Характеристика типів темпераменту 2 страница

Совість має загальнолюдську природу, хоча велика різноманітність людей знаходиться в різмаїтості систем ціннісних орієнтацій. Як зрозуміти цей факт? Основний компонент ціннісних імперативів кожної людини – це її поняття морального боргу, а моральнсть, за своєю природою, – загальнолюдський феномен.

Жахливі дослідження Бруно Беттельгейма, проведені в нацистських концентраційних таборах щодо руйнування особистості людини засвідчили таку картину. Через людиноневасний механізм поводження з полоненими повна фрустрація особистості найшвидше наступала у представників еліти (високопоставлених державних чиновників та військових). Більшу витривалість виявляли прості люди (громадянське населення, рядові військополонені). Ще більша виносливість була властива віруючим людям. На вершині цієї піраміди знаходилися священослужителі, психіка яких найдовше протистояла тортурам, приниженню та знущанням.

Б.Беттельгейм приходить до висновку про виключне значення високої моральності для забезпечення життєстійкості особистості.

Модальність ^* цих потреб може бути виражена в різноманітних рангах – від домінуючого до індиферентного. Видатний психолог Ерік Берн створив свою теорію, яка пояснює поведінку людини в соціальній групі. Незалежно від хронологічного віку, статі та соціального статусу люди знаходяться в одному з таких "заморожених" станів "Я":

Малюнок 7

Ця діаграма пояснює, чому одні педагоги адекватно сприймають вимоги керівництва, інші їх блокують та усупереч пред’являють зустрічні вимоги, а треті (Я – дитина) доброзичливо сприймають адміністративну і чисто людську опіку над собою. При неправильному вихованні або у випадках, коли людина потрапила під вплив негативної референтної групи, можуть розвиватися негативні моральні потреби – презирство до людей, бажання доставляти їм страждання, паразитувати за їх рахунок.

Естетичні потреби –необхідність знаходити, сприймати і насолоджуватися прекрасним.

Інтелектуальні потреби –бажання пізнати нове. Розвиток цих потреб викликає в людині прагнення до наукових знань, розвиває логічне мислення. Потреби в нових знаннях виникають лише при усвідомленні їх значимості для життя та діяльності людини, вони відображають її уміння знаходити відповіді на життєво важливі питання, на все те, що хвилює, цікавить, насторожує…

Теорія мотивації^* – одна з найбільш складних психолого-педагогічних проблем. Всі ми (педагоги, керівники) ще недостатньо використовуємо у своїй практичній діяльності регулятори мотивації для посилення відчуття задоволення вчителя, учня від роботи та досягнутих результатів.

Маслоу дійшов висновку, що вказані потреби задовольняються в таких співвідношеннях (%):

фізіологічні 85;

у безпеці 75;

у спілкуванні 50;

у повазі 40;

у самоповазі й творчості 10.

Малюнок 8 "Ієрархія потреб" за Маслоу

Саме школа, – писав А.Маслоу, – повинна допомогти дитині заглянути в себе та визначити набір цінностей, які узгоджені з її неповторною людською сутністю.

Німецький філософ Артур Шопенгауер стверджував, що задоволення одних потреб викликає появу інших, що і є основою механізму прогресу. Реальність цього прогресу полягає в здатності до сублімації ^* екзистенціальних потреб у потреби високої організації.

Пам’ятайте! Нереалізовані потреби можуть призвести до неврозів.

Цінності –це те, що має для людини велике значення та відповідає ії актуальним потребам, ідеалам, ії особистісному смислу. Це етичні імперативи (вимоги поведінки) людської діяльності (добро та зло, честь і гідність, християнська мораль та ін.). Вивченням цінностей займається аксіологія.

Потреба людини в цінностях спрямовує та впорядковує її вчинки і почуття. У суспільстві загальновизнаними усвідомленими цінностями є: віра, індивідуальність, любов, надія, співчуття, ставлення до влади, повага до життя та гідності особистості, шанування батьків, турбота про дітей...

Цінності спрямовують, організовують, орієнтують поведінку людини на визначені цілі. Людина пізнає світ через призму цінностей. Цінності регулюють соціальну поведінку людей.

Перед молодою людиною в пору завершення вторинної соціалізації постає дилема:

Бути таким як всі? Бути самим собою?

Як розумно розпорядитися людині собою в перемінливій аксіологічній тріаді: хочу-можу-треба, адже реально існує і повністю протилежна за напрямком тріада.

