Сучасні напрямки забезпечення якості трудового життя

Параметрами, що характеризують якість трудового життя, є стан розвитку людського потенціалу в суспільс­тві, стан ринку праці, рівень грошових доходів та плато­спроможності населення, умови праці, стан соціально - трудових відносин, соціального забезпечення.

Сутність якості трудового життя.

Сучасні напрямки забезпечення якості трудового життя.

Сутність якості трудового життя.

Самостійна робота 41

Інструментами управління працівниками організації виступають певні програми, технології і процедури, що спеціально створюються і підтримуються в організації.

Напрямки управління персоналом.

Основні напрямки управління персоналом:

1. Планування потреб організації у працівниках певної якості і кількості;

2. Пошук і відбір нових працівників;

3. Адаптація нових працівників;

4. Делегування (доручення виконувати певні обов’язки), вимагає застосування адекватних інструментів впливу і влади;

5. Оцінка професійної діяльності працівників і визначення сфер їх можливого удосконалення;

6. Навчання персоналу;

7. Мотивація працівників до найкращого виконання професійних обов’язків;

8. Винагорода працівників за досягнуті результати і цілі;

9. Кар’єрне просування;

10. Створення безпечних умов праці;

11. Управління професійним стресом;

12. Розвиток організаційної культури.

ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:

1. На яких позиціях на сучасному етапі управління персоналом повинно акцентувати свою увагу?

2. Назвіть принципи та методи управління персоналом.

3. Які особливості має людський ресурс?

4. Охарактеризуйте систему управління персоналом.

5. Наведіть основні напрямки управління персоналом.

ІV Література:

1. Гончарук А.Г., Агеєва І.М., Тарасова О.В. та ін. Менеджмент: навчальний посібник – О.: Фенікс, 2012р.

2. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента - М.:"Диалектика-Вильямс", 2015г.

3. Хміль Ф.І. Основи менеджменту - К.: "Академвидав", 2007р.

Тема 14. Управління трудовими ресурсами

Мікроекономічні напрямки забезпечення якості трудового життя

І Питання до опрацювання:

ІІ Основні аспекти опрацювання матеріалу:

Якість трудового життя — це принципово нове поняття для вітчизняної науки і практики управління. За змістом це синтетичне поняття, а його реальне відображення — це гідне матеріальне існування працівника, поєднане з соці­альним визнанням його трудового внеску в суспільне ви­робництво.

Якість трудового життя — це ступінь, до якого працівники виробни­чо-господарської організації можуть задовольняти свої матеріальні і соціальні особисті потреби під час праці та після закінчення акти­вної трудової діяльності.

У країнах з розвинутою ринковою економікою біль­шість названих стандартів якості трудового життя забез­печує співпраця тріади сил: підприємницьких організа­цій, держави, профспілок. Основна роль у встановленні цих стандартів належить профспілкам, а у їх забезпечен­ні — підприємницьким організаціям. Роль держави зво­диться до нормативно-правового регулювання відносин, які виникають у процесі встановлення й виконання стан­дартів якості життя, та у здійсненні відповідних заходів загальнонаціонального характеру, які не під силу окре­мим організаціям чи галузям економіки.

Особливістю національної економіки України є те, що в перехідний період якість трудового життя наших грома­дян більшою мірою, ніж у розвинутих країнах, забезпечує держава. Помітне також зростання ролі й значення під­приємницьких організацій у цьому процесі. На жаль, прак­тично відсутній вплив профспілок на якість трудового жит­тя через їх роздробленість та відсутність досвіду і важелів впливу на працедавців.

Оцінку якості трудового життя можна розглядати з позицій робітника, підприємця і суспільства в цілому (табл.1). Якість трудового життя не можливо визначити за допомогою лише одного показника. Якість трудового життя вимірюється певним комплексом економічних і соціальних показників, які відображають умови життя робітників та їх добробуту.

Таблиця1 - Показники рівня якості трудового життя

Рівні оцінки
з позицій робітника	з позицій підприємця	з позицій суспільства
- задоволеність працею; - наявність (відсутність) стресових ситуацій на виробництві; - можливості для особистого просування; - умови праці; - можливість для професійного зростання та самовираження; - психологічний клімат; - змістовність праці	- ефективність праці; - професійна адаптація; - плинність кадрів; - відчуження праці; - трудова дисципліна; - ототожнення цілей робітника з цілями підприємства; - відсутність випадків виробничих суперечок, конфліктів, страйків	- якість та рівень життя (вартість споживчого кошика); - рівень якості робочої сили; - вартість системи соціального захисту робітників та членів їх сімей; - споживацька поведінка; - соціальна адаптація; - відчуження від суспільства; - показники задоволеністю життя

Забезпечення високих стандартів якості трудового жит­тя працівників має особливе значення для мікроекономічного рівня — виробничо-господарських організацій. Ор­ганізації з високими стандартами якості трудового життя привабливі для залучення потенційних праців­ників, а отже мають змогу мати висококваліфі­кований персонал.

