Маркова Наталя Сергіївна

Адаптація персоналу – процес пристосування колективу до мінливих умов внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, а також пристосування індивіда до робочого місця та колективу.

Атестація персоналу – формалізована оцінка кадрів, що проводиться в певний час і за встановленою формою на основі спеціально розробленої процедури, за результатами якої приймаються рішення щодо професійно-кваліфікаційного просування працівників, зарахування їх у резерв на керівні посади, професійного навчання або звільнення.

Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників містить у собі визначення: чисельності робітників на початок і кінець планового періоду; додаткової потреби у кваліфікованих робітниках на приріст чисельності й на заміну тих, хто вибуває; джерел забезпечення додаткової потреби у кваліфікованих робітниках; форм і пропорцій підготовки кваліфікованих робітних кадрів; чисельності робітників, що вивільняються в результаті нових методів господа-рювання, масштабів перерозподілу й перепідготовки робітників, що вивільняють.

Відбудовні витрати (витрати заміщення) – це сьогоднішні витрати, необхідні для заміни працюючого зараз працівника на іншого, здатного виконувати ті ж функції, які включають витрати придбання нового фахівця, його навчання (орієнтації) і витрати, пов'язані з вивільненням працюючого.

Відкрите (дистанційне) навчання – метод навчання, при якому слухач і викладач-консультант розділені в часі й просторі, а навчальні контакти здійснюються переважно з використанням інформаційно-комунікативних систем.

Витрати на персонал – це інтегральний показник, що включає сукупність витрат, пов’язаних із залученням, винагородою, стимулюванням, вирішенням соціальних проблем, організацією роботи й поліпшенням умов праці персоналу.

Вища освіта – це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Гармонійний розвиток особистості – всебічний процес придбання й удосконалення фізіологічних, психологічних, моральних якостей особистості в їх органічній взаємодії.

Державний стандарт професійно-технічної освіти – це сукупність державних вимог до змісту професійно-технічної освіти, рівня кваліфікації випускника професійно-технічного навчального закладу, основних обов'язкових засобів навчання та освітнього рівня вступників.

Довгострокове підвищення кваліфікації – оволодіння працівниками комплексом знань, умінь й навичок, що сприяють якісному виконанню ними своїх безпосередніх обов’язків, розширення зони компетенції за наявним чи новим місцем роботи, вивчення діючих нормативно-правових актів з питань, що є в компетенції суб’єкта господарювання чи його підрозділу, у першу чергу з питань охорони праці, сучасних технологій виробництва, засобів механізації та автоматизації, передових методів організації праці, досвіду роботи кращих вітчизняних та зарубіжних суб'єктів господарювання тощо.

Додаткова потреба в навчанні персоналу – кількість працівників, що необхідно навчити для розвитку підприємства, збільшення частки інтелектуаломісткості виконуваних функцій, за без-печення інноваційності продукції.

Загальна потреба в навчанні персоналу – певний склад працівників кожної категорії, яких необхідно направити на підвищення кваліфікації, професійну підготовку та перепідготовку.

Загальна середня освіта – цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальноосвітній навчальний заклад – навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту.

Зростання (економічне) – це регулярне, стійке розширення масштабів діяльності певної господарської системи, яке виявляється у збільшенні розмірів використаної праці і виробленого продукту – товарів і послуг.

Інвестиції в людський капітал – це будь-яка дія, яка сприяє підвищенню кваліфікаційних здатностей, продуктивності праці, витри-валості й здоров’я.

Кар’єра – послідовне просування особистості в певній сфері діяльності, зміна навичок, здатностей, кваліфікаційних можливостей та розмірів винагороди, що пов’язані з діяльністю; просування вперед за обраним шляхом діяльності, досягнення популярності, слави, збагачення.

Кар’єрограма – графічне зображення планових орієнтирів працівника по відношенню до служебово-професійного та кар’єрного просування як протягом життя, так і на конкретному підприємстві.

Карта контролю за адаптацією – документ, який формується з метою управління профадаптацією на підприємстві й в якому оцінюються соціально-демографічні фактори, що викликають задоволення або незадоволення роботою, плани на майбутнє.

Компетентність – ступінь кваліфікації працівника, яка дозволяє успішно вирішувати завдання, що стоять перед ним; володіння знаннями, досвідом у певній галузі.

Компетенції – це коло проблем, сфера діяльності, в якій дана людина має знання і досвід; сукупність повноважень, прав і обов’язків посадової особи.

Конкурентоспроможність працівника – сукупність якісних і вартісних характеристик товару “робоча сила” на ринку праці, які задовольняють непостійним вимогам попиту роботодавця.

