Спілкування як центральна категорія соціальної психології

РОЗДІЛ V. НЕФОРМАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ І ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

Азотування

Азотування – процес дифузійного насичення азотом поверхневого шару стальних деталей.

Мета – підвищення твердості, зносостійкості, корозійної стійкості поверхні.

Деталі азотують в герметичних ретортах в атмосфері аміаку NH₃ при t = 500-600^оС протягом 24-60 год. Глибина азотованого шару – 0,3-0,6 мм.

При нагріві аміак розкладається з утворенням атомарного азоту:

NH₃ → N + H₂

Азот дифундує в поверхню і утворює тверді нітриди.

Азотують леговані сталі, що містять Cr, Al, Ti, Mo, V, які утворюють нітриди, підвищуючи твердість до HV 1200 (після цементації і гартування - HV 800-900).

Чим більше температура і час азотування, тим більше глибина азотованого шару і менше твердість (через коагуляцію нітридів).

Техпроцес азотування:

1. Попереднє гартування + високий відпуск (t = 600-675^оС) для підвищення міцності і в’язкості серцевини.

2. Механічна обробка + шліфування.

3. Захист ділянок, які не треба азотувати.

4. Азотування.

5. Кінцеве шліфування (знімають шар 0,02-0,03 мм).

Ціанування

Ціанування – одночасне дифузійне насичення вуглецем і азотом поверхневого шару стальних деталей у розплавлених ціаністих солях – NaCN, KCN, Ca(CN)₂, а нітроцементація – в газовому середовищі – цементуючий газ + аміак.

Мета – підвищення твердості і зносостійкості поверхневого шару.

Низькотемпературне ціанування: t = 540-560^оС; час – 0,5-3 год.; товщина шару – 0,01-0,03 мм; HV 1000; насичення відбувається переважно азотом (після гартування і високого відпуску)

Високотемпературне ціанування: t = 820-950^оС; час – до 1 год.; товщина шару – 0,15-2,0 мм; HRC 58-62; після х.т.о. деталі піддають гартуванню і низькому відпуску; насичення відбувається переважно вуглецем.

Нітроцементація: t = 850-870^оС; час – 2-10 год.; після х.т.о. деталі піддають гартуванню і низькому відпуску.

Ціанують деталі з конструкційних вуглецевих і легованих сталей та інструменти з швидкорізальних сталей.

Співвідношення C i N залежить від складу середовища і температури процесу (чим менше температура, тим більше насичення азотом і менше вуглецем).

Нітроцементація дешевша і безпечніша, ніж ціанування.

Контрольні питання:

1. В чому полягає суть і призначення хіміко-термічної обробки сталі?
2. З яких процесів складається процес хіміко-термічної обробки?
3. Які види хіміко-термічної обробки сталі Ви знаєте?
4. В чому полягає суть цементації сталі, її призначення, види, режим проведення?
5. Режим термічної обробки після цементації.
6. В чому полягає суть азотування сталі, його призначення, режим проведення?
7. В чому полягає суть ціанування сталі, його призначення, види, режим проведення?

Глава 14. Спілкування, звернення, відношення

Спілкування є центральною категорією і проблемою соціальної психології як науки і розглядається нею усебічно: як потребу і умову життя людини, як взаємодію і взаємовплив, як своєрідний обмін стосунками і співпереживання, як взаємне пізнання і діяльність.

Спілкування можна визначити як найбільш широку категорію для позначення усіх видів комунікативних, інформаційних і інших контактів людей, включаючи прості форми взаємодії - наприклад, присутність.

Категорія спілкування традиційна для вітчизняної психологічної науки. Її центральне, «базове», за виразом Би. Ф. Ломова, положення можна зіставити лише з такими категоріями, як відношення, особу, діяльність. У соціально-психологічній науці вона є центральною системотворчою категорією, скріплює воєдино понятійний апарат.

Необхідно детальніше проаналізувати взаємозв'язок близьких понять - спілкування і відношення, відношення і установка, відношення і оцінка, відношення і самовідношення, спілкування і комунікація, спілкування і взаємодія.

