КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Управління вогнем під час оборонного бою
Робота командира відділення Робота командира взводу Робота командира роти
Командири рот вирішують питання побудови системи вогню в такій же послідовності, як і командир батальйону, за ходом організації оборони. Далі командир роти перевіряє в кожному опорному пункті взводу, як організована система вогню, знання командирами вогневих засобів завдань, сигналів і порядку дій, наявність боєприпасів, підготовку вихідних даних для стрільби. Повернувшись на командно-спостережний пункт, він відпрацьовує схему опорного пункту роти для представлення її командиру батальйону.
Робота командирів взводів з побудови системи вогню також проводиться в ході організації оборони у комплексі з іншими питаннями. Отримав від командира роти бойове завдання і з'ясувавши його, командир взводу оцінює обстановку і робить відповідні до своїх завдань висновки з організації оборони опорного пункту і побудови системи вогню. Порядок оцінки обстановки командиром взводу в цілому аналогічний наведеному вище змісту роботи командира батальйону і роти. Потім командир взводу повідомляє сигнали управління вогнем і дає вказівки щодо підготовки до нічних дій. У них він визначає, де додатково виставити спостерігачів, і їх завдання, які вогневі засоби, коли і куди перемістити, за якими напрямками і ділянками місцевості додатково підготувати вогонь, порядок застосування приладів нічного бачення і засобів освітлення, а також завдання зі знищення цих засобів противника вогнем. По закінченню роботи з організації системи вогню командир взводу зобов'язаний перевірити підготовку позицій і зброї для стрільби, наявність боєприпасів, готовність приладів нічного бачення, знання командирами вогневих засобів своїх завдань і сигналів. По закінченню роботи з організації оборони командир взводу представляє командиру роти схему опорного пункту взводу.
Робота командира відділення з організації оборони, в основному, полягає в організації системи вогню. Одержавши завдання, командир відділення з'ясовує її, ретельно вивчає місцезнаходження позиції відділення для найвигіднішого розміщення гранатометника, кулеметника і автоматників, а потім ставить їм бойові завдання. У них повинна бути повністю визначена система вогню відділення. Далі командир відділення готує вихідні дані для стрільби по ділянках ЗВ, повідомляє вихідні установки відділенню і складає картку вогню.
До наступу противника в підрозділах встановлюється твердий режим бойової діяльності: ведеться безперервне спостереження за противником; чергові засоби, знаходячись на запасних або тимчасових вогневих позиціях, своїм вогнем увесь час впливають на нього, забезпечуючи решті особового складу проведення робіт з обладнання позицій. Перед наступом противник може окремими групами проводити розвідку наших загороджень, переднього краю і намагатися проникати у глибину оборони. Особливо вірогідні такі дії противника вночі, в негоду. У цих умовах командири підрозділів повинні вжити заходів до підвищення пильності: мати велику частину вогневих засобів на позиціях у готовності до ведення вогню, підсилити спостереження й організувати пости підслуховування; у нічну пору доби періодично проводити освітлення місцевості і перегляд її приладами нічного бачення. Поразка дрібних груп розвідки противника проводиться за командою (сигналом) командирів підрозділів черговими вогневими засобами з подальшою зміною вогневих позицій, як це указувалося у попередньому розділі глави. Розвідка боєм, що проводиться противником великими силами – до посиленого батальйону, – може вимагати від наших підрозділів застосування всіх або більшості наявних вогневих засобів, що обороняються. У цих випадках командири зобов'язані так побудувати вогонь при відбитті розвідки, щоб не розкрити противнику всієї підготовленої системи вогню перед фронтом батальйону; після відбиття розвідки вжити необхідних заходів для швидкої зміни позицій основними вогневими засобами. Наступу танків і піхоти противника передує, як правило, вогнева підготовка. Командири підрозділів повинні у цей період організувати спостереження за противником із тим, щоби своєчасно виявити висунення його в атаку. Спостереження під час вогневої підготовки ведуть командири і спостерігачі; чергові засоби в цей час займають основні вогневі позиції і знаходяться в готовності до негайного відбиття раптових атак противника. Командир батальйону в ході вогневої підготовки ставить завдання підтримуючій артилерії і танкам на знищення виявлених цілей, придушення артилерії і поразку танків, і піхоти противника що висуваються для атаки. Командири рот у ході вогневої підготовки можуть ставити завдання на поразку наступаючого противника приданим танкам і бронетранспортерам. Основний обов'язок командирів у ході відбиття атаки противника полягає в умілому управлінні вогнем, оскільки ця частина оборонного бою, за своєю сутністю є вогневим боєм. Командири зобов'язані спостерігати за полем бою й оцінювати обстановку, вибираючи для поразки найнебезпечніші і важливі цілі, зосереджуючи вогонь усіх засобів по вражаємій частині бойового порядку наступаючого противника. Уражаючи найважливіші цілі, наші підрозділи, що обороняються, досягають і моральної переваги, створюючи той психологічний надрив у свідомості противника, який призводить до замішання і паніки в його рядах, а іноді і до зриву атаки. Важливим завданням управління вогнем є постійний контроль із боку всіх командирів за ефективністю системи вогню, своєчасна заміна вибулих вогневих засобів на найуразливіших ділянках оборони іншими, з менш небезпечних напрямів, а також маневр вогнем засобів, що збереглися. Одним із вирішальних чинників, що забезпечують успіх оборони, є висока особиста морально-психологічна стійкість командирів усіх підрозділів, а також навідників, гранатометників, кулеметників, автоматників. Висока психологічна підготовка в поєднанні з відмінною бойовою виучкою повинна забезпечити ініціативне рішення вогневих завдань кожним воїном. Не можна представляти управління вогнем як процес безперервних команд і вогневих завдань із боку командирів підрозділів. Кожен навідник, гранатометник, кулеметник, автоматник, кожен командир танка, бойової машини піхоти, гармати повинен самостійно вибирати й уміло вражати найбільш небезпечні цілі противника відповідно до одержаного завдання, не чекаючи додаткових команд і вказівок. Командири підрозділів у перервах між атаками зобов'язані вживати заходів для поповнення боєприпасів, направляючи підношувачів для доставки на позиції необхідних пострілів і патронів. У разі вклинювання противника у проміжки між опорними пунктами або при виході його на фланг і в тил командири підрозділів, продовжуючи утримувати займані позиції, здійснюють маневр вогнем і частиною вогневих засобів для поразки противника, що прорвався; вогонь ведеться у фланг противнику, що прорвався, із завданням в першу чергу зупинити його просування.
Дата добавления: 2017-01-14; Просмотров: 1201; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |