Економічних відносин 2 страница

Найбільш істотний внесок у вивчення стилів поведінки керівника в останні роки вніс Гаррі Юкл, що розробив дев'ятнадцять категорій поведінки лідера.
Головний акцентна виробництво	Дана сторона діяльності керівника містить у собі всі заходи, які здійснюються з метою збільшення продуктивності й ефективності виробничого процесу
Чуйність, уважність	Дані категорії є необхідними в діяльності керівника. Лідер колективу, щоб зберегти і зміцнити свою позицію, повинен бути винятково уважний до його членів, строгий і об'єктивний. Він повинен надавати визначену підтримку людям, що у нього вірять
Наснага	Подібна риса завжди з позитивної сторони характеризує керівника, що володіє нею. Здатність лідера стимулювати ентузіазм у членів колективу, вселяти в них впевненість у власних силах, надихати на виконання будь-яких завдань є запорукою успіху всієї справи
Похвала і визнання	Використання таких методів заохочення службовців є гарантією ефективності усього виробництва. Керівник може виразити вдячність за якісно виконану роботу, подякувати за особливий внесок у виробництво, виразити впевненість у збереженні подібного відношення і надалі
Винагорода за діяльність на благо фірми	Керівник може виразити свою вдячність підлеглим у вигляді подарунка або грошової премії, або підвищення в посаді, або надання більш сприятливих умов роботи, або збільшення часу відпустки
Участь у прийнятті рішень	Керівник проводить консультації з підлеглими з найважливіших питань ведення справ у компанії, дозволяє їм вносити корективи в прийняті ним рішення
Передача повноважень	Керівник передає частину своїх функцій підлеглим, а відповідно розподіляє і частину відповідальності, при цьому члени колективу самі вирішують, як найбільш правильно підійти до виконання доручених їм робіт
Роз'яснення ролей	Керівник доводить до відома підлеглих їхні обов'язки і ступінь відповідальності, пояснює правила, норми поведінки і роботи в даній організації, дає їм зрозуміти, чого конкретно він хоче від кожного з них
Постановка цілей	Керівник наголошує на важливості кожного з виконуваних доручень, пояснює загальну задачу, дає оцінку швидкості виконання кожного з завдань, забезпечує надійний зворотний зв'язок
Навчання	Керівник визначає потребу в перепідготовці й підвищенні кваліфікації для своїх підлеглих
Поширення інформації	Керівник тримає підлеглих у курсі всіх подій, що відбуваються у фірмі, в т. ч. зведення про діяльність усіх підрозділів усередині організації і за її межами. Доводить до відома працівників усі рішення, прийняті вищим керівництвом, а також інформацію про проведення зустрічей і конференцій
Рішення проблем	Керівник бере на себе ініціативу за вирішення проблем, що виникли у процесі виробництва. Цю ініціативу він повинен рішуче довести до кінця
Планування	Керівник складає чітку програму дій щодо втілення в життя поставлених цілей (оперативні плани, стратегії досягнення цілей, графіки робіт, терміни виконання)
Координація дій	Керівник зобов'язаний забезпечувати чітку координацію між різними підрозділами організації, залучати до цього процесу підлеглих, пояснювати, наскільки важлива для виробництва чітка координація робіт
Полегшення роботи	Керівник робить підлеглим підтримку, постачаючи необхідну сировину, забезпечуючи додатковими зручностями на робочих місцях, виявляє й усуває різного роду проблеми, видаляє перешкоди з виробничого процесу
Залучення консультантів	Керівник підтримує контакти з фахівцями в різних галузях і в разі потреби прибігає до їх допомоги, поради, консультації
Налагодження сприятливого клімату в колективі	Керівник робить усе, щоб у середовищі його підлеглих зберігалася атмосфера довіри і взаєморозуміння, кооперації і взаємодопомоги
Управління конфліктами	Кожен керівник повинен прагнути до того, щоб уникати будь-якого типу конфліктних ситуацій у своєму колективі. Для цього він може проводити визначену профілактичну роботу. Якщо ж уникнути такої ситуації не удалося, то тягар вирішення проблеми знову лягає на плечі лідера
Дисципліна і критика	Будь-який керуючий у своїй діяльності стикається із ситуаціями, коли необхідно відновити дисципліну, що похитнулася, покритикувати підлеглих за несумлінність, порушення інструкцій, неякісну працю. Дисциплінарними впливами можуть бути офіційне попередження, позбавлення премій, пониження в посаді, звільнення

4. Стилі керівництва

Стиль управління (керівництва) — це стала сукупність особистих та індивідуально-психологічних характеристик керівника, за допомогою яких реалізується той чи інший метод (методи) керівництва.

