Характеристика будівельних конструкцій підприємства

Будівля пекарні, як правило, проектують каркасного типу зі збірними залізобетонними конструкціями. Розміри будівлі в плані в плані складають 24х66 м.

Прольоти в одноповерхових будівлях (в поперечному напрямку) при­ймаємо 6м. Шаг колон (в повздовжньому напрямку) приймається 6 м.

Висота приміщень вибирається з урахуванням габаритів технологічно­го обладнання. Висота одноповерхових будівель і верхнього поверху

вимірюються від рівня підлоги до низу несучої конструкції. Висота поверху визначається від полу нижчерозташованого приміщення до підлоги вище розташованого. Висота виробничих поміщень пекарень пиймається 6 м. Висота поверхів адміністративно-побутових приміщень приймаємо 3,0 м

Фундаменти в будівлях кірпичних або з неповним каркасом зазвичай встановлюють стрічкові із збірних залізобетонних блоків-подушок. В будівлях каркасного типу колони опираються на стовбчаті фундаменти. Навесні стіни (панелі) кріпляться до колони, а нижні панелі опираются на залізобетонні фундаментні балки, які укладаються на стовбчаті фундаменти колони.

Фундаменти під силоси і бункери для борошна роблять у вигляді суцільної залізобетонної плити, на яку через стояки передаєтся навантаження. Нагрузка може передаватися і на стовбчаті фундаменти.

Фундаменти під печі потрібно розташовувати на міцній ос­нові, передбачає рівномірне розподілення навантаження на грунт із запобіганням появлення в печі тріщин. Фундаменти можуть бути стрічковими, суцільними, стовбчатими. Матеріалом служать бетоні бло­ки, бутобетон.

Звичайно навантаження від печі не перевищує 0,1 МПа (1 кгс/см²).

Каркасні печі можуть розташовуватись на міжповерхових перекриттях, але не можна розміщувати одну частину печі на міжповерховому перекритті, другу — на грунті (із-за нерівномірності осадки).

Фундаменти під печі можуть робитися у виді залізобетонної плити товщиною 150 мм. Для попередження нерівномірності осадки фундаменти печей закладают з урахуванням глибини фундаментів примикаючих будівельних конструкцій. Між фундаментами печей, котлів, димових труб, обладнання і фундаментами під будівельні конструкції повинен бути зазор не ме­нше 50 мм.

Перегрів від постійної дії високих температур шкідливо діє на залізобетонні конструкції: ви втрачають міцність, тому необхідно передбачати спеціальну термоізоляцію їх, повітряні прошарки.

Між фундаментом и стіною роблять гідроізоляційнтй прошарок вище уровня підлоги на 50 мм.

Колони — основний несучий елемент каркасу будівлі, робляться квадратною або прямокутного перерізу: вибираються в залежності від габаритів будівлі і нагрузок за типовими серіями. Висота колон про­мислових будівель кратна модулю 0,6 м: 3,6; 4,2; 4,8; 5,4; 6; 7,2м.

Стіни розрізняють несучі (сприймають власну вагу і вагу опираючихся на них перекритій і покритій); самонесучі (сприймають тільки власну вагу, а перекриття і покриття опираються на колони); підвисні (опираються на колони і виконують функ­ції огородження).

Несучі стінироблять із глиняного кір­піча на цементному розтворі: в приміщеннях із відносною вологою не менше 60% допуска­ється устройство стін із сілікат­ного кірпіча. Приміняють сті­ни и із ефективного (с пустота­ми) кірпіча і із блоків. Кірпіч­на кладка має товщину в 1,5, 2; 2,5 кірпіча (380—640 мм). При великій висоті приміщень для стійкості роблять пілястри (місцеві утолщения).

Самонесучі стіни роблять із кірпіча, звичайних камнів, легкобетонні бло­ки.

Підвисні стіни збираються із панелів. Панелі виготовляються одношарові із легких бетонів або багатошарових з ­ефективним утеплителем. Зазвичай

багатослойні панелі мають дві оболонки (із залізобетону, аз­бестоцементу та

інші.), між якими заключений легкий теплоізоляційний матеріал (пінопласти, мінеральна вата, фіброліт). Товщина панелій 200—400 мм.

Панелі опираются на спеціальні столики і за допомогою анкерів кріпляться до закладних деталях колон.

