Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Розділ 2. Основні аспекти діяльності громадських організацій у роботі з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування




 

2.1. Зміст роботи працівників громадських організацій з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування

Доля дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на сьогоднішній день вирішується органами опіки та піклування при місцевих органах виконавчої влади [4, с.18]. Опіка над вище названою категорією дітей, згідно з Конституцією України [34], бере на себе в основному держава. Окрім цього, з високими темпами продовжує зростати кількість дітей, які офіційно не визнані законодавством як такі, чиїх батьків позбавили права ними опікуватися, але по факту вони можуть вважатися сиротами, оскільки їхні батьки з певних причин не виконують своїх безпосередніх обов’язків. До таких дітей можна віднести дітей з асоціальних родин, “дітей вулиці”, жебраків тощо [35, с.27]. Це діти, котрі при живих батьках не мають необхідної повноцінної опіки та виховання з боку батьків у своїх сім’ях, незалежно від офіційно визнаного статусу, можна розглядати як соціальних сиріт, фактично позбавлених батьківського піклування. Останній тип сирітства стає дуже поширеним в Україні [1, с.8].

Фахівці громадських організацій здійснюють свою діяльність у роботі з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування застосовуючи різні практики, підходи, моделі, у декілька етапів.

Серед основних підходів соціальної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування виділяють наступні: соціально-психологічний; соціально-педагогічний; соціально-медичний; соціально-правовий; соціально-економічний; соціально-груповий, соціально-реабілітаційний та соціально-профілактичний [10, с.229].

Соціально-психологічний підхід спрямований на внутрішній світ дитини і передбачає певну корекцію його орієнтацій та системи, а також уявлень і переваг, які удосконалюють його психологічні можливості і надання відповідної підтримки і допомоги (наприклад психологічне консультування [36, с.70].

Соціально-педагогічний дає можливість підвищення освітнього і інтелектуального рівня дитини, формування адекватної оточуючим системи ціннісних орієнтацій і уявлень (наприклад метод педагогічної корекції і педагогічного консультування) [10, с.232].

Соціально-медичний підхід застосовують у випадках необхідності надання дитині невідкладної медичної допомоги (наприклад лікування, соціально-медична реабілітація і адаптація) [10, с.234].

Соціально-правовий підхід полягає в проведенні певних процедур і операцій, які дозволяють привести процес життєдіяльності дитини до норми (наприклад юридичний і правовий захист інтересів дитини) [10, с.235].

Соціально-економічний підхід направлений на вирішення проблем матеріального благополуччя дитини, матеріальної допомоги і підтримки, (наприклад працевлаштування ) [10, с.237].



Соціально-груповий підхід надає можливість соціальному працівникові і іншим спеціалістам вести роботу з соціальним оточенням дитини (наприклад корекція системи відношень в дитячому колективі, організація дитячих колективів, які орієнтовані на позитивну діяльність) [10, с.240].

Соціально реабілітаційний підхід спрямований на відновлення психологічного, морального, психічного та фізичного самопочуття дитини, її соціальних функцій, приведення колективної чи індивідуальної поведінки у відповідність до загальновизнаних суспільних правил та норм [10, с.241].

Соціально-профілактичний підхід полягає у попередженні, девіантної поведінки серед дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, раннє виявлення будь-якого негативного впливу на здоров’я чи життя й попередження такого впливу. Вона базується на ранньому виявленні будь якого роду несприятливих умов [10, с.245].

Що стосується рівнів надання фахівцями громадських органіацій своїх послуг, то вони здійснюються на трьох етапах: мікрорівні, мезорівні та макрорівні. Так на мікрорівні, тобто при безпосередній роботі з дитиною доцільним буде застосування соціально-медичного, соціально-психологічного, соціально-педагогічного підходів. При наданні допомоги на мезорівні, доцільним буде використовувати, окрім попередніх підходів, також соціально-правовий, соціально-економічний та соціально-груповий. Соціально-профілактичний підхід повинен застосовуватися при практичній соціальній роботі на макрорівні, для впровадження позитивних змін у суспільство загалом [12, с.206].

Невід’ємною частиною діяльності громадських організацій у роботі з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування залишається соціальний захист даної категорії суспільства [9, с.56].