Стиль лідерства (керівництва) - це типова для лідера (керівника) система прийомів впливу на ведених (підлеглих).

У практиці і теорії управлінської діяльності виділяють різні типи стилів керівництва за ознакою переважання одноосібних чи групових способів впливу на організацію виробничого процесу
Авторитарне управління (директивне, імперативне)	Керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, на підлеглих діє, головним чином, наказом, розпорядженням, які не підлягають обговоренню	Патріархальне	Всі "члени сім'ї" повинні слухатися керівника, а він вважає підлеглих такими, які не "доросли" до прийняття рішень. Але це його "діти", про яких він, звичайно, повинен піклуватися
Автократичне	Більш притаманне інституціям (державі, підприємству), ніж окремим особам. Керівництво здійснюється апаратом через підлеглі інстанції, які побічно проводять рішення автократа (самодержця), залишаючись підлеглими йому
Бюрократичне	Домінує деперсоналізація (людина — носій регламентованих функцій), керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі інстанцій і мають право на виконання даних їм повноважень. Системі регулювання підпорядковуються і керівництво, і підлеглі (предметна компетентність)
Харизматичне	Харизма — милість Бога: за лідером визнаються видатні, єдині в своєму роді якості, атому він може побажати будь-якої жертви від підлеглих і не зобов'язаний про них турбуватися.
Демократичне управління (кооперативне, колективне)	Керівник мобілізує групу на колективну розробку рішень і колективну їх реалізацію, організовує систематичний обмін інформацією, думками, на підлеглих діє переконаннями, порадами, аргументами. Демократичний стиль характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень і виконанням завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників.
Ліберальне (пасивне) управління	Низький рівень вимог до підлеглих, головні засоби впливу - прохання, інформація. Ліберальне керівництво базується на майже повній свободі у визначенні своїх цілей і контролі своєї власної роботи. Його можна розглядати як різновид демократичного стилю.
Анархічне управління	Фактична відмова від активного впливу на підлеглих, уникання в прийнятті рішень, невтручання і потурання підлеглим ("роби як знаєш")

У наш час на Заході в менеджменті практикують комбінування авторитарного і кооперативного стилів керівництва, причому останній переважає.

Поряд з цим виділяють ще й індивідуальні стилі керівництва. Вибір індивідуального стилю керівництва колективом є одним із найважливіших завдань для менеджера. Як правило, виділяють п'ять основних стилів керівництва:
Невтручання	Низький рівень турботи про виробництво і людей. Керівник не керує, багато працює сам. Домагається мінімальних результатів, які достатні тільки для того, щоб зберегти свою посаду в даній організації
Тепла компанія	Високий рівень турботи про людей. Прагнення до встановлення дружніх стосунків, приємної атмосфери і зручного темпу праці. При цьому керівника не дуже цікавить, чи будуть досягнуті конкретні й стабільні результати
Завдання	Увага керівника повністю зосереджена на виробництві. Людському фактору або взагалі не приділяється увага, або приділяється її вкрай мало
Золота середина	Керівник у своїх діях прагне достатньою мірою поєднати орієнтацію як на інтереси людини, так і на виконання завдання. Керівник не вимагає занадто багато від працівників, але і не займається потуранням
Команда	Керівник повністю прагне поєднати в своїй діяльності як інтерес до успіху виробництва, так і увагу до потреб людей. Питання тільки в тому, щоб бути і діловим, і людяним. Спільні обов'язки, що їх беруть на себе працівники заради досягнення цілей організації, сприяють взаємовідносинам довіри і поваги

