Податки. Податкова система 1 страница

Тема 5

Тема 4

Тема 3

Тема 2

Тема 1

М О Д У Л Ь 1

ВСТУП

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

ОСНОВНА

1. Закон України “Про страхування”\\ Урядовий кур,єр. – 1996, № 72-73
2. Альгин П.А. Риск и его роль в общественной жизни. – М.: Мысль, 1989, 188с.
3. Абчук В.А. Азбука менеджменту.- Спб.: Союз, 1998, 20с.
4. Андрійчук В., Багер Л. Менеджмент: прийняття рішень і ризик. – К.: 1998, 316с.
5. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1996, 188с.
6. Барлоу Р., Прошан Ф. Математическая теорія надежности. – М.: Сов.радио, 1996, 488с.
7. Бусленко Н.П. Методі статистического моделирования.- М.: Статистика, 1970, 112 с.
8. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті.- К.: ТОВ Борисфен-М, 1996, 326с.
9. Внешнеторговые сделки/ Составитель И.С Гринько. – Сумы: Фирма «Реал», 1994. 464 с.
10. Внешнеэкономическая деятельность предприятия.Учебник. – М.: ЮНИТИ, 2001, 823с.
11. Грабовский П.Г. Риски в современном бизнесе. – М.: 1994, 195 с.
12. Голинкевич Т.А. Прикладная теория надежности. Учебник для вузов.- М.: Высшая школа, 1997, 224 с.
13. Клейнер Г.Б. и др. Предприятие в нестабильнойй єкономической среде: риски, стратегия, безопасность. – М.:1998, 245с.
14. Клименюк М.М., Брижань І.А. Управління ризиками в економіці. – К.: Просвіт, 2000, 256с.
15. Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин: Підручник/ А.С.Філіпенко, В.С.Будкін, О.В.Бутенко та ін. – К.: Либідь, 1992, 191с.
16. Моисеев Н.Н. Математика-управление-єкономика. – М.: Знание, 1970, 62 с.
17. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси (пер.с англ. В.Ф.Овсієнка та В.Я.Мусієнка). – К.: Основи, 1993, 383 с.
18. Устенко О.Л. Предпринимательские риски: основы теории, методологические оценки и управление. – К.: Всеувито, 1996, 229 с.
19. Условия международних перевозом. – К.: 1993, 80с.
20. Черкасов В.В. Деловой риск в предпринимательской деятельности. – К.: Либре, 1996, 160с.
21. Шегда А.В. Основы менеджмента. Учебное пособие. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998, 512 с.

ДОДАТКОВА

1. Внуков Н.М. Управління ризиком лізингових операцій (науково-методичні рекомендації).- Х.: Бізнес-інформ, 1997, 48с.
2. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика./ Пер.с англ.2-ое изд. – К.: Хагар-Демос, 1993, 785 с.
3. Севру В.Т. Банковские риски. – М.: 1995, 125с.

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури вимагає наявності у спеціалістів широкого кола знань нових понять, що використовується у фінансовій теорії та практиці, а також у галузі організації фінансової діяльності кожного підприємства. Це потребує підготовки спеціалістів, що мають глибокі теоретичні та практичні знання, які зможуть діяти не тільки в умовах налагодженої роботи підприємства, а також і в умовах кризи та фінансової скрути.

Фінансам належить провідна роль в економічній системі. Це обумовлено тим, що їх функціонування визначає кількісні та якісні параметри кожного економічного явища або процесу, а також віддзеркалює остаточні результати ефективності господарювання.

Фінанси є галуззю знання, що заслуговує на уважне вивчення внаслідок важливості її для загальної освіти студента, а також як однієї із норматив­них спеціальних дисциплін підготовки бакалавра з еко­номіки.

