Організація проблемного навчання

Більшість авторів, що проводять педагогічні дослі­дження, основним недоліком традиційного методу вважають па­сивність навчання. Ця пасивність є наслідком двох причин: 1) перебільшення ролі пам'яті; 2) слабкий розвиток психології навчання, що приводить до ототожнення навчання і запам'ято­вування. Така позиція придушує допитливість і самостійності ро­зумової діяльності студентів.

Звичайно, процес активної розумової діяльності аж ніяк не пе­редбачає відмову від використання пам'яті. Вона завжди буде відігравати важливу роль у будь-якому процесі навчання. Необхід­но лише на перше місце в навчанні поставити мислення і діяль­ність студентів.

Проблемне навчання — це така система методів, при якій слу­хачі одержують знання не шляхом запам'ятовування і завчання їх у готовому вигляді, а в результаті розумової діяльності з рішення проблем і проблемних задач, побудованих на основі змісту до­сліджуваного матеріалу. Наприклад, якщо поставити перед сту­дентом запитання таким чином: чому комерційний дохід є осно­вою господарювання? Це питання для міркування— проблема. Визначення буде отримано самостійно студентом у результаті міркування над проблемою під керівництвом викладача.

За А. Матюшкіним, проблемне навчання полягає в постійному створенні перед учнями на заняттях проблемних ситуацій (про­блемних завдань) і вирішенні їх при максимальній самостійності і під направляючим керівництвом викладача. Процеси засвоєння і застосування завдань відбуваються в ході пошуків рішення про­блемних ситуацій.

Проблемне навчання ґрунтується на таких принципах: ви­вчення матеріалу не за окремими розрізненими темами, а по укрупненими блоками — проблемами; звертання до вагомих тео­ретично і практично значущих проблем, ще не вирішених нау­кою; трансформація будь-якого заняття у рішення проблеми.

У методиці важливо побудувати процес навчання так, щоб ак­тивізувати пізнавальну діяльність студентів, позбавити її форма­лізму. При проблемному навчанні треба дотримувати кілька ди­дактичних умов: відповідність цілей навчання існуючій пробле­мі; відповідність змісту навчального матеріалу цілям навчання; високий рівень підготовки педагога в галузі теорії і методики ви­кладання.

Треба зазначити, що здійснити навчання тільки методом про­блемних ситуацій неможливо, оскільки цей метод має не тільки переваги, а й недоліки, пов'язані з великими витратами часу, особливо на його початковому етапі, коли тільки починають фо­рмуватися навички рішення проблемних ситуацій. Також вини­кають труднощі в організації проблемно-групового навчання, тобто співвідношення колективного навчання з індивідуальною роботою, оскільки рішення проблемної ситуації розраховане на самостійну дію.

Перехід до проблемного навчання потребує перегляду методів роботи викладача, оскільки змінюється сама технологія підготов­ки і проведення занять. Зростає частка самостійної роботи студентів, що потребує збільшення інформаційного забезпечення з бо­ку викладача.

Визначивши проблему, викладачу повинен показати місце цієї проблеми в науці, у майбутній професійній діяльності фахі­вців, підібрати необхідні рішення проблеми. Проблемне на­вчання має спонукати студентів до самостійності одержання за­нять. Викладач повинен осмислити програму перебудови за­нять, насамперед визначивши методичну й інформаційну базу навчального процесу. Завдання повинні бути орієнтовані на роз­виток творчих здібностей студентів, поступове засвоєння ними матеріалу на основі вироблення власної думки з досліджуваної проблеми.

Процес організації проблемного навчального заняття включає:

• визначення переліку проблемних питань відповідно до тема­тичного плану дисципліни;

• визначення концепції викладання матеріалу (інформації, яку студент зможе надалі використовувати для аналізу і вироблення власного уявлення про проблему);

• підбір рекомендованої літератури (повинен містити теорети­чну базу, обговорення дискусійних питань, динаміку думок з до­сліджуваної проблеми);

• визначення методів оброблення інформації (цілком само­стійна робота, робота під керівництвом викладача, дискусії та ін.);

• визначення методів контролю (письмова робота в аудито­рії, усне обговорення, ділова гра, домашнє письмове завдання тощо).

Намагаючись використовувати на практиці метод проблем­ного навчання, насамперед, потрібно визначити головні части­ни цієї технології: формулювання проблеми (осмислення про­блемної ситуації, розуміння поставленого завдання); розроб­лення гіпотез; рішення проблемної ситуації; аналіз отриманих результатів.

Перехід до проблемного навчання передбачає не тільки орга­нізаційні зміни у проведенні занять, скільки перебудову самого сприйняття студентами навчального процесу. Перш ніж форму­вати нове відношення студента до процесу навчання, викладачеві необхідно самому визначити пріоритети і відношення до процесу засвоєння знань. У контексті проблемного навчання завдання ви­кладача — не вчити, а допомагати в процесі аналізу й осмислен­ня інформації для того, щоб у кожного студента сформувалася власна думка щодо вирішення досліджуваної проблеми.

Дата добавления: 2017-02-01