Структура процесу виховання

Реалізація системного підходу до об’єктів діяльності, педагогічних об’єктів.

Системний підхід – напрям у методології пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить розгляд об’єктів як систем.

Системний аналіз – практичний засіб розв’язання складних комплексних проблем. Виник у 60-х рр. ХХ ст. як засіб вирішення військово-стратегічних управлінських завдань, коли від одиниць озброєння слід було переходити до складних військово-технічних комплексів (систем). Одним з перших системний аналіз ввів у педагогіку Ф. Ф. Корольов.

У процесі розв’язання завдань (насамперед управлінських) часто здійснюється вибір в умовах невизначеності, що обумовлено наявністю таких факторів, які неможливо оцінити кількісно (наприклад, в педагогічній сфері це – дії учнів, вчителів, батьків учнів, педагогів позашкільних закладів освіти, громадських організацій, що впливають на виховання та ін.). Методи системного аналізу націлені:

– на пошуки та обґрунтування альтернативних варіантів вирішення проблем;

– на виявлення основних факторів і масштабів невизначеності кожного з варіантів (альтернатив);

Схема 7.2

– на співставлення (експертну оцінку) всіх варіантів за найбільш актуальними критеріями ефективності.

Як послідовність реалізації системного аналізу, можна привести план реалізації системного аналізу:

– постановка проблеми, визначення мети, формування критеріїв відбору перспективно результативних варіантів, критеріїв експертної оцінки;

– структурний аналіз досліджуваної системи;

– розробка концепції розвитку системи й проробка можливих варіантів. Побудова математичної чи логічної моделі, тобто системи зв’язків між цілями, альтернативними засобами, середовищем та вимогами до ресурсів;

– безпосередній аналіз відібраних варіантів рішень та їх наслідків. Вибір альтернативних засобів, за допомогою яких можна досягти мети, і які являють собою сукупність системних елементів чи стратегій. Визначення затрат ресурсів для системи.

У процесі використання системного аналізу слід дотримуватися наступних принципів:

– процес прийняття рішень має починатися з виявлення та чіткого формулювання цілей на перспективу;

– проблему слід розглядати цілісно, як єдину систему і виявляти всі наслідки та взаємозв’язки кожного частинного рішення;

– обов’язковим є виявлення та аналіз альтернативних шляхів розв’язання проблеми;

– цілі окремих підрозділів (елементів системи) не повинні вступати в конфлікти з цілями всієї системи або відповідної програми реалізації.

Системний аналіз може бути націлений на дослідження певних елементів, функцій системи, історії її розвитку тощо. Тому системний аналіз може мати такі аспекти:

– компонентний,

– структурний,

– функціональний,

– інформаційно-комунікативний,

– генетичний (історичний),

– інтегративний.

Системний підхід та системний аналіз широко використовуються в педагогіці та педагогічній діяльності.

Системний підхід спрямований на розкриття цілісності педагогічних об’єктів, виявлення в них різноманітних типів зв’язків та зведення їх у єдину теоретичну картину.

Системний аналіз застосовують для практичного розв’язання складних комплексних проблем навчання та виховання. Важливе місце відводиться системному аналізу у комплексі з використанням програмно-цільового методу, комп’ютерних технологій, тобто розробці комплексних довгострокових програм з розв’язання найважливіших освітньо-виховних проблем.

Наприклад, систему вищої освіти України можна аналізувати на підставі різних чинників, зокрема через виявлення зовнішніх зв’язків освіти з різними підсистемами суспільства, с саме:

– між вищими навчальними закладами та закладами культури, спорту, за місцем їх розташуванням з метою спільної освітньої, культурної, виховної, спортивної, науково та ін. діяльності;

– між вищими навчальними закладами та підприємствами, установами з метою виявлення потреби в професійних кадрах у різних галузях господарювання та створення системи розподілу випускників;

– між вищими навчальними закладами та органами місцевого самоврядування, закладами середньої освіти з метою виявлення контингенту осіб, яких можна навчати та створення системи відбору абітурієнтів до навчальних закладів;

– міжнародне співробітництво вищим навчальни закладів у освітній, науково-технічній, методичній та іншій діяльності тощо.

Причини багатьох безуспішних спроб удосконалити педагогічну систему України, на жаль, полягають у несистемному, локальному підході до освітніх перетворень (наприклад, прагненні удосконалення лише одного складника, як от: змісту освіти, укріплення матеріально-технічної бази навчальних закладів, покращення матеріального становища педагога та ін.).

Дата добавления: 2017-02-01