Поняття, функціїї, типологія та структурні характеристики громадських організацій

У демократичних державах конституція проголошує свободу спілок та асоціацій громадян, тобто їх право створювати об'єднання, приєднуватись до них або виходити з них [7, с.26]. Поняття "об'єднання" охоплює багато форм громадської активності і визначається як добровільне громадське формування, створене на основі єдності Інтересів для спільної реалізації громадянами їхніх прав і свобод. Громадські об'єднання як система вільних соціальних форм життєдіяльності людей є ознакою будь-якого громадянського суспільства [11, с.39].

Громадське об'єднання - об'єднання, створене за ініціативою і на основі вільного волевиявлення громадян, яке не є безпосереднім структурним підрозділом державного закладу, але може функціонувати за його підтримки, у т. ч. матеріально-фінансової, і не має на меті отримання прибутку та розподіл його між членами об'єднання [51, с.42].

Найпоширенішою формою об'єднань є організації. У загальному розумінні організація (франц. organisation, від середньолат. organizo - надаю стрункого вигляду, влаштовую) є об'єднанням людей, які спільно реалізують програму чи досягають мети та діють за встановленими правилами і процедурами. У сучасній науці, відповідно до різних підходів щодо вивчення теорії організації, поняття "організація" тлумачать як вид кооперації людей; спільність індивідів, які взаємодіють між собою; соціальне об'єднання; соціальну групу; формалізовану структуру. Його можна розглядати у нормативно-правовому, соціологічному, психологічному та соціально-педагогічному аспектах [11, с.25].

В українському законодавстві вживають термін "громадська організація" для означення об'єднання громадян для задоволення і захисту своїх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів [21].

О.С. Онищенко пропонує наступне визначення громадської організації. Громадська організація – об'єднання, яке створюють за ініціативою і на основі вільного волевиявлення дітей і дорослих, не є безпосереднім структурним підрозділом державного органу, але може функціонувати на його базі і за його підтримки, не ставить своєю статутною метою отримання прибутку та розподілу його між членами організації [53, с.34].

Згідно з українським законодавством у громадській організації мають діяти принципи добровільного членства, рівноправності, самоврядування, законності і гласності. їх членами можуть бути особи, які досягли 14 років. Фіксоване індивідуальне членство в громадських організаціях не обов'язкове; у випадках, передбачених статутом, у їх діяльності можуть брати участь колективні члени [11, с.35].

У соціологічному аспекті організацію розглядають як форму об'єднання людей із метою досягнення певних цілей на засадах позаособистісних стосунків. Водночас поширене поняття "соціальна організація" як елемент соціальної структури - штучне інституціональне об'єднання, що посідає певне місце в суспільстві і призначене для виконання встановлених функцій (у цьому значенні соціальна організація є соціальним інститутом і розглядається як автономний об'єкт - система відносин, що об'єднує певну кількість індивідів для досягнення визначеної мети) [39, с.22].

Соціальна психологія (психологічний аспект), досліджуючи міжособистісні стосунки, мотивацію, лідерство, конфлікти в структурі організаційних відносин, тлумачить термін "організація" як диференційоване і взаємно впорядковане об'єднання індивідів і груп, що діють на основі загальних цілей, інтересів і програм [61, с.171].

Сучасна педагогічна наука (соціально-педагогічний аспект) оперує поняттям "виховна організація", розглядаючи її як різновид соціальної організації - спеціально створеної державної або недержавної організації, основним завданням якої є соціальне виховання певних вікових груп населення. Саме в контексті цього поняття розглядають найчастіше громадські дитячі та молодіжні організації [13, с.49].

