Заходи щодо впровадження сучасних технологій стимулювання та мотивації персоналу

Сьогодні проблема підвищення мотивації співробітників активно розробляється з метою поширення нових методів. Суть їх полягає в індивідуальному підході, у розширенні сфери діяльності працівника і залученні його в справи організації. Виділяють три загальні прийоми [28]:

1) прийоми, орієнтовані на робітників;

2) прийоми, орієнтовані на роботу;

3) прийоми, орієнтовані на організацію.

Прийоми орієнтовані на робітників. Існує широкий набір різноманітних прийомів мотивації, що дозволяють йому реалізувати виробничий потенціал. Це – постановка цілей, модифікація поведінки і перепідготовка.

Постановка цілей – успішне стимулювання за допомогою чітких і досяжних цілей [29]. Ідея, що лежить в основі модифікації поведінки: варто заохочувати бажані дії і не заохочувати небажані. Перепідготовка – надання службовцям можливості пройти курс навчання новим спеціальностям за рахунок компанії [30].

Прийоми, орієнтовані на роботу. Тут використовуються наступні методи: удосконалення робочих місць і розширення сфери діяльності робітників, гнучкий графік роботи, телекомунікація та домашні офіси, скорочений робочий час і розподіл функціонального навантаження [31].

Прийоми, орієнтовані на організацію. Основними методами є: формування робочих команд, надання робітникам частини акцій [30].

У загальному вигляді методи підвищення мотивації представлені у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3.

Основні методи підвищення мотивації

Прийоми	Характеристика
Прийоми, орієнтовані на робітників	Постановка цілей Модифікація поведінки Перепідготовка.
Прийоми, орієнтовані на роботу	Удосконалення робочих місць і розширення сфери діяльності робітників Гнучкий графік роботи Телекомунікація та домашні офіси Скорочений робочий час і розподіл функціонального навантаження
Прийоми, орієнтовані на організацію	Формування робочих команд Надання робітникам частини акцій

Щодо української ментальності, то їй характерно прагнення до колективної праці. Сьогодні, коли через складну економічну ситуацію дуже важко становити високу заробітну платню, особливу увагу треба приділити нематеріальному стимулюванню праці, складаючи гнучку систему пільг для робітників, наприклад:

- признавати цінність працівника для організації, надавати йому творчу свободу;

- застосовувати програми збагачення праці та ротацію кадрів;

- застосувати гнучкий графік, неповний робітничий тиждень, можливість працювати як на робочому місці, так і дома;

- поставити працівникам знижки на продукцію, яку випускає компанія, де вони працюють;

- надавання кредиту співпрацівникам на придбання квартири, автомобіля та ін.

Засоби поліпшення мотивації праці об'єднюються в п'ять відносно самостійних напрямків: матеріальне стимулювання, поліпшення якості робочої сили, вдосконалення организації труда, залучення персоналу в процесі управління і негрошове стимулювання (рис.3.1).

Рис.3.1. Засоби поліпшення мотивації праці

Тож можна зробити висновок, що за час управлінської практики в різних країнах світу накопичено дієвий арсенал методів активізації діяльності працівників (що неодноразово доводили свою ефективність), заснованих на використанні матеріальних та нематеріальних стимулів, заохочень та покарань. Задача менеджера полягає в детальному вивченні потреб, цінностей, інтересів, пріоритетів своїх підлеглих та в формуванні на їх основі (за допомогою відомих методів активізації діяльності персоналу та сучасних тенденцій) власної стратегії в даній сфері. При цьому, ніхто не обмежує менеджера в творчій розробці нових методів, виходячи з ресурсів організації та потреб працівників.

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі розглянуто характеристику основних теорій мотивації та особливості їх реалізації у практиці вітчизняного управління.

Еволюційний розвиток мотиваційних теорій пройшов довгий шлях від донаукових концепцій матеріального стимулювання за принципом «батога і пряника" до науково обгрунтованих.

Сучасні теорії мотивації, засновані на результатах психологічних досліджень, доводять, що справжні причини, які спонукають людину віддавати роботі всі сили, надзвичайно складні і різноманітні. Дія людини визначається її потребами, поведінка людини є також і функцією його сприйняття і очікувань.

Основними факторами, які змушують людину діяти і підсилюють її дії є: потреби, інтереси, мотиви і стимули. Вирішальним причинним фактором результативності діяльності людей є їхня мотивація.

Сучасні моделі мотивації опираються на змістові та процесуальні теорії. Змістові теорії мотивації аналізують чинники, що впливають на мотивацію. У них робиться спроба дати відповідь на питання про те, що всередині людини спонукає її до діяльності. Найбільш ефективними з них є теорія ієрархії потреб А. Маслоу, теорія набутих потреб Д. МакКлелланда, двофакторна модель Ф. Герцберга.

Сутність процесуальних теорій мотивації полягає в тому, що за безперечного існування потреб поведінка людини визначається насамперед сприйняттям конкретної ситуації, оцінкою можливих наслідків випраного типу поведінки. Найбільш ефективно впливовішими теоріями є теорія справедливості С. Адамса, теорія Портера-Лоулера, а також теорія очікування В. Врума.

Будь-яка теорія має свої переваги та недоліки. Але все індивідуально. Задачею кожного менеджера є вибрати таку теорію, яка буде найефективніше працювати на даному підприємстві, в окремій ситуації.

Мотиваційні аспекти управління працею набули широкого застосування в країнах з розвиненою ринковою економікою. У практиці розвинених економічних країн світу використовуються різні методи мотивації праці. Багато з них пов'язані з матеріальними заохочуваннями працівників. Використовують різноманітні форми участі працівників у розподілі прибутку. Для вирішення виробничих завдань формується коло працівників залежно від їх внеску, у тому числі – і в підвищенні продуктивності праці. У нашій країні поняття мотивації праці в економічному плані з'явилося порівняно недавно у зв'язку з демократизацією виробництва. Проаналізувавши моделі мотивації праці зарубіжних країн, можемо сказати, що нашій державі необхідно вивчати і застосувати один з найуспішніших підходів, що сприятиме покращенню стимулювання та умов праці персоналу і підвищенню ефективності діяльності підприємства.

Таким чином, мотивація – це найважливіший фактор підвищення ефективності діяльності усієї організації, адже процес діяльності організації можна добре спланувати і організувати, але якщо працівники цієї організації не відповідально ставляться до своїх обов'язків і не зацікавлені особисто у розв'язанні проблем і задач, що постали перед організацією, то результати контролю і підбиття підсумків не будуть втішними.

Дата добавления: 2015-08-31