Крім типологічного та індивідуального стилів керівництва, на практиці існують принципи і прийоми управління, про які не прийнято говорити вголос.
Ефект опудала	Керівник вибирає із працівників, причому з високим статусом і висококваліфікованих, "опудало", тобто того, ким він лякає решту працівників
"Бий своїх, щоб чужі боялися"	Деякі керівники показують, що вони розрізняють поняття "дружба" і "робота". З кимось із своїх підлеглих у позаробочий час дружать і мають спільні інтереси чи хобі — і про це всі знають
"Розділяй і владарюй"	Цей принцип використовують часто керівники, які не відчувають себе впевнено на своєму місці або ж наділені манією підозрілості
"Тихе теля двох маток ссе"	Відразу зазначимо, що цей принцип стосується поведінки керівника до вищого над собою начальства. Він означає, що керівник певної нижчої структури ніколи не заперечує вищим керівникам, навіть якщо, на його думку, ті неправі у своїх рішеннях, виявляє підкреслену ввічливість, старанність, беззастережність
"Кожній сестрі по сережці", або "давайте жити дружно"	Цей принцип стосується передусім стимулювання, як одного із важелів керівництва. При розподілі премій, путівок, відпусток тощо, а також конкретної роботи між членами колективу керівник, який сповідує цей принцип, прагне нікого не образити, зробити так, аби всі залишалися максимально задоволеними. Для нього основне, щоб була стабільність і не було скаргу вищі інстанції
"Ефект клітки"	Ця особливість стосунків означає, що колишній підлеглий відчуває до свого колишнього керівника певні "претензії" зате, що доводилося коритися чужій волі. За аналогією із тигром, якого випустили з клітки, він готовий роздерти свого "опікуна", хоча той і годував його м'ясом

5. Конфлікти та шляхи їх подолання

Конфлікт - це зіткнення, він є невід'ємною складовою людських відносин.

Міжособистісний підхід - це свідоме протиріччя між особами, що спілкуються, при наявності спроб вирішення протиріччя на фоні емоційного стану.

Дійовий підхід - дії протилежних, несумісних в даній ситуації тенденцій, мотивів, інтересів.

Реактивний підхід - реакція людей на перешкоди по досягненню різного роду цілей сумісної діяльності на поведінку інших, що не відповідає сподіванням; реакція на основі несумісності характеристик шаблонів поведінки, невідповідності культурних основ та потреб.

Суттєвий підхід - протиборство, активне зіткнення принципів, мотивів, еталона поведінки.

Цільовий підхід - бажання людей затвердити свою позицію, вчинки, тобто самоствердитися.

Мотиваційний підхід - усвідомлена несумісність індивідуальних намірів та сподівань з інтересами сторін що протиборствують.

В основі будь-якого конфлікту лежить конфліктна ситуація, в якій закладені суб'єктивні фактори та об'єктивні умови для зіткнення протилежних думок, оцінок, позицій.

Перехід від позицій до інтересів

Конфлікти класифікуються:

За характером прояву:

1. відкриті;

2. приховані.

За суб'єктами конфлікту розрізняють:

1. внутрішньоособистісний - виникає, коли особа намагається
виконати одночасно протилежно спрямовані дії, бо діяти
супротив власних цінностей;

2. міжособистісний - найбільш поширений, виникає на основі
різних інтересів, поглядів, уподобань;

3. між особою та групою - виникає, коли хтось прагне виділитися,
або коли керівник обрав невдалий стиль керівництва;

4. міжгруповий - базується на об'єктивних умовах (правова

невизначеність, конкуренція) та суб'єктивному баченні результатів діяльності окремих організацій.

За функціями:

1. стабілізуючі створюють, збалансовують атмосферу порозуміння;

2. конструктивний - сприяє підвищенню ефективності діяльності організації;

3. негативний - розстроює і призводить до зменшення задоволення
працею та погіршення діяльності організації в цілому.

Для розв'язання конфлікту керівник повинен вчасно:

4. Визначити основну проблему (діагностика).

5. Визначити проблему.

6. Визначити шляхи розв'язання.