Метою дисципліни є формування у студентів системи знань щодо сукупності фінансових відносин як особливої форми суспільних відносин, специфіки їхнього функ­ціонування у сфері державних фінансів і фінансів підприємств, взаємовідносин підприємств з бюджетними, фінансовими структурами та іншими суб’єктами господарювання, в оволодінні базовими аспектами управління інвестиційною діяльністю та особливостями страхування фізичних і юридичних осіб в умовах ринкових відносин, а також у набутті практичних навичок в об'єктивній оцінці процесів, які відбуваються у фінансовій сфері.

Предметом дисципліни є фінансові відносини на макро- і макрорівнях, особливості їх розвитку на сучасному етапі, а також ме­тоди їх регулювання. Предмет пізнання становлять: за­кономірності у сфері фінансових відносин між державою, підприємствами та населенням; роль фінансів в економічній перебудові сус­пільства на шляху розвитку ринкових відносин; сукупність заходів, що забезпечують викорис­тання фінансів як одного з дійових важелів економічної політики держави.

Необхідним елементом успішного засвоєння навчального матеріа­лу дисципліни є самостійна робота студентів із загальноекономічною та спеціальною літературою, а також з нормативними актами.

Т Е О Р Е Т И Ч Н І О С Н О В И Ф І Н А Н С І В.

Д Е Р Ж А В Н І Ф І Н А Н С И

ПРЕДМЕТ ФІНАНСОВОЇ НАУКИ
ЯК ПІЗНАННЯ СУТНОСТІ ФІНАНСІВ

Лекція 1

ПРЕДМЕТ ФІНАНСОВОЇ НАУКИ ЯК ПІЗНАННЯ СУТНОСТІ ФІНАНСІВ

Мета: оволодіти знаннями щодо предмету, мети та складових науки про фінан си

1. Предмет, мета та завдання фінансової науки

2. Методи та складові науки про фінанси

______________________________________

1. Предмет і мета фінансової науки

Фінансова наука вивчає явища та процеси, які здійснюються
у державі при створенні й використанні фондів фінансових ресур­сів
на цілі її економічного та соціального розвитку. Фінанси іс­нують об'єктивно, тому пізнання їх функціонування пов'яза­но з аналізом, вивченням і точним описанням фактів, що належать до процесів здобування державою і підприємницьки­ми структурами необхідних коштів для втілення своїх цілей.

Предметом фінансової науки є діяльність держави, підприєм­ницьких структур, організацій та окремих громадян, що пов'язана
зі створенням і використанням фондів фінансових ресурсів. Проте фінансові ресурси в економіці держави величина завж­ди обмежена, тому актуально постає питання їхнього ефектив­ного використання для найкращого задоволення потреб сус­пільного добробуту. Для цього повинні залучатися досконалі методи мобілізації фінансових ресурсів, уважно обиратися напрями їх використання.

Фінансові явища та процеси можна досліджувати на різних рівнях. На рівні національної економіки, тобто на макрорівні, досліджуються інтегральні показники загальної величини фі­нансових ресурсів, їхня динаміка, взаємозв'язок із валовим внутрішнім продуктом, фондом оплати праці, їхня структура, розміщення за місцем володіння та розпорядження тощо.

Дослідження фінансових явищ і процесів на рівні під­приємницької структури або окремого громадянина, тобто на мікрорівні, включає вивчення процесів створення й викорис­тання фондів фінансових ресурсів на рівні господарюючого суб'єкта або окремого громадянина. Тут об'єктом дослідження є загальна сума валових доходів і валових витрат, амортизацій­них відрахувань, прибутку, грошова вартість основних та обі­гових коштів.

Дослідження фактів й аналітична обробка статистичних даних дають змогу встановити закономірність явищ і процесів, які пов'язано
зі створенням доходів та їх використанням. Існу­ють об'єктивні параметри, що забезпечують найефективніше, з точки зору суспільства у цілому, функціонування фінансів, тобто їх вплив на економічне
та соціальне життя.

Фінансова наука має відповідати на запитання – як і в яких формах мають створювати­ся та використовуватися фонди фінансових ресурсів для загальнолюдських потреб. Проте шляхи вирішення цього питан­ня залежать від умов, у яких перебуває держава, від того, який рівень економічного розвитку суспільства, яка форма влас­ності, структура економіки, соціальний склад населення, рі­вень інтеграції
у світову економіку тощо.

Фінансова наука вивчає факти і явища не відособлено
від сьогодення, а у конкретних умовах організації держави та ін­тересів різних верств населення. Але врахування цього повин­но здійснюватися виходячи з поняття закономірностей фінан­сових явищ, їхньої об'єктивної необхідності.

Фінансова наука входить до складу соціально-економічних наук, проте вона вивчає вужче коло фінансових явищ – лише ті, що пов'язані з перерозподілом за допомогою фінансів ва­лового внутрішнього продукту. Це диктує необхідність засто­сування певного мето­до­логічного підходу до вивчення фінан­сового життя в країні. Передусім необхідності врахування інтересів усіх учасників процесу створення валового внутріш­нього продукту: держави як представника суспільства в ціло­му, виробничих структур і безпосередньо зайнятого в суспіль­ному виробництві населення. У гармонізації цих інтересів зосереджено розуміння при­значення фінансової науки.

Будь-яке нововведення у фінансо­вій сфері – запровадження нових податків, нової форми фі­нансування або іншого виду витрат – призводить до певних суспільних наслідків як для держави в цілому, так і для кож­ної соціальної або господарської групи зокрема. Простежити ці наслідки, встановити на їхній основі історичні аналогії та паралелі - одне з важливих завдань фінансової науки.

Загальною метою фінансової науки є пізнання дії об'єк­тивних законів і закономірностей у сфері фінансів, а також передача результатів наукових досліджень до практичного використання.

Об'єктивні закони у сфері фінансів – це стійкі зв'яз­ки та залеж­ності фінансових явищ. Так, рівень бюджетного де­фіциту тісно пов'язаний з рів­нем інфляції у державі, поряд із цим – від джерел фінан­сування дефіциту залежить його вплив на доходи юридичних і фізич­них осіб. Ставки податків впливають на розвиток певних видів діяльності чи ви­робництв. На запитання, в яких випадках ставки податків мають руйнівний вплив на господарську діяльність, а в яких вони набувають лише фіскального змісту і не завдають шкоди підприємницькій діяльності, має відпо­відати фінансова наука.

1.2. Методи та складові науки про фінанси

Слід зазначити, що у фінансовій науці є багато нерозв'я­заних проблем. Це, передусім, пов'язано з тим, що економічне життя з часом змінюється, відповідно змінюються взаємозв'язки і сфери активного впливу фінансів на економіку. Фінансова наука повинна бути впорядкованим процесом одержання знань, їхньою повною сис­те­матизацією відповід­но до існуючої економічної ситуації в державі.

Фінансова наука зможе успішно виконувати свою роль тіль­ки при використанні певних методів пізнання фінансового життя, основними
з яких, як і в кожній науці, є методи індук­ції і дедукції.

Метод індукції передбачає проведення досліджень шляхом вив­чення окремих фактів, аналізу статистичних даних, даних опитувань, спостережень та інших способів пізнання, на осно­ві яких вчений до­ходить певних висновків щодо на­явності закономірностей та за­леж­ностей між фінансовими яви­щами й процесами, а також їх впливу на економічне життя.

При використанні методу дедукції спочатку висувається певна гіпотеза, а потім здійснюється її перевірка на фактично­му матеріалі. Гіпотеза, як правило, народжується на основі спостережень або ло­гічних висновків. При дослідженні із зас­тосуванням будь-якого методу фінансова наука як економічна може використовувати спосіб абстра­гування. Абстрагування – це навмисне спрощення ситуації шляхом виключення із дослідження нетипових явищ або другорядних фактів.

Фінансове життя як держави в цілому, так і окремих юри­дичних
чи фі­зичних осіб дуже складе, тому при проведенні досліджень треба використовувати математичні методи й мо­делі, що дасть змогу зробити наукові висновки і пропозиції більш обґрунтованими.

На основі висновків фінансової науки встановлюється стійкість тих чи інших форм виявлення фінансів У ньому проявляється зв'язок фінансової науки з правовими. Фінансо­ва наука – основа для відпрацювання принципів фінансової політики.

Фінансова наука, фінансове право та фінансова політика – це напрями дослідження фінансових проблем. Усі вони одна­ково необхідні для всебічного вивчення фінансів. Фінансова наука включає такі розділи: науку про державний бюджет; науку про державні доходи
і податки; науку про фінанси підприємницьких структур; науку про державний кредит; науку про місцеві фінанси, страхування тощо.

Питання для самоконтролю:

1. Порівняйте особливості фінансових відносин та відносин з приводу ціноутворення.

2. Охарактеризуйте економічну природу заробітної плати, кредиту, грошей.

3. Назвіть функції грошей.

4. Визначте характерні особливості функціонування кожної економічної категорії.

5. Назвіть ланки фінансової системи та з’ясуйте їх зв‘язок з іншими ланками економічної системи України

Лекція 2

ФІНАНСИ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

Мета: вивчити соціально-економічну сутність та функції фінансів в ринкових умовах

1. Соціально-економічна сутність фінансів в ринкових умовах

2. Характеристика функцій фінансів

______________________________________

1. Соціально-економічна сутність фінансів в ринкових умовах

Соціально-економічна сутність фінансових відносин полягає у дослідженні питання – за рахунок кого держава одержує фінансові ресурси й у чиїх інтересах їх використовує.

Суспільне призначення фінансів відображується у тому, що вони:

забезпечують розподіл ВВП на потреби юридичних і фізичних осіб;

забезпечують кругообіг фінансових ресурсів;

здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між облас­тями, регіонами, соціальними верствами, і окремими фізичними
та юридичними особами;

впливають на суб'єктів розподільчих відносин;

відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою держави;

забезпечують контроль за використанням фінансових ресурсів.

Фінанси як економічний інструмент кількісно і якісно впливають
на сус­пільне виробництво. Вплив фінансів на суспільне виробництво здійснюється через:

забезпечення джерел економічного розвитку;

регламентування процесу формування фінансових ресурсів і їхнього використання за допомогою фінансового механізму.

Кількісний вплив фінансів на суспільне виробництво характеризується пропорціями розподільного процесу – обсягом і про­по­зицією мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів. Якісний – впливом на матеріальні інтереси суб'єктів господарювання, через різні форми організації фінансових відносин і пов'язаний з перетворенням фінансів у стимул розвитку економіки, що стає можливим, якщо умови й принципи формування прибутків, фондів, напрямів їхнього використання погоджено з еконо­міч­ними інтересами суб'єктів господарювання.

2. Характеристика функцій фінансів

Сутність фінансів розкривають їхні функції. Фінанси виконують дві основні функції: розподільчу й контрольну.

Суть розподільчої функції полягає у тому, що фінанси виступають інструментом розподілу й перерозподілу ВВП. Механізм дії розпо­дільчоїфункції фінансів зв'язано зі схемою розподілу ВВП і містить
у собі такі стадії:

1)первинний розподіл – це розподіл знову створеної вартості (V+m) і формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у форму­ванні ВНП. Первинні доходи формуються при розподілі національного доходу серед учасників матеріального виробництва:

а) заробітна плата працівників сфери матеріального виробництва (V);

б) доходи підприємств сфери матеріального виробництва (m).

Проте первинні доходи не утворять суспільних грошових фондів, необхідних для розвитку пріоритетних областей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Тому необхідним є подаль­ший розподіл або перерозподіл національного доходу.