Лекція – традиційний метод навчання, у процесі якого відбувається монолог між викладачем і аудиторією, що сприймає навчальний матеріал на слух. У сучасних умовах лекція може бути записана на відео й показана багатьом групам слухачів.

Людський капітал – накопичені за рахунок інвестицій знання, уміння, навички, здоров’я, мотиваційний потенціал, соціальний статус, який дозволяє підвищити власний рівень добробуту та направлені на підвищення продуктивності праці в організаційному контексті.

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності

Мобільна перекваліфікація – зміна професії або спеціальності в максимально короткий строк, що пов’язано зі структурною перебудовою економіки країни або підприємства.

Моделювання – метод навчання, який передбачає відтворення реальних умов на робочому місці за допомогою тренажерів, макетів і т. п.

Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Мотив – причини, внутрішня основа певних соціальних дій особистості, усвідомлене відношення до певної лінії поведінки.

Мотивована діяльність – це дії людини, обумовлені внутрішніми спонуканнями й спрямовані на досягнення певних цілей, реалізацію інтересів.

Мотивація – це процес, за допомогою якого керівник спонукує інших людей працювати для досягнення організаційних цілей, тим самим задовольняючи їх особисті бажання й потреби.

Навчання – будь-яка навчальна активність, що веде до безпосереднього засвоєння специфічних знань і навичок, необхідних для професійної діяльності.

Наставник – це кваліфікована, досвідчена особа, яка відповідальна за навчання та адаптацію новачка у підрозділі.

Неповна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Організаційна культура – прийнята трудовим колективом система цінностей, вірувань, норм, традицій, що визначають відповідний стереотип поведінки людей у сфері трудової діяльності.

Освітній маркетинг – це філософія, стратегія і тактика відносин споживачів та виробників освітніх послуг і продуктів в умовах ринку, вільного вибору пріоритетів і спектру дій обох сторін.

Особистість – стійка система соціально значимих рис, які всебічно характеризують індивіда. Формування особистості здійснюється в процесі соціалізації індивідуумів і цілеспрямованого виховання.

Освіта – це тривалий процес навчання, метою якого є підготовка індивіда до виконання різноманітних ролей у суспільстві: ролі громадянина, працівника, члена родини.

Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

План – це передбачувана та підготовлена на певний період програма (прогноз) соціально-економічного розвитку підприємства та всіх його підрозділів.

Планування персоналу – це процес визначення майбутніх бажаних кількісних та якісних параметрів персоналу, які необхідно здобути для досягнення цілей та реалізації стратегії діяльності підприємства.

Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра.

Потреба – бажання, прагнення людей мати, споживати, використовувати певні види необхідних благ (матеріальних і духовних), тобто речей, послуг, продукції, в яких є необхідність у людини.

Практичні ситуації – метод навчання, у процесі якого відбувається аналіз і групове обговорення конкретних виробничих ситуацій, які можуть бути виражені у вигляді опису, відеофільму й т. п.

Прогнозування – це припущення відносно майбутнього з метою його передбачення.

Програма – передбачений хід подій у часі та порядок правил, що повинні застосуватись для проведення запланованого.

Проект – це система організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для виконання певного обсягу робіт; це діяльність, що поєднує в собі виконання комплексу певних дій для досягнення певних цілей (одержання певних результатів).

Проект розвитку персоналу – це тимчасова дія, що виконується для створення унікального продукту чи послуги, спрямованих на розвиток персоналу.

Професійне навчання персоналу – це цілеспрямований процес формування в працівників підприємства теоретичних знань, умінь і практичних навичок за допомогою спеціальних методів і форм, необхідних персоналу зараз або в майбутньому.

Професійний розвиток особистості – підготовка й адаптація особистості до роботі з конкретної професії або спеціальності.

Професійно-технічна освіта – комплекс педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та профе-сіоналізму, виховання загальної і професійної культури.

Професійно-технічний навчальний заклад – це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров’я.

Професіограма – це вичерпний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною.

Резерв кадрів – частина колективу, яка проходить планомірну підготовку для заміщення керівних посад у випадку звільнення, відпустки, хвороби, смерті працівника, що займав цю посаду.

Розвиток – це багатовимірний процес, що включає глибокі зміни в технічній, економічній, соціальній та політичній сферах.

Розвиток персоналу – це один з елементів системи роботи з персоналом, який передбачає здійснення кількісних та якісних перетворень, що стосуються такого: підвищення професійно-компетентнісного рівня, кар’єрних сходів, ступеня адаптованості та професійної орієнтації до певних умов господарювання, рівня мотивації; проведення оцінювання та сертифікації персоналу; формування дієвої організаційної культури.

