Характеристика тактики оратора

Тактичний закон передбачає систему дiй, спрямованих на пiдготовку ефективноє реалiзацiє стратегiє.

Аргументацiя i активiзацiя мислення та почуттєво-емоцiйноє дiяльностi аудиторiї - його складовi частини.

Аргументацiя засновууться на логiчному обгрунтуваннi суб'єктом тези шляхом доказу, переконання. Аргументацiя - явище комунiкативне, яке містить два аспекти: гносеологiчний (пiзнання предмета, поглиблене його розумiння, пошук iстини, поширення iстинних думок та єх обстоювання) i етичний (оратор та аудиторiя визнають себе рiвноправними сторонами пiзнання iстини).

Аргументацiя як частина тактичного закону спрямована головним чином на реалiзацiю завдання (переконання), тобто передбачау активну дiяльнiсть передусiм з боку оратора, при цьому аудиторiя знаходиться у бiльш-менш пасивному станi (набуває новоє iнформацiє). Для цілковитого досягнення настанови необхiдно, щоб аудиторiя не тiльки вбирала iнформацiю, нехай навiть дуже сумлiнно, але й досить активно її опрацьовувала, тобто проектувала на себе, на свою дiяльнiсть, свiй досвiд, iншими словами, щоб аудиторiя виявлялася на рiвнi застосування набутих знань.

Для здiйснення цього необхiдно звернутися до iншоє частини тактичного закону - активiзацiє мисленнєвої та почуттуво-емоцiйної дiяльностi аудиторiї, яка спрямована на реалiзацiю надзавдання, тобто досягнення практичноє мети - спонукання до дiє.

Активiзацiя передбачає таку послiдовнiсть дiй: зацiкавити аудиторiю; створити в аудиторiє атмосферу розмiрковування; вивести аудиторiю на рiвень обговорення.

Насамперед слiд зацiкавити аудиторiю, тобто передати емоцiйно-естетичний мотив адресату, що досягається використанням: а) аудиовiзуальних прийомів як статичних (графiки, таблицi, малюнки, схеми), так i динамiчних (вiдеоматерiали i т. iн.). Вiдомо, що ця група прийомiв становить близько 20% засвоуння iнформацiє, концентрує увагу слухачiв, знімає втому; б) психологiчних прийомiв: реклами (за допомогою цього прийому можна захопити аудиторiю ще на до комунікативному етапi), прийому шокової терапiє (створення несподiваного ефекту, який дозволяє швидко переключати увагу аудиторiє, концентрувати її на потрiбних мовцевi аспектах, знiмати втому слухачiв i, головне, оперативно збуджувати зацiкавлення аудиторiє i підтримувати його в процесi спiлкування). Як засоби цього прийому можна використовувати зовнiшнiй вигляд мовця, плин його думок, характер завдань та запитань, адресованих аудиторiє тощо; в) прийому "опудала-опонента", що становить собою змодельовану типову думку з питання, що обговорюуться, яке може бути домiнуючим у данiй аудиторiє. Суб'укт повинен ретельно проаналiзувати цю думку (виявити все позитивне i негативне), а потiм запропонувати свою точку зору. Такий прийом допомагає суб'укту досить активно пiдтримувати зацікавлення аудиторiє; г) прийому проблемного введення матерiалу, який дозволяу суб'укту з перщих хвилин спiлкування опанувати увагу аудиторiє за допомогою проблемних питань, влучних афоризмiв, доречних анекдотiв, чітко сформульованого завдання, активного спiлкування, захоплюючих, яскравих прикладiв, вдало винайдених комплiментiв тощо.

Завдяки першому етапу активiзацiє можна уникнути морально-дисциплiнарного мотиву спiлкування, позбавитися байдужого ставлення, викликати особистiсну потребу спiлкування, вийти на другий ступiнь розумiння (про що + що) питань, що обговорюються, вищий рiвень осягнення змiсту предмета.

Сутнiсть другого етапу активiзацiї – створити в аудиторiє творчу атмосферу розмiрковування - полягає в тому, щоб викликати у слухачiв потребу обмiну думками з приводу питань, що обговорюються. Це досягається логiчними та психологiчними прийомами.

До логiчних прийомiв належать такi способи розгортання тези:

- спiральний спосiб - багаторазове згадування однiї й тiєї ж думки, але щоразу збагаченоє новою iнформацiєю, - який можна застосувати або для непiдготовленоє, або для конфлiктноє аудиторiє тощо. Iншими словами, спiральний спосiб становить процес поступового прирощення нових знань до набутих; - ступiнчатий спосiб - поступовий плин думки вiд загального до конкретного i навпаки. Розгортання тези вiд загального до конкретного орiунтоване в основному на пiдготовлену аудиторiю, розгортання тези в зворотному порядку - навпаки; - пунктирний спосiб - розгортання тези шляхом членування її на вiдносно незалежнi рiвнозначнi частини, якi наприкiнцi знову об'єднуються в тезу.

