Розділ третій. Криміналістична тактика 4 страница

2) за уявними образами (за ідеальними слідами);

3) за описом прикмет.

На сьогодні існують різні системи для створення суб’єктивних портретів (методи відтворення зовнішності розшукуваного за показаннями очевидців чи потерпілих):

1) синтетичні портрети – виготовляються з фрагментів фотозображень різних осіб шляхом їх підбирання та компонування під керівництвом слідчого або оперативного працівника;

2) рисовані портрети – виконуються художниками зі слів очевидців чи потерпілих;

3) фоторобот – комплекти фотографічних зображень частин обличчя, які використовуються з певною механізацією (1952 р. французький криміналіст П’єр Шабо вперше використав набір фотознімків);

4) ідентифікаційний комплект рисунків (ІКР) – діапозитивів;

5) комп’ютерний фоторобот – найсучасніший засіб формування суб’єктивного портрета розшукуваної особи; являє собою використання комп’ютерної програми та засобів комп’ютерної графіки з метою побудови фотокомпозиційних портретів зі слів очевидців.

§2. Класифікація ознак зовнішності людини (словесний портрет)

Словесний портрет - це метод опису людини з метою її ідентифікації за ознаками зовнішності. Словесний портрет як єдиний метод класифікації та опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення був розроблений наприкінці Х1Х ст. А. Бертильоном (Франція) і удосконалювався потім іншими криміналістами. Застосовується в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній практиці.

Головними принципами словесного портрета є повнота і систематичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовнішньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манери поведінки) і одягу. Принцип систематичності означає: 1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак; 2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом "від загального - до окремого", "зверху донизу"; 3) обов'язкове використання спеціальної термінології.

Словесний портрет використовується для: 1) розшуку невідомих злочинців за їх прикметами; 2) розшуку осіб, які переховуються від слідства і суду, втекли з місць позбавлення волі; 3) розшуку без звісті зниклих осіб; 4) встановлення загиблих осіб за неупізнаними трупами; 5) перевірки осіб заарештованих на слідстві, у суді, у місцях виконання покарань; 6) проведення впізнання живих осіб і трупів; 7) проведення огляду; 8) експертизи фотозображень з метою ототожнення особи; 9) перевірки документів, що посвідчують особу; 10) проведення оперативно-розшукових заходів.

Всі ознаки зовнішності поділяють на групи: анатомічні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональні (рухові, мовні та інші функції, які виявляються зовнішньо, у тому числі поведінки: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших постійно носимих предметів.

Дані зовнішності людини, що підлягають опису. При характеристиці загальнофізичних зовнішніх даних описуються стать (чоловіча, жіноча) та вік (визначається за документами, на вигляд або шляхом освідування). Демографічні дані охоплюють відомості про расу, національність, народність, етнічну групу.При характеристиці анатомічних даних використовуються такі показники, як розміри; контури (форма); положення; колір. Розміри вказуються звичайно не в абсолютних цифрах, а стосовно інших частин (деталей) тіла і передаються через такі поняття, як малий, середній, великий; низький, середній, високий; довгий, середній, короткий; вузький, середній, широкий; глибокий, середній, дрібний; товстий, середній, тонкий.Контур описується за подібністю з геометричними фігурами, а форма - стосовно до форм поверхні (або за аналогією з загальновідомими предметами).

Система опису прикмет зовнішності людини (словесний портрет)

(необхідне підкреслити, вписати)

1. Стать _______________________________________________________________________
2. Вік _________________________________________________________________________
3. Зріст: високий (175 см і вище), середній (160-174 см), низький (до 160 см)
(Дані для жінок знижуються на 5 см)
Статура: ______________________________________________________________________
4. Сухорлявий, середньої повноти, повний, гладкий.
5. Плечі: горизонтальні, підняті, опущені.
6. Обличчя за формою

овальне

кругле

прямокутне

трикутне

ромбовидне

У профіль ____________________________________________________________________
7. Обличчя закольором: бліде, смагляве, червоне___________________________________
8. Особливості обличчя: кавказький тип, монгольський тип, середньоазіатський тип, європейський тип,
_____________________________________________________________
9. Чоло за висотою:

високе

середнє

низьке

за шириною _________________________, за формою ______________________________
Чоло за положенням:

відхилене назад

вертикальне

нахилене уперед

Особливості: великі лобові бугри, велике виступання надбрівних дуг, _________________
_____________________________________________________________________________

10. Брови за формою: прямі, дугоподібні, звивисті.
за шириною _________________________, за протяжністю ___________________________
11. Брови за висотою (відносно очей): високі, середні, низькі.
За положенням ________________________________________________________________
Особливості брів: ______________________________________________________________
12. Очі:
за положенням очної щілини ____________________________________________________
за формою____________________________________________________________________
Світлі: блакитні, сірі, зелені, жовті.
Темні: карі, чорні.
Особливості очей: _____________________________________________________________
Очі великі, очі малі, прижмурювання очей.
Витрішкуваті очі, очі глибоко сидячі, носить окуляри: _______________________________
_____________________________________________________________________________
13. Ніс: за шириною ________________, глибина перенісся __________________________,
за формою кінчика__________________, носова перегородка _________________________
великий, середній, малий
За формою спинки:

увігнутий

прямий

опуклий

звивистий

з горбочком

Основа носа: піднята, горизонтальна, опущена.
Особливості носа: _____________________________________________________________
14. Рот: великий, середній, малий; ротова щілина за положенням_____________________,
за контуром________________________.
Кути рота:

опущені

підняті

Особливості рота:
_____________________________________________________________________________
15. Губи: товсті, середньої товщини, тонкі.
За положенням:

виступання нижньої губи

виступання верхньої губи

рівномірне виступання обох губ

Особливості губ: ______________________________________________________________
16. Підборіддя за положенням:

виступаюче

скошене

вертикальне

за формою__________________, за висотою________________, за шириною____________
Особливості підборіддя: роздвоєність, глибока підборідна ямка, поперечна борозна на підборідді,
____________________________________________________________________
17. Вуха за формою:

трикутні

овальні

круглі

прямокутні

завиток ______________________________, противозавиток _________________________
Вуха за положенням:___________________________________________________________
Відтопиреність загальна, відтопиреність верхня, відтопиреність нижня.
Зрослі мочки, прилягання лівого вуха, прилягання правого вуха.
Мочки:_______________________________________________________________________
18. Волосся на голові: за довжиною__________________________, лінія росту волосся
_____________________________________________________________________________
За формою: прямі, хвилясті, звивисті.
За кольором: біляві, руді, світло-русяві, темно-русяві, чорні, сиві, пофарбовані у світлий тон,
пофарбовані в темний тон, пофарбовані в червоний тон, _________________________
Лобова лисина, тім'яна лисина, макушечна лисина, повне облисіння, залисина, борода, вуса, бакенбарди, коса.
Форма зачіски_________________________________________________________________
Вуса_____________________________________________________________________
Борода_____________________________________________________________________
19. Голос: дзвінкий, глухий, сильний, ____________________________________________
Промова: ясна, невиразна, говорить з акцентом, ___________________________________
Шепелявить, гаркавить, заїкається.
Говорить швидко, говорить повільно.
20. Розмір ніг (взуття): до 35 розміру, 36-37, 38-39, 40-41, 42-43 і більше.
21. Особливі прикмети розшукуваного.
Статури:______________________________________________________________________
Кінцівок: рук:__________________________________________________________________
ніг: _________________________________________________________________________
пальців:______________________________________________________________________
Зовнішності:__________________________________________________________________
Зуби: відсутність зубів, дефект зубів, ____________________________________________
_____________________________________________________________________________
(описати стан зубів, рівні, криві, рідкі, великі, дрібні, білі, які зуби відсутні, наявність коронок, мостів, протезів тощо)

Умовні позначення (проставляються біля зуба на схемі): С - зуб зламаний О - зуб відсутній П - зуб запломбований Б - зуб хворий К - на зубі коронка В - зуб вставний М - зуби замінені мостом Ж - зуби з жовтого металу