Сторони конфлікту:

- емоційно-мотиваційна (реакція);

- інтелектуальна (вирішення розумової задачі);

- тактична (регулювання міжособових відносин);

- етична (прояв міжособистісних характеристик).

Виникнення конфлікту та його подолання призводить до погіршення самопочуття, роботи, стресу. Кожна людина напрацьовує для себе механізм захисту особи від тяжкої ситуації:

1. витискування - забуття емоційного стану, що існував під час
конфлікту;

2. раціоналізація - пояснення, пізнання процесів, відчуттів, що виникли
в конфлікті

3. проекція - не усвідомлення своєї вини, або негативних рис, але
пошук їх у інших.

Для досягнення власної мети люди обирають різні маніпуляційні стійкі:

- диктатор - вимагає власне підлеглості;

- комп'ютер постійно рахує результат своїх дій;

- суддя - перебирає на себе право судити всіх;

- захисник - втручається на захист інших;

- прилипало - демонструє свою другорядність, а насправді маніпулює;

- ганчірка - умисно принижується для користі;

- славний хлопчина - вміє маніпулювати;

- хуліган - умисне створення негативного іміджу з метою запобігання
втручання у власне життя.

Вибір стилю поведінки у конфліктній ситуації,

З метою вирішення проблем кожна людина повинна обрати стиль виходу з конфліктної ситуації, що не вступає в протиріччя з її етичними нормами, не порушує довгострокові зв'язки з оточенням та може принести найбільшу користь.

Англійські вчені Томас та Кіллмен розробили метод, що допомагає визначати стиль вирішення конфліктної ситуації:

Компроміс Конкуренція	Співробітництво
Уникання	Зговірливість

одноосібне спільне кількість осіб

Контрольні запитання та завдання:

1. Як Ви розумієте керівництво?

2. Суть лідерства.

3. Основні якості лідера та менеджера.

4. Шість елементів ефективного керівництва.

5. Необхідність влади в управлінні.

6. Поняття відповідальності. Зв’язок влади та відповідальності.

7. Форми влади та впливу.

8. Охарактеризуйте теорію рис характеру індивідуума.

9. Охарактеризуйте теорію поведінки.

Модуль 2

ОСНОВНЫ ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 10

КОМУНІКАЦІЇ В УПРАВЛІННІ

Лекція 17

КОМУНІКАЦІЇ В УПРАВЛІННІ

1. Інформація, її види та роль в менеджменті

2. Класифікація інформації

3. Основні складові комунікацій

4. Перешкоди в комунікаціях

5. Комунікаційний процес, елементи та етапи процесу

Рекомендована література

1. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Підручник / Г.В. Осовська, О.А. Осовський. – К.: Кондор, 2006. – 664 с.

2. Мостенська Т.Л. Менеджмент / Т.Л. Мостенська, В.О. Новак, М.Г. Луцький, М.А. Міненко. – К.: Сузір'я, 2007. – 690 с.

3. Мескон М. Основы менеджмента: Пер. с англ / М. Мескон,
М. Альберт, Ф. Хедоури. - М.: Дело, 2001. - 800 с.

4. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник / Ф.І. Хміль. – К.: Академвидав, 2005. – 608 с.

Ключові терміни та поняття

ü Структура

ü Технологія

ü Система

ü Організація

ü Інфраструктура

ü Ресурс

ü Автоматизація

ü Засоби автоматизації

ü Інформаційний менеджмент

ü Інформаційна культура

ü Інформаційна система

ü Інформаційна структура

ü Інформаційні потреби

ü Інформаційний обмін

ü Захист інформації

ü Інформаційні технології

ü Інформаційна взаємодія

ü Комунікації в організаціях

Вивчивши дану тему Ви повинні знати:

ü Сутність інформації та її види;

ü Роль інформації в сучасному виробництві;

ü Особливості комунікації як організаційного ресурсу;

ü Суть та зміст інформаційного менеджменту;

ü Задачі інформаційного менеджменту;

ü Суть інформаційної культури.

Ви повинні вміти:

ü Охарактеризувати вплив інформації на рішення, що приймаються;

ü Класифікувати основні задачі інформаційного менеджменту;

ü Визначити значення інформації-ресурсу при вирішення оперативних, тактичних і стратегічних задач.