Суспільні та політичні функції громадських організацій включають:

· Вираз прагнень та інтересів. Організації в певній мірі служать вираженню різноманітних прагнень, пристрастей, інтересів, в якій є їх продуктом. Вони є платформою співпраці людей, які поділяють спільні цінності, інтереси, захищають і поширюють свої погляди [38, с.21]. Організації створюють можливість колективної діяльності. Хори, спортивні клуби, релігійні організації, професійні об'єднання, асоціації етнічних меншин, читацькі клуби, скаути - всі ці організації об'єднують людей, які бажають зробити щось разом. Вони збагачують їхнє життя і життя спільнот, в яких вони живуть. Тим самим, ГО сприяють об'єднанню дітей-сиріт та дітей, позбавленими батьківського піклування у різного спрямування колективи, залучають дітей до спільної справи, до спілкування один з одним, до співпраці. Навчають спільно вирішувати певні проблеми та роздумувати над питаннями, які виникають в процесі взаємодії. Оскільки в кожної дитини є свої вподобання, свої інтереси, захоплення, таланти і можливості, ГО з свого боку намагаються організовувати заходи та створювати заклади в яких діти-сироти та діти позбавленими батьківського піклування змогли б себе самореалізовувати та саморозвиватись [37, с.206].

· Формування і плюралізації громадської думки. Неурядовий сектор це зліпок різнорідних думок. Прагнучи забезпечити суспільну підтримку, організації - особливо такі, які захищають групові інтереси або створюються для захисту певних політичних поглядів чи моральних цінностей - намагаються бути резонансними, заповнюючи публічну дискусію багатоголоссям закликів, аргументів і декларацій. Вони є інкубаторами альтернативних поглядів і способів життя. Це також школи плюралізму: вони пропонують свої відповіді на важливі питання, і намагаються переконати людей вважати їх своїми. Ця функція організацій особливо важлива тоді, коли безлічі думок і поглядів супроводжує їх поверховість, дріб'язковість, що породжує у багатьох відчуття моральної порожнечі, загубленість або байдужість до того, що відбувається в суспільстві. Діти-сироти та діти, позбавленими батьківського піклування, зазвичай, перебувають в закладах інтернатного типу, і часто, їхню думку відносно певних речей просто нікому вислухати або ж на неї не звертають уваги. Дитина відчуває себе ще більш замкнуто і як наслідок перестає висловлювати певні невподобання чи відстоювати свою думку, навіть тоді, коли виникає така необхідність. Щоб зменшити допустимість таких випадків, ГО часто створюють відділи в яких працюють фахівці, готові вислухати думку дітей-сиріт та дітей, позбавленими батьківського піклування, врахувати її, зарадити при можливості у певних питяннях, які виникають в процесі співпраці і т.д [37, с.209].

· Діяльність на захист інтересів меншин – едвокасі. Місією деяких організацій є поліпшення ситуації дискримінованих груп, або груп нездатних самостійно боротися за свої права чи хоча б звернути увагу на свою ситуацію. Їх діяльність визначається поняттям едвокасі (з англ. Advocacy - захист інтересів) - тому що вони говорять від імені тих, які з різних причин не можуть ефективно зробити цього самі. Вони забезпечують вираження поглядів і проблем груп, які не настільки численні, щоб за їх голоси боролися політики, і не настільки багаті або впливові, щоб привернути увагу громадської думки іншими шляхами. Організації сприяють політичній та соціальній інтеграції цих груп із суспільством [41, с.174].

Оскільки діти-сироти та діти, позбавленими батьківського піклування, часто позбавлені найближчих людей, які б повинні були відстоювати їхні безпосередні права і можливості, їхні інтереси, то громадські організації створюють своєрідні юридичні відділи з кваліфікованими юристами, які готові надавати, і надають юридичну допомогу дітям, відстоюють їхні права та свободи передбачені Законодавством України.

· Турбота про загальне благо. Деякі організації стоять на сторожі загального блага (у світі НУО їх називають «сторожовими» організаціями - з англ. Watchdog). Це, наприклад, екологічні організації, організації з захисту прав людини, організації щодо запобігання корупції, або здійснюють моніторинг діяльності адміністрації [43, с.108].

· Соціальна інтеграція. Громадські організації сприяють інтеграції в суспільство людей або груп, що знаходяться під загрозою маргіналізації. Організації сприяють формуванню їх довіри до демократичних інститутів і вчать співпраці. Вони також здійснюють діяльність, спрямовану на підвищення життєвого рівня груп, що мають низький економічний або соціальний статус. В звязку з тим, що діти-сироти та діти, позбавленими батьківського піклування в залежності від обставин в яких вони опинилась є часто відсторонені від зовнішнього світу, громадські організації сприяють їх інтеграції в суспільство, залученню до різних сфер життєдіяльності та самореалізації [44, с.29].