Розглянемо деякі соціалізовані ціннісні характеристики особистості, які необхідно знати вчителю та керівнику.

Чуйність – моральна якість, яка виявляється в бажанні та готовності прийти на допомогу людині, що потрапила в біду. Чуйність нерозривно пов’язана з емпатією і тому, як особиста якість, чуйність не завжди усвідомлюється ясно. Вирішальним фактором становлення чуйності є спільна діяльність та співробітництво.

Гуманність – особистісна якість, система установок особистості на соціальні об’єкти, представлена у свідомості індивіда усвідомленими переживаннями співчуття та реалізована в актах сприйняття, співучасті, надання допомоги. Гуманність є більш просунута й узагальнена якість, ніж чуйність, тому що проявляється не тільки в переживаннях особистості, але й у практичних діях.

Відповідальність – інтегративна особистісна якість, яка володіє максимально високим рівнем усвідомленості та узагальненості, що характеризується морально-правовим змістом, і виступає як єдність духовно-морального та раціонально-практичного аспекту ставлення особистості до суспільства. Виявляється в почутті боргу, у діях, вчинках та ставленні особистості, що відповідає не тільки моральним принципам, але і правовим нормам.

Неусвідомлені цінності слугують безпосередніми мотивами поведінки людини – власність, суспільне становище, споживання, сильне відчуття...

Розбіжність між усвідомленими та неусвідомленими цінностями спустошує особистість.

Цінності мають свою структуру та ієрархію.

Т.Ватсон, президент компанії IBM писав: "Якщо організація хоче домогтися успіху в сучасному мінливому світі, вона повинна бути готовою змінити в собі все за винятком базисних цінностей. Єдиною "святою коровою" для організації повинна бути її філософія".

Шеф американської зовнішньої розвідки А.Даллес запропонував у вигляді "меморандуму" свою програму розвалу Радянського Союзу, засновану не на військовій доктрині, а на підміні цінностей:

"Посіявши в Радянському Союзі хаос, ми непомітно підмінимо їх цінності на фальшиві та змусимо їх у ці фальшиві цінності вірити. Як?

Ми знайдемо своїх однодумців... своїх союзників і помічників в самій Росії.

Епізод за епізодом буде розігруватися грандіозна за своїм масштабом трагедія загибелі самого непокірливого на землі народу, остаточного, необоротноговгасання його самосвідомості.

Література, театри, кіно – все буде зображувати та прославляти самі низькі людські почуття. Ми будемо всіляко підтримувати та звеличувати так званих творців, які стануть насаджувати та вдовбувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зрадництва – словом, всякої аморальності.

В управлінні державою ми створимо безладдя... Ми непомітно будемо сприяти самодурству чиновників, хабарників, безприн­ципності. Бюрократизм та тяганина будуть зводитися в ранг чесноти... Чесність та порядність будуть висміюватися і нікому не стануть потрібні, перетворяться в пережиток минулого. Хамство та нахабність, неправда й обман, пияцтво та наркоманія, звірячий жах одного перед одним та безсоромність, зрадництво, націоналізм і ворожнечу народів і насамперед ворожість та ненависть до російського народу – усе це ми будемо спритно та непомітно культивувати, усе це розквітне махровим цвітом.

І лиш дехто, а таких мало, будуть здогадуватися або навіть розуміти, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безпомічний стан, перетворимо в посміховисько, знайдемо засіб оббрехати, оголосимо покидьками суспільства...

Ми будемо братися за них із дитячих, юнацьких років, відучимо художників, відіб’ємо у них бажання займатися зображенням глибинних процесів, що відбуваються в масі народу. Споганимо мистецтво, культуру, станемо розкладати, розтлівати, розбещувати молодь, робити її космополітами, циніками, шпигунами. От так ми усе і зробимо".

Найважливішою рисою особистості є характер. Характер^* – це цілісне утворення особистості, що визначає особливості діяльності та поведінки людини і характеризується стійким ставленням до різноманітних сфер діяльності. У ньому поєднується результат взаємодії як природних факторів, так і обставин життя. Перші надають йому усталеності, а другі – мінливості, тому характер за своєю природою поняття динамічне. Фізіологічною основою характеру є, з одного боку, тип нервової системи, а з іншого, система тимчасових зв’язків, які виникають під впливом зовнішніх факторів.

Ще Наполеон говорив про те, що людина, у якої 100% характеру і лише 50% розуму, більш обдарована, ніж та, у якої 100% розуму і 50% характеру.

