Історія та перспективи розвитку електроприладобудування

Вступ

Курсова атестаційна робота

Тема. Монтаж, технічне обслуговування та ремонт силового електроустаткування універсального токарно-гвинторізного верстата моделі 1К62

Професія. Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування.

Виконав. Нетребко М.П

Група. Е - 31.

Оцінка за роботу.

Керівник роботи. В.І. Мазур.

До захисту допущено

Заст. Директора з НВР. В.Г. Мазур.

Кременчук

2013р.

Кременчук

2013р.

Зміст

1. Вступ. 4

1.1 Історія та перспективи розвитку електроприладобудування. 4

2.Основна частина. 14

2.1 Призначення та коротка характеристика силового електроустаткування верстату. 14

2.2 Схема електрична принципова верстату та порядок її дії 17

2.3 Призначення, будова, монтаж та технічне обслуговування силового електроустаткування. 18

2.4 Основні пошкодження силового електроустаткування та їх усунення. 45

3. Розрахункова частина. 60

3.1 Розрахунок електродвигуна. 60

3.2 Розрахунок трансформатора. 62

4. Заключна частина. 65

4.1 Види робіт в діючих електроустановках. 65

Принцип дії перших електричних приладів був заснований на відхилення магнітної стрілки електричним струмом. Однак такі прилади були по суті лише індикаторами струму.

Першим індикатором електричного струму був мультиплікатор І. X. Швейггера, створений в 1820 т. Він представляв собою рамку, що складається з декількох витків дроту, всередині якої містилася магнітна стрілка. Досліди показали, що збільшення числа витків котушки підсилює дію струму на стрілку. Однак внаслідок впливу земного магнетизму на магнітну стрілку мультиплікатора його свідчення були неточними.

У 1821 р. була знайдена (ампер) можливість усунення впливу земного магнетизму за допомогою астатичними пари, що представляє собою дві магнітні стрілки, укріплені на загальній осі і розташовані паралельно один одному, причому полюси стрілок звернені в різні боки.

У 1825 р. італійський фізик Л. нобілі скомбінував астатичними пару з мультиплікатором і влаштував більш чутливий прилад. Для практичних вимірювань потрібні були прилади з безпосереднім відліком, заздалегідь проградуювання, за якими можна було б відраховувати вимірювані величини.

Цілком зрозуміло, що спочатку найбільша потреба виникала в безпосередньому вимірі величини, струму, що протікає по провіднику. Першим кроком у цьому напрямку було створення стрілочних приладів, в яких синус або тангенс кута відхилення стрілки був пропорційний величині струму. Такі прилади називалися відповідно синус-гальванометра і тангенс-гальванометра.

У 30-х роках XIX ст. широке поширення одержав тангенс-гальванометр професора Гельсінгфорского університету І. Нервандера. Однак безпосереднє визначення вимірюваної величини за допомогою такого приладу було важким. Необхідно було отградуювати прилад.

Перша спроба отградуювати гальванометр була зроблена в 1839 р. Б. С. Якобі. Включивши гальванометр послідовно в один ланцюг з вольтаметром, Якобі зміг встановити залежність між величиною струму, яка визначається за допомогою електролізу, і відхиленням магнітної стрілки гальванометра.

Таким чином, було встановлено поняття про градуйованою на величину струму гальванометра і введено метод градуювання, що одержав широке поширення.

Велике значення для розвитку електроприладобудування мало створення електромагніта (1825 р., У. Стерджен). Починаючи з другої чверті XIX ст., Електромагніти стали широко використовуватися в різних електричних приладах і пристроях.

Наявність у розпорядженні фізиків і електротехніків таких пристроїв і деталей, як електромагніт, реле, астатичними пара, дзеркальна шкала, пружини для створення протидіє моменту, дозволяло перейти до побудови більш досконалих електровимірювальних пристроїв. Вже в першій половині XIX ст. створюються більш чутливі і точні Гальванометри, електродінамометр, статичний гальванометр і т. п.

Успіхи в галузі теоретичних та експериментальних досліджень привели до відкриття нових методів електричних і магнітних вимірювань. До них відносяться розробка балістичного методу вимірювань (Е. X. Ленц, 1832 р.), компенсаційного методу (І. Поггендорф, 1841 р.), містково вимірювальної схеми (Ч. Уітстон, 1843 р.) та ін.

Балістичний метод заснований на вимірюванні за допомогою балістичного гальванометра імпульсів кількості електрики, наведених при зміні потокозчеплення в витках котушки, включеної в ланцюг гальванометра.

Балістичний гальванометр відрізняється від звичайного дзеркального гальванометра значно більшим моментом інерції рухомої частини приладу, що забезпечує рух його рамки після припинення струму в ній.

Основи теорії балістичного гальванометра були розроблені Ленц.

Дія наведеного струму розглядалося як миттєвий удар (звідси походить назва приладу: баллісти-давньогрецьке метальна знаряддя), під впливом якого стрілка мультиплікатора відхиляється з певною швидкістю, причому ця швидкість пропорційна sin а / 2, де а - кут найбільшого відхилення стрілки.

Компенсаційний метод вимірювань значно підвищує точність вимірювань. Основною перевагою цього методу є те, що вимірювання проводиться при повній компенсації струмів в окремих гілках, коли через індикатор струм не проходить (нульове показання).

Дата добавления: 2015-08-31