Світлопройоми проектуються відповідно СНіП П-А. 8-72. Природне освітлення може бути: бокове — через віконні пройоми в зовнішніх стінах; верхнє — через світлові фонарі; комбіновані.

Для природнього провітрення приміщень предбачуються відкриваючі створки рам, квартирки, фрамуги, які повинні бути обладнанні управляючими із середини приміщення облаштованими.

За орієнтованими підрахунками розміри світлових пройомів можна визначити у відповідності з відношенням їх площі до площі приміщення.

Підрахунок світлових пройомів у відсодках до площі приміщення не враховує ряду факторів: розположених і видів світових пройомів (вік­на, фонарі), наличия затемнения противостоящими зданиями, вплив відбиваючого світла в залежності від покраски стін і стелі, світового клімата місця постройки та інше.

Віконні пройоми повинні відповідати ГОСТу і приймаються шириною 910, 1461, 2693; висотою 1182, 1759, 2964, 3564 мм та інші. Вікна роблять такі щоб відкривалися у серединуприміщення на висоті 0,80—1,0 м від підлоги. Під вікнами предбачають установку опалювальних приборів.

При великій висоті приміщення можна прийняти двосвітовітлове отоплення. Створні частини повинні бути оснащені металевими сітка­ми.

Дверні пройоми приймаются у відповідності з ГОСТом. Две­рі у виробничих приміщеннях роблять двостворні шириною 1390 мм, висотою 2352 мм і 1200X2100 мм; в адміністративно-побутових— одностворчаті 890X2100 мм; в санвузлах, душових — одноствор­чаті 600X2100 мм.

В стінах повинні предбачаються монтажні пройоми для оболадняння: в тістоприготувальному відділені 3,2X3,2; в бункерному — 1,6X1,6; в котельні— 2X2 м.

Міжетажні перекриття складаються із збірних залізобетонних елементів: ригелев і плит. В окремих випадках при наявності нестандартного обладнання і великої кількості отворів приміняються участки із монолітного залізобетону.

Навантаження від заварочних і дрожджових чанів потрібно враховувати при заповненні водою; нагрузку від тістоприготувальних агрегатів з тіс­том; силосів — за фактичною вагою з борошном. Потрібно враховувати, що при аерозольному транспорті обємна маса борошна підвищується.

Розробка і розрахунок залізобетонних бункерів для зберігання борошна на складі виробляються у відповідності з вимогами, передбаченими «Вказівки по проєктуванню бункери для сипучих тіл» СН 302—65.

За розрахунком конструкцій тимчасові навантаження помножуються коефіцієнт можливого перевантаження 1,1 —1.4.

Перекриття проектуються безгорищними, балки, ферми, плити є несучими елементами і служать одночасно основою, по якій укладається теплоізоляція і стеляться кровельні матеріали. Для покриття поперечних прольотів до 18 м рекомендується приміняють балки, при великих прольотах — ферми.

Плити покриття в направленні шага колон мають номінальну довжину 6 м і в деяких випадках 12 м.

Для захисту будівлі від температурних коливань на покриття ук­ладаються слой теплоізоляції (керамзитобетон, фіброліт, пінобетон та інші); для захисту від зволоженя парами із приміщення плитове покри­ття попередньо 2—3 раза змазуються зверху бітумом. Для приміщень із значною вологістю прокладається толь, рубероїд, полімерні пльонки.

Термоізоляцію і пароізоляцію розраховують за методикою, викладеною в СНіП.

Кровля. За основою із цементного розтвору або асфальту, укладений за термоізоляцією, настиляються 3—4 слоя рубероїда на бітум­ной мастиці. По рубероїду насипається захисний слой із гравія, замоченого в бітумну мастику.

Температурний шов робиться через кожні 60—72 м будівлі або приймаються за розрахунком. Він ділить стіни, перекриття і покриття по всій висоті; фундаменти не поділяються.

Осадочний шов ділить в місці примикання двох різних обємів будівлі з різною кількістю поверхів і навантаженнями. Він поділяє також і фундаменті. Несучі і огороджуючі конструкції для кожної частини робляться самостійними. Основа стовбчатих фундаментів с різними навантаженнями в одному місці мають свої недоліки (можливість нерівномірної осадки). Більш конструктив­ні рішення — зміщення осів колон.

При невеликій різниці кількості поверхів і навантаження можлива конструкція тої та іншої частини будівлі на загальних колонах і фундаментах.