· Ініціювання суспільних перетворень. Будучи виразником групових вимог і інтересів, громадські організації дають різним групам можливість впливати на владу і громадську думку, і, таким чином, часто призводять до системних перетворень. Організації часто є двигунами інновацій системного характеру - проектів законів, інституційних рішень, інструментів суспільного діалогу. Тобто громадські організації запроваджують різного роду проекти, які спрямовані на покращення рівня життя дітей-сиріт та дітей, позбавленими батьківського піклування [44, с.31].

· Доповнення діяльності держави. Організації прагнуть заповнити прогалини в публічній системі охорони здоров'я, освіти, соціальних послуг, культури. Саме тому їх існування так важливо для поліпшення якості життя громадян - вони надають блага і послуги, адекватні їхнім потребам, і відповідають місцевим умовам. Оскільки на державному рівні врахувати всі потреби дітей-сиріт та дітей, позбавленими батьківського піклування є вкрай проблематично, ГО намагаються надавати на місцевому рівні послуги, допомогу, закладам в яких перебувають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Намагаються сприяти культурному збагаченню дітей, підвищенню їхнього освітнього рівня, створюють так звані малі школи, які функціонують за певним спрямуванням залучаючи дітей до конкретної галузі діяльності [44, с.33].

Громадські організації виконують різні функції в суспільстві: навчають, допомагають, запобігають негативним наслідкам соціальної нерівності, пропонують і впроваджують інноваційні рішення і т.п. Для дітей-сиріт та дітей, побавленими батьківського піклування громадські організації виконують чимало функцій орієнтованих на самореалізацію, саморозвиток дітей, на їх інтеграцію в суспільство, підвищенню рівня життя даної групи населення та відстоювання прав і свобод передбачених Законодавством України.

Громадські організації - це формалізовані самостійні (неурядові) неприбуткові об'єднання громадян, спрямовані на реалізацію різноманітних колективних інтересів і захист колективних прав. У такому широкому значенні до розряду громадських організацій потрапляють досить різні по суті установи - політичні партії, власне громадські організації, організації за інтересами, благодійні фонди тощо. Очевидно, ці групи організацій необхідно розглядати окремо, хоча, з іншого боку, не можна не бачити їх загальної сутності як організацій громадянського суспільства [66, с.84].

О.В Макаренко та Б.Л Рудник пропонують класифікацію громадських організацій за кількома критеріями:

1. За рівнем політизованості чи місцем у політичній системі (політичні партії, суспільно-політичні організації, громадські організації за інтересами).

2. За рівнем комерціалізації (некомерційні та неприбуткові організації, благодійні фонди, кооперативи).

3. За характером організованості (партії, рухи, організації).

4. За ступенем ієрархії (місцеві, регіональні або загальнодержавні організації; первинні організації або їх об'єднання, асоціації).

5. По напрямку діяльності, сфери інтересів (професійні, демографічні, творчі, спортивні, культурно-просвітницькі, науково-технічні і т.п.).

6. За рівнем стабільності (постійно діючі або тимчасові) [42, с.12].

Нижче наведена типологія громадських організацій, яку подає О.М. Максименко. Розглянемо цю типологію громадських організацій, представлену за такими критеріями:

1. За своїм завданням - політичні, професійні, наукові, творчі і т.п. організації.

2. За типом членства - тільки індивідуальне членство (партія, профспілки), тільки колективне членство (асоціації міст і підприємств), змішане членство (наукове товариство), без членства (суспільні рухи, дружин-ради) та за спеціалізацією.

3. За суспільною роллю виділяють масові організації, орієнтовані на справи всього суспільства і переважно на потреби та інтереси своїх членів.

4. По галузях діяльності [44, с.32].

