Тема 11. Аналіз використання основних засобів та нематеріальних активів

Професійні компетенції, що набувають студенти після опанування теми:

Студент повинен знати:

- об’єкти, напрями та порядок аналізу основних засобів та інших необоротних активів підприємства;

- процедури аналізу забезпеченості підприємства основними засобами та оцінки відповідності складу і структури технічної бази параметрам виробничої програми;

- види аналізу ефективності експлуатації машин і обладнання (активної частини основних засобів) підприємства;

- процедури аналізу повноти використання технічних потужностей підприємства;

- способи аналізу фондовіддачі та фондорентабельності підприємства;

- процедури аналізу капітальних інвестицій та лізингу основних засобів підприємства;

студент повинен вміти:

- проводити аналіз динаміки основних засобів підприємства, аналіз їх структури, коефіцієнтний аналіз забезпеченості, руху і технічного стану основних засобів протягом звітного періоду;

- здійснювати діагностичний аналіз екстенсивного і інтенсивного використання одиниці обладнання; інтенсивності використання технічної потужності підприємства;

- проводити факторний аналіз фондовіддачі та фондорентабельності;

- здійснювати морфологічний аналіз каналів надходжень та каналів вибуття основних засобів, визначати доцільність оновлення технічної бази підприємства;

Мета вивчення теми: набуття студентами навичок проведення аналізу забезпечення та використання основних засобів, навчитися самостійно приймати рішення щодо необхідності оновлення матеріально-технічної бази підприємства; знаходження шляхів зниження витрат на основі аналізу ефективності використання основних засобів

Теоретичні питання, що виносяться для обговорення:

1. Види та класифікація виробничих ресурсів підприємства.

2. Аналіз виробничого потенціалу, виробничих потужностей підприємства та організаційно-технічного рівня виробничого процесу.

3. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами.

4. Аналіз використання основних засобів за часом та потужністю.

5. Аналіз ефективності використання основних засобів;

6. Методика аналізу нематеріальних активів.

Основні поняття, категорії, методики

Ресурси – (фр. ressourse – допоміжний засіб) – основні елементи виробничого потенціалу, які має в розпорядженні підприємство і які використовуються для досягнення конкретних цілей його економічного розвитку

Основні засоби - це сукупність засобів праці, які підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва, здавання в оренду, здійснення адміністративних функцій, очікуваний термін експлуатації яких понад 1 рік.

Категорії основних засобів: земельні ділянки; будинки та споруди; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади та інвентар.

Мета аналізу основних засобів підприємства – кількісна та якісна оцінка складу, структури і динаміки основних засобів, оцінка забезпеченості і ефективності їх використання у виробничому процесі та пошук потенційних можливостей підвищення фондовіддачі і покращання технічної оснащеності виробництва за умови найбільш інтенсивного використання основних засобів

Виробнича потужність підприємства – це максимальна здатність підприємства (цеху, дільниці) випускати за певний період часу (рік, місяць, зміну, годину) продукцію певного асортименту, технічного рівня й якості. Ця здатність може вимірюватися такими показниками:

Ø показники, що характеризують впровадження досягнень НТП

Ø техніко-економічні показники, що характеризують кількість енергії, якою озброєна праця на даному підприємстві

Ø показники, що характеризують технічну оснащеність виробництва

Ø показники, які відображають стан обладнання та рівень його використання

Ø показники, що характеризують використання сировини, паливно-енергетичних ресурсів

Ø показники, що характеризують продукцію підприємства

Технічна потужність підприємства – це сукупність знарядь праці, верстатів, машин, механізмів, автоматичних ліній та іншого обладнання, яке використовується на підприємстві для виробництва продукції.

Активна частина основних засобів – це частина основних засобів, яка безпосередньо взаємодіє з предметами праці. До активної частини основних засобів належать всі види машин та обладнання, якими оснащено підприємство і котрі забезпечують його технічну потужність, а також транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар

Пасивна частина основних засобів – це частина основних засобів, яка створює умови для здійснення виробничого процесу та використання технічних потужностей підприємства. До пасивної частини основних засобів належать земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої.

Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів – це період часу, упродовж якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць продукції, яку підприємство очікує отримати від його використання.

Ліквідаційна вартість основних засобів – це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від продажу (ліквідації) об’єкта основних засобів після закінчення строку його корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з ліквідацією.

Капітальні інвестиції – це вкладення капіталу підприємства у основні засоби, а саме у споруди та обладнання, а також вкладення у наукові дослідження та дослідні розробки, рекламу та складські приміщення.

Лізинг – це довгострокова оренда, зміст якої полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або утримується ним за дорученням продавця майна, на умовах сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів та передбачає можливість наступного викупу майна лізингоодержувачем.

Оренда – це угода, за якою орендар набуває права користування основними засобами за плату протягом погодженого з орендодавцем терміну.

Середній вік обладнання (середній термін експлуатації обладнання) розраховується за формулою:

де Т_св – середній вік обладнання, років

Т_і – середньоарифметичне значення відповідного інтервалу в роках;

К_і – кількість верстатів відповідної вікової групи;

ΣК_і – загальна кількість верстатів відповідної групи.

Коефіцієнт фондоозброєності праці - відношення середньорічної первісної вартості всіх основних засобів до середньооблікової чисельності робітників у найбільшу зміну.

Коефіцієнт технічної озброєності - відношення середньорічної первісної вартості активної частини основних засобів (виробничого обладнання) до середньооблікової чисельності робітників у найбільшу зміну

Коефіцієнт оновлення основних засобів - відношення первісної вартості введених в експлуатацію основних засобів до первісної вартості основних засобів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття основних засобів - відношення первісної вартості основних засобів, що вибули до первісної вартості основних засобів на початок періоду.

Частка зданих в операційну оренду основних засобів - відношення первісної вартості основних засобів, зданих в оренду до первісної вартості основних засобів на кінець року

Частка взятих в фінансову оренду основних засобів - відношення первісної вартості основних засобів, взятих в оренду до первісної вартості основних засобів на кінець року

Коефіцієнт приросту основних засобів - відношення абсолютного відхилення первісної вартості основних засобів до первісної вартості основних засобів на початок періоду.

Коефіцієнт зносу - відношення суми зносу на кінець періоду до первісної вартості основних засобів на кінець періоду.

Коефіцієнт придатності - різниця між 1 та коефіцієнтом зносу або відношення залишкової вартості основних засобів на кінець року до первісної вартості основних засобів на кінець року.

Середній вік обладнання - відношення середньозваженого терміну експлуатації всього обладнання до кількості одиниць обладнання

Екстенсивне використання машин і обладнання – це спосіб збільшення обсягів виробництва продукції шляхом збільшення кількісного використання часу роботи обладнання або збільшення кількості одиниць обладнання.

Інтенсивне використання машин і обладнання – це спосіб збільшення обсягів виробництва продукції шляхом збільшення завантаження обладнання на основі модернізації, застосування сучасних технологій організації виробництва, високого рівня кваліфікації промислово-виробничого персоналу

Календарний фонд часу роботи машин і обладнання – це максимально можливий час роботи всього наявного обладнання підприємства протягом року, що дорівнює добутку кількості календарних днів у звітному році, кількості годин у добі (24 год.), кількості одиниць обладнання. Він поділяється на:

Режимний фонд часу роботи машин і обладнання – це час роботи всього встановленого обладнання згідно з чинним режимом роботи підприємства, що дорівнює добутку кількості одиниць встановленого обладнання, кількості робочих днів звітного періоду, коефіцієнту змінності та тривалості робочого дня.

Позарежимний фонд часу роботи машин і обладнання – це вихідні та святкові дні, час невиробничих змін, перерви.

Плановий фонд часу роботи машин і обладнання – це час роботи встановленого обладнання, який відповідає режимному фонду часу роботи машин і обладнання за мінусом часу, виділеного на перебування обладнання в плановому простої (на ремонті, в резерві).

Фактичний фонд часу роботи машин і обладнання – це фактична кількість відпрацьованих діючим обладнанням машино-годин для випуску продукції.

