Функціоналістський та конфліктологічний підходи 31 страница

Отже, у наведених дискурсах постмодерності 60—70-х років по-різному розуміється сенс змін у суспільстві. Проте всі вони зображують кризу західної цивілізації як наслідок різкого розриву з цінностями часів модерності, з цінностями капіталізму індустріального століття. Такої самої думки дотримуються й багато теоретиків постмодерності 80-х років.

Зокрема, французький соціолог і філософ Жан П'єр Бодрійяр зазначає, що індустріальна модерність вичерпала себе: зникають традиційні різновиди праці, виробництва, торгівлі, відходять у минуле лінійне накопичення знань і символи, які домінували майже століття. Якщо модерність, зауважує Ж.П. Бодрійяр, характеризувалася масовим виробництвом споживчих товарів, індустріалізацією, розвитком ринків, то постмодерністське суспільство вирізняють нові форми технології, розвиток моделювання, творення засобами масової комунікації "гіперреальності" і різного ґатунку іміджів, що руйнують усі регіональні кордони, суперечності між "високою" і "низькою" культурою, ілюзіями і реальністю. Цей процес постмодерності означає кінець усіх позитивних висновків, на яких ґрунтувалася соціальна теорія. Тобто, Ж.П. Бодрійяр характеризує постмодерність як "катастрофу" модерності, як радикально якісну зміну системи в цілому.

Найістотнішим моментом постмодерністських концептуалі-зацій 80-х років стали спроби теоретичної розробки питань постмодерності, епістемології, вирішення загальних методологічних питань соціального пізнання. Типовою для представників постмодерності є критика традиційної соціальної теорії, прагнення зобразити парадигми класичної філософії та соціології, категоріальний апарат, яким вони користуються, як непридатні для зображення і розуміння "сцени" постмодерністського суспільства. Розвиток нових форм знання, винайдення нових "правил гри" в науці та мистецтві призводять до виникнення "ситуації постмодерності". Таку інтерпретацію витоків постмодерності дає, зокрема, французький соціолог Жан Франсуа Ліотар. У праці "Пост-модерністська ситуація" (1979) він пропонує замінити традиційні філософські й соціологічні дослідження, уражені західним раціоналізмом та інструменталізмом, своїм варіантом постмодер-ністської епістемології. За Ж.Ф. Ліотаром, постмодерність краще за все визначити як "недовіру до метатеорій" і відразу до будь-яких форм узагальнюючого мислення — гегельянства, лібералізму, марксизму, структуралізму тощо. Прийнятними визнаються ті різновиди нового знання, які "очищають нашу чутливість до відмінностей і посилюють нашу здатність терпляче ставитися до фрагментарного". Фатальним недоліком загальних соціальних теорій є те, що в їхніх "уніфікованих схемах" містяться виправдання насильства, ностальгія за тотальністю, єдністю, усуненням різноманітності й специфічності. "Ми, — пише Ліотар, — уже вщерть сплатили ностальгію за цілим, примиренням концептуального і чутливого, тугу за зрозумілим і тим, що можна лише описати. За фантастичною мрією осягнути реальність у цілому, за загальними вимогами досягти єдності або умиротворення у згоді ми чуємо гарчливе бажання повернутися до терору. Наша відповідь така: оголосімо війну тотальності!" Неприйняття загальних теорій, особливо пов'язаних з осмисленням шляхів радикальних соціальних перетворень, приводить Ж.Ф. Ліотара до табору прибічників "кінця ідеології", які пов'язують великі теорії соціального перетворення, наприклад, марксизм, з численними катастрофами XX століття.

Замість макротеоретизування, розробки загальних соціальних концепцій Ж.Ф. Ліотар пропонує займатися "мовними іграми", оскільки адекватними ситуації постмодерну є локальні, гетерогенні мікроаналізи, що здійснюються на основі "маленьких теорій". Для Ліотара "мовні ігри" — це моделі боротьби і конфліктів соціального життя постмодерну. Він пише: "Перший принцип, з якого виходить наш метод у цілому, полягає в тому, що вже розмовний діалог — це змагання (в ігорному сенсі) і мовні акти належать до царини загального змагання". У постмодерністському суспільстві індивіди є суперниками в різноманітних "мовних іграх" і здатні порозумітися на ґрунті властивих лише цим іграм правил. Ліотар запевняє, що загальних для всіх "мовних ігор" правил бути не може. Більше того, будь-які зусилля встановити їх — шкідливі, оскільки прагнення виробити загальнообов'язкові правила і норми, а саме цього вимагають загальні теоретичні побудови чи то у філософії, чи то в соціології, приховують небезпеку політичного насилля та терору.

Концепції постмодерності й "постіндустріалізму" дійшли згоди і в тому, що суспільство — це насамперед технології. Проте, якщо теоретики постіндустріального суспільства (наприклад Д. Белл) визнають інформацію і знання новими "осями", або організуючими засадами суспільства, то теоретики постмодерності цю роль відводять комп'ютеризації (Ж.Ф. Ліотар) або засобам масової комунікації (Ж.П. Бодрійяр). Постмодерністське суспільство конструюється, наприклад за Бодрійяром, за допомогою кодування знання, різного ґатунку моделей та іміджів, що поширюються засобами масової інформації. Звідси гіперреальність суспільства, неможливість провести межу між моделями і реальними явищами життя, між ілюзіями і реальністю. Ж.П. Бодрійяр доходить висновку, що "телебачення та інформація символізують катастрофу у формальному, типологічному сенсі — якісно радикальну зміну в усій соціальній системі".

Отже, технологічний детермінізм притаманний і теоретикам пості ндустріального суспільства, і постмодерністам. Разом з тим постмодернізм можна розглядати і як певний крок уперед порівняно з теоріями пості ндустріального суспільства. Це стосується насамперед більш ґрунтовного визначення ролі культури у формуванні сучасного суспільства. Крім того, постмодерністська концепція вирізняється акцентуванням уваги на наявних у суспільстві суперечностях і плюралізмі, що також має цінність для розвитку соціальної теорії. У більш широкому значенні можна зазначити, що постмодерністська теорія виступає проти надто поширеного "культурного імперіалізму", коли одна теорія зводиться до рангу єдино справедливої, коли політичні й культурні цінності одних угруповань або прошарків нав'язуються решті суспільства.

Заслуговує також на увагу обстоюваний постмодерністами плюралізм у галузі теорії і політики. У ряді випадків відмова представників постмодернізму віддати перевагу будь-якому одному дискурсу або концепції спрямована проти догматизму і редук-ціонізму, досить поширених у сучасній соціальній теорії. Так само обстоювання плюралізму вкрай необхідне для сучасних політичних процесів, розвиток яких потребує захисту різноманітності підходів до розв'язання актуальних проблем. На жаль, розбіжності у сфері соціальної теорії фетишизуються, некритично схвалюються та прославляються вузькогрупові політичні інтереси, що заважає злагоді в суспільстві та утвердженню універсальних демократичних цінностей.

Постмодерністська соціальна теорія акцентує увагу лише на тенденціях фрагментації і дезорганізації суспільства, нехтуючи при цьому протилежними процесами, які спостерігаються в суспільному житті. Так, не важко помітити, що поряд зі зростаючою диференціацією товарного виробництва і фрагментацією рннку ми водночас є свідками посилення економічної інтеграції і розширення світової ринкової системи. Більше того, одночасно з процесами культурної диференціації й автономізації відбуваються гомогенізація культурного середовища, стандартизація смаків, потреб і вчинків людей під впливом засобів масової інформації. Інтегративні процеси спостерігаються також у галузі соціальної теорії. Осмислення суспільного життя, тенденцій його розвитку вимагає теоретичних узагальнень, досягнення єдності категоріального апарату науки, універсальності мислення. їх не замінити розмірковуваннями щодо особливостей "мовних ігор".

< Попередня ЗМІСТ Наступна >

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Убийца жира! Цена 260 грн

Новый и быстрый способ Похудеть!