Сертифікація персоналу – це процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої незалежна установа засвідчує в письмовій формі про те, що працівники сертифікованої організації відповідають професійним стандартам (кваліфікаційним вимогам).

Симуляція – сучасний метод навчання, що заснований на тому, що працівників відстороняють зі звичного для них оточення й пропонують повністю поринути в створену реальність, у ході якої вони виконують певні ролі, а потім аналізують причини своїх дій.

Соціальна політика підприємства – складова частина менеджменту, що становить заходи, пов'язані з наданням своїм працівникам додаткових пільг та виплат соціального характеру.

Соціальна структура персоналу характеризує трудовий колектив підприємства як сукупність суспільних груп, які класифікуються за змістом роботи, рівнем освіти й кваліфікації, професійним складом, стажем роботи, статтю, віком, національністю, приналежністю до громадських організацій і партій, сімейним станом, напрямом мотивації, рівнем життя й статусом зайнятості.

Соціальні плани – параметри розвитку соціальних колективів у певній часовій перспективі, як правило п’ять років, та базуються на результатах соціального прогнозування.

Соціальний прогноз – це конкретне уявлення про стан колективу в майбутньому, інформація про цілі його соціально-економічного розвитку, необхідні для досягнення засоби.

Спеціалізація – форма підвищення кваліфікації керівників та фахівців, яка проводиться з метою отримання працівником додаткових спеціальних знань, умінь та фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням виробничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня.

Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Стимул – це спонукання до дії або причина поведінки людини.

Стимулювання – створення умов (господарського механізму), при яких активна трудова діяльність, що дає певні, заздалегідь зафіксовані результати, стає необхідною й достатньою умовою задоволення значимих і соціально обумовлених потреб працівника, формування в нього мотивів праці.

Тренінг – метод навчання, що передбачає участь слухача в групі з метою підвищення індивідуальної сприйнятливості й удосконалення вмінь взаємодії з іншими людьми.

Університет – багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Форми мотивування персоналу – матеріальна, нематеріальна, організаційна.

1. Аверин А. Н. Социальная политика и социальная ответственность предприятия / А. Н. Аверин. – М.: Изд. “Альфа-Пресс ”, 2008. – 96 с.

2. Амосов О. Ю. Розвиток персоналу – засіб забезпечення ефективності діяльності промислового підприємства в умовах кризи / О. Ю. Амосов // Економіка розвитку. – 2008. – № 4(48). – С. 82–83.

3. Аоки М. Фирма в японской экономике / Аоки М.; Пер. с англ. – СПб.: Лениздат, 1995. – С. 15–16.

4. Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсами / М. Армстронг; пер. с англ. под ред. С. К. Мордовина. – 8-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 832 с.

5. Беляцкий Н. П. Управление персоналом: учебн. пособ. / Беляцкий Н. Б., Велесько С. Е., Ройш П. – Мн.: Интерспрессерсис, Экоперспектива, 2003. – 352 с.

6. Богатырев М. Организационная культура предприятия / М. Богатырев // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 1. – С. 104–111.

7. Богиня Д. П. Ментальний чинник у сфері праці: проблеми теорії та практики / Д. П. Богиня, М. В. Семикіна; передмова І. Ф. Кураса. – К.: “Шторм”, 2003. – 382 с.

8. Булеев И. П. Социальная ответственность бизнеса: теория и практика: монография / И. П. Булеев, Н. Е. Брюховецкая, Е. В. Черных; НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк: ИЭП НАН Украины; ДонУЭП, 2008. – 137 с.

9. Бутенко Л. П. Управління проектами: навч. посібн. / Л. П. Бутенко, О. А. Загородніх, В. В. Ліщинська. – К.: КНЕУ, 2005. – 231 с.

10. Бухалков М. И. Внутрифирменное планирование: учебник / М. И. Бухалков. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 400 с.

11. Верхоглядова Н. І. Управління розвитком людських ресурсів: Монографія. / Н. І. Верхоглядова, С. Б. Ільїна, Н. А. Іванникова та ін. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – 317 с.

12. Виханский О. С. Менеджмент: Человек, стратегия, организация, процесс: учебник / О. С. Виханский. – М.: Гардарика, 1996. – 416 с.

13. Гавкалова Н. Л. Соціально-економічний механізм ефективності менеджменту персоналу: методологія та концепція формування: наукове видання / Н. Л. Гавкалова. – Х.: Вид. ХНЕУ, 2007. – 400 с.