У міжособовому спілкуванні є такі аспекти, які не можуть бути позначені як діяльність. Би. Ф. Ломів у своїй роботі «Методологічні і теоретичні проблеми психології» піднімає питання: чи «Правомірно розглядати спілкування лише як окремий випадок діяльності,»розчиняти«його в діяльності»? (Ломів, 1984, стор. 245). На його думку, введення в порівняльний аналіз категорії «відношення» дозволяє показати специфіку і самостійність категорії спілкування.

Спілкування -

це найбільш широка категорія для позначення усіх видів комунікативних, інформаційних і інших контактів людей, включаючи прості форми взаємодії - наприклад, присутність.

Значення категорії «відношення» визначається тим, що будь-який акт психічного відображення представляє єдність знання і відношення. Ця категорія являється ключовій в розумінні суті характеру, основним структуротворним елементом якого є відношення людини до світу речей і людей.

Співвідношення спілкування і відношення діалектичне. З одного боку, спілкування в певному значенні слова при аналізі соціального буття людини і суспільства - це форма існування громадських стосунків. З іншого боку, на рівні індивідуального буття «спілкування виступає як самостійна і специфічна форма активності суб'єкта. Його результат - це не перетворений предмет (матеріальний або ідеальний), а стосунки з іншою людиною, з іншими людьми» (б. Ф. Ломів, стор. 248).

Розгляд окремих форм спілкування і, передусім, так званого довірчого спілкування дозволяє говорити про відносну самостійність і специфічність категорії спілкування в системі психологічної науки. Багато видів спілкування (наприклад, спілкування рефлексії) не зводяться до категорії діяльності. Перш ніж звернутися до класифікації видів і форм спілкування, до характеристики особливостей, структури, функцій міжособового довірчого спілкування, необхідно розглянути споріднені категорії - категорії «комунікація» і «взаємодія».

Міжособова комунікація - це переважно інформаційний процес, що полягає в передачі соціальної інформації, що фіксується в знаках і припускає розуміння людьми один одного.

Визначення комунікації, в якому підкреслюється її культурна обумовленість, знаходимо в книзі Э. В. Соколова:

«Комунікація - це специфічно культурна форма спілкування, обмін інформацією між людьми за допомогою знаків і символів, при якому інформація передається цілеспрямовано, приймається вибірково, а взаємодія здійснюється відповідно до певних правил і норм«(Соколов, 1972, с. 104). На відміну від комунікації, взаємодія людей, простим прикладом якої є рукостискання, може містити мінімум інформації, проте є соціально організованим процесом, який протікає відповідно до певних норм.

Комунікація -

це специфічно культурна форма спілкування, обмін інформацією між людьми по засобом знаків і символів, при якому інформація передається цілеспрямовано, приймається вибірково, а взаємодія здійснюється відповідно до певних правил і норм.

Категорія «взаємодія» прикладена не лише до соціально організованих контактів людей. У цьому її відмінність від категорії «спілкування». б. Г. Ананьев, говорячи про необхідність вивчення цілісного способу життя як «комплексу взаємодіючих обставин», вказував, що «взаємодія людини з цими обставинами життя складає ту або іншу соціальну ситуацію розвитку особистості» (Ананьев, 1965, с. 279). Для соціальної психології виявилося надзвичайно продуктивним акцентування поняття «Соціальна ситуація розвитку особистості». Пізніше до змістовного аналізу цього поняття звернулися багато вітчизняних і зарубіжних психологів; зокрема, відомий польський психолог Ст. Мика у своїй праці «Соціальна психологія» (Мика, 1985) приділяє йому значне місце.

Одним з важливих і маловивчених видів спілкування слід рахувати спілкування людини з самим собою, яке найменше підпадає під категорію «взаємодія».

Зрозуміти цей вид спілкування допомагають роботи б. Г. Ананьева про природу внутрішньої мови, однієї з функцій якої, на його думку, являється актуалізація моральної самосвідомості особи. Він називає внутрішню мову «голосом совісті» (Ананьев, 1960, с. 9). Цій же меті служать щоденники і інші особисті документи, фіксувальні опосередковані результати самоспостереження і спілкування людини з самим собою.

Дата добавления: 2017-02-01