Нажмите на картинку и МУСКУЛЫ начнут расти!

Накачайтесь ДОМА и без стероидов!

Табачный дым оставьте в прошлом!

Все посмотревшие видеоролик бросают курить!

Всего за 30 минут можно бросить курить навсегда!

25 кадр творит чудеса!

Не имеет аналогов!

Первая РЕАЛЬНАЯ диета с потрясающим результатом!

Заработайте своим умом

Играйте с нами! Отслеживайте сделки успешных трейдеров

Новое поколение выбирает ТАК зарабатывать деньги!

Жмите! Здесь, каждый зарабатывает своим умом!

Просто нажмите и посмотрите как зарабатывают!

Живая лента биржевиков! Всё на виду!

Удары для "дворовых разборок"

Побеждайте мгновенно!

Быстрый тест на зрение

Расплывается картинка?

- Проверить зрение...

Нажмите на картинку, чтобы подобрать ПРИЧЁСКУ

Подбор ПРИЧЁСО К за 1 минуту

НАЖМИТЕ на картинку и ГРУДЬ начнёт РАСТИ!

Упражнения УВЕЛИЧАТ Вашу грудь

в 2 раза!

© Перша українська електронна бібліотека підручників © 2011

admin{aт}pidruchniki.com.ua

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Дисципліни

Головна

Банківська справа

БЖД

Бухоблік та Аудит

Географія

Екологія

Економіка

Етика та Естетика

Інвестування

Історія

Культурологія

Маркетинг

Медицина

Менеджмент

Педагогіка

Політологія

Політекономія

Право

Природознавство

Психологія

Релігієзнавство

Риторика

Соціологія

Страхова справа

Філософія

Фінанси

Правила користування

Украинская Баннерная Сеть

В Украине по этой диете худеют звезды

Попробуйте и Вы лучшую диету 2010. От 10 кг в неделю

Компьютер Вам больше НЕ ПОНАДОБИТСЯ

Коммуникатор, который заменит Вам телефон и компьютер

Самые известные Украинки худеют именно так

Диета, которой нет равных в мире!

Здесь Вы купите этот фотоаппарат наиболее выгодно!

Nikon D90 kit

Матрица 12.3 млн. пикселей

Только в Price.ua

Узнайте самую низкую цену на автомобильные шины

Головна Соціологія Соціологія - Макеєв С.О.

< Попередня ЗМІСТ Наступна >

§ 5. Пошуки шляхів інтеграції соціологічного знання

В останнє десятиліття у західній соціології, особливо американській, спостерігається тенденція до інтегрування соціологічного знання, синтезу різноманітних парадигм і теорій та формування на їхньому ґрунті єдиної соціологічної теорії. Така потреба зумовлена, зокрема, певною безплідністю намагань збагнути загальні процеси суспільного життя за допомогою численних теорій і теорійок, які, за висловом Дж. Тьорнера, "теоретизують на будь-яку тему, що спаде комусь на думку".

Пошуки інтегративного підходу в сучасній соціологічній теорії здійснюються у кількох напрямах. Серед них найпомітнішими з початку 80-х років є спроби синтезувати мікро- і макро-соціологічні теорії. Такі пошуки, на думку соціологів-теоретиків, обіцяють стати важливою сферою розвитку соціології. Прагнення інтегрувати мікро- і макрорівні аналізу соціальної реальності представлені теорією "структурації" Ентоні Гідденса, де увага зосереджується на структурних властивостях соціальних систем як передумові та результатах людської діяльності; теорією "інтеграції свободи і примусу в процесі соціальної дії і соціального порядку" Дж. Александера; теорією "інтеграції мікро- і макро-рівнів у об'єктивній і суб'єктивній формах" Джорджа Рітцера (США); теорією "інтеграції теорії дії і теорії систем" Ю. Хабермаса; теорією "інтегрованого підходу до соціальної дії із системною поведінкою" Джеймса Коулмена (США) та ін.