Шкірний покров: шрами, опіки, родимі плями (родимки), сліди віспи, бородавки,
прищі на обличчі, веснянки, зморшки на обличчі.
Зазначити розташування, розмір і конфігурацію ____________________________________
_____________________________________________________________________________
Татуювання: дати, окремі букви, текст, малюнки, птахи, звірі, сонце, карти, серце, ніж, кинджал,
хрест, людина, каблучка, браслет, часи, квіти, авіаційна тема, морська тема, релігійна тема.
Місце розташування татуювання: права рука, ліва рука, груди, спина, ноги, інша частина тіла.
Зміст і точне місцерозташування (описати) ________________________________________
_____________________________________________________________________________
22. Особливості функціональних ознак: ходить швидко, ходить повільно, ходить урозвалку,
ходить за допомогою палиці, кульгає, ___________________________________
Характерні риси: жестикулює, багата міміка, уживає характерні слова, обороти,
словосполучення, вигуки, національні слова.
23. Навички, схильності _______________________________________________________
_____________________________________________________________________________
24. Стан здоров'я (коли і де лікувався, чи має хронічні хвороби, чи одержував пенсію тощо)
________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
25. Психологічні особливості:
темперамент __________________________________________________________________
особливості характеру __________________________________________________________
вольові якості _________________________________________________________________

У словесному портреті вказуються особливі й разючі прикмети. Особливі прикмети - це відмітні особливості, які мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами). Особливі прикмети, які легко доступні спостереженню і звертають на себе увагу, дуже помітні, кидаються в очі, називаються разючими прикметами.

До особливих прикмет відносяться татуювання - наколоті особливою фарбою візерунки на тілі.

Татуювання має поширення переважно серед злочинців. У злочинному середовищі татуювання називають "картинкою", "наколкою", "прошивкою" або "регалкою". Існують різноманітні засоби нанесення татуювання. Найпоширенішим способом, що використовується у місцях позбавлення волі, є застосування 2-3 голок, спеціальних штампів, пресів із зображеннями. Як барвник застосовують туш, графіт, ультрамарин, чорнило. Великого поширення набули татуювання з зображеннями хрестів і перснів на пальцях рук, могильних пагорбів і церковних куполів, морського якоря, жінок, карт. Трапляються татуювання у вигляді цифр ("1981", № 43), окремих букв і абревіатур ("зло", "туз", "клен"), слів ("люблю", "пам'ятаю"), виразів ("дружина полає і простить, коханка ж - відомстить"). Окремі татуювання наносяться в примусовому порядку. Татуювання у вигляді малюнків (або інших зображень) можуть мати певний прихований зміст, а саме: можуть вказувати на становище в злочинному середовищі, належність до злочинної діяльності, судимість і терміни покарання, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії злочинців, спосіб учинення злочину, знаряддя злочину. Татуювання мають важливе ідентифікаційне значення, використовуються з метою кримінальної реєстрації злочинців та в оперативно-розшукових цілях.

§3. Експертне ототожнення особи за фотозображеннями (портретно-криміналістична експертиза)

Суттєва роль в ідентифікації особи належить портретно-криміналістичній (фотопортретній) експертизі. Предметом її дослідження є розпізнавання (діагностика) і встановлення тотожності особи за портретним зображенням. Портретно-криміналістична експертиз поділяється на такі види:

1) експертиза зображень людей за фотопортретами з метою встановлення, чи не зображено на двох (або більшій кількості) фотознімках одна й та сама особа;

2) експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого представлені) та фотопортрета живої особи для встановлення особи трупа;

3) експертиза прижиттєвих фотографій без вісті зниклої людини та черепа трупа для встановлення, чи міг виявлений череп належати даній особі;

4) експертиза посмертної маски невідомої людини і прижиттєвих фотозображень без вісті зниклого з метою упізнання трупа.

Ідентифікованим об’єктом портретно-криміналістичної експертизи є конкретна особа, тотожність якої встановлюється. Ідентифікуючими об’єктами можуть бути зображення голови та обличчя ідентифікованої особи (фотознімки, відеокадри, рентгенівські знімки), череп або його знімок.

Типовими питання, які вирішує портретно-криміналістична експертиза є такі: одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фотознімку і рентгенознімку; одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на представлених фотознімках; чи в одному і тому самому одягу сфотографовані особи на представлених фотознімках; чи не належав череп, представлений на дослідження людині, яка зображена на фотознімках; в одному чи різному віцісфотографована людина на представлених знімках, який знімок є більш раннім; чи одна й та сама особа чи різні особи представлені на відеокадрах тощо.

