Робота командирів підрозділів з управління вогнем у зустрічному бою

Однією з умов, що забезпечують успіх у зустрічному бою, є попередження противника у відкритті вогню основними вогневими засобами і нанесенні йому поразки під час руху в колонах і при розгортанні. Це досягається правильною оцінкою обстановки і швидкістю ухвалення рішення командиром на зустрічний бій, правильним вибором найважливіших цілей для негайної їх поразки артилерією, танками й іншими вогневими засобами, своєчасною постановкою завдань підрозділам і швидкістю розгортання вогневих засобів для бою.

Вогонь відкривається, в першу чергу, по тих цілях у похідному порядку, поразка яких забезпечує нанесення противнику найбільших втрат, викликає його замішання, зупинку руху, паніку. Такими цілями є ракетні установки, командирські машини управління, установки ПТКР, танки, артилерія.

При розгортанні противника найуразливішими є його відкриті фланги. Вихід у фланг і тил противника дозволяє вести вогонь по слабо захищених місцях бойових машин (борт, корма).

Здійснюючи маневр для виходу у фланг противнику, командир піклується про тісну вогневу і тактичну взаємодію підрозділів. Для здійснення вогневої взаємодії глибина обхідного маневру, звичайно, не повинна перевищувати дальність дійсного вогню основних вогневих засобів підрозділів, інакше вогнева підтримка взаємодіючих підрозділів буде малоефективною.

Маневр вогнем у зустрічному бою, як правило, випереджає маневр бойовим порядком підрозділів. По противнику зосереджується вогонь виділених вогневих засобів, а головні сили під його прикриттям здійснюють маневр, виходячи у фланг противнику або в тил, звідки вражають його вогнем своїх засобів.

Головні сили охорони (авангарду) противника звичайно розгортаються і вводяться в бій на одному із флангів підрозділу, що вступив у бій. При розгортанні противника треба, в першу чергу, вражати його вогневі засоби, на займаних позиціях, не даючи їм приготуватися до бою, а також танки, бронетранспортери і машини з антенами радіо і радіолокації.

У випадку, якщо противник випередив наші підрозділи в розгортанні, умови для управління вогнем будуть складнішими. Розгортання вогневих засобів і уся робота їх командирів і розрахунків проводяться при цьому під впливом вогню противника, підрозділи вимушені відкривати вогонь з ходу, нерідко прямо з колони, послідовно вводячи вогневі засоби в бій, бойовим машинам піхоти і танкам доводиться вести вогонь із борту при безперервній зміні напряму і дальності стрільби, вогонь противника для підрозділу буде, як правило, раптовим, а отже, може спричинити значну психологічну дію.

У цих умовах зустрічного бою особливого значення набувають висока витримка особового складу, швидкість приготування до стрільби, відкриття і ведення вогню у високому темпі за ініціативою навідників і командирів вогневих засобів.

Широка ініціатива особового складу механізованих і танкових підрозділів у виборі цілей та їх поразки не виключає необхідності управління вогнем з боку командирів. У міру розгортання бойового порядку управління вогнем беруть на себе командири взводів, рот, батальйону, з'являється можливість зосередження вогню (інших вогневих засобів і підрозділу) по найнебезпечніших і найважливіших цілях.

Вогневі завдання ставляться переважно по радіо, оскільки і механізовані підрозділи при зав’язці бою діятимуть у більшості випадків на машинах.

Якщо противник випереджає наші підрозділи в розгортанні, командир похідної охорони вогнем усіх своїх засобів, що вступили в бій, сковує противника, відволікаючи його від підрозділу, що здійснює маневр, приховуючи напрям удару головними силами.

Коли противник веде вогонь із-за укриття (з узлісь лісу, із чагарника, із-за будинків тощо) і ціль важко спостерігається, доцільно відкривати по ній вогонь у напрямі спалахів пострілів.

Послідовність роботи командирів з управління вогнем при зустрічі із противником наступна.

Виявивши противника, командир дозорної машини доповідає про це командиру головної похідної застави (ГПЗ). Командир ГПЗ оцінює обстановку, ухвалює рішення і ставить завдання вогневим засобам, а потім і підрозділам.

При оцінці обстановки він уточнює місцезнаходження виявленого противника, його склад і характер дій, а також умови місцевості для розгортання противника і своїх підрозділів. У висновках командир ГПЗ визначає, які об'єкти противника, якими засобами уразити і де розгорнути для цього свої вогневі засоби.

Уся ця робота проводиться командиром як єдиний процес, у найкоротші терміни. Ухваливши рішення, він негайно ставить завдання вогневим засобам, підрозділам, організовує посилене спостереження, особливо на флангах. У подальшому командир ГПЗ управляє вогнем, відповідно з діями противника, забезпечуючи розгортання і введення в бій головних сил авангардного батальйону.

Командир батальйону, одержавши дані про зав'язування бою головною похідною заставою, висувається в район її дій, на підставі особистих спостережень і доповідей командирів ГПЗ і розвідки оцінює обстановку, ухвалює рішення і ставить завдання, в першу чергу, артилерійському дивізіону, танковим і іншим підрозділам.

Оцінку обстановки і висновки з неї для ухвалення рішення він робить із тих самих питань, що і командир ГПЗ, і також в найкоротший час.

Командири підрозділів, особливо ГПЗ і авангардного батальйону, на марші повинні бути внутрішньо зібрані, психологічно налаштовані на зустріч з противником у будь-який час і на будь-якій ділянці маршруту, а не тільки на передбачуваних рубежах. Така внутрішня готовність необхідна для ухвалення швидкого і правильного рішення, твердого і холоднокровного управління підрозділами.

У цілому дії командирів підрозділів з управління вогнем у зустрічному бою такі ж, як і в наступі, лише ще більшого значення набуває вміння командирів своєчасно виявляти і правильно оцінювати цілі, упевнено, швидко і точно ставити вогневі завдання, частіше і ширше здійснювати маневр вогнем різних вогневих засобів.

Дата добавления: 2017-01-14