Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму земель водного фонду

Землі водного фонду є самостійною категорією земель України, їх правовий режим встановлено главою 12 ЗК, главами 1 та 18 Вод­ного кодексу, а також іншими актами земельного і водного зако­нодавства. Згідно зі ст. 58 ЗК і ст. 4 Водного кодексу до земель вод­ного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, во­досховищами, іншими водними об'єктами, болотами, островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Як видно з наведеного визна­чення, землі водного фонду підрозділяються на дві частини: безпо­середньо покриті водою (водопокриті) і прилеглі до водойм (при­значені для використання й охорони вод).

До водопокритих належать землі, зайняті внутрішніми морями і територіальним морем, озерами, водоймищами, річками, каналами й іншими водними об'єктами. Землі, що прилягають до водних об'єктів, використовуються для охорони поверхневих вод від за­бруднення, засмічення, збереження їх водності, будівництва й ек­сплуатації споруд, які забезпечують задоволення питних, госпо­дарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, курортних та інших потреб населення, а також сільськогосподарських, промислових, енергетичних, природоохоронних, транспортних, рибогосподарсь­ких й інших державних та суспільних потреб.

Незважаючи на те, що землі водного фонду складаються з двох частин, вони мають певну єдність, оскільки їх основним цільовим призначенням є раціональне використання і належна охорона вод. З цього випливає і специфічний правовий режим зазначеної категорії земель, що знаходиться у безпосередній за­лежності від правового режиму вод і визначається переважно нормами Водного кодексу України. Так, глава 18 цього Кодексу визначає порядок користування землями водного фонду і вста­новлює спеціальний режим регульованої (водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, зони санітарної охорони) та обмеженої (прибережні захисні смуги уздовж річок, морів, морських заток, лиманів навколо водойм і на островах) господарської діяльності.

Правовий режим земель водного фонду тісно пов'язаний з ха­рактером експлуатації водних об'єктів, що, як правило, є комплек­сним і багатоцільовим. Так, у правовому режимі водопокритих зе­мель переважає спрямованість на їх комплексне використання. То­му основна частина земель даної категорії (водопокриті землі, бе­регові смуги водних шляхів, смуги відведення) використовується невизначеним колом суб'єктів і для різних цілей (зрошення, пере­везення вантажів, лов риби, водопостачання тощо).

Характерною рисою правового режиму земель водного фонду є встановлення на окремих земельних ділянках зон і смут з особли­вим режимом використання й охорони. Це передбачене як у зе­мельному, так і у водному законодавстві. У ЗК і Водному кодексі виділено водоохоронні зони (ст. 87 ВК); прибережні захисні смуги (ст. 60 ЗК і ст. 88 ВК); смуги відведення (ст. 63 ЗК та ст. 91 ВК); берегові смуги водних шляхів (ст. 64 ЗК і ст. 92 ВК); зони санітар­ної охорони (ст. 93 ВК).

Особливій охороні відповідно до водного законодавства підля­гають водні об'єкти, віднесені до лікувальних (ст. 102 ВК). З метою їх охорони на землях водного фонду передбачається встановлення округів санітарної охорони курортів.

Специфічною особливістю земель водного фонду є те, що зако­нодавець обмежує розміри земельних ділянок, які можуть безо­платно передаватися громадянам та юридичним особам у приватну власність (ч. 2 ст. 59 ЗК), а також коло постійних землекористу­вачів як за формами власності, так і за цілями використання цих земель (ч. З ст. 59 ЗК).

Дата добавления: 2015-07-13