Читання лекції

У лекції визначальним є зміст. Мова не повинна бути склад­ною. Говорити потрібно просто, переконливо, відверто, зрозумі­ло. Залежно від мети лекції коригується структура і метод подачі матеріалу, уточнюється план, відбираються необхідні аргументи. Досвідчені лектори прагнуть завчасно врахувати склад, рівень та інтереси слухачів, їх настрій і можливу реакцію.

В основу лекції, що викладається за допомогою методу «опо­рної бази», покладено принципи базового нагромадження з кож­ного питання найбільш важливого матеріалу з метою підвищення продуктивності процесу навчання.

Основні принципи цього методу: виклад матеріалу великими часовими «порціями»; повторення викладеного кілька разів; зво­ротний зв'язок з аудиторією у вигляді обговорення матеріалу.

Для реалізації цих принципів необхідно, щоб кожна чергова лекція починалася з короткого змістовного огляду раніше викла­деного лекційного матеріалу — вікторин, з метою оцінки вхідно­го контролю знань і повнішого засвоєння інформації. На це ви­трачається близько 5—7 хв.

Технологія проведення вікторин будується з коротких запи­тань з можливістю швидких відповідей. При цьому доціль­но заохочувати студентів балами рейтингу за правильні відпо­віді. Можливий варіант, коли викладач пропонує студен­там самостійно готувати вікторини перед кожною лекцією по черзі.

Психологи визначають, що в лектора є три основні засоби впливу на аудиторію:

1) лінгвістичні (зміст промови);

2) паралінгвістичні (темп, інтонація, модуляція голосу тощо);

3) кінетичні (жести, міміка, пози оратора).

У ході викладу лекційного матеріалу стежите за дотриманням граматичних норм і слововживання. Уникайте канцеляризмів, шаблонів, адже вони ускладнюють сприйняття інформації і нері­дко заплутують слухачів.

Спеціалісти в галузі лінгвістики радять лекторам уважно стежити за правильністю словосполучень, уникати багатослів­ності, повторення сказаного близькими за змістом словами. Ле­ктор повинен прагнути урізноманітнити свій лексичний запас, уникати штампів, ширше використовувати синоніми. При побу­дові пропозицій підбирайте слова з властивою їм семантикою і стилістичними особливостями. Лектору важливо знати не тільки

що сказати, але і як сказати. Наприклад, психологи відмічають, що зміною тону голосу лектор може подати на 40 % більше ін­формації.

Фахівці доводять, що приблизно третина слів оратора зай­ві. Тому прагніть уникнути зайвого багатослів'я і надмірної поспішності у викладенні матеріалу. Контролюйте темп і ритм мови. Оптимальним вважається темп зі швидкістю 120 слів за 1 хв.

Істотно на зміст виступу впливають паузи. За багатьма дослі­дженнями паузи становлять 10—15 % часу промови лектора. Па­узи в ході виступу бувають різні: люфтпауза (для вдиху повітря), граматична (використовується для уважного читання текстової інформації), педагогічна (для осмислення і засвоєння інформації слухачами); «дірява» (лектор втратив хід мислення, забув інфор­мацію або не знає, що сказати далі).

Що робити лекторові, якщо він втратив послідовність висту­пу? Якщо маємо «діряву» паузу, досвідчені лектори в такому ви­падку радять скористатися однією із порад:

• спокійно оголосіть невеличку перерву;

• зробіть короткі висновки з раніше викладеного матеріалу (наприклад: «Підводячи підсумки, дозвольте мені ще раз обрису­вати дану ситуацію...»);

• повторіть ще раз останнє речення (наприклад: «Хочу ще раз підкреслити, що...»);

• поставте питання слухачам або запропонуйте їм задати пи­тання Вам (наприклад: «Чи немає у вас запитань щодо викладе­ного матеріалу?»);

• перейдіть до наступного питання або змініть тему (напри­клад: «Перейдемо до наступного питання...»);

• у вас повинен бути напоготові який-небудь жарт або цікава історія (наприклад: «Мені на думку спав один цікавий епізод...»);

• зверніться до своїх тез — шпаргалки (для цього необхідно використовувати цупкий папір, писати на ньому тільки на одній сторінці, крупним шрифтом, виділяти важливі думки кольоровим фломастером).

У ході виступу необхідно контролювати свою поведінку і стан слухачів, оскільки вони взаємозалежні. Слухачі дивляться на ле­ктора, стежать за його зовнішністю, жестами і мімікою. Необхід­но прагнути говорити природнім, невимушеним голосом. Особ­ливу увагу слід приділити жестикуляції. Хоча жести є результа­том наших душевних рухів, їх необхідно контролювати. При цьому жести можуть бути логічними (визначені тим, що говориться) і емоційними. Уникайте механічних жестів: невиправдані і часті випади руками, енергійне і безглузде рубання повітря то­що. Позу під час виступу вибирайте стійку, але не одноманітну, щоб не стомлюватися.

Зверніть увагу на свою міміку, за допомогою якої можна пе­реконливо показати і гордість, і збурення, і сарказм тощо. Якщо, наприклад, удається сказати смішне при серйозному обличчі, то сказане виглядає ще більш смішним.

Особливого уміння від лектора потребує виклад матеріалу по пам'яті або із зоровою опорою на текст. Засвоєння матеріалу слухачами в даному випадку порівняно з його зчитуванням збі­льшується у три рази.

Роблячи начерки виступу, врахуйте, що при нормальному те­мпі викладання можна прочитати текст із 30 рядків (комп'ютер­ний інтервал 1,5) за дві хвилини, а розповісти його — за три хви­лини. Виступ не повинен бути перевантажений цифрами. До речі, цифровий матеріал варто зачитувати для більшої аргументованості. Висновки необхідно знати напам'ять.

Зверніть увагу на зворотній зв'язок безпосередньо на лекції — постійно контролюйте взаємодію з аудиторією. Учіться спостері­гати за слухачами, адже увага — ті єдині двері, через які прохо­дить усе, що може бути сприйнято людиною. Про рівень залу­чення уваги студентської аудиторії говорить такий критерій: чим більше слухачі зосереджені на Вашій лекції, тил менше руху в аудиторії. Лектору важливо «завойовувати» увагу аудиторії й утримувати її, регулюючи вищевикладені аспекти виступу.

Загальні рекомендації для лектора: прагніть не читати, а говорити; логічно будуйте думки і речення; визначайте послі­довність і несуперечність суджень; підбирайте аргументовані фа­кти і докази; будьте в гарному настрої і доброзичливі; приділяйте увагу ерудиції; контролюйте аудиторію; вмійте розпізнавати кри­тичні моменти лекції; аналізуйте свій виступ.

У табл. 5 подано карту оцінювання лекції, за якою можна проаналізувати виступ лектора, а також мати уявлення про ос­новні критерії лекційної майстерності. Кількісна оцінка лек­ційної майстерності ведеться за п'ятибальною шкалою. При цьому можна підрахувати середній бал або рейтинг (сума ба­лів) за окремими критеріями. Викладачі мають надавати мож­ливість магістрантам самостійно проводити таке оцінювання під час навчальної практики з дисципліни «Методика викла­дання у вищій школі», ознайомлюючись із досвідом читання лекцій кращих викладачів.

Таблиця 5

Дата добавления: 2017-02-01