Експертне дослідження полягає у виявленні і порівнянні зовнішніх прикмет з використанням спеціальних методів зіставлення, суміщення, накладення зображень, координатних сіток, лінійних і кутових вимірів. Використовують такі технічні прийоми: виміряють відстані між одноіменними анатомотопографічними точками, вивчають різномірні співвідношення, проводять графічні побудови. Експерти використовують звичайно 12-14 антропометричних точок обличчя в положенні фас і профіль (наприклад, точки, які відповідають зовнішнім і внутрішнім кутам очей та губ, зіниці, кінчик носа, точка перенісся і основи носа та ін.).

До змісту

Глава 13. Кримінальна реєстрація

§1. Поняття і значення кримінальної реєстрації

Успішному розкриттю, розслідуванню і попередженню злочинів сприяє діюча система кримінальної реєстрації в Україні. Кримінальна реєстрація – це цілеспрямований систематичний облік певних об’єктів для наступного використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів,для розшуку злочинців і речових доказів, з’ясування обставин, які супроводять злочин. Систему кримінальної реєстрації утворюють різні види криміналістичного обліку.

Криміналістичний облік – це система реєстрації, систематизації та зосередження об’єктів або відомостей про них за їхнімиідентифікаційними ознаками з метою використання облікових даних для розкриття та попередження злочинів, яка грунтується на наукових даних і узагальненнях практики боротьби зі злочинністю. Криміналістичні обліки здійснюються органами МВС України відповідно до настанови “Про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України”, затверджена Наказом МВС України від 30.08.99 р.

Безпосереднім призначенням кримінальної реєстрації є утворення попередніх умов для ідентифікації об’єктів, що реєструються, наведення про них відповідних довідок. За допомогою реєстраційних даних здійснюється розшук та ідентифікація об’єктів шляхом порівняння матеріалів реєстрації з ознаками об’єкта, що перевіряється. Кожний вид криміналістичного обліку – це фактично інформаційно-пошукова система. Тому ведення і використання криміналістичних обліків передбачає широке застосування інформаційних технологій та можливостей ЕОМ.

За допомогою кримінальної реєстрації вдається вирішувати такі завдання розслідування, як встановлення факту притягнення особи раніше до кримінальної відповідальності; виявлення невідомого злочинця, який зник з місця події або особи, яка вчинила втечу з місць позбавлення волі; ідентифікацію злочинця за його слідами; встановлення особи невпізнаного трупа та ін.

У вузькому розумінні реєстрація являє собою процес фіксації в установленому порядку ознак об’єктів в облікових документах за наявності необхідних підстав. У криміналістичному обліку використовуються різні способи реєстрації та фіксації ознак об’єкта: описово-письмовий, дактилоскопічний, фотографічний, графічний, колекційний.

Наукову основу кримінальної реєстрації складають положення про індивідуальність кожного об’єкта, відносну стійкість ознак об’єкта та можливість ідентифікації. Формування криміналістичної реєстрації на науковій основі було започатковано наприкінці Х1Х ст. французьким криміналістом А. Бертильоном, який розробив і впровадив в практику боротьби зі злочинністю антропометричний метод реєстрації. Більш прогресивним методом, який прийшов через декілька років на зміну антропометрії, став дактилоскопічний метод реєстрації злочинців.

§2. Види криміналістичних обліків

Система криміналістичного обліку складається з різних його видів. Залежно від вирішуваних завдань криміналістичні обліки поділяються на оперативно-пошукові та інформаційно-довідкові. Залежно від рівня концентрації інформації -на центральні, регіональні та місцеві.

Оперативно-пошукові обліки вміщують об’єкти, які безпосередньо пов’язані з подією злочину та, як правило, вилучені при оглядах місця події або при проведенні оперативних заходів та слідчих дій. До них належать дактилоскопічні обліки, колекції слідів зламування, взуття, транспортних засобів, волокон, замків і ключів, підроблених рецептів і бланків документів, кулегільзотеки, колекції суб’єктивних портретів та ін.

Інформаційно-довідкові обліки (колекції і картотеки) комплектуються об’єктами та даними, які безпосередньо не пов’язані з подією злочину і отримані в результаті накопичення відомостей інформаційного характеру. Об’єктами інформаційно-довідкових колекцій і картотек можуть бути зразки різноманітних виробів, малюнки, фотографії, таблиці, каталоги тощо.