Однак, незважаючи на численні спроби інтегрування мікро- і макротеорій, між соціологами зберігаються розходження у визначенні сутності змісту мікро- і макроявищ. Більшість з них ототожнюють мікрорівень соціального буття з емпіричною реальністю повсякденного життя індивіда, а макрорівень — із суспільством у цілому. До явищ мікрорівня належать феномени психологічного змісту, індивіди та зразки взаємодії між ними тощо, до явищ макрорівня — соціальний статус індивіда, окремі соціальні групи, структурні компоненти суспільства та світові системи. Поряд з цим досить популярна концепція, яка обстоює думку, згідно з якою поняття "мікро" і "макро" взагалі не мають фізичних референтів серед емпіричної реальності. Ці поняття є здебільшого аналітичними концептами. Найвпливовішими прибічниками такої думки є Дж. Александер та неопарсонсіанці. Александер, зокрема, доводить, що для мікро- і макроявищ як таких не існує емпіричних референтів. Мікро- і макро- — це аналітичні, цілком релятивні конструкти. Те, що є "макро" на одному рівні, буде "мікро" на іншому.

Обґрунтовуючи ідею необхідності інтеграції мікро- і макро-аналізів, представники різних соціологічних шкіл наголошують на більшому значенні або мікро-, або макрорівнів, тобто віддають перевагу тій чи іншій крайності (мікро- або макроекстремізм). Типовим прикладом перебільшення значення мікрорівня при інтеграції соціологічного знання є підхід Р. Коллінза, який всупереч своїм заявам про прихильність до ідеї об'єднання мікро- і макроявищ не вбачає в макроструктурах нічого іншого, крім розширеного відтворення мікровзаємодій. Такий підхід Р. Коллінз називає "радикальною мікросоціологією" і на цій підставі прагне показати, що всі "макроявища" можуть бути зображені у вигляді "комбінацій мікроподій". Він, зокрема, наголошує, що макроструктура містить лише велику кількість мікровзаємодій, які повторюються (інколи змінюються) у часі й просторі.

Прикладом іншого підходу, а саме — перебільшення значення макрорівня при інтеграції соціологічного знання, є теоретизування Дж. Александера, що отримали назву "багатомірної соціології", за допомогою якої він намагається сформулювати "нову теоретичну логіку для соціологів". На думку Дж. Александера, намагання віддати перевагу при теоретичному синтезуванні мікрорівню є "теоретичною помилкою". Тому він негативно ставиться до теорій (наприклад, символічного інтеракціонізму), які узагальнюють дослідження феноменів свідомої діяльності на мікрорівні й екстраполюють такі узагальнення на макрорівень. Подібні теорії, хоч і зберігають поняття індивідуальної свободи і волюнтаризму, не здатні запропонувати ймовірнісну інтерпретацію унікального характеру колективних феноменів. Негативно ставиться Дж. Александер і до "матеріалістичних макротеорій" (зокрема економічного і структурного детермінізму), які обстоюють ідею примусового порядку і виключають свободу індивіда.

Нова теоретична модель Дж. Александера ґрунтується на проблемі порядку, що має індивідуальний (мікро-) і колективний (макро-) рівні, та проблемі дії, що поєднує у собі матеріальний (об'єктивний) і ідеальний (суб'єктивний) рівні. Виходячи саме з цих двох континуумів, Дж. Александер розробляє чотири головні рівні аналізу, що зосереджуються на таких опозиціях: колективне — індивідуальне, колективне — матеріальне, індивідуальне — ідеальне, індивідуальне — матеріальне. Проте Дж. Александер саме завдяки тому, що обстоює проблему порядку, віддає перевагу "колективістській, нормативній" макропозиції: "Надія об'єднати колективний порядок та індивідуальний вибір знаходиться скоріше на шляхах нормативної, ніж раціоналістичної традиції".