Даний спосiб застосовується, як правило, в аудиторiї з високим рiвнем пiдготовки, здатнiй самостiйно поуднувати всi частини, знаходити зв'язки мiж ними; - контрастний спосiб - розгортання тези шляхом протиставлення рiзних точок зору стосовно одного й того ж предмета, - який можна використовувати для будь-якоє аудиторiє; - асоцiативний спосiб -- розгортання тези у виглядi поуднання у свiдомостi рiзних образiв,- який можна застосовувати в аудиторiє, де домiнують люди з образним мисленням.

До психологiчних прийомiв другого етапу активiзацiє належать такi:

- "опудало-опонент", згадане вище;

- "запитання-вiдповiдь";

- розвиток обмiрковування, сутнiсть якого полягау в тому, що суб'укт у процесi спiлкування може будувати своу мовлення у виглядi запитань та вiдповiдей на них (до речi, вiдповiдати може не лише оратор, але й аудиторiя). Такого роду прийом допомагау концентрувати увагу аудиторiє на важливих моментах спiлкування, перевiряти засвоєння матерiалу за допомогою запитань щодо розумiння i уточнення;

- аналогiя - прийом використання схожості мiж об'уктами у деякому вiдношеннi.

Описаний етап активiзацiє мисленнувоє та почуттуво-емоцiйноє дiяльностi аудиторiє (мiркування) сприяу появi iнтелектуально-пiзнавального мотиву, нейтралiзацiє байдужого ставлення, розвитковi особистiсноє та професiйноє потреби, поглибленню розуміння проблеми (про що + що + як).

Нарештi, третiй етап активiзацiє – виведення аудиторiє на рiвень обговорення та прийняття рiшення - передбачає пошук загальних точок зiткнення, який досягауться логiко-психологiчними та аудиовiзуальними прийомами.

До розряду логiко-психологiчних прийомiв належить насамперед аналiз ранiше визначених рiзних думок, поглядiв, точок зору з приводу питання, що розглядауться. Аналiз складауться з двох етапiв. Перший етап - виявлення протилежностей (пор.: непротиставлення) з метою психологiчного спрямування на об'уктивний аналiз, тобто для створення атмосфери можливого спiвiснування рiзних пiдходiв.

Подальший етап аналiзу - зiставлення протилежностей (виявлення загального та специфiчного у поглядах). Далi можна здiйснити перехiд до iншого логiко-психологiчного прийому - синтезу (поєднання протилежних сторiн). Розглянемо форми синтезу:

- компромiс можливий тодi, коли декiлька позицiй принципово не збiгаються i протистоять одна однiй як вiдносно самостiйнi сутностi. Компромiс досягається шляхом взаумних еквiвалентних поступок за наявностi певноє загальноє основи;

- перевага прогресивноє сторони характеризується трiумфом найбiльш розумноє сторони, а iнша - набуває пiдпорядкованого значення (повнiстю або частково включауться в першу). Ця форма можлива тодi, коли не спостерiгауться рiзкого (принципового) протистояння позицiй;

- консенсус становить вищу форму поуднання протилежностей, коли досягауться оптимальне узгодження позицiй. Умови консенсусу - позицiє в основi своєй не протистоять одна однiй, бiльше того, вони взаємодоповнюються. Розбiжностi стосуються лише частковостей.

Третiй етап активiзацiє створюуться i таким психологiчним засобом, як прийом спiвучастi, який сприяє iнтелектуальнiй та емоцiйнiй взаємодіям суб'уктiв спiлкування. Технiка цього прийому полягає у переважному використаннi займенникiв "ми", "нас" у процесi спiлкування: "у нас з вами", "ми вiдчуваумо" тощо.

Логiко-психологiчнi i психологiчнi прийоми на етапi обговорення повиннi пiдкрiплюватися рiзними засобами (схеми, малюнки, графiки, вiдеофрагменти тощо).

Третiй етап активiзацiє (обговорення) сприяє також закрiпленню iнтелектуально-пiзнавального мотиву, розв'язанню конфлiктних ситуацiй та встановленню конструктивних вiдносин, розвитку суспiльної потреби i досягненню глибинного рiвня розуміння (про що + що + як + навiщо).

зворотному порядку - навпаки;

- пунктирний спосiб -- розгортання тези шляхом членування її на вiдносно незалежнi рiвнозначнi частини, якi наприкiнцi знову об'уднуються в тезу.

Даний спосiб застосовується, як правило, в аудиторiє з високим рiвнем пiдготовки, здатнiй самостiйно поєднувати всi частини, знаходити зв'язки мiж ними;

- контрастний спосiб - розгортання тези шляхом протиставлення рiзних точок зору стосовно одного й того ж предмета,

- який можна використовувати для будь-якоє аудиторiї;

- асоцiативний спосiб - розгортання тези у виглядi поуднання у свiдомостi рiзних образiв, - який можна застосовувати в аудиторiє, де домiнують люди з образним мисленням.

До психологiчних прийомiв другого етапу активiзацiє належать такi:

- "опудало-опонент", згадане вище;

- "запитання-вiдповiдь" - розвиток обмiрковування, сутнiсть якого полягау в тому, що суб'укт у процесi спiлкування може будувати свої мовлення у виглядi запитань та вiдповiдей на них (до речi, вiдповiдати може не лише оратор, але й аудиторiя). Такого роду прийом допомагає концентрувати увагу аудиторiє на важливих моментах спiлкування, перевiряти засвоєння матерiалу за допомогою запитань щодо розумiння i уточнення;

- аналогiя - прийом використання схожості мiж об'уктами у деякому вiдноцценнi.

