Взаємодія алельних генів

Взаємодія генів

Пояснення до завдання

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

МНОЖИННИЙ АЛЕЛІЗМ. ГЕНЕТИКА ГРУП КРОВІ. ВЗАЄМОДІЯ АЛЕЛЬНИХ ТА НЕАЛЕЛЬНИХ ГЕНІВ. ЯВИЩЕ ПЛЕЙОНТРОПІЇ.

Мета заняття: вивчити форми й механізми взаємодії алельних та неалельних генів, закономірності успадкування груп крові систем АВО, резус, MN, сформувати поняття про імуногенетику; навчитися визначати групову належність крові за системою АВО.

Обладнання: таблиці, набір сироваток для визначення групи крові людини (система АВО), емальовані штампи, донорська кров, вата, спирт, скляні палички, фізіологічний розчин; підбірка ситуаційних за-дач, динамічні екранні посібники (ДЕП): “Генетика груп крові”.

Технологічна карта заняття:

- підготовчий етап (контроль початкового рівня підготовки) 10 хв;

- основний етап (самостійна навчально-дослідницька робота) 50 хв;

- заключний етап (контроль кінцевого рівня підготовки;

підведення підсумків заняття) 30 хв.

Розглянути теоретичні питання:

1. Взаємодія алельних генів (повне й неповне домінування,

наддомінування, кодомінування). 15 ІІ

2. Взаємодія неалельних генів (полімерія, комплементар-

на взаємодія, епі- та гіпостаз). Полігенне успадкування

ознак у людини. 15 ІІ

3. Первинна та вторинна плейотропія. 15 ІІ

4. Множинний алелізм. Успадкування груп крові людини

за антигенними системами АВО та MN. Резус-фактор.

Резус-конфлікт. 15 ІІ

До складу генотипу входить велика кількість генів, які функціонують і взаємодіють як цілісна система. Г.Мендель у своїх дослідах виявив тільки одну форму взаємодії між алельними генами – повне домінування одного алеля і повну рецесивність іншого. Генотип організму не можна розглядати як просту суму незалежних генів, кожен з яких функціонує поза зв’язком з іншими. Фенотипові прояви тієї або іншої ознаки є результатом взаємодії багатьох генів.

Розрізняють дві основних групи взаємодії генів: взаємодія між алельними генами і взаємодія між неалельними генами. Проте слід розуміти, що це не фізична взаємодія самих генів, а взаємодія первинних і вторинних продуктів, які зумовлять ту чи іншу ознаку.

Гени, які займають ідентичні (гомологічні) локуси в ідентичних (гомологічних) хромосомах, називаються алельними. У кожного організму є лише два алельних гени.

Відомо такі форми взаємодії між алельними генами: повне домінування, неповне домінування, незалежний прояв (кодомінування) і зверхдомінування.

Повне домінування – основна форма взаємодії, яке вперше описано Г.Менделем. Суть його полягає в тому, що в гетерозиготного організму прояв одного з алелей домінує над проявом іншого.

За повного домінування розщеплення за генотипом 1:2:1 не збігається з розщепленням за фенотипом – 3:1.

У медичній практиці з двох тисяч моногенних спадкових хвороб близько половини має місце домінування патологічних генів над нормальними. У гетерозигот патологічний алель проявляється в більшості випадків ознаками захворювання (домінантний фенотип).

Неповне домінування, – така форма взаємодії, коли в гетерозиготного організму (Аа) домінантний ген А не повністю пригнічує рецесивний ген, а внаслідок чого проявляється проміжна між батьківськими ознака. Тут розщеплення за генотипом і фенотипом збігається і складає 1:2:1.

Кодомінування, або незалежний прояв – у гетерозиготних організмів кожний з алельних генів викликає формування залежного від нього продукту, тобто виявляються продукти обох алелей. Класичним прикладом такого прояву є система груп крові, зокрема система АВ0, коли еритроцити людини несуть на поверхні антигени, що контролюються обома алелями. Така форма прояву носить назву кодомінантний прояв.

Так, ген І^А визначає утворення в еритроцитах антигену А, тоді як ген І^В зумовлює утворення антигену В. Люди гетерозиготні за генами І^АІ^В, містять в еритроцитах як антиген А, так і антиген В.

Зверхдомінування – коли домінантний ген у гетерозиготному стані виявляється сильніше, ніж у гомозиготному. Так, у дрозофіли при генотипі АА – нормальна тривалість життя; Аа – подовжена тривалість життя; аа – летальний наслідок.

Дата добавления: 2017-02-01