Основний висновок Дж. Александера такий: "Загальна структура для соціальної теорії може бути виведена лише із колективістської перспективи". Він стверджує, що соціальні теоретики мають обирати або колективістську, або індивідуалістську перспективу. Якщо вони дотримуються першої (колективістської) перспективи, то мають певною мірою можливість приєднати "порівняно невеликий" елемент "індивідуальної згоди". Якщо ж вони обирають другу (індивідуалістську) перспективу, то прирікають себе на намагання включати до своїх теорій надіндивіду-альні феномени. Дилема може бути розв'язана лише завдяки відмові від формальної прихильності до індивідуалізму, тобто відмові від теоретичного врахування особливостей процесів на мікрорівні соціуму.

Є також можливість подолання мікро- і макроекстремізму з боку тих дослідників проблеми інтеграції соціологічної теорії, які не схильні віддавати перевагу певному рівню. Йдеться про те, щоб розпочинати аналіз не з мікро- і не з макрорівня, а десь посередині соціального континууму, тобто з того, що отримало назву "мезорівень" (середній) при дослідженні формальних організацій і договірного порядку. Проте за всієї привабливості мезо-рівневого підходу до мікро- та макроінтеграції він ще має продемонструвати здатність синтезувати соціологічні знання.

Зосередження уваги виключно на одному рівні аналізу (чи то мікро-, чи макро-, чи то мезо-) не дає позитивних результатів. Нагальною потребою стає перехід до принципово нових інтегративних процедур опису і пояснення. Саме на такий шлях у своїх останніх наукових розвідках стає Дж. Александер, який описує мікро- і макроявища спільними для обох цих рівнів поняттями. Свідченням цьому може слугувати таке його міркування: "Колективні обставини дії водночас і стимулюють, і обмежують цю дію. Якщо я правильно концептуалізував дію, то обставини можна розцінювати як продукт цієї дії; якщо мені пощастить правильно концептуалізувати обставини, то дію можна буде розглядати як результат цих обставин".

Однак найбільш обґрунтованим підходом до проблеми є "теорія структурації" Е. Гідденса. Він вважає, що виокремлення мікро- і макрорівнів дає мало користі й що найкращим прикладом "інтегрованої соціологічної парадигми" залишаються праці К. Маркса. Саме з таких позицій Е. Гідденс, критикуючи крайнощі макротеорій типу структурного функціоналізму за їхній надмірний наголос на "соціальних об'єктах" та крайнощі мікротео-ріЙ типу символічного інтеракціонізму за перебільшення ними ролі "соціальних суб'єктів", протиставляє їм свою перспективу — "теорію структурації".

Е. Гідденс формулює її в інтегрованих термінах. Згідно з "теорією структурації", в соціальних науках основним об'єктом дослідження є не досвід окремого діяча, не існування будь-якої форми соціальної тотальності, а соціальна практика, що розгортається у часі і просторі. Структурація ґрунтується на ідеї, згідно з якою агенти і структури не є двома незалежно заданими наборами явищ, а являють собою дуальність. Іншими словами, агент зважає на структуру, а структура властива агентові. Що ж до структурних властивостей соціальних систем, то вони є однаковою мірою і засобом, і результатом практики. Отже, структура не є зовнішньою щодо діяча, вона існує і в глибинах пам'яті, і в соціальній практиці. Е. Гідденс відмовляється розглядати структуру як таку, що просто примушує. Навпаки, він трактує її однаковою мірою: і як таку, що примушує, і як таку, що надає можливість щось творити. Правда, зазначає Е. Гідденс, діячі іноді втрачають контроль над структурними властивостями соціальних систем так само, як вони втрачають почуття часу і простору. Проте така втрата контролю не є неминучою.

Отже, підходи Е. Гідденса, а також спроби Дж. Александера і Р. Коллінза приєднатися до обстоюваної ним позиції (тобто не дихотомічного, а раціонально-діалектичного підходу) є найперс-пективнішими з огляду на подолання досить поширеної у спробах інтегрувати соціологічні знання мікро- і макрооднобокості. Увага теоретиків-інтеграціоністів дедалі більше концентрується навколо взаємозумовленості мікро- і макроявищ, а не на полярностях соціального континууму. Великі можливості відкриваються завдяки залученню фактора часу, тобто спроби розглядати інтеграцію в динаміці, а не у статиці, в контексті соціальних змін, а не позаісторичних структур. Як вважають Е. Гідденс, Р. Коллінз та інші соціологи, "мікро" і "макро" є відносними поняттями у часі й просторі. Зрозуміло, одночасне оперування факторами часу і простору набагато ускладнює проблему мікро- і макроінтеграції. Однак це найпродуктивніший шлях до розв'язання такої складної проблеми.