Центральні обліки здійснюються Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (ДНДЕКЦ). До центральних оперативно-пошукових обліків відносяться: центральна колекція куль і гільз зі слідами зброї (кулегільзотека); центральна картотека фальшивих грошей; центральна картотека підроблених документів, виготовлених із застосуванням засобів поліграфії; центральна картотека слідів рук, вилучених з місць нерозкритих тяжких та резонансних злочинів; центральна колекція макетів вибухових пристроїв і речовин; центральна колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху.

В межах центральних обліків утворені інформаційно-довідкові колекції зразків: документів суворого обліку, цінних паперів та грошей; зброї та боєприпасів; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів; рельєфних підошов взуття; інструментів, що використовуються при зламуваннях, лакофарбових покриттів; вибухових пристроїв і речовин; протекторів шин; волокон і волосся; пально-мастильних матеріалів; підроблених номерів вузлів і деталей та агрегатів автотранспорту тощо.

Регіональні обліки провадять науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ.Такі обліки комплектуються з об’єктів, які вилучені під час оглядів місця події по справах про злочини, що вчинені на території відповідного регіону або надіслані для постійної перевірки з інших органів. До таких обліків відносяться: картотеки слідів рук, вилучених з місць нерозкритих злочинів (слідотеки); дактилоскопічні картотеки на осіб, які взяті міліцією на облік; кулегільзотеки; картотеки фальшивих грошей; картотеки підроблених документів, які виготовлені з застосуванням засобів поліграфії; колекції слідів знарядь зламування, які вилучені з місць нерозкритих злочинів (слідотеки); картотеки слідів взуття, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; картотеки слідів транспортних засобів, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; суб’єктивних портретів осіб, які підозрюються у вчинені злочинів; підроблених рецептів на одержання наркотичних і сильнодійних лікарських засобів; зразків почерку осіб, які займаються підробкою медичних рецептів; зразків печаток і підписів лікарів, які виписують рецепти на одержання медичних засобів; мікрооб’єктів.

На регіональному рівні утворюються інформаційно-довідкові колекції: зразків зброї та боєприпасів; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів; рельєфних підошов взуття; інструментів, що використовуються при зламуваннях; лакофарбових покриттів; скла фар автотранспорту; макетів вибухових пристроїв і речовин; протекторів шин; слідів рукавиць; замків і ключів; зразків волокон і волосся; пально-мастильних матеріалів; підроблених номерів вузлів і агрегатів автотранспорту тощо.

Місцеві обліки ведуться у відділах, відділеннях, групах НДЕКЦ, які обслуговують міськрайліноргани, і комплектуються об’єктами, які вилучені під час оглядів місця події по справах про злочини, що вчинені на території обслуговування органу внутрішніх справ або надіслані для постійної перевірки з інших органів. До таких обліків відносяться: картотеки слідів рук, які вилучені з місць нерозкритих злочинів (слідотеки); дактилоскопічні картотеки на осіб, які взяті міліцією на облік; колекції слідів знаряддя зламування, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; картотеки слідів взуття, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; картотеки слідів транспортних засобів, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; суб’єктивних портретів осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів.

На місцевому рівні утворюються інформаційно-довідкові колекції: рельєфних підошов взуття; інструментів, що використовуються при зламуваннях; лакофарбових покриттів; скла фар автотранспорту; протекторів шин; слідів рукавиць; замків і ключів; підроблених номерів вузлів і агрегатів автотранспорту та ін.

Поряд з центральною, регіональною і місцевими системами обліків існує також персональний оперативно-довідковий і дактилоскопічний обліки, які функціонують на центральному і регіональному рівнях. Центральний облік здійснює Інформаційне бюро МВС України (ІБ МВС), регіональний – інформаційне бюро ГУМВС України в Криму, м. Києві та Київській області, а також УМВС в областях.

§3. Дактилоскопічний облік

Обвинувачені, затримані та засуджені особи підлягають алфавітному і дактилоскопічному обліку. Порядок ведення дактилоскопічного обліку регламентовано Інструкцією про порядок функціонування дактилоскопічних обліків експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 20.12.99 р.

Дактилоскопічний облік здійснюється за допомогою дактилокопічних карт, які містять пальцеві відбитки кожної руки певної особи. Дактилокарти заповнюються у 3-х примірниках, якщо вони підлягають обліку в центральній дактилокартотеці, або у 2-х примірниках, якщо вони підлягають обліку тільки в регіональній і місцевій дактилокартотеках.