До рис характеру належать: чуйність, відвертість, вимогливість, працьовитість, чесність, недовірливість, скритність, мовчазність, хвалькуватість, акуратність, недбалість, обережність, хитрість…

Важливі елементи характеру:

ª емоційність – суб’єктивна чуттєва реакція людини на різноманітні зовнішні та внутрішні подразники, що протікає у формі переживання ситуації, її значимості і змісту. Характеризується позитивними та негативними емоціями. Стійкі, тривалі емоції називаються почуттями;

ª активність –потреба в діяльності, виявляється в динаміч­ності поведінки людей, може бути високою або низькою. Висока активність творчої спрямованості корисна для організації;

ª "первинність-вторинність" –у їх основі такі особливості нервової діяльності людини як сила, зрівноваженість та рухливість. Людям із первинними властивостями характеру притаманне швидке пристосування до нових обставин, впевненість у собі, вони здатні до нововведень та авантюр. Особистості із вторинними властивостями характеру терплячі, вірні принципам та навичкам, працелюбні, постійні в поведінці і не схильні до чужого впливу. Важко приймають нове.

До виразних ознак характеру відносяться:

ª вчинки та дії (свідомі або несвідомі, навмисні або ненавмисні);

ª особливості мови (голосна або тиха, балакучість або замкнутість, темп мови, емоційність);

ª зовнішній вигляд (веселе або похмуре обличчя, вираз очей, хода, постава);

ª здібності – розвинуті в процесі навчання та виховання природні схильності (задатки) до певного виду діяльності.

Задатки – це вроджені, обумовлені генними або пренатальними умовами потенційні можливості розвитку властивостей людини (анатомічних, фізіологічних, інтелектуальних, психічних). Для розвитку здатностей вони – лише вихідний момент, вони їх обумовлюють, але не визначають. Здатності бувають загальними (оволодіння знаннями, успішна діяльність…) та спеціальними (властивості особистості, які забезпечують високі результати в обраному виді діяльності). За Є.А.Климовим, різноманіття здатностей розділяють на п’ять основних типів, у залежності від того, на що вони спрямовані: " людина-людина "," людина-природа ", " людини-техніка ", " людина-знак ", " людина-художник ".

Важливою ознакою характеру є воля^* – властивість (процес) стану людини, яка виявляється у здатності свідомо управляти своєю психікою та вчинками. Виявляється в подоланні перешкод, що виникають на шляху досягнення свідомо поставленої цілі. Воля – це контрольована влада людини над собою. Стосовно волі мотиви виконують двояку функцію – направляючу та спонукальну.

Вольові якості людини містять у собі:

ª цілеспрямованість – уміння підкоряти свої дії поставленим цілям;

ª наполегливість – уміння мобілізувати свої можливості для тривалого подолання труднощів; здатність доводити до кінця прийняті рішення;

ª витримку – уміння контролювати дії, почуття, думки;

ª рішучість – уміння приймати та запроваджувати в життя швидкі, обгрунтовані і тверді рішення, особливо в ризикованих ситуаціях;

ª дисциплінованість – свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам. Дисципліна^* ! Це слово має корінь "учень; той що вчиться". Головне покликання дисципліни – згуртувати масу індивідуумів в організований колектив, що діє як єдине ціле, спрямований на досягнення єдиної цілі і натхненний єдиною волею. Тільки вищий ступінь дисципліни створює підґрунтя для самоконтролю. Але існує велика різниця між дисципліною, що обмежує та дратує, і дисципліною, що виступає як корисний спонукальний мотив. Стійка дисципліна визначається такими умовами:

1. Керівник знає кожного із своїх підлеглих.

2. Кожен працівник знає свого керівника.

3. Керівник солідаризується з колективом.

4. Група об’єднана в колектив, що надихається керівником.

5. Група натхнена високим духом товариства.

6. Колектив добре навчений, енергійний та ініціативний.

Більш високі результати в організації дисципліни дають не репресивні методи, а експресивні:

ª ретельність – старанність, уміння виконувати свої обов’язки та доручення в термін;

ª ініціативність – уміння працювати творчо, виконувати дії за власним розсудом.

У житті, зазвичай, ми позначаємо одних людей з "гарним характером", інших – з "поганим характером". Це примітивна класифікація.

Е.Фромм запропонував свою класифікацію характерів людини:

1. Альтруїстичний характер – плідна орієнтація.