2)перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів;

3)вторинний розподіл – другий етап перерозподілу у частині формування первинних доходів фізичних осіб бюджетної сфери.

Перерозподіл національного доходу пов'язано з:

§ міжгалузевим і територіальним перерозподілом коштів в інте­ресах найбільш ефективного й раціонального використання доходів і нагро­маджень підприємств;

§ наявністю поряд із виробничою невиробничої сфери, в якій на­ціо­­­­нальний доход не створюється (охорона здоров'я, освіта, соціальне забезпечення й т.п.);

§ перерозподілом доходів між різними соціальними групами населення.

Внаслідок такого перерозподілу утворюються вториннідоходи .
До них відносяться доходи, отримані у галузях невиробничої сфери, податки. Вторинні доходи є основою для формування кінцевих пропорцій використання національного доходу.

Отже, перерозподіл національного доходу здійснюється між вироб­­ничою й невиробничою сферами народного господарства, галузями матеріального виробництва, окремими регіонами країни, формами власності й соціальними групами населення. Кінцевою метою розпо­ділу й перерозподілу валового внутрішнього продукту, що здійсню­ються за допо­могою фінансів, є розвиток продуктивних сил, створення ринкових структур економіки, зміцнення держави, забезпечення високого рівня життя населення.

Суть контрольної функції полягає у тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формуванням і використанням доходів суб'єктів обмінно-розподільчих відносин. Контроль охоплює виробничу й невиробничу сфери, всю діяльність юридичних і фізичних осіб і держави.

Одним із важливих завдань фінансового контролю є перевірка дотримання законодавства по фінансових питаннях, своєчасності й пов­ноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, податковими органами, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств по розрахунках і платежах.

Контрольна функція фінансів реалізується через діяльність фінансових органів. Працівники фінансової системи й податкової адміністрації здійснюють фінансовий контроль у процесі фінансового планування, при виконанні доходної й видаткової частин бюджетної системи.

Питання для самоконтролю:

1. На якій стадії суспільного відтворення виникають фінанси?

2. Які грошові відносини виражають фінанси?

3. Як фінанси взаємодіють з іншими економічними категоріями?

4. З чим пов'язане виникнення фінансів?

5. Що було первинною формою фінансів?

ГЕНЕЗИС І ЕВОЛЮЦІЯ ФІНАНСІВ

Лекція 3

ГЕНЕЗИС І ЕВОЛЮЦІЯ ФІНАНСІВ

Мета: дослідити історичний аспект виникнення і розвитку фінансів

1. Історичний аспект виникнення і розвитку категорії фінансів

2. Еволюція фінансів

___________________________________

1. Історичний аспект виникнення і розвитку категорії фінансів

Суспільно-економічні системи різняться економічними відносинами, які, у свою чергу, є похідними від рівня та характеру розвитку продук­тив­них сил. Кожній суспільній системі і, відповідно, державі у цій сис­темі притаманний пев­ний фінансовий устрій. Відмінності між фінансами в окремих людських цивілізаціях зумовлено такими причинами:

1) кожній суспільній системі відповідає власна класова структура суспільства. При цьому фінанси не можуть не враховувати відносини розподілу національного доходу, організовуючи їх перерозподіл на користь держави;

2) у кожній суспільно-економічній системі фінанси підпорядковані цілям і завданням держави, яка захищає тією чи іншою мірою інтереси населення країни;

3) кожний новий суспільний лад породжує нову систему господарських відносин. Так, якщо рабовласницькому і феодальному устроям відповідали натуральні відносини, то й формування доходів держави мало переважно натуральний характер. Капіталістичне господарство
є товарно-грошовим. Відповідно й формування доходів держави здійснюється у грошовій формі;

4) якщо держава як орган управління вирішує завдання відтворення економічних відносин і продуктивних сил, то цим самим завданням слугують фінанси.

Як історична категорія фінанси з'явилися одночасно з ви­ник­ненням держави при розшаруванні суспільства на класи.

У докапіталістичних цивілізаціях більша частина потреб держави задовольнялася встановленням різного роду нату­ральних повинностей і зборів. Грошові відносини в той період почали розвиватися
в армії. Так, у Римській імперії вводяться грошові виплати для найманців, офіцерів. Ці, а також інші по­треби (організація видовищ, допомога безробітним вільним громадянам) потребували грошових витрат. Тому на додаток до військової здобичі й контрибуцій вводяться й грошові по­датки. Першим таким податком був податок на купівлю й про­даж раба. Стягувався податок (у розмірі 1%) за продаж непро­довольчих виробів. Під час війни кожен громадянин платив надзвичайний податок на майно. Був уведений податок із спадку у розмірі 5%.

Феодалізм як суспільний устрій розвивався або на основі рабо­власництва, або патріархального ладу. Роль централізованого уряду
та його функції визначалися у кожній країні впливом феодалів. У межах своєї вотчини фе­одал установлював власну систему податків. Центральна вла­да могла втручатися у господарське життя, зокрема оподатко­вувати населення тільки в узгоджених з феодалами межах.

З розкладом феодалізмуі поступовим розвитком капі­таліс­тичної ринкової економіки все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави; частка на­туральних зборів
і повин­ностей різко зменшується.

На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розмежу­вань між ресурсами держави і ресурсами її голови: монархи керували ресур­сами держави як своїми власними, о виникнен­ням державної скарбниці
і повним відділенням її від власності монарха (XVI-XVII ст.) виникають поняття державних фінансів, державного бюджету, державного кредиту.

Державні фінанси стали значним важелем первинного на­копи­чення капіталу, яке відбувалося в XVI-XVIII ст. У цей період державні позики й податки широко використовувалися для створення перших капіталістичних підприємств. Розви­вається система протекціонізму,
яка надала можливість першим капіталістам встановлювати на продук­цію високі ціни, отри­мувати високі прибутки, значну частину яких спрямову­валося на розширення виробництва.

В умовах капіталізму, коли товарно-грошові відносини стають домінуючим, фінанси відображують економічні відно­сини щодо утворенням, розподілу і використання фондів грошових засобів у процесі розподілу й перероз­поділу національного доходу.

Для державних фінансів капіталістичних країн кінця XIX ст. характерним є таке:

- більше 2/3 державних видатків вико­ристовувалося на військові цілі та на погашення державного боргу та відсотків по ньому;

- зростають витрати на ут­римання державного апарату;

- витрати на освіту та охо­рону здоров'я є незначними;

- головними джерелами напов­нення бюджету держави стають податки, насамперед непрямі.

Для XX ст. характерним є стрімкий розвиток продуктивних сил, утворення монополістичних об'єднань, злиття держави з монополіями, розширення функцій капіталістичних держав. Держава не лише забезпечувала обороноздатність країни, охо­рону приватної власності на засоби виробництва, розподіл і використання суспільного продукту, а й сприяла становленню та розвитку грошово-кредитної системи, інфраструктури рин­кових відносин.

В умовах державно-монополістичного капіталізму, особ­ливо під час другої світової війни, різко зростають державні витрати.
У післявоєнні роки витрати держави трохи скорочу­ються і в подальшому мають тенденцію до збільшення.

Після другої світової війни у структурі державних витрат відбуваються суттєві зміни:

- частка витрат на мілітаризацію зменшується;

- витрати на соціальне забезпечення, освіту й охорону здоров'я, різко зростають;

- у країнах Західної Європи (Нор­вегії, Швеції та ін.) витрати на соціальні потреби стали одни­ми з головних; виникає поняття "шведська модель соціалізму";

- зростають капітальні вкладення держави у вугільну, газову та інші галузі промисловості, на підтримку сільського господарства;

- різко зростають витрати на науково-технічний прогрес;

- значного розвитку набувають місцеві фінанси, позабюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств та приват­них національних і транснаціональних корпорацій;

- виникають нові державні витрати на охорону довкілля, на­дання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються.

