Оптимізація педагогічного процесу

Оптимізації педагогічного процесу полягає в тому, щоб із ряду можливих варіантів усвідомлено вибрати такий, який за даних умов, перш за все за умови раціональних витрат часу і зусиль усіх суб’єктів процесу, забезпечить максимально можливу ефективність рішення завдань навчання, виховання і розвитку. Основи теорії оптимізації педагогічного процесу обґрунтував радянський педагог Ю. К. Бабанський.

Серед можливих виборів шляхів оптимізації Ю. К. Бабанський найважливішим вважав оптимальний вибір методів навчання, виховання та розвитку, який визначається такими факторами:

– відповідність вибраних методів педагогічного процесу його меті, завданням, принципам, змісту навчання;

– застосування в єдності всіх груп методів навчання та виховання: організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності; контролю та самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності; формування свідомості, формування досвіду суспільної поведінки, стимулювання діяльності й корекції поведінки та самовиховання;

– урахування своєрідності педагогічної ситуації;

– аналіз впливу на особистість методів, які вже застосовувалися;

– особистість педагога, його саморефлексія, яка передбачає: усвідомлення мотивів своїх дій, здатність поставити себе на місце іншого, побачити те, що відбувається, очима іншого, адекватно оцінити результати роботи;

– забезпечення переходу методів навчання та виховання у методи самонавчання та самовиховання.

Способи оптимізації педагогічного процесу:

– комплексне планування і конкретизація завдань педагогічного процесу відповідно до мети;

– конкретизація змісту навчання, насамперед виділення головного: понять, фактів, провідних ідей виховання; практичних вправ; установлення міждисциплінарних зв’язків; забезпечення відповідності матеріалу за обсягом та складністю виділеному для вивчення часу;

– вибір виду навчання, форм його організації, раціональних методів, засобів;

– створення сприятливих навчально-матеріальних, санітарно-гігієнічних, морально-психологічних, естетичних умов;

– освоєння наукової організації праці (НОП) суб’єктами педагогічного процесу. Її основами є чітка організація, планування діяльності, контроль узятих на себе обов’язків, що пов’язане з процесами самонавчання, самовиховання, саморозвитку.

Отже, педагогічний процес, спеціально організований у навчальних закладах, здійснюється як педагогічна система, що цілісно поєднує цільовий, змістовний, операційно-діяльнісний та оціночно-результативний компоненти, на основі виявлених закономірностей та принципів. Як у системі, що саморозвивається, у педагогічному процесі враховуються внутрішні та зовнішні протиріччя, постійно відбуваються пошуки нових шляхів його оптимізації вдосконалення.

Питання для самоконтролю:

1. У чому сутність педагогічного процесу як цілісної системи?

2. Які компоненти забезпечують єдність педагогічного процесу?

3. Як співдіють функції педагогічного процесу?

4. У чому різниця між вихованням як педагогічним процесом і ситуацією, що виховує?

5. Представники франкфуртської школи вважають, що у вихованні не може бути зовні заданої мети; індивідуум повинен створювати сам себе, керуючись імпульсами, які йдуть від його внутрішнього “я”. Чи згодні ви з цим твердженням?

6. Які шляхи та методи оптимізації педагогічного процесу можна запропонувати?

Дата добавления: 2017-02-01