1. Інформація, її види та роль в менеджменті

Інформація - це перетворені в певному контексті дані, що є змістовними та корисними для конкретних користувачів.

У загальному розумінні інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Інформація виступає як основа процесу управління. За допомогою інформації реалізується зв'язок між суб'єктом і об'єктом або між керуючою і керованою частинами системи управління. Інформацію в сфері менеджменту часто образно порівнюють з нервовою системою, що забезпечує функціонування живого організму. Завдяки обміну інформацією між цими системами, якою управляють, інформацію про стан заданих параметрів виробляє команда управління і знову передає їх до системи, якою управляють, для виконання (прямий зв'язок). Надходження інформації про результати управління прийнято називати зворотним зв'язком.

До інформації належать усі види відомостей, повідомлень (усні, письмові, графічні тощо) і знань, потрібних для реалізації функцій менеджменту.

Будь-яка за змістом інформація існує у формі різних її матеріальних носіїв (у вигляді електричних імпульсів, усної мови, магнітного запису, показань лічильників, письмових документів, перфокарт та ін.) Для управління найбільше значення має інформація, зафіксована на постійних носіях, насамперед у вигляді різних паперових документів, магнітних стрічок, барабанів, перфокарт і перфострічок.

Інформацію передають організовано (формально) і стихійно (неформально). Так, періодичні звіти за визначеною формою становлять організований зворотний зв'язок, а стихійне поширення чуток - неформальні канали зв'язку між людьми.

2. Класифікація інформації

Інформацію, що використовується в управлінні, класифікують за різними ознаками:
за формою відображення	візуальна (графіки, таблиці, табло та ін.) аудіоінформація (сприймається на слух завдяки звукозапису) аудіовізуальна (поєднує інформацію у формі зображення і звуку
за формою подання	цифрова буквена кодована
за порядком виникнення	первинна похідна
за характером носіїв інформації	документована недокументована
за призначенням	директивна (розпорядча) звітна довідково-нормативна
за напрямом руху	вхідна вихідна
за стабільністю	умовно-перемінна умовно-постійна
за способом відображення	текстова (алфавітна, алфавітно-цифрова) графічна (креслення, діаграми, схеми, графіки)
за способом обробітку	що піддається механізованій обробці що не піддається механізованій обробці

Залежно від функції, яку виконує інформація в управлінському циклі, вона буває:
розпорядчою	зворотного зв'язку	запам'ятовуючою

У процесі управлінської діяльності використовують такі види інформації:
науково-технічну (економічну, соціально-політичну, ідеологічну)	адміністративно-правову	метеорологічну	агробіологічну

Найбільшу питому вагу у загальній кількості інформації мають економічні дані. Економічна інформація - це сукупність цифр, фактів, відомостей та інших даних, які переважно кількісно відображують суспільно-економічні явища і процеси. Вона містить дані соціально-економічного планування і прогнозування, фінансових планів, первинного, оперативного й бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу тощо.

Інформацію, яку використовують у народному господарстві, поділяють на:
відомчу (інформація підприємств, об'єднань, організацій, міністерств і відомств)	народногосподарську (інформація районних, обласних і центральних загальнодержавних органів управління)

Економічну інформацію класифікують за:

ü фазами,

ü стадіями і циклами відтворення,

ü сферами економіки,

ü ресурсами, що використовуються,

ü факторами виробництва та ін.

Інформацію поділяють на:
за призначенням	планову обліково-бухгалтерську звітну статистичну виробничо-оперативну розпорядчу, довідкову нормативну
за способом передачі	усно поштою телефоном телетайпом факсом
за періодичністю	систематизовану (змінну, добову, декадну, квартальну та ін.) ймовірну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями (вихід з ладу техніки, затримка з поставкою пального, насіння та ін.)
за характером носіїв	документизовану недокументизовану
щодо процесу обробки	оброблювану, необроблювану аналітичну

