Поняття і склад земель оздоровчого призначення

Правовий режим земель оздоровчого призначення встановлено ЗК, Законом "Про курорти" та іншими актами національного за­конодавства. До 2002 р. ці землі разом із землями природоохорон­ного, рекреаційного та історико-культурного призначення стано­вили єдину категорію земель, правовий режим якої було закріпле­но у ЗК 1992 р. І хоч законодавець не давав повного й комплекс­ного визначення цієї категорії, встановлюючи правові режими ви­користання й охорони кожної з її складових окремо, сам факт віднесення зазначених видів земель до однієї категорії вже припу­скав певну схожість цільового призначення, а отже, й правового режиму використання та охорони цих земель.

До факторів, які свідчать про наявність зазначеної схожості, треба віднести особливий екологічний та гуманітарний характер використання даних земель, підкреслену суворість їх правового режиму, як мінімум, вторинне значення використання цих земель як засобів виробництва і господарського просторово-операційно­го базису. Це дістало вияв, зокрема, в особливо суворому підході законодавця до характеру користування зазначеними землями. Було встановлено заборону використовувати ці землі для здійснення діяльності, що суперечить їх основному цільовому призначенню, негативно впливає або може вплинути на якісний стан зазначених земель, їх природні лікувальні фактори, а також на стан розташованих на них екологічно- і гуманітарно-цінних об'єктів природного, природно-антропогенного та антропогенно­го походження. Нині, коли єдина категорія земель поділена на чотири самостійні, можна говорити про пріоритет земель оздо­ровчого призначення перед землями зі схожими правовими режи­мами хоча б у силу того, що віднесення земель до категорії оздоровчих припускає обов'язкову наявність у них ціннісних власти­востей інших категорій земель (рекреаційний потенціал тощо). З другого боку, лікувальні властивості цих земель мають природне походження і, як правило, не можуть бути створені (відтворені) штучним шляхом.

Згідно зі ст. 47 ЗК до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використову­ються або можуть використовуватися для профілактики захворю­вань і лікування людей. Це, зокрема, курорти, лікувально-оздоровчі місцевості та інші подібні території. Причому треба зазначити, що лікувальні властивості мають, як правило, не самі землі, а розташо­вані на них інші лікувальні ресурси (мінеральні й термальні води, лікувальні грязі й озокерит, ропа лиманів і озер, морська вода, при­родні об'єкти та комплекси зі сприятливими для лікування кліма­тичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань).

Під курортом розуміється освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, яка має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі й споруди з об'єктами інфра­структури, використовується з метою лікування, медичної ре­абілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні (ст. 1 Закону "Про курорти").

Залежно від характеру природних лікувальних ресурсів курорти України поділяються на курорти державного та місцевого значення.

Відповідно до ст. 4 Закону "Про курорти" до курортів держав­ного значення належать природні території, які мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворю­вань (особливо цінними та унікальними є лікувальні ресурси, що рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обме­жене поширення або невеликі запаси в родовищах і є особливо сприятливими та ефективними для використання з метою лікуван­ня, медичної реабілітації та профілактики захворювань).

До курортів місцевого значення відносять території, які мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворю­вань (загальнопоширеними є лікувальні ресурси, що зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси й придатні для ви­користання з метою лікування, медичної реабілітації та профілак­тики захворювань).

Під лікувально-оздоровчою місцевістю розуміється територія, яка має мінеральні й термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів і озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. У таких місцевостях забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості земель. Згідно зі ст. 48 ЗК на територіях лікувально-оздоровчих місцевостей встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах кожного такого округу забороняються передача земельних ділянок у власність і на­дання їх у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною лікувальних вла­стивостей природних ресурсів і відпочинком населення.

Дата добавления: 2015-07-13