< Попередня ЗМІСТ Наступна >

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

White Light - новый РЕВОЛЮЦИОННЫЙ продукт

250.00 грн

Простое ОТБЕЛИВАНИЕ в ДОМАШНИХ условиях!

Нет ни одной позиции, которой не было бы в этом телефоне!

Уникальный телефон с необычными функциями!

Быстрый и легкий способ похудеть. Уникальная диета Елены...

Раскрыт секрет ПРЕВОСХОДНОЙ фигуры украинских женщин...

Кликните на фото

Самый удобный заработок

Эта игра станет Вашим вторым "другом"

Будьте законным правителем своего города

Вы перестанете храпеть уже СЕГОДНЯ

ЭТО ПОКАЖЕТ ПРИЧИНЫ ХРАПА

смотреть подробнее...

Спортивное питание

Чемпионский РОСТ мышц

НАЖМИТЕ на картинку - ГРУДЬ увеличится на 2 РАЗМЕРА!

1 неделя по 7 минут в день!

Теперь это возможно!

Хотите, чтобы Ваш родной

человек не пил?

Быстрый обрыв запоя в домашних условиях

Оставьте запои в прошлом

СМЕЛОЕ БЕЛЬЕ для ярких женщин!

ЛУЧШИЙ НАРЯД в День Св. Валентина!

Лучшей ИГРЫ, чем ЭТА ВЫ не найдете!

Отвлечет от любых проблем!

© Перша українська електронна бібліотека підручників © 2011

admin{aт}pidruchniki.com.ua

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Дисципліни

Головна

Банківська справа

БЖД

Бухоблік та Аудит

Географія

Екологія

Економіка

Етика та Естетика

Інвестування

Історія

Культурологія

Маркетинг

Медицина

Менеджмент

Педагогіка

Політологія

Політекономія

Право

Природознавство

Психологія

Релігієзнавство

Риторика

Соціологія

Страхова справа

Філософія

Фінанси

Правила користування

Украинская Баннерная Сеть

Вы не поверите, как ДЕШЕВЕЕТ техника!

Новейшие фотоаппараты по "приземленным" ценам!

Лучший телефон 2010 года!

ЛИДЕР продаж!

Посмотрев этот ролик, Вы забудете о курении навсегда!

Это невероятно! 25 кадр избавит вас от тяги к курению!

Новая методика похудения, 260 грн

Очень быстро убрать жир на бедрах

Если Вы не знаете эту игру, значит, Вы "отстали от жизни"!

Самая популярная игра современности!

Головна Соціологія Соціологія - Макеєв С.О.

< Попередня ЗМІСТ Наступна >

Розділ 10. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

Висока динамічність сучасних соціально-економічних і політичних процесів, спрямування переважної більшості досліджень на одержання інформації про реакції як усього населення, так і окремих соціально-демографічних груп на ті чи інші управлінські рішення висунули на перший план два порівняно нових для практики вітчизняної соціології типи досліджень: оперативні дослідження та експрес-опитування. Ці типи досліджень застосовуються переважно для вивчення громадської думки. Різниця між ними та відмінність їх від традиційних соціологічних досліджень полягає у термінах проведення. Для оперативного дослідження час від початку дослідження до завершення його вимірюється тижнями, для експрес-опитувань — днями.

