Енергетичне планування

Системний підхід до енергетичного планування.

Енергетичне планування містить у собі:

• власне процес планування, тобто систематичний збір і аналіз інформації відносно «попиту/ пропозиції» енергії;

• складання плану розвитку енергетичних джерел.

Основна концепція енергетичного планування — забезпечення аналітичною інформацією осіб, що приймає рішення на різних рівнях відповідальності.

Системний підхід до енергетичного планування включає наступну послідовність основних кроків:

• визначення приватних і більше загальних цілей плану;

• визначення підходу, якому варто прийняти;

• збір і ідентифікацію вихідної інформації, необхідної для процесу планування;

• вибір методу аналізу;

• проведення інтегрованого аналізу;

• попереднє складання плану розвитку енергетичних джерел;

• реформування інформації для осіб, що приймають рішення;

• складання плану розвитку енергетичних джерел.

Варто пам'ятати, що послідовність типових завдань енергетичного планування (рис. 6.11) являє собою частина динамічного процесу планування, тобто кожний послідовний крок може виконуватися кілька разів перед переходом до наступного.

Базисні цілі енергетичного планування:

• підготувати програму капіталовкладень для своєчасного розвитку енергетичних джерел;

• розробити елементи (механізми) цільового керування енергосистемою;

Рис. 6.11.Типова послідовність завдань енергетичного планування

• підготувати для широкого розповсюдження інформацію відносно «попиту/пропозиції» енергії в майбутньому.

Підготовка програми капіталовкладень - одна з основних частин енергетичного планування, тому що дозволяє оптимальним образом мобілізувати фінансові й людські ресурси для виконання певної мети по створенню енергетичних джерел. У рамках державного керування економікою програма капіталовкладень - урядова програма із вказівкою конкретних об'єктів її додатка. У рамках ринкового механізму керування економікою енергетичні компанії розробляють власні програми капіталовкладень, мозаїка яких становить загальний план капіталовкладень у розвиток енергетичних джерел.

Розробка елементів цільового керування - зведення відповідних «правил гри» (стимулів, санкцій) для всіх енергетичних проектів, що беруть участь у реалізації, сторін, включаючи законодавчу й нормативну бази розвитку енергетичних джерел. Один з найважливіших елементів стратегії - тарифікація энергопользования.

Інформація відносно «попиту/пропозиції» енергії в майбутньому - можливість психологічної й технічної перебудови підприємств енергетики й енергоспоживачів у зв'язку з майбутніми структурними змінами.

Більше широкі цілі енергетичного планування:

• розвиток системи постачання енергією, що приводить до найбільш низької її собівартості для споживачів;

• максимальна надійність і безпека енергетичних джерел;

• розмаїтість енергетичних джерел і гнучкість енергосистем з меншою залежністю від дефіцитних первинних енергоресурсів і максимальним використанням поновлюваних енергоресурсів;

• мінімізація наслідків для навколишнього середовища.

Визначення підходу до енергетичного планування включає рішення відносно:

• масштабу плану (національний, регіональний, місцевий);

• тимчасового інтервалу плану й рівня його подробиці (відповідно до тимчасового інтервалу).

Національний масштаб плану забезпечує перспективу розвитку енергетичних джерел для країни в цілому.

Регіональний і місцевий масштаби плану (включаючи й плани енергетичного розвитку окремих підприємств) ураховують специфічні особливості конкретного регіону й окремих виробництв і можуть мати свої (відмінні від національних) пріоритети.

Часовий інтервал планування - важливий елемент підходу до планування, і, зокрема, визначенню рівня подробиці плану, а відповідно, вибору методу аналізу інформації. Дійсно, неможливо застосувати ту саму процедуру аналізу для щоденних і довгострокових рішень. У той же час особи, що приймають рішення, повинні розуміти обмеженість виводів подібного аналізу й не переносити їх на тривалий період. Разом з тим навіть короткострокові рішення повинні узгоджуватись із загальною стратегією розвитку енергетичних джерел.

Інформаційна база енергетичного планування. Інформація, необхідна для процесу планування, містить у собі:

• деталізовану технічну інформацію;

• інформацію для ухвалення рішення.

