Виявлення цілей

РОЗДІЛ ІІІ

Контрольні питання

1. Як виміряти кутові розміри цілі?

2. Які способи очищення захисного шкла прицілів?

3. Порядок дій для спостереження через ТКН-3Б у ночі?

ПІДГОТОВКА СТРІЛЬБИ

У ході бою для своєчасного виявлення цілей та відкриття вогню по ним весь особовий склад відділення (екіпажу) та підрозділу в цілому безперервно веде розвідку цілей спостереженням. Спостереження з БМП-2 має бути круговим; в кожній машині сектори спостереження призначаються особовому складу: командир машини веде спостереження вперед, вправо та назад, навідник-оператор – вперед та вліво, а при необхідності – назад, механік-водій – вперед, особовий склад десанту – в бік своїх бортів та назад (сидячи біля дверей десантного відділення). Спостереження ведеться через приціли, прилади спостереження, якими обладнані робочі місця членів екіпажу, а також неозброєним оком (при діях поза БМП).

Цілі визначаються спостереженням за їх контуром та демаскуючим признакам.

У першу чергу мають визначатися та знищуватися гармати, що застосовують ядерні боєприпаси, командирські машини, рухливі пункти управління, танки, БМП, БТР, пускові установки ПТКР та інші протитанкові та вогневі засоби противника.

Необхідність першочергового визначення та знищення протитанкових засобів противника пояснюється тим, що появлення засобів масового ураження викликало якісне поліпшення та кількісне збільшення танків, БТР, БМП та других броньованих машин в арміях усіх країн. Це в свою чергу привело до створення та оснащення військ протитанковими засобами. Останні в дійсний час є одній з основних перешкод на шляху високих темпів наступу. За цім особовий склад має в першу чергу визначати та уражати протитанкові засоби противника, особливо в наступі.

Вибір цілі для ураження здійснюється на підставі оцінки її важливості та небезпечності, віддалення та вразливості.

Перш за все оцінюється важність та небезпечність цілі, тобто наскільки вона заважає виконанню поставленого бойового завдання та загрожує безпосередньо стріляючому, підрозділу або сусідам.

Ціль також оцінюється з точки зору можливості її ураження в дійсний момент вогнем зброї та боєприпасів, що маються. Це залежить головним чином від дальності до цілі та її уразливості. Уразливість цілі, в свою чергу, залежить від двох факторів: характеру цілі та її стану. За характером ціль може бути броньованою або неброньованою, одиночною або груповою, а за своїм станом вона може вести або не вести відповідний вогонь, бути нерухомою або рухомою, мати додаткові захисні засоби (фальшборт, окоп і т.п.).Часто характер та стан цілі визначається її тактичними діями (наприклад, танк в обороні, в наступі або на марші).

При оцінці декількох цілей для ураження слід керуватися таким правилом: вибирати найбільш важливу та небезпечну в дійсний момент ціль, а з однаково важливих – ближчу та легше вразливу.

Про помічені на полі бою цілі члени екіпажу негайно доповідають командиру машини (відділення) по танковому переговорному пристрою або голосом, або указують розташування цілі стрільбою по неї патронами з трасуючими кулями, а командир машини про важливі та небезпечні цілі доповідає командиру взводу. В доповідях про помічені цілі має даватися цілевказання (вказується місце положення цілі). Цілевказання також здійснюється від командира машини (відділення) до стріляючого (навіднику-оператору командир може вказувати ціль, застосовуючи систему командирського цілевказання або наведенням зброї на ціль). При цьому командир не тільки вказує ту чи іншу ціль, але і подає команду для відкриття вогню або ставить вогневе завдання.

При доповіді цілевказання дотримується визначена послідовність. Так, при цілевказанні від орієнтиру (місцевого предмету) по-перше вказується орієнтир (місцевий предмет), потім уточнюється місцезнаходження цілі відносно орієнтиру (місцевого предмету) по напрямку (вправо, вліво) в діленнях кутоміру та по дальності (дальше, ближче) в метрах, а потім оголошується найменування цілі. Наприклад: ”Орієнтир другий, вліво двадцять, дальше сто – танк в окопі”.

При цілевказанні від напрямку руху БМП по-перше вказується, в яку сторону спостерігати, потім дальність до цілі та її найменування. Наприклад: “Попереду зліва, сімсот, у кущів – протитанкова гармата”.

При цілевказанні голосом приймаючий його, виявивши (не виявивши) ціль, доповідає: “Бачу” (“Не бачу”). Якщо він не може знайти ціль через неясності цілевказання, то доповідає: “Не зрозумів”. У цьому випадку цілевказання повторюється або уточнюється.

При цілевказанні трасуючими кулями (снарядами) той, хто дає цілевказання, попереджує приймаючого, щоби останній був готовий вести спостереження за напрямком трас куль або снарядів, наприклад: “Справа жовтий бугор, спостерігати за трасою”. Потім по цілі дається дві-три черги (пострілу) трасуючими кулями (снарядами) та уточнюється положення цілі відносно траси.

При цілевказанні наведенням зброї на ціль командир, виявив її, визначає дальність до неї та, натиснувши кнопку на лівої рукоятці приладу ТКН-3Б, наводить зброю за напрямком, потім, взявши керування приводами на себе, наводить зброю на ціль за дальністю (використуючи приціл 1ПЗ-3) та дає цілевказання (подає команду на відкриття вогню або ставить вогневе завдання навіднику-оператору). Наприклад: “Шкала БР (з ходу бронебійним), 800, БТР в окопі – спостерігати (знищити)”. За цією командою навідник-оператор установлює приціл 8 за шкалою БР, візуючи через центральну прицільну марку, відшукує ціль та доповідає: “Бачу”. Командир передає управління приводами навіднику-оператору та продовжує спостереження за полем бою, а навідник-оператор виконує поставлене завдання.

В окремих випадках командир дає цілевказання негайно після наведення зброї за напрямком.

Дата добавления: 2017-01-14