2. Авторитарний характер – експлуататорська орієнтація.

3. Конформістський характер – ринкова орієнтація.

4. Ірраціонально-деструктивний характер – руйнівна орієнтація.

Л.М.Толстой планував у своїх пізніх творах описати понад 40 типів людських характерів. Ось, на його думку, декілька з них: тип вченого; тип честолюбця; віруючого консерватора; розбійника; правдивої людини; християнина повного; гуляки-весельчака…

В.Гюго стверджував, що в людині живуть три характери: той, що йому приписують, той, що він сам собі приписує, та, той, що є в дійсності.

Сукупність психічних властивостей людини, що визначають форму її поведінки, називають темпераментом^*, який відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні стилю управління. Типи темпераментів "мандрують" з одного посібника в інший. Нехай це Вас не бентежить. Так, класифікація їх не змінюється. Змінюємося ми! З віком, із зміною умов характеристики нашого темпераменту "дрейфують".

Таблиця 10

Тип темпераменту	Особливості нервових процесів	Типи вищої нервової діяльності
	сила (+) збудже-ність	-	Урівноваженість	рухливість
холерик	+	+	Неурівно­важений	рухливий	Нестрим-ний
сангвінік	+	-	Урівнова-жений	рухливий	живий
флегматик	-	+	Урівнова-жений	інертний	спокійний
меланхолік	-		Неурівнова-жений	загальмований	хворобливий

Визначаючи основні напрямки навчально-виховної діяльності (НВД) вчителям в здійсненні індивідуального підходу до учнів, доцільно, буде будувати її за такою схемою:

Тип нервової системи	Характеристика типів нервової системи	Характер проявів в НВД	Діяльність вчителя
Сильний	Без особливого напруження можуть працювати протягом тривалого часу	При одноманітній монотонній роботі виникає почуття дратування, незадоволення	Контроль за виконанням учнями завдань з викорис­танням поетапних дій
Слабкий	Підвищена стом-люваність, погане сприйняття нав-чального матеріалу. Слабке володіння навичками саморе-гуляції	Не можуть тривалий час напружено працювати, не витримують високого темпу, бояться помилок	Не ставити в ситуацію неспо-діваних запитань, давати більше часу на підготовку і відповідь, обережно оці-нюючи невдачі
Рухливий та лабільний	Успішно викону-ють роботу у високому темпі, швидко переклю­чають увагу, швидко засвоюють матеріал	Втрачають інтерес при монотонній роботі. Характерні поспішнисть і відволікання	Постійне керів-ництво і контроль, спеціальні трену­ван­ня витримки, організованості
Інертний	Повільний темп виконання робіт, загальмованість у переключенні уваги, страх низької оцінки	Нездатні швидко переключатися на новий вид діяль­ності. Затрудня­ються відповідати на несподівані питання, губляться у відповідях на кмітливість	Не вимагати швидких відпові-дей, давати час на осмислення і підго­товку, відмовлятись від завдань, що потребують швидкого пере-ключення

Поняття "темперамент" запропонував древньоримський лікар Гіппократ (V ст. до н.е.). Він вважав, що в тілі людини переливаються чотири рідини: кров, слиз, жовч та чорна жовч. Домінування тієї або іншої рідини і визначає тип темпераменту людини. Навіть саме слово "темперамент" у перекладі означає "належне сполучення рис". А назви типів темпераменту відповідають назвам цих рідин і в наші дні: сангвінік – від слова кров, флегматик – слиз, меланхолік – чорна жовч, а холерик – жовч.

Темперамент відноситься до способу, стилю реагування, він конституціональний та незмінний, в той час як характер формується на основі життєвого досвіду людини і здатний до певних змін під впливом нового життєвого досвіду та інтуїції.

Темперамент характеризує динаміку протікання психічних процесів людини, а не їхній зміст. Тому ніколи не можна сказати, що в тієї або іншої людини темперамент "гарний" чи "поганий" (на відміну від характеру). Це біологічна основа нашої особистості.Риси темпераменту наслідуються і їх важко змінити. У них є деяка пластичність, але не більше, ніж у... чавуну.

А.П.Чехов у своєму невеличкому творі "Темпераменти" [94] дав вичерпну характеристику кожному типажу, інтерполюючі це на жінок. У наведених нижче характеристиках типів темпераменту дані витримки з цього твору.

Дата добавления: 2017-02-01