Дактилокарта на особу заповнюється на бланку встановленого зразка, де у відповідних графах фіксуються такі відомості: стать; прізвище, ім’я та по батькові; число, місяць, рік народження; місце народження; дактилоскопічна формула за десятипальцевою системою; основні та контрольні відбитки пальців; підпис особи; дата проведення дактилоскопіювання; орган, де відбулося дактилоскопіювання; підстава для дактилоскопіювання; відбитки долонь; прикмети; прізвище і підпис працівника, який заповнив дактилокарту (рис. 20).

Рис. 20. Фрагмент дактилокарти.

Дактилоскопіювання полягає в отриманні пальцевих відбитків живих осіб і трупів. При дактилоскопіюванні живих осіб на гладку пластинку видавлюють невеличку кількість друкарської фарби і розкочують її гумовим валиком. Дактилоскопійованому пропонують вимити руки теплою водою з милом, після чого нігтьові фаланги всіх пальців прокочують від краю до краю по пластинці з фарбою, потім у тому ж порядку прокочують їх у спеціально зазначених місцях на дактилокарті. Після прокочування на дактилокарту наносять контрольний відбиток чотирьох пальців одночасно (крім великого, що прокочується окремо в спеціально відведеній графі), який допомагає перевірити, чи нанесені окремі відбитки пальців на відповідні місця дактилокарти, і визначити, якою рукою і яким пальцем залишений відбиток на місці події.

Дактилоскопування трупа має свої особливості. Фарбу з пластинки за допомогою гумового валика наносять на пальці, а потім прокочують кожний палець окремими квадратиками паперу, покладеними на сірникову коробку. Аркуші паперу з відбитками пальців наклеюються на відповідне місце дактилокарти. Контрольний відбиток не робиться.

Систематизація дактилокарт полегшується за допомогою використання спеціальних формул (рис. 21). Дактилоскопічна формула – це формула десятипальцевої системи реєстрації, що записується в правому верхньому куті лицьового боку дактилокарти; має вигляд двох простих дробів. Перша іменується основною частиною формули, друга додатковою. Чисельник основної частини формули являє собою суму умовних цифрових позначень тільки завиткових візерунків парних пальців рук із додаванням одиниці, а знаменник – суму позначень завиткових візерунків непарних пальців із додаванням одиниці. Парні і непарні пальці визначають, переходячи від великого пальця правої руки до мізинця лівої. Для цифрових позначень усі пальці розподіляються на пари. Відповідним парам присвоюються такі цифрові позначення: великий і вказівний правої руки – 16; середній і безіменний правої руки – 8; мізинець правої і великий лівої руки – 4; вказівний і середній лівої – 2; безіменний і мізинець лівої – 1.

Рис. 21. Типи папілярних узорів та їх умовні позначення.

Додаткова частина формули являє собою дріб, де в чисельнику є ряд цифрових позначень усіх візерунків пальців правої руки, які не сумуються, а в знаменнику – пальців лівої. Для виведення додаткової частини формули папілярний узор кожного пальця наділяється умовною цифрою від 1 до 9. Дугові узори, незалежно від виду, позначаються цифрою 1, петльові радіальні – 2, петльові ульнарні – 3, 4, 5 і 6, залежно від кількості ліній, розміщених на лінії відрахування; завиткові узори – 7, 8, 9, залежно від відносного положення дельт; відсутні пальці, а також узори пальців з пошкодженнями позначаються – 0.

До змісту

Глава 14. Загальні положення криміналістичної тактики

§1.Поняття і предмет криміналістичної тактики

У період зародження криміналістики як самостійної галузі знань тактика розглядалась як частина поліцейської (кримінальної) техніки. У працях вчених Австро-Угорщини і Німеччини Г. Гросса, А. Вейнгардта, Г. Шнейкерта, В. Штібера та ін. відбилися перші уявлення про криміналістичну тактику. Зокрема, А. Вейнгардт вказував, що у боротьбі зі злочинністю, як і на війні, насамперед необхідні енергійна діяльність, прояв особистої ініціативи та швидкість. Розпочинаючи розслідування з можливою поспішністю, не слід діяти не обмірковано та навмання.

Дата добавления: 2017-02-01