Сутність і призначення кар’єри

Протягом усього життя людина прагне до особистісного зростання. Не менш важливе значення має професійне зростання, яке реалізується в її діловій кар’єрі. Кар’єру – траєкторію свого руху – людина створює, враховуючи особливості внутрішнього і зовнішнього середовища, власних цілей, бажань й здібностей. В останні роки в нашій країні радикально змінилися уявлення про кар’єру. Якщо раніше поняття «кар’єра» часто носило негативний відтінок, то сьогодні воно розглядається як таке, що дозволяє людині осмислити свій професійний розвиток, оцінити свій досвід та використати його для реалістичного розуміння власних можливостей у професії з метою досягнення її вершин.

Проведемо семантичний аналіз поняття. Згідно словнику іншомовних слів – «кар’єра» (від італ. „carriera” – дія, життєвий шлях, поприще; від лат. „carrus” – віз, візок):

1) Швидке й успішне просування у службовій, суспільній, науковій та іншій діяльності, досягнення популярності, вигоди.

2) Рід діяльності (наприклад, кар’єра актора, лікаря).

У словнику С. Ожегова це слово характеризується таким чином: вид занять, діяльності; шлях до успіхів, видного положення у суспільстві, на службовому поприщі, а також саме досягнення такого положення.

У соціальній психології та психології професійної діяльності поняття «кар’єра» розглядається як соціальна динаміка розвитку особистості та її поведінкових проявів, що пов’язані з досвідом та активністю у сфері праці протягом людського життя.

У науковій психологічній літературі поняття «кар’єра» трактується як:

- вид професійної діяльності на окремих етапах трудового шляху людини;

- професійне зростання і накопичення майстерності протягом трудового життя людини;

- види діяльності, поєднані зі способом життя, які реалізують життєві цілі;

- як професійний досвід конкретної людини.

Розмаїття підходів щодо сутності кар’єри спонукає до конкретизації визначення цього поняття.

Кар’єра – це результат усвідомленої позиції і поведінки людини у сфері трудової діяльності, що пов’язаний з баченням працівником свого трудового майбутнього, шляхів професійного зростання та самореалізації.

Розглянемо види кар’єри.

3. Ділова кар’єра:

– виробник;

– торговець;

– постачальник послуг;

– фінансист;

– творець нових підприємств.

4. Адміністративна кар’єра:

– державний службовець, зокрема, військовий;

– менеджер недержавного підприємства;

– церковний службовець.

5. Політична кар’єра:

– апаратник громадської організації;

– депутат; мер; президент;

6. Творча кар’єра:

– винахідник, конструктор;

– теоретик;

– дослідник;

– музикант, художник, письменник, актор, режисер,

– дизайнер, модельєр, архітектор і т. п.

7. Спеціальна кар’єра:

– консультант у якій-небудь складній області;

– педагог, адвокат, лікар;

– політичний оглядач;

– онкур;

– секретний агент.

8. Інші види кар’єри:

– герой; спортсмен і т. п.

Кар ’ єра може розвиватись:

- прогресивно (розвиток по висхідній);

- регресивно (розвиток зі спадами і нисхідним рухом);

- лінійно (безперервний, послідовний процес розвитку кар’єри);

- нелінійно (наявність стрибків, перерв та проривів);

- спіралеподібно (схожі процеси кар’єрних ротацій здійснюються на різних ієрархічних рівнях);

- стогнаційно (застій, коли тривалий час немає змін ні в посаді, ні в зарплаті).

Серед чинників і обставин, які впливають на процес кар’єри, визначають (В.А.Калмик):

- соціально-професійні чинники (загальні та спеціальні знання, кваліфікація, виробничі успіхи, професійні здібності);

- онкуренто якості (працездатність, трудова й соціальна активність, орієнтація та установки, соціально-психологічні властивості);

- випадкові обставини (вдалий збіг обставин, походження, добрі стосунки з керівником);

- демографічні чинники (стать, вік, природні дані).

Для визначення рівня кар’єрного розвитку вводять наступні критерії вдалої кар’єри:

- соціальний успіх (об’єктивний критерій);

- задоволення кар’єрою (суб’єктивний критерій).