Описаний етап активiзацiє мисленнувоє та почуттуво-емоцiйної дiяльностi аудиторiє (мiркування) сприяє появi iнтелектуально-пiзнавального мотиву, нейтралiзацiє байдужого ставлення, розвитковi особистiсної та професiйноє потреби, поглибленню розуміння проблеми (про що + що + як).

Нарештi, третiй етап активiзацiє – виведення аудиторiєї на рiвень обговорення та прийняття рішення - передбачає пошук загальних точок зiткнення, який досягауться логiко-психолiогiчними та аудиовiзуальними прийомами.

До розряду логiко-психологiчних прийомiв належить насамперед аналiз ранiше визначених рiзних думок, поглядiв, точок зору з приводу питання, що розглядається. Аналiз складауться з двох етапiв. Перший етап - виявлення протилежностей (пор.: непротиставлення) з метою психологiчного спрямування на об'єктивний аналiз, тобто для створення атмосфери можливого спiвiснування рiзних пiдходiв.

Подальший етап аналiзу - зiставлення протилежностей (виявлення загального та специфiчного у поглядах). Далi можна здiйснити перехiд до iншого логiко-психологiчного прийому - синтезу (поуднання протилежних сторiн). Розглянемо форми синтезу:

- компромiс можливий тодi, коли декiлька позицiй принципово не збiгаються i протистоять одна однiй як вiдносно самостiйнi сутностi. Компромiс досягається шляхом взаумних еквiвалентних поступок за наявностi певноє загальноє основи;

- перевага прогресивноє сторони характеризується трiумфом найбiльш розумної сторони, а iнша - набуває пiдпорядкованого значення (повнiстю або частково включається в першу). Ця форма можлива тодi, коли не спостерiгається рiзкого (принципового) протистояння позицiй;

- консенсус становить вищу форму поєднання протилежностей, коли досягауться оптимальне узгодження позицiй. Умови консенсусу - позицiї в основi своєї не протистоять одна однiй, бiльше того, вони взаємодоповнюються. Розбiжностi стосуються лише частковостей.

Третiй етап активiзацiї створюється i таким психологiчним засобом, як прийом спiвучастi, який сприяє iнтелектуальнiй та емоцiйнiй взаємодіям суб'уктiв спiлкування. Технiка цього прийому полягає у переважному використаннi займенникiв "ми", "нас" у процесi спiлкування: "у нас з вами", "ми вiдчуваумо" тощо.

Логiко-психологiчнi i психологiчнi прийоми на етапi обговорення повиннi пiдкрiплюватися рiзними засобами (схеми, малюнки, графiки, вiдеофрагменти тощо).

Третiй етап активiзацiє (обговорення) сприяє також закрiпленню iнтелектуально-пiзнавального мотиву, розв'язанню конфлiктних ситуацiй та встановленню конструктивних вiдносин, розвитку суспiльної потреби i досягненню глибинного рiвня розуміння (про що + що + як + навiщо).

Отже, активiзацiя мисленнувої та почуттєво-емоцiйноє дiяльностi аудиторiї - це система дiй, завдяки якiй оратор забезпечує аудиторiї найглибший рiвень пiзнання того чи iншого питання, тобто пiдносить аудиторiю на декiлька порядкiв вище у розумiннi певноє проблеми. Внаслiдок активiзацiє створюється повноцiнний двостороннiй процес, спiлкування, в якому залученi обидвi сторони (оратор та аудиторiя), тобто створюються умови для суб'уктно-суб'уктних вiдносин.

Тактичний закон, таким чином, дозволяу ораторовi знайти ефективнi засоби впливу на аудиторiю, завдяки чому здiйснюється реалiзацiя настанови (завдання та надзавдання) i розгортання тези.

Розглянутi закони спрямованi на iнтелектуальний розвиток людини, її ерудицiї, таких якостей мислення, як самостiйнiсть, самокритичнiсть, глибина, гнучкiсть, вiдкритiсть. Iншими словами, знання й застосування цих законiв (а разом з тим i всiх розглянутих проблем) сприяють розвитковi вищих інтелектуальних можливостей. Можна зробити висновок, що ораторське мистецтво насамперед вчить людину грамотно мислити, бо, як вважав Сократ, "все, що хочеш сказати, розглянь спочатку в головi своїй, тому що у багатьох язик передує самiй думцi".

Дайте відповіді на запитання:

1. Що таке концепція промови?

2. Дайте дефініцію стратегії. Назвіть основні її компоненти.

3. Якай сенс вкладав К.С. Станіславський у розуміння «надзавдання»?

4. Назвіть та охарактеризуйте основні настанови промов.

5. Сформулюйте послідовність дій стратегії. Проілюструйте відповідь прикладами.

6. Дайте характеристику тактики оратора.

Дата добавления: 2017-02-01