Сприяння повноцінному розвитку дитини і захист її прав та інтересів є завданням національного масштабу, а це завдання повинно реалізовуватися в багатьох контекстах: історичному, демографічному, культурологічному, соціологічному, педагогічному, психологічному, а також юридичному. Соціальний працівник у роботі з дітьми повинен чітко знати визначені норми, правила, стандарти і вимоги щодо організації життєдіяльності дитини, які чітко закріплені законами чи іншими нормативно-правовими актами [60, с.52]. Так, згідно опрацьованій нами інформації, першим міжнародним документом, в якому розглядалась проблема прав дитини, була Женевська декларація 1924 року, спрямована на створення умов, що забезпечують нормальний фізичний і психічний розвиток дитини, право дитини на допомогу, належне виховання, захист [15]. Не менш важливим документом стала прийнята 10.12.1948 р. Генеральною асамблеєю ООН Загальна декларація прав людини (введена в дію з 1976 р.). У ній вперше зафіксовані основи захисту прав дітей. Генеральна асамблея ООН 20.11.1959 р. прийняла Декларацію прав дитини – документ, який регулює становище дитини в сучасному суспільстві [15].

Конституція України є тією юридичною базою, норми якої визначають та гарантують охорону і захист прав, свобод та інтересів дитини. Це такі статті Конституції України як: право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ст. 27); право на звернення до державних інституцій (ст. 40); право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41); право на житло (ст. 47); права та свободи людини й громадянина захищаються судом (ст. 55); право знати свої права та обов’язки (ст. 57) [34].

На підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини 26.04.2001 р. в Україні був прийнятий Закон «Про охорону дитинства», який визначає охорону дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом із метою забезпечення реалізації прав дитини на все життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері [21].

Відповідно до чинного законодавства України про права дитини та діючої Конституції нашої держави кожна людина (в тому числі і дитина) має: право на життя; право на повагу до гідності; право на свободу та особисту недоторканість; право на секретну переписку, телефонні переговори, телеграфну та іншу кореспонденцію; право на невтручання в приватне життя; право на свободу думки та слова, вільне вираження своїх поглядів та переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати та розповсюджувати інформацію усно, письмово або іншим способом; право на житло; право на достатній життєвий рівень; право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; право на освіту [34].

Соціальна робота з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування забезпечується фахівцями громадських організацій через раннє виявлення, облік та соціальний супровід таких дітей [54, с.160]. Про те важливим аспектом даної роботи є також і профілактична її складова. Так виділяють первинну профілактику як загальну просвіту населення, і вторинну профілактику [51, с.68].

До первинних засобів профілактики належить соціальна реклама і соціальні інформаційні кампанії, адже метою соціальної реклами є зміна ставлення суспільства або окремих його представників до проблеми чи групи людей, а в перспективі – створення нових соціальних цінностей. До вторинної профілактики відносять цілеспрямовану роботу з окремими групами дорослих і дітей з метою зміни ставлення до поводження з дітьми, формування гуманного ставлення дорослих до дітей, життєвих умінь та навичок у дітей. Така робота може проводитися безпосередньо з дітьми та з педагогами [51, с.69].

В загальному, у процесі здійснення соціальної роботи здітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування фахівцями громадських організацій надаються наступні послуги:

· Інформаційні послуги – надання інформації, необхідної для вирішення конкретних проблем, які виникають у дітей (довідкові послуги), розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги) [18, с.10].

· Психологічні послуги – надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем ) [18, с.12]. В процесі надання соціальних послуг здійснюється обговорення проблем та надання порад з розв'язання соціальних та психологічних проблем; навчання долати труднощі та конфлікти з оточенням; сприяння в запобіганні виникненню непорозумінь та конфліктів між членами колективу та інше.

· Соціально-медичні послуги – консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія [18, с.15]. Сюди входить посередництво в здійсненні профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів; консультації з питань збереження і зміцнення здоров'я; формування ідеології здорового способу життя й подолання шкідливих звичок тощо.

· Соціально-економічні послуги – задоволення матеріальних інтересів і потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що реалізуються у формі надання натуральної допомоги [18, с.15]. Також може реалізовуватися в оздоровленні, сприяння в отриманні державної соціальної допомоги, інформування з питань працевлаштування та сприяння цьому, навчання; посередництво в наданні гуманітарної допомоги; сприяння покращенню житлово-побутових умов дитини та інше.

Отож, можемо відзначити, що діяльність громадських організацій у роботі з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування носить достатньо різнобічний характер, широкий спект надання соціальних послуг дітям та закладам в яких перебувають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

 





Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 195; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:





studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.167.202.184
Генерация страницы за: 0.014 сек.