Концептуальні підходи до визначення основних елементів виробничого потенціалу підприємства, його структура

Проблема вимірювання величини виробничого потенціалу досить важлива як у теоретичному, так і практичному плані.

Виробничий потенціал як показник ресурсного потенціалу відіграє велику інформативну роль. За допомогою такого роду комплексних показників усуваються протиріччя, що виникають при оцінюванні рівноприскореного або різноспрямованого руху складових його елементів. Співвіднесення величини потенціалу з кінцевими результатами функціонування дає комплексне знання про ступінь використання виробничих ресурсів і резерви підвищення ефективності виробництва.

Ресурсний підхід не тільки стверджує, що потенціал являє собою сукупність виробничих ресурсів цільового призначення, а й робить очевидною методику оцінки його величини як суму фізичних відповідних значень складових елементів.

Використання натуральних показників сьогодні досить ускладнене при оцінюванні таких складних елементів виробничого потенціалу, як трудові ресурси, технологія, інформація. У зв'язку з цим різноманітні й натуральні одиночні показники, що характеризують їх. М.В. Архіпов фізичний обсяг виробничих ресурсів рекомендує оцінювати в чисельності промислово-виробничого персоналу за формулою:

, (1.1)

де Wо - сукупна споживча вартість виробничих ресурсів;

L — чисельність промислово-виробничого персоналу;

К_L — коефіцієнт оцінки складу і якості трудових ресурсів;

П —коефіцієнт заміщення (еквівалентності) основних виробничих фондів чисельністю ВПП;

— частка активної частини ОВФ;

F —вартість основних виробничих фондів у незмінних цінах;

К_W — коефіцієнт оцінки складу і якості ОВФ.

Коефіцієнт К_L і К_W враховують вплив науково-технічного прогресу на фактори виробництва.

Відмінною рисою останніх років у країні є поступовий перехід до досить твердої протизатратної політики господа­рювання.

Одним з елементів такої політики є поліпшення викорис­тання наявних потужностей на діючих підприємствах.

Поки що немає простих, але досить точних методів оцінювання ви­робничих можливостей підприємств. Традиційні методи вирішення цього завдання базуються на різноманітних прин­ципових підходах, але всі вони страждають неоднозначністю одержуваних оцінок, недостатньою точністю кінцевих ре­зультатів.

До елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов'язане з функціонуванням і розвитком під­приємства.

Виробничий потенціал — наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів вироб­ництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

• потенціал землі та природно-кліматичні умови;

• потенціал основних фондів;

• потенціал оборотних фондів;

• потенціал нематеріальних активів;

• потенціал технологічного персоналу.

Потенціал землі та природно-кліматичні умови —- можли­вості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

Фондовий потенціал — наявні та скриті можливості основ­них фондів, які формують техніко-технологічний базис виробни­чої потужності підприємства.

Потенціал оборотних фондів — це частина виробничого ка­піталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготов­лення і витратах майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів — сукупність можливос­тей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персоналу — здатність робітників і виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи [14].

Рис. 1.2 Структура потенціалу підприємства

Реалізація можливостей інтенсифікації існуючих вироб­ництв дасть змогу значно скоротити витрату трудових, ма­теріально-технічних і фінансових ресурсів на задоволення сьо­годнішніх і майбутніх потреб суспільства.

Подання про величину виробничого потенціалу підприємства й окремих його елементів дає можливість певною мірою управляти характеристиками потенціалу, внаслідок чого відкривається можливість цілеспрямовано впливати на віддачу виробничих ресурсів.

Величина виробничого потенціалу і його структура можуть мати широкий діапазон застосування в прогнозуванні, плануванні й стимулюванні матеріального виробництва[11].

Рис.1.3. Класифікація характеристик виробничого потенціалу промислового підприємства

Ідея виміру потенціалу як найвищої віддачі сукупних ресурсів досить приваблива. Але на цьому шляху стоїть ряд практично нерозв'язних проблем. Насамперед, не завжди можна достатньо вірогідно визначити найвищу віддачу при складній сукупності взаємодіючих елементів, оскільки в цьому випадку постає питання про облік їхнього взаємного впливу, взаємного доповнення інших подібних якостей. Це природно, оскільки жодний виріб неможливо створити тільки за допомогою одного виробничого ресурсу. На кінцевий результат активно впливає саме сукупність елементів потенціалу. Нарешті, є підстава виявити нелінійну залежність між ресурсами й результатами[8].

Дата добавления: 2015-08-31