14. Гавкалова Н. Л. Менеджмент персонала: учебн. пособ. / Н. Л. Гавкалова, Н. С. Маркова. – 3-е изд., перераб. и доп. – Х.: ИД “ИНЖЭК”, 2009. – 296 с.

15. Гавкалова Н. Л. Менеджмент персонала в таблицах и схемах: учебн. пособ. / Н. Л. Гавкалова, Н. С. Маркова. – Х.: ИД “ИНЖЭК”, 2012. – 360 с.

16. Гительман Л. Д. Амбизиозные менеджеры: дерзаем интеллект: монография / Л. Д. Гительман, А. П. Исаев. – М.: Дело, 2004. – 360 с.

17. Голдобин Н. Д. Особенности маркетинга в организации дистанционного обучения / Н. Д. Голдобин // Дистанционное образование. – 2009. – № 1. – С. 273–278.

18. Грішнова О. А. Інвестиції в людський капітал як чинник економічного і соціального прогресу / О. А. Грішнова // Збірник наукових праць Черкаського інженерно-технологічного ін-ту. Черкаси: ЧІТІ. – 2000. – С. 15–20. – (Серія: економ. науки).

19. Грішнова О. А. Людський капітал України: сучасний стан та динаміка змін / О. А. Грішнова // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. Спеціальний випуск “Управління трудовими ресурсами: проблеми теорії та практики”. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 71–80.

20. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О. А. Грішнова. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 254 с.

21. Данилишин Б. Формування нової парадигми підготовки кадрів в контексті інтеграції України в світову економічну систему / Б. Данилишин, В. Куценко // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 4. – С. 14–18.

22. Дафт Р. Менеджмент / Р. Дафт; пер. с англ. – 6–е изд. – СПб.: Питер, 2006. – 864 с.: ил. – (Серия “Классика МВА”).

23. Десслер Г. Управление персоналом / Г. Десслер; пер. с англ. – М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2004. – 799 с.

24. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в ХХI веке: учебн. пособ. / Друкер Питер Ф.; пер. с англ. – М.: Вильямс, 2001. – 272 с.

25. Егоршин А. П. Управление персоналом: учебник для вузов / А. П. Егоршин. – 4-е изд., испр. – Н. Новгород: НИМБ, 1999. – 720 с.

26. Егоршин А. П. Управление персоналом: учебник для вузов / А. П. Егоршин – 5-е изд., доп. и перераб. – Н. Новгород: НИМБ, 2005. – 720 с.

27. Залознова Ю. С. Управління персоналом вугільної шахти: оцінка стану та стратегії розвитку: Монографія / Ю. С. Залознова; Донецьк: НАН України. Ін-т економіки промисловості, 2008. – 380 с.

28. Затонацька Т. Г. Зарубіжний досвід застосування проектного менеджменту у сфері державного управління / Т. Г. Затонацька, О. А. Шиманська // Фінанси України. – 2011. – № 2. – С. 106–116.

29. Іванова І. В. Професіоналізація менеджменту: монографія / І. В. Іванова. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. – 695 с.

30. Івашина О. Методологічні проблеми дослідження економічного зростання / О. Івашина, С. Івашина // Вісник Академії митної служби України. – 2007. – № 1(33). – С. 25–28.

31. Кендюхов О. Гносеологія інтелектуального капіталу / О. Кендюхов // Економіка України. – 2003. – № 4. – С. 28–33.

32. Кендюхов О. В. Організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. екон. наук / О. В. Кендюхов. – Донецьк: Ротапринт ІЕП НАН України, 2007. – 30 с.

33. Климко С. Г. Людський капітал: світовий досвід і Україна / С. Г. Климко, В. М. Пригода, В. О. Сизоненко. – К.: Основа, 2006. – 224 с.

34. Кобиляцький Л. С. Управління проектами: навч. посібн. / Л. С. Кобиляцький. – К.: МАУП, 2002. – 200 с.

35. Костюченко А. М. Специфіка маркетингу освітніх послуг та сучасні проблеми освіти в Україні в умовах ринкового середовища / А. М. Костюченко // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Економіка”. – 2011. – Вип. 5(3). – С. 43–49.

36. Коул Дж. Управление персоналом в современных организациях / Коул Дж.; пер. с англ. Н. Г. Владимирова. – М.: ООО ”Вершина”, 2004. – 352 с.

37. Кулик Ю. Є. Професійний розвиток менеджерів як стратегія управління персоналом у міжнародному бізнесі / Ю. Є. Кулик // Актуальні поблеми економіки. – 2007. – № 8(74). – С. 116–123.