Серед першого типу організацій, орієнтованих на справи суспільства, можна виділити три наступні групи організацій: політичні, проблемні і творчі. Політичні організації, або партії, претендують на вплив і керівництво суспільством і найважливішими його сферами. Проблемні організації орієнтовані на рішення якоїсь окремої суспільної проблеми, не пов'язаної безпосередньо з потребами її членів. Зазвичай членство в такого роду організаціях пов'язане з проявом альтруїзму, з почуттям власної відповідальності за глобальні проблеми (Червоний Хрест, порятунок на водах, охорона природи, пам'яток культури тощо). Творчі організації - на створення нових цінностей: знань, техніки, мистецтва. У них поєднуються вирішення важливих соціальних завдань і задоволення особистих професійно-творчих інтересів учасників. Це досить численні за складом організації артистів, художників, літераторів, науковців, винахідників і т.д.

До другого типу організацій, організацій, орієнтованих на інтереси учасників, відносяться наступні три групи організацій: корпоративні, взаємодопомоги й аматорські. Корпоративні організації - це різного роду кооперації, які створюються для задоволення інтересів учасників (споживча кооперація, суспільства рибалок, мисливців, собаківників, колекціонерів і т.д.), також корпоративні інтереси виражають профспілки та спілки підприємців. Організації взаємодопомоги можуть створюватися або з метою компенсації поширених недуг (товариства сліпих, глухонімих), або для поліпшення матеріального становища їх учасників (споживспілки, жілкооператіви і т.п.). Аматорські організації - це організації клубного характеру, які дозволяють задовольняти непрофесійні інтереси та інтереси своїх членів (суспільства спортсменів, колекціонерів і т.д.) [44, с.30].

Третій тип класифікації, що є більш повним і узагальненим оснований на тому, що в якості критеріїв класифікації громадських організацій виступають їх базові характеристики, а саме: порядок здійснення легалізації; організаційна структура та характер членства; статус та територія дії; суб'єкти діяльності; вид організаційно-правової форми; мотиваційні аспекти створення; сфера суспільного життя, в якій діє відповідна організація; тип і спрямованість діяльності організації [11, с.25].

Згідно з цими критеріями пропонується розрізняти наступні основні види громадських організацій:

1. по суб'єктах діяльності - молодіжні, дитячі, жіночі організації, об'єднання ветеранів, спілки роботодавців, підприємців та ін;

2. за видами організаційно-правової форми - громадський рух, союз, суспільство, громадський / благодійний фонд, асоціація, конгрес, громадська / благодійна установа, благодійна організація (фундація, місія, ліга тощо);

3. по сфері суспільного життя — культурні, просвітницькі, спортивні, екологічні, творчі та ін;

4. за типом і спрямованості діяльності організації щодо суб'єкта, який її утворив - професійні спілки, благодійні організації, правозахисні організації, організації національних меншин, суспільно-політичні рухи та ін [11, с.27].

Класифікація громадських організацій за Е. Гідденсом включає:

1 рівень (потреби спілкування):

• Малі громадські організації (мало правил і мало ресурсів).

2 рівень (потреби творчості):

• Громадські організації середнього рівня (невелика кількість та ресурсів і правил).

3 рівень (потреби участі):

• Громадські організації мережевого типу (є ресурси, середня кількість правил);

• Традиційні громадські організації («цільового типу») (є правила, середня кількість ресурсів);

• Громадські організації-руху (середня кількість правил та ресурсів).

4 рівень (потреби влади):

• Ідеологічні організації, корпоративні спілки (в т.ч. проф-спілки);

• Релігійні організації (багато правил, невелике або середня кількість ресурсів);

• Політичні партії (багато правил і багато ресурсів).

Можна відмітити, що кожна з поданих вище класифікацій різновидів громадських організацій, вказує на різносторонність їхньої діяльності, на співпрацю з різними категоріями суспільства, з різними структурами та на взаємодію з різними органами влади. Проте, метою кожної з них — є покращення рівня життя конкретної категорії суспільства, рівня життєдіяльності, об'єдніння людей за інтересами, на їх взаємодію один з одним, на відстоювання прав та свобод людини та на надання послуг, які б сприяли вирішенню проблем, що виникають у певній сфері життя громадян.

Дата добавления: 2015-07-13