Деталізована технічна інформація потрібно фахівцям (інженерам, економістам і т.д.) для оцінки технічної й економічної життєздатності різних варіантів плану (різних енергетичних проектів) і містить у собі характеристики енергетичної ефективності, технічній доцільності й оптимальності прийнятих рішень.

У процесі формування вихідної інформаційної бази виникає необхідність визначення базисного року як вихідної точки процесу енергетичного планування (і, зокрема, енергетичного планування).

Базисний рік повинен задовольняти ряду вимог, основними з яких є:

• необхідний для відповідного рівня планування обсяг інформації;

• вірогідність інформації;

• близькість (наскільки це можливо) до поточного року і його «нормальність».

Останні вимоги пов'язані з необхідністю найбільше точно відбивати, по-перше, що існує енергетичну ситуацію й, по-друге, тенденцію її розвитку.

Безумовно, завжди важко знайти рік, що є «нормальним» в енерговикористання, тобто рік, у якому були відсутні б:

• кризові явища; надзвичайні ситуації;

• помилки керування (у тому числі й у виробничій сфері);

• несприятливі (або сприятливі) кліматичні умови й т.п.

Тому найкраще як базисний рік приймати осреднение статистичної інформації з декількох років, щоб реальніше відбити існуючу ситуацію по «запиті енергії».

Інформація для прийняття рішень відрізняється від деталізованої технічної інформації. Тим, хто готовить подібну інформацію, варто пам'ятати, що особи, що приймають рішення на відповідному рівні відповідальності, як правило, не орієнтуються в технічних деталях проектів. Більше того, занадто докладна технічна інформація може утруднити ухвалення оптимального рішення (або навіть привести до невірних рішень) і в цьому змісті є «неякісної».

«Якісна» інформація для прийняття рішень повинна відповідати на наступні питання.

• Скільки енергоресурсів потрібно для економічного розвитку в рамках прийнятого тимчасового інтервалу?

• Які види енергоресурсів можуть бути активізовані?

• Які фінансові й матеріальні ресурси потрібні для розвитку енергетичних джерел?

• Який варіант розвитку є найбільш доступним і які впливи різних варіантів?

Інтегрований аналіз в енергетичному плануванні. Загальна схема проведення інтегрованого аналізу в рамках енергетичного планування містить у собі:

•вибір методу аналізу;

•власне аналіз;

•оцінку результатів аналізу.

Вибір методу аналізу припускає:

• вибір виду й змісту методу аналізу відповідно до об'єкта й цілями енергетичного планування;

• вибір процедури екстраполяції (пророкування) майбутньої ситуації на основі аналізу сьогоднішньої ситуації.

Вірогідність пророкувань визначається вірогідністю не тільки вихідної бази даних, але й самої процедури екстраполяції. Відповідно з'являється вимога використання апробованих методів аналізу або перевірки їхньої вірогідності шляхом пророкування на основі даних про попередні роки. У цьому випадку до інформаційної бази попереднього років пред'являються ті ж вимоги, що й до основної інформаційної бази.

Ітераційна процедура проведення інтегрованого аналізу припускає:

• складання балансу «попиту/пропозиції» енергії;

• оцінку впливу;

• «вибір серед варіантів».

Важливим елементом порівняльного аналізу різних варіантів енергетичного розвитку є оцінка вартісних показників виробництва й споживання енергії, включаючи плановані тарифи енерговикористання й плановану собівартість енергії.

План енергетичного розвитку промислового підприємства. Розглянемо послідовність кроків енергетичного планування стосовно до процедури складання енергетичного плану промислового підприємства (рис. 6.12).

В основі складання енергетичного плану промислового підприємства лежить взаємозалежна процедура формування збалансованого зв'язування «запит/пропозиція» енергії.

«Запит енергії» формується в рамках попереднього складання плану технологічного розвитку підприємства й відповідного росту потреб у ПЕР.

Можливі шляхи розвитку підприємства зв'язані насамперед з конкретним інвестиційним рішенням «на розширення» або «на відновлення». Безумовно, можлива й комбінація цих рішень.