38. Куценко В. Людський капітал: місце і роль у реалізації економічних реформ / В. Куценко, Т. Шпарага // Вісник НАН України. – 1997. – № 1–2. – С. 27–32.

39. Лафта Дж. К. Эффективность менеджмента организации: учебн. пособ. / Дж. К. Лафта. – М.: Русская Деловая Литература, 1999. – 320 с.

40. Лук’яніхін В. О. Менеджмент персоналу: навч. посібн. / В. О. Лук’яніхін. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 592 с.

41. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз: (колективна монографія) / За ред. Е. М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – 328 с.

42. Малинин Е. Д. Организационная культура и эффективность бизнеса: учебн. пособ. / Е. Д. Малинин. – М.: Издательство Московського психолого-социального института; Воронеж: Изда-тельство НПО “МОДЕК”, 2004. – 368 с. – (Серия “Библиотека экономиста”).

43. Маркова Н. С. Аналіз науко-методичних підходів до визначення категорії “розвиток персоналу” / Н. С. Маркова // Економічний простір: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. – № 42. – С. 247–256.

44. Маркова Н. С. Визначення складу компетенцій менеджерів за формування знанієбазованого менеджменту в організаціях / Н. С. Маркова // Проблеми науки. – 2008. – № 6. – С. 31–34.

45. Маркова Н. С. Освіта як засіб інтелектуалізації праці державних службовців // Тези V Міжнар. наук. конгресу “Державне управління та місцеве самоврядування”, 23 лютого 2005 р. – Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – С. 140–141.

46. Маркова Н. С. Передумови переходу України до економіки знань / Н. С. Маркова // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. – 2010. – № 4 (43).– Ч. І. – С. 21–26. – (Серія “Економічні науки”).

47. Маркова Н. С. Принципи, функції та моделі управління розвитком персоналу / Н. С. Маркова // Ефективна економіка. Електронне наукове фахове видання. – 2010. – № 9.

48. Маркова Н. С. Розвиток персоналу як “точка зростання” підприємства / Н. С. Маркова // Управління розвитком. Харківський національний економічний університет: Зб. наук. робіт (Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми і перспективи економічного розвитку підприємства”. – 8-9 грудня 2010 р.). – 2010. – № 20(96). – С. 197–198.

49. Маркова Н. С. Управління розвитком персоналу в контексті сталого економічного розвитку суспільства / Н. С. Маркова // Труди VІІ-ї міжнародної науково-практичної конференції 1-3 грудня 2010 р. “Дослідження та оптимізація економічних процесів “Оптимум – 2010”. – Харків НТУ “ХПІ”, 2010. – С. 508–510.

50. Мартиненко Н. М. Основы менеджмента: учебник / Н. М. Мар-тиненко. – К.: Каравелла, 2003. – 496 с.

51. Михайлова Л. І. Економічні основи формування людського капіталу в АПК / Л. І. Михайлова. – Суми: Вид. “Довкілля”, 2003. – 326 с.

52. Мурашко М. І. Менеджмент персоналу: навч.-практ. посібн. / М. І. Мурашко. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 311 с.

53. Мясоедова Т. Г. Человеческий капитал и конкуренто-способность предприятия / Т. Г. Мясоедова // Менеджмент в России и за рубежом. – 2005. – № 3. – С. 29–36.

54. Назарова Г. В. Формування та розвиток людського капіталу корпоративних підприємств: наукове видання / Г. В. Назарова, Н. Л. Гавкалова, Н. С. Маркова. – Х.: Вид. ХНЕУ, 2006. – 240 с.

55. Назарук Е. Методы работы с резервом руководящих кадров / Е.Назарук // Менеджер по персоналу. – 2006. – № 5. – С. 44–57.

56. Нинюк І. Теоретичне обґрунтування необхідності оволодіння методологією управління проектами як складової професіоналізму управлінських кадрів / І. Нинюк // Вісник Національної академії державного управління. – 2008. – № 1. – С. 82–90.

57. Овсиенко Ю. В. Устойчивое развитие: концепция и стратегические ориентиры / Ю. В. Овсиенко, Е. Н. Бизяркина, Н. Н. Сухова // Экономика и математические методы. – 2007. – Т. 43. – № 4. – С. 23–33.

58. Одегов Ю. Г. Управление персоналом в структурно-логических схемах: учебник / Ю. Г. Одегов. – М.: Академический Проект, 2005. – 1088 с.