Об’єктивна сторона кар’єри – це послідовність професійних позицій, які займає спеціаліст, а суб’єктивна – відображає те, як він сприймає власну кар’єру. Найважливішою детермінантою професійної кар’єри людини є її уявлення про свою особистість – так звана професійна «Я-концепція», яку кожна людина втілює у багатоаспектних кар’єрних вирішеннях. Професійні переваги і тип кар’єри є досить значущими в дослідженні професійної онкуренто здатності спеціаліста. З професійною поведінкою тісно пов’язане таке поняття, як задоволення кар’єрою. Існує низка факторів, які сприяють його прояву. Серед них:

- ступінь запиту професійних навичок і знань;

- ступінь відповідності планів організації і самого співробітника відносно його професійного росту та майстерності;

- ступінь упевненості співробітника у своєму майбутньому кар’єрному просуванні, розвитку потенційних креативних здібностей у професійній діяльності;

- задоволеність співробітника оплатою своєї праці;

- задоволеність співробітника оцінкою своєї праці при висуванні на інші посади.

Для інженера-педагога характерними є певна особистісна концепція, побудження, мотиви і цінності, які мають важливе значення у пріоритетних виборах кар’єрних орієнтацій. При цьому кар’єрні досягнення багато в чому залежать від рівня його особистісного професійного розвитку. Тут мають значення такі аспекти, як:

1. Кваліфікація – рівень підготовленості до праці.

2. Мотивація – розглядається як елемент спонукання до дій щодо побудови кар’єри.

3. Соціалізація – стосується, в першу чергу, неформальної культури даного підприємства (неписані правила і ритуали), що може стати перешкодою для розвитку особистості та побудови її кар’єри.

4. Реалізація – безпосередньо пов’язана з аспектом соціалізації. Задуми, що передбачають зміни у кар’єрі, можуть не зустрічати належної підтримки з боку керівництва. Таким чином, навчальний заклад, підприємство визначає межі дії своїх співробітників і створюють умови (або проблеми) для їхнього кар’єрного росту.

Дослідження в галузі кар’єри дозволяють диференціювати кар’єру на три основні стадії: ранню, середню і зрілу.

Рання стадія кар’єри виражається у тому, що основні завдання працівника полягають у з’ясуванні рівня своїх професійних здібностей, вимог організації та перспектив. Для людини важливо проявити у роботі свій професіоналізм, майстерність, рівень кар’єрного росту і стати фахівцем.

Середня: людина прагне працювати самостійно, бажає стати більш помітною з тим, щоб максимально онкуренто здатності в інтересах організації.

Зріла: проявляється у креативній онкуренто здатно, особистісно-творчій зрілості з тим, щоб досягнути максимального результату і вдосконалити свій досвід та майстерність. Виникає необхідність працювати більш ефективно, йти на ризик, розвиваючи свій творчий потенціал для збереження запиту на ринку праці і професійної онкуренто здатності.

На думку деяких дослідників, кар’єра – це своєрідний турнір, пов’язаний з успіхами і невдачами, які можуть серйозно вплинути на подальший хід кар’єрного росту спеціаліста. Але, чим довше людина буде знаходитись на першому щаблі кар’єрних сходів, тим менше у неї можливостей для прогресу.

5.3. Технологія реалізації кар'єри

Узагальнюючи розглянуті раніше питання, кар'єру розуміємо як послідовність розвитку людини в основних сферах життя, насамперед професійній. Кар'єра визначається динамікою соціально-економічного становища людини, її статусу в суспільстві й форм соціальної активності.

Сутнісна складова поняття «кар'єра» – просування, рух уперед.

Успішність побудови кар’ери залежить від осмисленого застосовування певних технологій.

Технологія – слово грецького походження, яке в оригіналі означає «знання про майстерність». Тлумачний словник визначає технологію як сукупність виробничих процесів у певній галузі виробництва, науковий опис способів виробництва. Будь-яка діяльність може бути технологією або мистецтвом. Мистецтво засноване на інтуїції, технологія базується на наукових закономірностях.

Технологія завжди передбачає певну послідовність операцій з використанням необхідних засобів (матеріалів, інструментів) і умов, відповідає на питання «Як зробити – з чого і якими способами?».

Технологія (гр. technike – майстерність; гр. logos – вчення) – це сукупність способів та засобів здійснення процесу перетворення вихідних матеріалів – чи то людина, інформація, чи фізичні матеріали – для отримання бажаного результату.

Технологія кар'єри припускає використання різними людьми якихось загальних прийомів, що сприяють професійному просуванню. Прийоми професійного просування: визначення життєвої стратегії та цілей, самоаналіз, планування дій, створення іміджу.

Розглянемо їх.

1. Визначення життєвої стратегії й цілей.

Для професійного просування необхідно визначити стратегію кар'єрного росту й життєво важливі цілі. Вони залежать від того, як людина розуміє життєвий успіх: що мати, знати, уміти, побачити й т. д.

Стратегія побудови кар'єри може бути різною:

- нагромадження успіху (досвіду, професійних умінь, професійно значимих якостей особистості, підвищення в посаді й т. п.);

- досягнення успіху з деякою ймовірністю й часткою везіння, що пов'язане з очікуванням і використанням виниклих можливостей.

Більш надійно вибрати кар'єру саме тоді, коли успіх накопичується, а не випадково досягається.

Сходження по соціальним сходам забезпечують такі заходи:

- придбання знань, досвіду;

- придбання універсальних навичок;

- удосконалювання особистих інтелектуальних технологій;

- накопичення доказів ваших здатностей: публікацій, звань і т. д.;

- демонстрація ваших переваг стосовно конкурентів на посаду;

- самореклама;

- вивчення конкурентів і запозичення в них кращого;

- налагодження особистісних зв'язків;

- турбота про зовнішність і манери.

Можливі різні варіанти професійного просування:

- поступове просування: на кожній сходинці співробітник досягає певних результатів;

- швидке просування: співробітник пропонує інноваційний план перетворень і одержує нову посаду;

- стрибок через кілька щаблів, що звичайно трапляється в періоди криз і змін.

Щоб мати шанс на успіх у кар'єрі, потрібно вибрати один або кілька шляхів:

- ризикувати,

- перенапружуватися;

- виявити талант, що буде визнаний колегами;

- ретельно спланувати свої дії.

Вибір цілей забезпечує досягнення успіху в житті. Для досягнення життєвого успіху потрібно визначитися по наступних позиціях:

· основні джерела задоволення потреб (їжа, спілкування, цікава робота, слава, комфорт, подорожі й т. п.);

· головна мета в житті;

· сильні й слабкі особистісні характеристики і якості (знання, воля, творчі здатності, здоров'я, характер, зовнішність і т. д.);

· зовнішні можливості (становище в суспільстві, місце проживання, ситуація й тенденції в державі й ін.);

· професія, спеціалізація;

· іноземні мови (які й у якому ступені вчити);

· родина;

· політична позиція й активність;

· стиль, імідж (одяг, зачіска, жести, мова, манера поводження, оформлення житла, марка автомобіля й т. п.);

· система самоорганізації;

· найближчі друзі;

· вид спорту, яким варто займатися;

· культурна орієнтація;

· рівень у суспільній ієрархії, до якого варто піднятися.

2. Самоаналіз.

Для визначення життєвої стратегії й мети необхідно проводити самоаналіз.

Особисті якості, за рахунок яких можна робити кар'єру, такі:

- загальна кмітливість, спостережливість, сприйнятливість до нового;

- ораторські навички;

- фізична сила;

- уміння спілкуватися;

- приємна зовнішність, привабливість;

- спеціальні знання й навички;

- здатності в деяких з видів мистецтва.

Іноді для побудови успішної кар'єри буває достатньо мати єдину яскраву якість. Але жити виявляється набагато легше, якщо таких якостей набереться хоча б дві, причому одна з них – кмітливість. Відсутність кмітливості компенсується тільки везінням, але неможливо визначити заздалегідь, чи буде вас супроводжувати успіх. Перед тим, як планувати кар'єру, слід виявити зовнішні й внутрішні можливості й заодно вирішити, чи так уже вона вам потрібна.

Кар'єра, звичайно, вимагає великого напруження та праці. Крім побудови кар'єри, є інші варіанти розвитку особистості:

- піклуватися про душ і тіло, самовдосконалюватися;

- бути циніком і ледарем;

- підвищувати кваліфікацію в затребуваній складній професії.

