Суб’єкти земельних спорів

Відповідно до суб’єктного складу земельних спорів пропонується класифікація їх на публічно-правові і приватно-правові.. Підкреслюється, що суб’єкти таких спорів досить неоднорідні й можуть належати до різних категорій. Зазначається, що їх учасниками можуть виступати фізичні і юридичні особи, держава, територіальні громади, Український народ, іноземні громадяни, органи місцевого самоврядування та державні виконавчі органи. Акцентується увага на тому, що останні можуть бути як учасниками спору, так і його сторонами.

21. В юридичному значенні земля як об'єкт права власності Українського народу - це розташований над надрами, територіально обмежений кордонами України, цілісний, нерухомий поверхневий грунтовий і зайнятий водоймами шар земної кори, який є основою ландшафту і просторовим базисом для гармонійного розподілу місць розселення, діяльності людей, об'єктів природно-заповідного фонду з урахуванням економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів суспільства, належить народу на праві власності, і є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави регулює основний документ у сфері земельних відносин – Земельний кодекс України.
Законодавець передбачив створення умов та надання юридичних засобів державою, за яких особа вільно і безперешкодно мала б можливість реалізувати закріплене за нею право.
Зокрема, у статті 152 Земельного кодексу України, вказано, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.

22. Суб’єктами земельних правовідносин можуть бути територіальні громади і держава. Від їх імені у земельних відносинах правомочності суб’єкта права власності здійснюють органи місцевого самоврядування, а щодо державної власності – органи виконавчої влади. Суб’єкти земельних відносин, у тому числі права власності, за певних умов можуть бути іноземні держави.

Органи державної законодавчої і виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування є суб’єктами земельних відносин, здійснюючи регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства. У таких земельних відносинах вони здійснюють установлені для них функції і повноваження, що характеризують їх як владно-регулюючі чи владно-організуючі. [4;с.18-19]

В земельних правовідносинах держава, зокрема, виступає в двох якостях: як політичний суверен і як власник землі. У зв’язку з цим, й органи державної влади у земельних відносинах можуть виступати як державні органи, які здійснюють владні управлінські функції, так і як органи, через які держава реалізує своє право на землі державної власності (ст.80 ЗК).

У зв’язку з передбаченими законодавством гарантіями прав на землю, акти органів державної влади чи місцевого самоврядування, видані ними як власниками належних державі чи територіальній громаді земель, позбавлені ознаки владності в управлінській функції, а спрямовані на здійснення повноважень володіння, користування та розпорядження належними їм землями. Ці органи діють як і інші приватні власники земельних ділянок – юридичні та фізичні особи. Та обставина, що держава чи територіальна громада здійснює управління належними їм на праві власності землями не лише у власних інтересах, а в інтересах усього народу України, територіальної громади, окремих громадян чи юридичних осіб, не має, на мій погляд, в цьому разі принципового значення.

Натомість, наприклад, у відносинах щодо встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень (глава 29 ЗК), державного контролю за використанням та охороною земель (ст.188 ЗК), державного земельного кадастру (глава 34 ЗК) тощо державні органи та органи місцевого самоврядування можуть діяти як суб’єкти, які реалізують надані їм законом владні повноваження по відношенню до інших суб’єктів земельних правовідносин.

Таким чином, у відносинах, де держава чи територіальна громада виступає як власник землі, вона є рівним учасником земельних відносин з іншими його учасниками, а тому спори, що виникають з таких правовідносин, повинні розглядатися в загальних чи господарських судах, а не в адміністративних судах.

У зв’язку з цим, справи про скасування рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування про відмову в наданні земельних ділянок чи про надання таких ділянок повинні розглядатися за правилами цивільного (господарського), а не адміністративного, судочинства.

Дата добавления: 2015-07-13