59. Петрова Т. Пути решения проблемы дефицита квалифицированных рабочих / Т. Петрова // Менеджер по персоналу. – 2008. – № 1. – С. 8–11.

60. Поважный С. Повышение компетенции кадров – основа выполнения региональных программ / С. Поважный, А. Поважный // Економіст. – 2001. – № 12. – С. 67–69.

61. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 187.

62. Рогожин М. Ю. Организация кадровой работы предприятия: учебн.-практ. пособ. / М. Ю. Рогожин. – М.: Издательство РДЛ, 2003. – 240 с.

63. Рубан О. В. Особливості розвитку людського капіталу в умовах перехідної економіки / О. В. Рубан // Вісник СумДУ. – 2002. – № 10(43). – С. 172–79.

64. Руус Й. Интеллектуальный капитал: практика управления / Й. Руус, С. Пайк, Л. Фернстрём; пер. с англ. под ред. В. К. Дерманова; Высшая школа менеджмента СпбГУ. – 2-е изд. – СПб.: Изд-во “Высшая школа менеджмента”; Издат. дом. С.-Петер. ун-та, 2008. – 436 с.

65. Савченко В. А. Управління розвитком персоналу: навч. посібник / В. А. Савченко. – К.: КНЕУ, 2002. – 351 с.

66. Саруханов Э. Маркетинг персонала на предприятии / Э. Саруханов, С. Сотникова // Проблемы теории и практики управления. – 1996. – № 1. – С. 88–92.

67. Семикіна М. В. Інноваційна праця в конкурентному середовищі: загальна методологія, мотиваційні основи регулювання: монографія / М. В. Семикіна, Л. А. Коваль. – Кіровоград: “Степ”, 2002. – 212 с.

68. Сердюк В. Р. Сучасні підходи до професійної підготовки економічно активного населення як складової інноваційного розвитку економіки України: монографія / В. Р. Сердюк, І. В. Заков. – Вінниця: УПІВЕРСУМ-Вінниця, 2007. – 117 с.

69. Таряник О. Основні фактори, що впливають на трудову мобільність та економічну активність населення / О. Таряник, О. Колмакова // Продуктивність праці. – 2007. – № 3. – С. 42–50.

70. Тілікіна Н. В. Концептуальні підходи до дослідження мобільності робочої сили / Н. В. Тілікіна // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 11. – С. 185–193.

71. Торрингтон Дерек. Управление человеческими ресурсами: учебник / Дерек Торрингтон, Лаура Холл, Стивен Тэйлор; пер. 5-го англ. Издания; науч. ред. перевода Хачатуров А. Е. – М.: Изд. “Дело и Сервис”, 2004. – 752 с.

72. Травин В. В. Менеджмент персонала предприятия: учебн.-практ. пособ. / В. В. Травин, В. А. Дятлов. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 272 с.

73. Туленков В. М. Технологізація управління кадровим потенціалом сучасної організації / В. М. Туленков // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2007. – № 1. – С. 49–59.

74. Управління людськими ресурсами: філософські засади: навч. посібн. під ред. д. ф. н., проф. В. Г. Воронкової – К.: ВД “Професіонал”, 2006. – 576 с.

75. Управление персоналом организации: учебник / под ред. А. Я. Кибанова. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: ИНФРА-М., 2003. – 638 с. – (Серия “Высшее образование”).

76. Управление персоналом / И. П, Продиус, Т. А. Владимирова, Д. В. Запорожан и др. – Одесса: Одес. гос. мед. ун-т, 2001. – 251 с.

77. Федосеев В. Н. Управление персоналом организации: учебн. пособ. / В. Н. Федосеев, С. Н. Капустин. – М.: Изд. “Экзамен”, 2004. – 368 с.

78. Флуд Н. А. Как измерить “устойчивость развития” / Н. А. Флуд // Вопросы статистики. – 2006. – № 10. – С. 19–29.

79. Чухно А. А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України / А. А.Чухно. – К.: Вид. “Логос”, 2003. – 632 с.

80. Хміль Ф. І. Управління персоналом: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Хміль Ф. І. – К.: Академвидав, 2006. – 488 с.

81. Шегда А. В. Основы менеджмента: учебн. пособ. / А. В. Шегда. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 512 с.

82. Шекшня С. В. Стратегическое управление персоналом в эпоху Интернета / С. В. Шекшня, Н. Н. Ермошкин. – 6-е изд., перераб. и доп. – М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел-синтез”, 2002. – 336 с. – (Серия “Библиотека журнала “Управление персоналом”).

83. Шпак Н. Управление корпоративными знаниями – это уже важно / Н. Шпак // Менеджмент и менеджер. – 2005. – № 10. – С. 25–30.