Отже, історично виникнення фінансів пов'язано з двома суспільно-економічними передумовами:

1) виникнення держави й розвиток державності;

2) розвиток товарно-грошових відносин.

Ці передумови визначають об'єктивну причинуїхньої появи – потреба суб'єктів господарювання й держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їхню діяльність.

Таким чином, фінанси є однією ізконкретних історичних форм економічних відносин, функціонування яких пов'язано з об'єктивною необхідністю розподілу й перерозподілу вартості суспільного продукту.

Історичний характер фінансів як об'єктивної економічної категорії проявляється у такому:

- з одного боку, їхня сутність не може кардинально змінюватися при зміні суспільно-економічної формації, тому що вони завжди спря­мо­вані на розроблення ефективної системи формування й викорис­тання фондів і доходів, які забезпечували б виконання державою своїх функцій;

- з іншого боку – у кожній формації фінанси мають свої відмінності за соціальною спрямованістю, ролі у суспільному виробництві, конкретними формами фінансових відносин.

Фінанси – це система грошових відносин з приводу формуван­ня і використання фондів, необхідних державі для виконання своїх функцій.

Фінанси як економічна категорія. Оскільки економічними є від­но­сини із приводу виробництва, обміну, споживання й розподіли сукупного суспільного продукту, то як економічна категорія фінанси характеризуються рядом специфічних ознак, які дозволяють виділити фінансові відносини із загальної сукупності грошових відносин:

§ грошовий характер;

§ розподільчий характер;

§ матеріальними носіями фінансових відносин виступають фінансові ресурси.

Грошовий характер. Гроші є обов'язковою умовою існування фінансів. Наявність фінансових відносин завжди супроводжується реаль­ним рухом грошових коштів. Немає грошей – не може бути й фінансів. Але на відміну від грошей фінанси не можна реально відчути дотиком. Отже, фінанси – це економічні відносини між держа­вою й суспільством, які виражаються через рух грошових потоків. Тому у суті фінансів відображається не вся сукупність економічних відносин, а лише такі операції, які можна оцінити у вартісних вимірниках.

Розподільчий характер. Розподільний характер фінансових відносин проявляється у такому: сферою виникнення фінансових відно­син є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту на зарплату й прибуток; на основі фінансів відбувається й подальший пе­ре­розподіл вартості між суб'єктами господарювання (вилучення час­тини прибутку на користь держави, сплата податків громадянами й т.д.). Таким чином, фінанси виражають грошові відносини, які виникають між:

§ підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції й послуг;

§ підприємствами й вищими організаціями при створенні централізованих фондів, грошових ресурсів і їхньому розподілі;

§ державою й підприємствами при сплаті ними податків у бюд­жетну систему й фінансуванні витрат;

§ державою й громадянами при внесенні ними податків;

§ підприємствами, громадянами й позабюджетними фондами при сплаті платежів і одержанні ресурсів;

§ окремими ланками бюджетної системи;

§ органами майнового й особистого страхування, підприємст­­вами, населенням при сплаті страхових платежів і відшкодуванні збитку після настання страхових випадків.

Матеріальними носіями фінансових відносин виступають фінансові ресурси. Розподіл і перерозподіл вартості за допомогою фінансів обов'язково супроводжується рухом грошових коштів, які прий­мають специфічну форму фінансових ресурсів: вони фор­муються у суб'єктів господарювання й держави за рахунок різних гро­шових доходів, відрахувань і надходжень, а використовуються на роз­ширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних і інших потреб суспільства. Отже, фінансові відносини завжди пов'язано з формуванням грошових фондів і нагромаджень, які приймають форму фінансових ресурсів.

Дата добавления: 2017-02-01