату;

- інші необоротні матеріальні активи.

Таким чином, за результатами даного підрозділу можна зазначити, що під терміном «основні засоби» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом [61]. Також нами досліджено класифікацію основних засобів, основою якої є функціональне призначення основних засобів підприємства.

Дата добавления: 2015-08-31