Специфіка конкретного рішення щодо шляху розвитку підприємства визначає й послідовність кроків інтегрованого аналізу можливих (технічно обґрунтованих) технологічних рішень. При цьому вихідна інформаційна база для аналізу й прийняття остаточних варіантів повинна формуватися на основі результатів попереднього енергетичного й технологічного обстеження підприємства зі складанням плану організаційно-технічних заході щодо підвищення ефективності (енергетичного, економічної) виробництва. Наступні кроки по складанню плану розвитку підприємства повинні базуватися на результатах проведеного аудита й узгоджуватись, як було зазначено вище, із прийнятим інвестиційним рішенням.

При прийнятті, наприклад, «рішення на розширення» проводиться аналіз показників ефективності технологій в «базовому» році. Проект розвитку технологій, включаючи плановані норми енергоспоживання, складається з урахуванням цього аналізу й рекомендацій плану ОТМ по економії споживання ПЕР. У якості «альтернативного» інвестиційного рішення можна розглядати «рішення на відновлення», тобто рішення на впровадження нових технологій і технологічного встаткування. У цьому випадку базова технологія вибирається з «каталогу» (інформаційного банку даних) рекомендованих галузевих технологій і встаткування, що становить на основі аналізу вітчизняного й закордонного досвіду.

У рамках діючого виробництва, як правило, приймаються змішані проектні інвестиційні рішення про капіталовкладення, які включають елементи як «рішення на розширення», так і «рішення на відновлення». У кожному разі процедура складання плану технологічного розвитку підприємства припускає ітераційний процес наближення до оптимальності через порівняльний аналіз різних варіантів.

Критерієм оптимальності плану розвитку підприємства є досягнення енергоефективності нових або модернізованих технологій, тобто досягнення мінімально розумного «запиту енергії», необхідного для виробництва продукту встановленої якості.

Сформований «запит енергії» повинен бути вдоволений у рамках енергетичного плану розвитку підприємства з використанням розумних (економічно обґрунтованих) капітальних вкладень.

Складання плану енергетичного розвитку промислового підприємства включає всі послідовні кроки енергетичного планування по підготовці «якісної» інформації для прийняття рішень щодо оптимального (раціонального) забезпечення необхідними енергоресурсами.

Промислове підприємство має два основних варіанти задоволення планованих потреб у ПЕР:

• розширення запозичення із зовнішніх енергетичних мереж;

• розвиток внутрішніх енергетичних мереж.

Кожний із цих варіантів має свої достоїнства й недоліки. Вибір одного з них або їхньої комбінації визначається як економічними показниками (включаючи й показники енергетичної безпеки), так і:

• масштабом передбачуваних перетворень виробництва й тимчасовим інтервалом їхньої реалізації;

• видом необхідного енергетичного ресурсу;

• технічними й фінансовими можливостями підприємства.

Рис. 6.12.Схема складання енергетичного плану промислового підприємства

Найбільш реалістичним (хоча, можливо, і не самим економічним) є варіант розширення запозичення із зовнішніх енергетичних мереж. При прийнятті даного варіанта проводиться, проте, аналіз можливостей поставки зовнішніми мережами додаткової кількості енергоресурсів необхідної якості, тенденцій до зміни тарифів енерговикористання й відповідної частки енергетичної складової в собівартості продукції.

Якщо економічні показники необхідних енергоресурсів із зовнішніх мереж або їхніх споживчих якостей незадовільні, то може бути ухвален рішення на розвиток внутрішніх енергетичних мереж. У цьому випадку (як і при складанні плану технологічного розвитку основного виробництва) розглядаються інвестиційні рішення на розширення або відновлення енерготехнологій.

Можливий також варіант комбінації рішень - розширення запозичення із зовнішніх енергетичних мереж і розвиток внутрішніх енергетичних мереж - із проведенням їхнього порівняльного аналізу по планованій собівартості енергії.

Комплексний аналіз шляхів можливого енергетичного розвитку промислового підприємства припускає не тільки ітераційний процес наближення до оптимального рішення в рамках проектів технологічного й енерготехнологічного розвитку підприємства, але й узгодження на кожному з етапів планування зв'язки «запит/пропозиція» енергії.

Дата добавления: 2017-01-13