На мікроекономічному рівні якість трудового життя характеризують такі параметри:

- цікавість праці;

- отримання працівниками справедливої винагороди й визнання своєї праці;

- чистота, знешумленість, належна освітленість ро­бочого середовища;

- оптимальність нагляду з боку керівництва (мінімаль­ність і наявність за потреби);

- можливість брати участь у прийнятті рішень, що стосуються праці;

- гарантованість спільної праці і розвиток дружніх відносин з колегами;

- забезпеченість засобами побутового й медичного об­слуговування.

Дотримання стандартів якості трудового життя на пе­рших порах зводилося до вдосконалення трудового проце­су — розроблення завдань з орієнтацією на максимальне використання переваг поділу праці, технології та автома­тизації виробництва, наприклад за системою Тейлора робітник виконував протягом дня лише одну операцію, яка була окремою ланкою виробничого процесу. Пізніше, зі зміною у багатьох розвинутих країнах трудових цінно­стей, культурних і соціальних орієнтирів працівників, зна­чно змінилися вимоги до змісту праці й забезпечення ста­ндартів якості життя. В організації праці на перший план вийшли такі параметри, як характер і змістовність робіт, справедлива оцінка й стимулювання трудового внеску.

Важливим стимулом мотивації продуктивної праці, як і раніше, є заробітна плата. Передусім вона повинна тісно пов'язуватися з кваліфікацією працівника та ко­лективними результатами роботи, оскільки відрядна і по­годинна не відповідають сучасному управлінському мисленню. Оплата на принципах колективного підряду мак­симально ув'язує оплату праці кожного працівника з результатами діяльності підприємства загалом. Новою формою організації оплати праці є фіксована, яка не залежить від часу, проведеного на робочому місці, поєднана із преміями за результати роботи всього колективу за певний період.

Сучасні тенденції спрямовані на збільшення вільного часу працівників через широке запровадження гнучких графіків роботи. Усе це стимулює їх до економії робочого часу. Поєднання грошової винагороди і додаткових пільг підвищує задоволення від праці і знижує кількість прогулів та плинність кадрів.

Працівники високо оцінюють якість власного трудового життя, якщо усвідомлюють себе членами колективу підприємства - другої своєї сім'ї. Головною перевагою атмосфери єдиної сім'ї є готовність працівників до взаємодопомоги, взаємовиручки тощо.

Люди охочіше йдуть працювати в організації, які динамічно розвиваються, ніж в організації, перспективи яких невизначені.

Головні принципи, які закладаються в основу при розробці методів підвищення якості трудового життя:

§ праця повинна бути творчою та свідомою;

§ праця повинна передбачати безперервне підвищення кваліфікації та рівня освіти робітника;

§ працівник повинен приймати участь в прийнятті виробничих рішень;

§ праця повинна передбачати взаємодопомогу між членами колективу;

§ повинен бути гармонійний зв’язок між трудовою діяльністю та соціальним середовищем;

§ робітник повинен бути впевненим у майбутньому, не відчуваючи заходи звільнення, бачити перспективу кар’єрного зростання;

§ умови праці повинні бути безпечними для здоров’я.

Отже, забезпечення високої якості трудового життя передбачає підвищення внутрішнього задоволення від праці через розширення кола завдань, надання більшої самостійності, помітнішої реакції на результати праці, створення можливостей для самореалізації, вдосконалення організації та умов праці.

Формування в Україні нової системи соціально-трудових відносин, адекватних соціально орієнтованій ринковій економіці має передбачати забезпечення свободи і прав людини; людський розвиток; гуманізацію та інтелектуалізацію праці; стабільність і ефективність зайнятості; захист от національного ринку праці; гідну працю; належний соціальний захист і соціальне забезпечення.

ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:

1. Що розуміють під поняттям «якість трудового життя»?

2. Назвіть параметри, що характеризують якість трудового життя,

3. Чому якість трудового життя е критерієм оцінки соціально-трудових відносин?

4. За якими показниками оцінюють гідну працю?

5. Якими показниками рівня якості трудового життя можна було б доповнити наведену систему показників оцінки якості трудового життя?

ІV Література:

1. Гончарук А.Г., Агеєва І.М., Тарасова О.В. та ін. Менеджмент: навчальний посібник – О.: Фенікс, 2012р.

2. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента - М.:"Диалектика-Вильямс", 2015г.

3. Хміль Ф.І. Основи менеджменту - К.: "Академвидав", 2007р.

Тема 14. Управління трудовими ресурсами

Дата добавления: 2017-01-14