Командна частина

ВСТУП

Соціальне життя настільки складне й різноманітне, що часом необхідні механізми для його структурування та регулювання, що дозволяють успішно вирішувати виникаючі проблеми і залучати всі необхідні для цього ресурси. Одним з таких успішних механізмів є соціальне проектування.

Соціальний проект — це сукупність документів, що в них викладено цілі, засоби й етапи реалізації передбаченої програми соціальних змін. Дієвість соціального проектування залежить як від його методів, так і від урахування в ньому економічних проблем та екологічних вимог регіону, майбутніх змін у техніці й технології тощо. В основі соціального управління, на думку Ф. Енгельса, лежить необхідність навчитися виявляти «непрямі», більш віддалені в часі суспільні наслідки людської діяльності, а отже, отримувати «можливість підпорядковувати людському опануванню і регулюванню також і ці наслідки».

Суб'єкти соціального проектування: окремі особистості, організації, трудові колективи, соціальні інститути, спеціально створені проектні групи. Невід'ємна риса суб'єкта проектування - соціальна активність суб'єкта.

Об'єкти соціального проектування:людина як індивід суспільства зі своїми потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями, установками, соціальним статусом, ролями в системі відносин;різноманітні елементи і підсистеми соціальної структури суспільства (соціальні групи, трудові колективи);різноманітні суспільні відносини (управлінські, моральні, політичні, ідеологічні, сімейно-побутові, міжособистісні, естетичні).

Соціальний менеджмент - це область управління, яка формує у майбутніх фахівців теоретичні та практичні навички, що дозволяють ефективно впливати на соціальні процеси, впливати на створення сприятливого для людини соціального середовища, проектувати соціальні організації, що в свою чергу забезпечує раціональне використання найбагатшого і необмеженого зі всіх ресурсів - людського.

Соціальний менеджмент регулює відносини між суб’єктом і об’єктом соціального менеджменту. У якості яких виступають відповідно: суспільні відносини, що виникають у процесі виробництва та особистість зі своїми потребами, інтересами, яка вирішує виробничі цілі, або якій доручено управляти тим або іншим ділянкою виробництва, і яка реалізує на цьому терені свій особистий потенціал.

Методи соціального менеджменту – це, перш за все, методи соціального нормування (правила трудового розпорядку, види дисциплінарного впливу та ін.), соціального регулювання (договори, системи розподілу), морального стимулювання (заохочення), методи мотивації, психологічні методи, а також методи економічного стимулювання, організаційно-адміністративні методи і методи самоврядування.

Основне завдання, яке вирішує соціальний менеджмент, - це координація, узгодження, напрямок діяльності членів суспільства до єдиної мети. Вони є суб'єктами, що здійснюють свідомий вплив на об'єкт управління. Суб'єкт управління пізнає, свідомо використовує закони раз витія складних систем і планомірно організовує діяльність суспільства для досягнення поставлених цілей. Об'єктом соціального менеджменту є суспільні відносини і відповідні їм процеси.

Соціальна робота в наш час має важливе значення. Соціальний менеджмент найбільше відповідає вимогам сучасного суспільства, тому вивчення його функцій та технологій є вкрай потрібним і перспективним завданням. Хоча родоначальниками соціальної роботи вважають західні країни, в певній мірі можна говорити і про вплив колишніх країн соціалістичного табору на організацію соціальної політики і соціальної роботи зокрема.

Дата добавления: 2015-08-31