Самоаналіз дозволяє знайти «точку опори» кар'єрного росту.

У діяльності людини, що прагне до успіхів, звичайно можна виділити дві фази:

– пошук "своєї справи";

– дії в рамках "своєї справи".

Чим довше людина шукає точку прикладання власних сил, тим зменшується можливість її знайти, оскільки губляться роки, додаються сімейні турботи і в результаті – складається репутація невдахи. У цьому випадку краще узятися за якусь не найбільш підходящу справу, ніж затягувати пошук. Паралельно шукати й «свою справу». А для цього треба, по-перше, знати свої безсумнівні переваги; по-друге, їх затребуваність у суспільстві.

3. Планування дій.

Для досягнення цілей необхідно планувати свої дії.

3.1. Освіта.

Не відкладайте на невизначений час отримання якісної освіти. Краще в молодості бідувати й підробляти вечорами, але одержати гідний диплом. Диплом про вищу освіту цінний хоча б як показник толерантності й посидючості.

Дві вищі освіти – скоріше свідчення більших амбіцій, а не особливих досягнень. Нарешті, кандидатська дисертація куди вагоміше двох дипломів.

Бажано, щоб отримана освіта була не тільки якісною, але ще й престижною. Самоучка може за рядом якостей перевершувати власника солідного диплома, але при найманні на роботу можуть віддати перевагу все-таки тому, хто має диплом.

Також потрібно враховувати, що фахівців оцінюють не тільки за знаннями, а й за здатністю якісно виконувати конкретну роботу. Чим більше «вузький» фахівець, тим краще він може виконати відповідну роботу, але тим сутужніше йому буде просуватися адміністративною лінією.

3.2. Побудова кар'єри.

Перше місце роботи можна розглядати як полігон, де ви повинні набратися розуму, оглядітися, придбати "стаж", розчаруватися у своїх утопіях.

Якщо попит на вашу спеціальність великий, службовому росту може посприяти часта зміна місця роботи.

Основні шанси кар'єриста – у віці до 30 років. Основний бар'єр у кар'єрі – перед першою адміністративною посадою. Перехід на керівні посади – це зміна технологій, цінностей.

Вибираючи роботу, не розкидайтеся. Виберіть один-два напрямки діяльності, які забезпечать вам гарантований дохід та професійні переваги.

Не примушуйте себе до тих видам діяльності, які вважаються перспективними, але не приносять вам задоволення: найкраще в людини виходить те, що йому подобається, а якщо це й не принесе бажаного успіху, то отримане задоволення однаково залишиться.

Треба розуміти свою обмеженість у можливостях і уникати братися до роботи, для якої у вас не вистачає сил чи можливостей. Більше успішний, скоріше, не той, у кого більше здатностей, а той, хто знає й ураховує межі своїх можливостей і вибирає для себе лише такі завдання, з якими він може впоратися. Саме продуктивний у творчому відношенні робочий час потрібно використовувати, щоб аналізувати й поліпшувати технології роботи, вивчати обставини її виконання й складну ситуацію навколо неї, пробувати шукати «справу для душі».

3.3.Додаткова освіта й кар'єра.

Кар'єру робити складніше, якщо ви не знаєте англійської мови. Краще вивчити ще яку-небудь мову – японську, німецьку, французьку, іспанську, китайську.

При найманні на роботу може виявитися більшим плюсом знання якої-небудь нерозповсюдженої мови – наприклад, шведської, фінської, угорської.

4. Створення іміджу.

Створення іміджу – це формування комплексу якостей особистості й способів самовираження. Імідж педагога впливає на формування установок, цінностей і уявлень в учнів або студентів.

Складові іміджу:

· природні якості (комунікабельність, емпатія, рефлексія, красномовність);

· характеристики особистості як наслідок її утворення й виховання (моральні цінності, психічне здоров'я й т. д.);

· життєвий і професійний досвід особистості;

· уміння спілкуватися з людьми, добре виглядати.

В. Берг уважає, що на імідж впливають фактори, які розглянемо нижче.

1. Дисципліна.