Коефіцієнт змінності 1-ці обладнання показує, скільки робочих змін (1 робоча зміна – 8 годин) пропрацював верстат за добу та визначається як відношення кількості відпрацьованих 1-цею обладнання годин за добу до тривалості однієї робочої зміни (8 год.)

Коефіцієнт змінності всього обладнання є середньозваженим показником, який визначається як відношення суми відпрацьованих за добу машино-змін всіма групами встановленого обладнання до загальної кількості встановленого обладнання.

Факторна модель аналізу режимного фонду часу роботи обладнання:

ФРЧ_о = К_о × Д_о × З_о × Т_о

де ФРЧ_о – режимний фонд часу роботи машин і обладнання

К_о– середньорічна кількість діючого обладнання

Д_о – середньорічна кількість днів, відпрацьованих одиницею обладнання

З_о – коефіцієнт змінності роботи обладнання

Т_о – середня тривалість робочого дня, годин

Факторна модель аналізу середньорічного виробітку 1-ці обладнання:

РВ_о = Д_о × З_о × Т_о × ГВ_о

де РВ_о – середньорічний виробіток 1-ці обладнання

Д_о – середньорічна кількість днів, відпрацьованих 1-цею обладнання З_о – коефіцієнт змінності роботи обладнання

Т_о – середня тривалість робочого дня, годин

ГВ_о– середній виробіток за 1 машино-годину

К _{інтенсивності завантаження} = Фактичний середній виробіток за 1 машино-годину

_{одиниці обладнання} Плановий середній виробіток за 1 машино-годину

К _{екстенсивності завантаження} = Фактичний режимний фонд часу роботи обладнання

_{одиниці обладнання} Плановий режимний фонд часу роботи обладнання

К _{інтегрального завантаження} = К _{інтенсивності завантаження} × К _{екстенсивності завантаження}

_{одиниці обладнання одиниці обладнання одиниці обладнання}

Наявне обладнання - все наявне обладнання незалежно від того, де воно знаходиться (на ділянці або на складі) і в якому стані. Наявне майно враховується на балансі підприємства і занесене в інвентарні картки обліку основних засобів

Встановлене обладнання - змонтоване та підготовлене до роботи обладнання, що знаходиться на ділянках, в цехах. Частина встановленого обладнання може знаходитися в резерві або на консервації, у плановому ремонті та модернізації

Діюче обладнання - фактично використовується у виробничому процесі в звітному періоді

К _{екстенсивності використання} = Кількість діючого обладнання

_{технічної потужності} Кількість наявного обладнання

К _{інтенсивності використання} = Сер.річний обсяг виробництва продукції

_{технічної потужності} Технічна потужність підприємства

Факторна модель аналізу фондовіддачі основних засобів:

Ф_оз = ПВ_акт.ч × ПВ_мо × Ф_мо

де Ф_оз – середньорічна фондовіддача основних засобів

ПВ_акт.ч – питома вага активної частини основних засобів

ПВ_мо – питома вага машин і обладнання в активній частині ОЗ

Ф_мо – фондовіддача машин і обладнання

Факторна модель аналізу фондорентабельності:

Р_оз = Ф_оз × ПВ_р × Р_р

де Р_оз – фондорентабельність підприємства у звітному періоді

Ф_оз –фондовіддача основних засобів

ПВ_р – питома вага реалізованої продукції у загальному обсязі виробництва –

Р_р – рентабельність реалізованої продукції.

Нематеріальні активи - немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, реалізації, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Нематеріальний актив відображають у балансі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат звітного періоду, в якому їх здійснено: витрати на дослідження, витрати на підготовку і перепідготовку кадрів, витрати на рекламу і просування продукції на ринку, витрати на створення, реорганізацію та переміщенння підприємства або його частини, витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Структурний аналіз нематеріальних активів ведеться за групами:

· право користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища).

· право користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею).

· право на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки).

· право на об'єкти промислової власності (право на винаходи, промислові зразки, ноу–хау).

· авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ).

· гудвіл.

· незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи.

· інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв).

Дата добавления: 2017-02-01