Підлога. На заводах з бестарними складами борошна, обладнаних тістоприготувальними і тістороздільними агрегатами, конвеєрами в хлібосховищі і експедиціях, найкращими є поли із кера­мічнихих плит. В складських приміщеннях укладають підлогу із литого асфальтобетону. При наявності передвижного обладнання підлоги на багатьох заводах стелять чугуними плитами. Представляють цікавість підлоги із каменелитних плит, але вони поки що отримали розповсюдження із-за високої вартості.

Підлогу на грунті потрібно уплотнити основу і бетонної підго­товки (80—120 мм), поли на виробництві — бетонної підготовки товщиною 30—80 мм. Керамічні плити укладають по підготовці на це­ментному растворі. Підлогу ксилолитові, цементні, із литого асфальто­бетону укладають безпосередньо по бетонній підготовці. Товщина підготовки використовують для прокладки стічних труб і різних про­водок.

Поли в мокрих приміщеннях (санвузлах, душових та інших.) стоїть робити з нахилом по трапам і прокладкою гідроізоляції із двох-чотирьох слоїв гідрозолу по битумній мастиці. У виробничих приміщеннях підлогу також бажано облаштовувати з нахилом по трапам, з’єднаним з каналізаційною мережею. Це значно облегчить працю по миттю полів і покращить санітарний стан харчових підприємств. В адміністра­тивно-побутових приміщеннях підлогу укладають доскову, паркетну, кси­лолітові.

Драбини діляться на службові і пожарні. Службові драбини розміщаються в драбинних клітках із негорючих матеріалів: кірпіча, бетону. Розміщення драбин повинно бути таким, щоб після контрольного пункту потоки робочих і відвідувачів розмежовувались так, щоб на службову драбину, ведучу на виробництво, посторонні особи не могли потрипити, пройшовши адміністрацію, а рабочі могли потрапити, тільки пройшовши душові.

Розміри сходів: проступи 300 мм, під сходами 150 мм; ширина марша

приймається 1150 і 1350 мм. Глібина площадок приймається рів­ній ширині маршів. Ширина двохмаршової драбини клітки рівна ширині двох маршів плюс промежуток між маршами (100 мм). За умовами охорони праці кількістьь сходів в марші повинна бути не більше 16 і не менше 3. Висота для проходу під площадкою до висту­паючих конструкцій повинна бути не менше 2,2 м.

Перегородки. При проектувані потрібно досягати до мінімаль­ної якості перегородок, так як вони погіршують природне освітлення і повітрообмін, перешкоджають модернізації виробництва. В ряду випадків можна робити панельні, сітчаті перегородки висотою 2,0—2,2 м. Перегородки, как правило, розміщаються по лінії колон, ри­гилій; до світлопройомів вони можуть примикати тільки до стаціонарних ім­постам, а не до остікльонної частини.

Перегородки роблять армірованні — кірпічні товщиною 65— 125 мм; панельні, жалізобитонні, керамзітобетонні — товщиною 80—100 мм, з цементною затиркою і побілкою або облицьованою плиткою. Перегородки можуть виковуватись із стіклоблоків, стіклопрофіліта, осо­бливо при освітленні іншим світлом. Устройство дерев’яних перегоро­док не допускається.

Наружная отделка зданий. Наружные стены обычно окрашиваются 2 раза водостойкими синтетическими красками. Панели могут постав­ляться с отделанной в заводских условиях поверхностью, облицованной керамической или стеклянной плиткой, или с рельефной отделкой.

Кирпичные участки стен выкладываются из облицовочного кирпича светлого тона или из отборного глиняного кирпича с расшивкой швов или оштукатуриваются и окрашиваются под цвет фасада.

Оконные рамы, импосты и двери окрашиваются масляной краской за 2 раза. Стальные конструкции окрашиваются специальной краской.

Зовнішнє оброблення приміщень. В виробничих відділеннях стіни, перегородки, колони облицьовують на висоту 1,8 м глазуровани­ми плитками, яка образовується як так названі панелі; плоскості вище панелів штукатуряться і біляться ізвісною краскою. На стелях із збор­ного залізобетону шви затираються і плоскості біляться ізвісною краскою.

В складах і підсобно-виробничих приміщеннях кірпічні плоскості штукатуряться; стіни, колони, стелі біляться ізвісною краскою.

В коридорах і драбинних клітках робляться панелі на висоту 1,8 м, покрасині масляною краскою, вище — поклеєна по­білка.

Дата добавления: 2015-08-31