3. Основні складові комунікацій

Теорія комунікацій - комплексна галузь знань. Її розробкою займаються спеціалісти в галузі психології, мовознавства, математичної логіки, електроніки та інших наук. Вчені досліджують види інформації і способи її передачі з точки зору впливу на поведінку окремих осіб і колективів. За теорією комунікацій, їх бажана поведінка досягається тільки через розуміння і узгодження із прийнятою інформацією. Щоб здійснювати комунікацію ефективно, тобто передавати якість повідомлення у вигляді методичних вказівок, інструкцій, наказів, доповідей, звітів і т.п. потрібно враховувати різні фактори: підбір слів при формуванні повідомлень, настрій, самопочуття, потреби адресатів тощо. Тому потреба підвищення ефективності комунікації має різні аспекти: формально-логічний, ціннісний, семантичний (смисловий; відноситься до значення слів), соціально-психологічний, текстово-логічний, організаційний, технічний.

Комунікації - це всепроникаючий і складний процес, який включає людей, що розмовляють під час особистого спілкування або в групах, на зборах, ведуть розмову по телефону чи читають і складають службові записки, листи і звіти. Таким чином, комунікація розглядається як спілкування за допомогою слів, букв, символів, жестів і як спосіб, за допомогою якого висловлюється відношення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра, взаємоприйняття поглядів тощо.

Комунікація є смисловим аспектом соціальної взаємодії, однією із найбільших загальних характеристик будь-якої діяльності, включаючи управлінську. Вона являє собою нову форму політичної, наукової, організаційної і технічної сили в суспільстві, за допомогою якої організація включається у зовнішнє середовище, здійснюється обмін думками або інформацією для забезпечення взаєморозуміння. Вона має досить широке тлумачення. Комунікацію можна визначити як форму зв'язку, як один із проявів інформаційного обміну або обміну інформацією між живими істотами у процесі їх безпосереднього спілкування за допомогою технічних засобів.

Комунікації – це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації.

Комунікаційна мережа – це сукупність індивідів, які постійно взаємодіють між собою на основі створених та функціонуючих інформаційних каналів.

Комунікації – складний процес, який включає ряд взаємозв’язаних кроків. Кожен з яких відграє суттєву роль у забезпеченні розуміння і сприйняття інформації іншою особою. Найчастіше причиною низької ефективності комунікації є ігнорування факту, що комунікація – це обмін, в якому кожному належить активна роль. У процесі комунікації відправник складає повідомлення і передає його адресату (отримувачу).

Рух інформації від відправника до одержувача складається з декількох етапів:
І	Відбір інформації	Він може бути випадковим або цілеспрямованим, вибірковим або суцільним, передбаченим, довільним або таким, який ґрунтується на певних критеріях
ІІ	Кодування інформації	Відібрана інформація кодується, тобто приймає ту форму, в якій буде доступна і зрозуміла одержувачу, наприклад, письмову, табличну, графічну, звукову, символічну тощо, та відповідний спосіб її передачі: усний, письмовий, за допомогою різного роду природних сигналів або умовних знаків
ІІІ	Передача інформації	Якщо вона дуже важлива, то не варто обмежуватися одним каналом, а за можливістю дублювати цей процес по декількох каналах
IV	Сприйняття інформації	Одержувач сприймає, розшифровує і обдумує інформацію. Відправник інформації завжди чекає, щоб одержувач якимось чином на неї відреагував і доніс до нього цю реакцію

У підприємницькій діяльності використовуються різні засоби, види і форми комунікації. Завдання полягає у тому, щоб вміло використати різноманітні види комунікації, серед яких можна назвати такі:
передача інформації, утримання, інформування	читання лекції в аудиторії, виступ по радіо тощо
експресивна	виразна, що характеризується експресією - силою прояву почуттів, переживань (наприклад, зустріч після довгої розлуки)
переконуюча	прагнення вплинути на інших, висловлення захоплення, прохання, що особливо важливо для політичних діячів, юристів, торгових працівників
соціально-ритуальна	використання норм і звичаїв соціально-культурної поведінки (процедура знайомства, звичаї гостинності)
паралінгвістична	спілкування за допомогою міміки, виразу очей і рота, а також пози рухів (передача різних відтінків повідомлення, його скритого змісту)

Дата добавления: 2017-02-01