Множинні алелі

Імуногенетика

Імунітет – це здатність клітини або організму захищатися від живих тіл та речовин, які несуть на собі ознаки чужорідної генетичної інформації (Р.В.Петров, 1988). Розрізняють уроджений і набутий імунітет, фактори неспецифічного і специфічного захисту. Уроджений (природний) імунітет – це видова несприйнятливість до певних біополімерів чи збудників хвороб. Так, людина стійка до багатьох інфекційних хвороб тварин (чуми свиней, паратуберкульозу, ящуру, перипневмонії великої рогатої худоби та ін.). Тварини не хворіють на сифіліс, гонорею, дифтерію, скарлатину. Природний імунітет зумовлений молекулярними особливостями будови і функціонування тканин організму, наприклад тим, що немає комплементарності між рецепторами на мембрані клітин організму й у будь-якого збудника хвороби. Цей імунітет дуже стійкий і успадковується.

В організмі людини є також ряд неспецифічних факторів захисту від інфекції, наприклад, шкірний покрив, слина і сльози, що містять лізоцим, травні соки. Нормальна мікрофлора нашого організму також має бактерицидні властивості проти патогенних мікроорганізмів. Це стафілококи, мікрококи, сарцини, зеленіючі стрептококи, дифтероїди, кислотостійкі бактерії. Наступним рубежем неспецифічного захисту є фагоцити (мікрофаги, макрофаги і гістіоцити). Неспецифічні фактори зумовлюють захист організму в перші дні інфікування від будь-якого хвороботворного мікроорганізма, незалежно від його природи. Крім фагоцитів неспецифічними факторами резистентності є різноманітні гуморальні речовини, що постійно циркулюють у крові та містяться в секретах слизових оболонок. Це комплемент, пропердин, β-лізин, лейкіни, інтерферон, нормальні антитіла.

У кожного організму є лише два алельних гена. Водночас нерідко в природі кількість алелей може бути більше двох, коли певний локус може перебувати в різних станах. У таких випадках говорять про множинні алелі або множинний алеломорфізм, або множинний алелізм.

Алель (від грец. άλλήλωυ – взаємний) – це певний стан гена. Різні стани гена визначають фенотипові відмінності. Так, ген А в домінантному стані детермінує жовте забарвлення насіння, а в рецесивному а – зелене. Ген може бути не тільки у двох, але і в трьох або в більшій кількості алельних станів. Всі алелі одного гена позначаються однією буквою з різними індексами, наприклад J^a, J^b, J^c, або А₁, А₂, А₃, А₄. Алельні гени завжди локалізуються в однакових ділянках гомологічних хромосом. Оскільки в каріотипі завжди присутні дві гомологічних хромосоми, то і при множинних алелях кожний організм може мати одночасно лише два однакових або різних алеля. У статеву клітину (разом із розходженням гомологічних хромосом) попадає тільки один із них.

Для множинного алелізму характерно вплив всіх алелей на одну і ту ж ознаку. Відмінність між ними полягає лише в ступені розвитку ознаки.

Другою особливістю є те, що в соматичних клітинах або в клітинах диплоїдних організмів міститься максимум два алеля з декількох, оскільки вони розташовані в одному і тому ж локусі хромосоми. Ще одна особливість властива множинним алелям. За характером домінування алеломорфні ознаки розміщуються в послідовному ряду: частіше нормальна, незмінена ознака домінує над іншими; другий ген ряду рецесивний щодо першого, проте домінує над наступними і т.д.

Одним з прикладів множинних алелей у людини є групи крові системи АВ0.

Значення. Множинний алелізм має біологічне і практичне значення, оскільки підсилює комбінативну мінливість, особливо генотипову.

Дата добавления: 2017-02-01