Чим викликана така оперативність у вивченні громадської думки? По-перше, інтенсивність і тривалість громадської думки з будь-яких питань (тобто її реакція на ці питання) залежать переважно від актуальності та злободенності явищ і проблем, що вивчаються. Звичайно ці проблеми вимагають швидкого реагування. По-друге, громадська думка — досить динамічне та рухливе явище. Це стосується не тільки проблем, актуальних на той чи інший момент часу, а й "вічних". Таким чином, вимога оперативності означає одночасне або майже одночасне вивчення всіх

виділених об'єктів спостереження, а дослідники повинні максимально скоротити час, протягом якого відбуватиметься збирання емпіричної інформації. По-третє, саме за громадською думкою міцно закріпилися такі стереотипні визначення, як "барометр ставлення населення...", "індикатор громадської оцінки..." тощо. Це зумовило потребу проведення різноманітних досліджень громадської думки, що, у свою чергу, сприяло зростанню кількості фірм та організацій, які проводять опитування населення. Необхідність прийняття управлінських рішень з урахуванням громадської думки і характеру можливої реакції населення на прийняття тих чи інших рішень — ще один чинник, що визначає важливість оперативних досліджень.

Перелічені характеристики громадської думки дають підстави стверджувати, що цінність інформації про стан її тим більша, чим оперативніше здійснюються весь цикл вивчення громадської думки та окремі його етапи. У розв'язанні цієї проблеми провідну роль відіграють методи проектування соціологічного дослідження.

Розглянемо організаційну структуру соціологічного дослідження. Вона відображає певну послідовність дій дослідника, які забезпечують розв'язання поставлених завдань. Процес будь-якого соціологічного дослідження можна розбити на кілька етапів. У соціологічній літературі висловлюються різні думки щодо кількості та назв таких етапів. На нашу думку, найоптимальнішою при розгляді проблем проектування соціологічного дослідження є схема, що містить шість етапів: 1) теоретичний аналіз (розробка програми та проекту дослідження); 2) формування вибіркової сукупності; 3) відбір методів збирання первинної соціологічної інформації та методичне забезпечення соціологічного дослідження; 4) польові дослідження (збирання первинної соціологічної інформації); 5) обробка первинної соціологічної інформації; 6) аналіз та узагальнення матеріалу.

Продемонструємо на прикладі так званих теоретичних і прикладних досліджень різницю й особливості організації досліджень на окремих етапах. Насамперед зазначимо істотні відмінності між цими дослідженнями (розглянути такі відмінності досить важливо, оскільки оперативні дослідження й експрес-опитування є різновидами прикладного соціологічного дослідження).

Теоретичні дослідження, як правило, зорієнтовані на вивчення соціальних механізмів функціонування того чи іншого явища та аналіз чинників, які його зумовлюють, а прикладні — на статистичний опис та соціальну діагностику явищ, що цікавлять дослідника. Прикладне дослідження зосереджене на самому об'єкті, теоретичне ж вивчає всю систему, в якій цей об'єкт функціонує. У ньому трактування об'єкта і предмета є значно ширшим, ніж у прикладному, оскільки дослідників цікавить уся сукупність зв'язків та взаємовідносин, у які цей об'єкт включений. Відповідно специфіка об'єкта вивчення певним чином відбивається як на методиці дослідження, так і на обсязі та особливостях формування вибіркової сукупності. Перевірка спрямованості та структури досліджуваних зв'язків та відносин (за умови досить високої значущості відмінностей) потребує вибірки значно більшого обсягу, ніж при вивченні тенденцій розвитку об'єкта.

Відповідно змінюється стратегія соціологічного дослідження, а отже, і його структура. Так, на організацію та проведення теоретичного дослідження витрачається, як правило, 2—3 роки. Прикладні ж соціологічні дослідження проводяться протягом місяців, оперативні соціологічні дослідження — за кілька тижнів, експрес-опитування — протягом кількох днів. Тому від багатьох етапів" обов'язкових у теоретичних дослідженнях, доводиться відмовлятися у прикладних: значно менше часу витрачати на розробку програми дослідження — за звичаєм дослідники обмежуються розробкою лише окремих блоків соціологічної програми (формулюванням мети, завдань та основних робочих гіпотез дослідження).

< Попередня ЗМІСТ Наступна >

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Алкоголизм побежден! БЕСПЛАТНАЯ информация!

Дата добавления: 2017-02-01