Період повернення капіталу (ТП)

Внутрішня норма рентабельності (IRR).

Внутрішня норма рентабельності — це таке значення норми дисконтування, при якому чистий дисконтований прибуток дорівнює нулю.

(7.11)

де IRR — ставка дисконтування, при якій прибуток від капітальних вкладень в інвестиційний проект дорівнює витратам.

Цей показник створює можливість відшукати граничне значення нор­ми дисконту, що розмежовує інвестиції на ефективні й неефективні. Крім того, показник IRR якоюсь мірою характеризує рівень ризику, пов'язаний з інноваційним проектом.

При ставці позичкового відсотка, дорівняній до внутрішньої норми рентабельності, інвестування фінансових засобів у проект дає в підсум­ку той самий сумарний доход, що і розміщення їх у банк на депозитний рахунок.

Якщо реальна ставка позичкового відсотка менше внутрішньої норми рентабельності проекту, то інвестування засобів у нього вигідно, і на­впаки.

IRR використовується як критерій загальної ефективності інвестицій, умовою якої є нерівність: IRR > Е.

Перевага цього показника в його об'єктивності, незалежності від абсо­лютної величини інвестицій, в оцінці відносної прибутковості проекту.

Хибою показника внутрішньої норми рентабельності є складність його розрахунку, наявність залежності від точності оцінки майбутніх грошових потоків.

Показник періоду повернення капіталу представляє тривалість пері­оду, протягом якого сума чистого прибутку, дисконтованого на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі інвестицій.

При визначенні дисконтованого періоду повернення капіталу необ­хідно розв'язати рівняння:

(7.12)

Значення Т _Пвизначається шляхом послідовного додавання членів ряду дисконтованих прибутків, поки отримана сума буде дорівнювати інвес­тиціям або буде їх перевищувати [6]. Критерієм загальної ефективності є умова

Т_П < Т, тобто, якщо вкладений капітал повертається до кінця роз­рахункового періоду Т, інвестиції можна вважати ефективними.

Хиба показника полягає в тому, що він не враховує весь період функціонування виробництва й, отже, на нього не впливають доходи, отри­мані за межами строку окупності.

Елементарні показники:

· проста норма прибутку;

· строк окупності.

При використанні простих показників оцінки ефективності інвестицій не враховується весь термін служби проекту і не враховується нерівномірність потоку грошей у різні моменти часу.

Перевага цих показників — простота розрахунку. Вони використовуються для швидкої оцінки інвестицій невеликих проектів із малими строками окупності. Дані для розрахунку цих показників беруться у ви­гляді фактичних, а не дисконтованих величин.

Показник простої норми прибутку визначається як відношення при­бутку до інвестиційних витрат:

(7.13)

Такий вираз показника застосовний до статичних задач, коли інвести­ції К здійснюються протягом одного року, а поточний прибуток не змі­нюється протягом розрахункового періоду. R_H характеризує частку капі­тальних вкладень, що повертається щорічно у вигляді прибутку.

Умова ефективності проекту — R_H >E.

Показник строку окупності — це тривалість періоду, протягом яко­го проект буде працювати на себе. Якщо доход від інвестицій протягом кожного інтервалу планування постійний, то строк окупності визнача­ється так:

. (7.14)

Показник Т_ОК рекомендується використовувати як критерій загальної ефективності в статичних задачах для характеристики часу повернення капіталу.

Показник строку окупності, визначений без обліку дисконтування, доцільно використовувати при наступних умовах:

1. Проекти повинні мати однаковий розрахунковий термін.

2. Щорічні грошові надходження протягом розрахункового періоду мають бути однаковими.

Хиба показника:

1. Не враховуються доходи після строку окупності.

2. Не враховується різна цінність грошей у момент здійснення інве­стиційних витрат і в період одержання доходів.

Дата добавления: 2017-01-13