Актуальність дослідження

Програма та хід емпіричного дослідження

За перші 3 місяці 2012 року було зареєстровано близько 250 громадських організацій, за перший квартал 2013 року зареєстровано вже близько 450 громадських об’єднань. Якщо минулого року управління юстиції відмовляли в реєстрації громадської організації у приблизно 50 % випадків, то тепер цей показник не перевищує 10 %. Усе це - результат дії нового закону «Про громадські об’єднання», що набув чинності 1 січня 2013 року.

Закон «Про громадські об’єднання» створює багато нових можливостей для створення, функціонування і розвитку громадських організацій. Зокрема запроваджує якісно нові стандарти та підходи до діяльності громадських об’єднань, усуває територіальні обмеження діяльності, розширює коло засновників, надає можливості громадських об’єднанням здійснювати підприємницьку діяльність і захищати інтереси не лише своїх членів, а й незахищених верств суспільства.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування є однією з самих вразливих та незахищених категорій в суспільстві. Вони частково, або ж повністю позбавлені найголовнішого з того, що потребує кожна людина з самого народження - сім'ї [26, с. 75]. Сім’я торкається всіх сфер людської життєдіяльності та охоплює всі рівні соціальної практики: від особистісного до державного, від матеріального до духовного [32, с.68]. Тому значною проблемою є той факт, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування не переймають сповна моделі поведінки членів своєї сім'ї, не проходять повноцінний позитивний процес соціалізації, не запозичують та не розділяють культурних, моральних, духовних та людських цінностей закладених у їхніх родинах. Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації [8, с.37].

Соціалізація — процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості [41, с.24].

Це є процес розвитку людини від індивідуального до соціального під безпосереднім чи опосередкованим впливом таких факторів соціального середовища, як сукупність ролей і соціальних статусів, соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі й набути конкретного статусу; система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві й унаслідуються молодшими поколіннями від старших; соціальні інститути, що забезпечують виробництво й відтворення культурних зразків, норм і цінностей та сприяють їх передачі й засвоєнню тощо.

Завдяки соціалізації людина залучається до суспільства, засвоюючи звичаї, традиції і норми певної соціальної спільноти, відповідні способи мислення, властиві даній культурі, взірці поведінки, форми раціональності та чуттєвості [47, 301]. Первинна соціалізація, яка закладає основу подальшого формування людини, відбувається у родині (І. С. Кон, М. І. Рожкова, А. В. Мудрик, Р. С. Немов), яка багато в чому визначає коло соціального впливу на весь комплекс фізичного та духовного життя людини, яка зростає. Щоб частково компенсувати дітям брак уваги їхніх сімей, приділити їм час та турботу, віддати свою любов та тепло створюються та успішно проводять свою діяльність громадські організації та об’єднання, а також благодійні фонди спрямовані на роботу, зокрема з дітьми-сиротами та дітьми, позбавлених батьківського піклування.

На сьогоднішній день діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування стикаються з багатьма проблемами у своєму житті, тому потребують захисту, підтримки й допомоги, як з боку держави, так і з сторони місцевих органів самоврядування, громадських організацій та окремого громадянина зокрема. Для стабілізації та стійкого розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування держава вживає певних заходів. Для успішного вирішення проблем що виникають у процесі соціалізації дітей-сиріт, необхідні спільні зусилля фахівців у різних галузях діяльності, що працюють у громадських організаціях і безпосередньо долучаються до співпраці з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування [56, с.200]. Зокрема - це професійні соціальні працівники, психологи, соціальні педагоги, вихователі, юристи, які володіють різними технологіями вирішення соціальних, юридичних, педагогічних та суспільних проблем. При цьому ГО повинні бути посередниками між дітьми-сиротами та дітьми, позбавлених батьківського піклування та суспільством і своєрідним помічником у справі подолання тих або інших соціальних труднощів [27, с.46].

Ми вважаємо, що доцільним було б провести дослідження щодо впливу діяльності громадських організацій на процес соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Саме тому для дослідження обрана тема «Вплив діяльності громадських організацій на процес соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Проблемне запитання: Чи впливає діяльність громадських організацій на процес соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування?

Мета дослідження: виявити вплив діяльності громадських організацій на процес соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Для досягнення мети нами були поставлені наступні завдання:

- ознайомитись з переліком основних потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- виявити, які послуги надає БФ «Карітас-Львів УГКЦ» та ГО “Самопоміч” для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- вияснити у працівників ГО чи відбуваються позитивні зміни у життєдіяльності та самореалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування після взаємодії із фахівцями громадських організацій.

- визначити, яку роль відіграє діяльність громадської організації у процесі соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Об'єкт дослідження: працівники БФ «Карітас-Львів УГКЦ», працівники відділу Молодіжного Центру ГО “Самопоміч” м. Львова та працівники середньої школи-інтернат №2 м. Львова.

Предмет дослідження: вплив діяльності громадських організацій на процес соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Час дослідження: квітень-червень 2015р.

Гіпотези дослідження:

Гіпотеза 1: працівники громадських організацій сприяють своєю діяльністю позитивному процесу соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Гіпотеза 2: завдяки діяльності громадських організацій працівники ГО забезпечують часткову реалізацію потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вибірка:

У дослідженні ми використовували метод доступної вибірки. Опитували 2 працівників БФ «Карітас-Львів УГКЦ» (соціального педагога та координатора проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні», 2 працівників Молодіжного Центру ГО “Самопоміч” м. Львова (менеджерів соціальних проектів) та 3 працівників середньої школи-інтернат №2 у м. Львові (1 вихователя, 1 психолога, 1 соціального працівника)

Критерії відбору експертів були наступними: наявність досвіду роботи із дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Інтерпретація основних понять:

Діти – сироти – це діти, у яких померли чи загинули батьки [66].

Діти, позбавлені батьківського піклування - діти, які
залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх
батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення
батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або
недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в
місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час
слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з
ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх
місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм
виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із
сім'єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких
відмовилися батьки, та безпритульні діти [69].

Педагогічна занедбаність – відхилення від норми в моральній свідомості, поведінці та навчанні, зумовлені недоліками виховання у сім'ї, закладах освіти, але основна увага звертається на недостатній рівень вихованості дитини саме у сім'ї [10].

Профілактична соціальна робота – це профілактична практична соціальна робота, що проводиться з метою підсилення людського потенціалу, підтримки і захисту психологічних та соціальних ресурсів індивіда і сприяння набуттю здібностей, які дають можливість уникати чи долати передбачувані або несподівані життєві проблеми [10].

Сирітство - соціальне явище, зумовлене наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишились без батьківського піклування внаслідок позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними [66].

Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює сою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей [4].

Соціалізація — процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості [41].

Соціа́льна ізоляція — соціальне явище, при якому відбувається усунення індивіда або соціальної групи від інших індивідів або соціальних груп в результаті припинення або різкого скорочення соціальних контактів і взаємодій [70].

Соціальна підтримка – це офіційна та не офіційна діяльність і відносини, що забезпечують потреби людей у їхньому прагненні жити у суспільстві [10].

Соціальне забезпечення (соціальний захист) — система суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків [10].

Соціальний супровід – вид соціальної роботи, спрямованої на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу [10].

Дата добавления: 2015-07-13