84. Щербак Л. Профессиональное обучение кадров на производстве и законодательство / Л. Щербак, К. Дерев // Довідник кадровика. – 2006. – № 12(54). – С. 82–87.

85. Щетинин В. Человеческий капитал и неоднозначность его трактовки / В. Щетинин // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – № 12. – С. 42–49.

86. Якобінчук В. Актуальні питання професійної підготовки кваліфікованих робітничих кадрів / В. Якобінчук // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 8. – С. 40–45.

87. Янковська Л. А. Менеджмент персоналу. Підготовка та перепідготовка працівників підприємства: навч. посібн./ Л. А. Янковська. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2005. – 196 с.

88. Арсеньева В. Социальная политика предприятия / В. Арсеньева [Электронный ресурс] / Арсеньева В. – Режим доступа: http://www.21vk.biz/index.phtml?page=886.

89. Бабак О. Я. Сертифікація компетентності персоналу EOQ [Електронний ресурс] / О. Я. Бабак. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Evu/2011_17_2/Babak.pdf.

90. Завгородня І. Турки нас врятують // Український тиждень. – 2008. – №28(37) [Електронний ресурс] // І. Завгородня. – Режим доступу: http://www.ut.net.ua.

91. Ісайкіна О. Д. Маркетинг освітніх послуг: сучасні тенденції та перспективи // Економічний вісник університету. Зб. наук. праць. – 2010. – № 15/1. [Електронний ресурс] / О. Д. Ісайкіна // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Evu/2010_15_1/Isaykina.pdf.

92. Кагановська Т. Є. Організаційно-правові засади проведення атестаційного провадження державних службовців в Україні // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 331–338 [Електронний ресурс] / Т. Є. Кага-новська. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2011-2/11ktecvu.pdf.

93. Кодекс законів про працю України [Електронний рсурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=322-08.

94. Панкрухин А. П. Маркетинг образовательных услуг: методология, теория и практика [Электронный ресурс] / А. П. Панкрухин // Режим доступа: http://mou.marketologi.ru/.

95. Про вищу освіту: Закон України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2002. – № 20. – Ст. 134. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

96. Про впровадження відкритого професійно-технічного навчання на основі модульної технології: Наказ Міністерства праці та соціальної політики Україні і Міністерства освіти і науки України від 9.04.2002 р. за № 187/243 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0398-02.

97. Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва: Постанова Кабінету міністрів України від 28 червня 1997 р. № 695 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=695-97-%EF.

98. Про загальну середню освіту: Закон України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 28. – Ст. 230. – Режим доступу: // http://zakon1.rada.gov.ua.

99. Про затвердження Положення про професійне навчання кадрів на виробництві: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, міністерства освіти і науки України від 26.03.2001 р. №127/151 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

100. Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики: Постанова Кабінету міністрів України від 7 червня 1999 р. № 992 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

101. Про заходи щодо сприяння підприємствам в організації професійного навчання кадрів на виробництві: Розпорядження Кабінету міністрів України від 24 січня 2001 р. № 13-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uazakon.com/document/spart35/inx35089.htm.

102. Про професійно-технічну освіту: Закон України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1998. – № 32. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

103. Рябоконь Л. Дефіцит робітників. Бізнес чекає готових спеціалістів, але вкладати кошти в їх підготовку не поспішає // День. – 2008. – № 135 [Електронний ресурс] / Л. Рябоконь. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/145903/.

104. Сайт библиотеки Fictionbook. – Режим доступа: http://fictionbook.ru.

105. Сайт Державної служби статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

106. Сайт електронної інтернет онлайн “Бібліотеки студента UaRus”. – Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/content/view/1158/42/1/3/.

107. Сайт Мега-Нау. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc /?code =z0398-02.

108. Сайт Міністерства праці та соціального захисту населення України. – Режим доступу: http://www.minpraci.gov.ua.

109. Сайт Міністерства соціальної політики України. – Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua.

110. Сайт програми ТАСІС та її результати в Україні. – Режим доступу: http://www.eufunds.in.ua/istoriya-tehnichnoji-dopomohy/prohrama-tasis-ta-jiji-rezultaty-v-ukrajini.

111. Сайт психологических упражнений для тренингов. – Режим доступу: http://trepsy.net/delo/stat.php?stat=5560.

112. Сайт “Работа и учеба”. – Режим доступа: http://riu.com.ua/content/view/241/48/lang,ru/.

113. Сайт Сертификации по проектам PMI. – Режим доступа: http://www.pmpractice.ru/training/sertification/pmi/.