Досвід всесвітньо відомих організацій і фірм підтверджує, що без дисципліни жодна з них не досягла б успіхів. Організація праці на робочому місці є основою взаємин між співробітниками: строки виконання планів, почуття часу й розуміння того, що потрібно берегти не тільки свій час, але й час навколишніх. Людину дисциплінує постійний самоконтроль і самокритика своєї професійної діяльності, свого поводження на роботі, відносин до співробітників. При цьому треба пам'ятати, що дуже часто людина виглядає й поводити не так, як вона про це думає.

2. Ієрархічний порядок.

Потрібно вчитися називати правильно імена та по батькові співробітників, їхні посади. Для цього необхідно вивчити їх напам'ять, щоб не помилитися у вирішальний момент, тому що помилка може відбитися на взаєминах. В ієрархії передбачається, що ті, хто на верхніх щаблях ієрархічної градації, наказують, а ті, хто внизу, підкоряються.

3. Порядок у одязі.

На роботу, на прийом до начальства найкраще приходити в строгому костюмі. Костюм повинен бути елегантним, у спокійних тонах. Жінкам рекомендується надягати помірну кількість прикрас.

В. Берг рекомендує: «Забудьте про джинси: їх не носять на роботу! У жодному разі не ходіть у брудних, нечищених черевиках!».

4. Порядок на письмовому столі.

На столі не повинне бути предметів, які різко кидаються в очі, – великих фотографій, яскравих картинок, непотрібних книг.

5. Розподіл часу.

Використовувати час потрібно не тільки для виконання роботи, але й для просування в кар'єрі:

- плануючи розмову з керівником, продумайте його зміст, щоб не віднімати в начальника занадто багато часу;

- якщо ви домовилися з керівником про зустріч, то час зустрічі визначте точно. Строки повинні бути такими, щоб ви не могли спізнитися на зустріч ні за яких умов. Якщо ж ви явно спізнюєтеся, обов'язково попередьте про це, пояснивши причину. Якщо ж спізнюється керівник, вам належить його дочекатися;

- на всі заходи (наради, конференції, педради й ін.) найкраще приходити за 15 хвилин до їхнього початку. Ви встигнете зайняти місце, а також використати наявний час для знайомств або корисної бесіди;

- демонструйте, що ви цінуєте свій і чужий час. Тому не спізнюйтеся на зустрічі;

- на роботу також краще приходити за 15-30 хвилин до початку робочого дня.

Професійна кар’єра передбачає наявність наступних етапів:

– довузівський – проектування кар’єри (усвідомлений вибір професії з урахуванням індивідуальних нахилів);

– вузівський – побудова фундаменту кар’єри;

– післявузівський – становлення кар’єри (адаптація до професії, індивідуалізація та інтеграція в професійну діяльність).

Побудова кар’єри – це безперервний процес, який вимагає від людини постійного саморозвитку та самовдосконалення.

Питання для самоконтролю:

1. Сутність професійної орієнтації. Її місце у педагогічній діяльності працівника професійної освіти.

2. Форми профорієнтації, їх особливості.

3. Види самовизначення, їх характеристики, взаємозв’язки.

4. Система впливу на професійне самовизначення молоді.

5. Принципи управління професійним самовизначенням.

6. Сутність кар’єри.

7. Види кар’єр.

8. Основні стадії кар’єрного зростання.

9. Основні стадії кар'єри.

10. Динаміка розвитку професійної кар’єри.

11. Схарактеризуйте сутність технології кар’єри.

12. Які є стратегії побудови кар’єри?

13. Що, на Вашу думку, забезпечує просування кар’єрними сходинками?

14. Що впливає на досягнення життєвого успіху?

15. Назвіть, які особистісні якості мають значення для кар’єрного зростання?

16. У чому полягає створення іміджу, який є значущим для професійного просування?

Тема 6. Суб'єкти педагогічної системи

Мета: сформувати у студентів уявлення про особливості суб'єктів навчального процесу на сучасному етапі розвитку суспільства, забезпечити формування знань щодо сутності та структури педагогічної діяльності, дати уявлення щодо педагогічної майстерності та схарактеризувати вимоги до інженера-педагога.

Дата добавления: 2017-02-01