114. Сайт центра сертификации “InterCert ”. – Режим доступа: http://intercert.kz/index.php?option=com_content&view=article&id=69&Itemid=86.

115. Сиченко В. В. Сутність та особливості маркетингу освітніх послуг в Україні / В. В. Сиченко // Державне будівництво [Електронне наукове фахове видання]. – 2007. – № 2. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2007-2/doc/2/10.pdf.

116. Хамайдюк О. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників // Довідник кадровика. – 2008. – № 10 [Електронний ресурс] / О. Хамайдюк: Режим доступу: http://kadrovik.ua.

Вступ
Модуль 1. Макроекономічні аспекти розвитку персоналу
Тема 1. Розвиток персоналу як об’єкт стратегічного управління організації
1.1. Розвиток як необхідний процес еволюції людини, організації, суспільства
1.2. Предмет і сутність навчальної дисципліни “Розвиток персоналу”
1.3. Конкурентоспроможність персоналу як індикатор його розвитку
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 2. Організація розвитку персоналу знаннєбазованої організації
2.1. Етапи та моделі організаційного розвитку персоналу
2.2. Роль організаційної культури у розвитку персоналу
2.3. Особливості функціонування знаннєбазованої організації
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 3. Управління проектами, інформаційно-методичне та нормативно-правове забезпечення розвитку персоналу
3.1. Сутність та складові проекту розвитку персоналу
3.2. Організація системи розвитку персоналу, особливості навчання на підприємствах різної величини
3.3. Визначення потреби в навчанні персоналу
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 4. Економічні аспекти розвитку персоналу
4.1. Сутнісна характеристика та класифікація людського капіталу
4.2. Інвестиції в людський капітал як необхідний захід його розвитку
4.3. Сутність та класифікація витрат на розвиток персонал
4.4. Система показників і оцінка економічної ефективності професійного навчання персоналу
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 5. Прогнозування і планування розвитку персоналу
5.1. Визначення потреби організації у персоналі як основа для прогнозування і планування його розвитку
5.2. Методи визначення професійного та кваліфікаційного складу робітників підприємства
5.3. Розрахунок структури фахівців у розрізі спеціальностей і рівнів кваліфікації
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 6. Системи освіти та професійної підготовки персоналу
6.1. Управління системою загальної середньої освіти
6.2. Організація професійно-технічної освіти, участь підприємств у здійсненні цієї освіти
6.3. Управління вищою освітою, підготовка фахівців з вищою освітою
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 7. Маркетинг освітніх послуг. Підготовка та працевлаштування випускників навчальних закладів
7.1. Сутність та складові маркетингу освітніх послуг
7.2. Роль посередницьких організацій в працевлаштуванні випускників навчальних закладів
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Модуль 2. Організаційні особливості розвитку персоналу
Тема 8. Виробнича адаптація молодих робітників і фахівців
8.1. Адаптація персоналу: особливості та види
8.2. Роль трудового наставництва у розвитку персоналу
8.3. Зміст програми адаптації персоналу
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 9. Атестація і сертифікація персоналу як методи його оцінювання та розвитку
9.1. Сутність атестації персоналу
9.2. Методи атестації персоналу
9.3. Сертифікація персоналу організації
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 10. Планування і організація професійного навчання робітників організації
10.1. Специфіка, проблеми та нормативно-правове регулювання навчання кадрів на виробництві
10.2. Сутність первинної підготовки робітничих кадрів
10.3. Перепідготовка робітничих кадрів
10.4. Підвищення кваліфікації робітників
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 11. Планування і організація підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців
11.1. Організація системи підвищення кваліфікації і перепідготовки керівників та фахівців
11.2. Методи професійного навчання персоналу й обґрунтування їх вибору в організації
11.3. Планування та організація професійного навчання керівників та фахівців
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 12. Планування трудової кар’єри і робота з кадровим резервом
12.1. Ділова кар’єра: сутність та види
12.2. Моделі кар’єрного зростання
12.3. Формування резерву керівників та оцінювання його ефективності
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 13. Планування й організація соціального розвитку персоналу
13.1. Роль і місце соціальної політики в плануванні й організації розвитку підприємства
13.2. Соціальна структура та професійно-кваліфікаційний склад персоналу
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Тема 14. Стимулювання розвитку персоналу
14.1. Сутність та послідовність мотиваційного процесу
14.2. Теорії мотивації
14.3. Методи нематеріального стимулювання розвитку персоналу в умовах ринкової економіки
Контрольні запитання
Практичні завдання
Тести
Глосарій
Література