Характеристика основних елементів освіти

Пор. №	Назва елементу освіти	Характеристика елементу освіти
1.	Знання	Цілісна система відомостей, накопичених людством, що відображені в: – поняттях, термінах, законах, фактах повсякденної дійсності та науки; – наукових теоріях; – знаннях про шляхи, методи пізнання, типи і способи розумових дій; – оцінних (особисто значимих) знаннях Реалізується через гносеологічну (пізнавальну), орієнтаційну та ціннісну функції
2.	Способи діяльності	Це досвід здійснення відомих способів діяльності,який втілюється в уміннях та навичках. Уміння– свідоме оволодіння сукупністю певних навчальних операцій (способів здійснення дій). Навички – усталені способи діяльності, автоматизовані вміння. Уміння та навички бувають загальнонавчальні та спеціальні. Загальнонавчальні: 1) навчально-організаційні – уміння раціонально планувати діяльність, визначати її завдання, уміння створювати умови діяльності; 2) навчально-інформаційні – уміння працювати з книгою та іншими джерелами інформації,вести бібліографічний та інформаційний пошуки; 3) навчально-інтелектуальні – уміння виділяти головне, аналізувати, порівнювати, синтезувати, зіставляти, раціонально запам’ятовувати, доводити, обґрунтовувати, здійснювати самоконтроль тощо Досвід реалізується через відтворювальну функцію
3.	Досвід творчої діяльності	Це досвід діяльності, в результаті якої створюється об’єктивно чи суб’єктивно нове завдяки специфічним процедурам: – самостійному перенесенню раніше засвоєних знань і умінь у нову ситуацію; – знаходженню оригінального розв’язання проблеми; – виділенню нової проблеми в знайомій ситуації або нової функції об’єкта; – відкриттю принципово нового способу розв’язання проблеми; – баченню альтернативних варіантів вирішення проблеми; – комбінуванню раніше відомих способів у новий Досвід реалізується через перетворювальну функцію
4.	Досвід емоційно-ціннісного ставлення	Це досвід ставлення суб’єкта до себе, світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалівна основі знань та умінь. Досвід реалізується через регулювальну функцію

– конкретно-спрямовуючий, що передбачає конкретні завдання щодо розвитку, освіти, формування особистості (гармонія свідомості, почуттів, поведінки);

– предметний, що визначає зміст навчання, виховання, конкретні предметні знання тощо.

Існують певні фактори, які детермінують формування змісту професійної освіти, і поділяються на об’єктивні та суб’єктивні.

– потреби суспільства у якісно підготовлених фахівцях;

– новітні зміни у розвитку науки та техніки;

– сучасний рівень економічного розвитку держави;

– політичні погляди та ідеї, що лежать у основі державного управління;

– панівна ідеологія, яка впливає на зміст педагогічного процесу;

– методологічні позиції вчених, що досліджують освітньо-педагогічну галузь.

Важливими чинниками педагогічного процесу виступають принципи відбору змісту освіти. Оптимальною є система принципів, узагальнена В. В. Краєвським:

– принцип відповідності змісту освіти в усіх його елементах і на всіх рівнях конструювання соціально-економічним потребам, сучасному стану наукових знань, рівню розвитку виробництва;

– принцип урахування змістової та процесуальної сторін при проектуванні змісту, що передбачає співвідношення навчального матеріалу, форм, способів і засобів освіти;

– принцип структурної єдності змісту на різних рівнях його формування: теоретичне представлення, навчальний предмет, навчальний матеріал, педагогічна

діяльність, особистість, що навчається. Цей принцип забезпечує збалансованість усіх компонентів змісту освіти;

– принцип гуманітарізації змісту освіти, який передбачає можливості для активного творчого оволодіння і практичного засвоєння здобутків загальнолюдської культури особистістю;

– принцип фундаменталізації змісту освіти передбачає створення умов для подолання дегуманізації педагогічного процесу і забезпечення інтеграції гуманітарних та природничих знань.

Операційно-діяльнісний компонент педагогічного процесу визначає комплекс педагогічних засобів для реалізації мети та розв’язання завдань освіти. Як система, педагогічний процес є успішним за умови ефективної управлінської діяльності на усіх рівнях.

Визнаючи суб’єктно-суб’єктний характер педагогічного процесу, слід зазначити, що його головною управлінською ланкою виступає педагог, який створює оптимальні умови для навчання, виховання, розвитку та професійної підготовки, а також для саморозвитку та творчої реалізації особистості, яка навчається.

Отже, педагогічна діяльність є одним з основних засобів реалізації педагогічного процесу. Вона становить складну систему процесів, що включає: уточнення мети педагогічної взаємодії, проектування дій на основі моніторингу та діагностування стану об’єктів, відбір змісту, форм, методів, засобів навчально-виховного процесу, взаємодію, спрямовану на всебічний розвиток особистості (спільну діяльність, співробітництво, спілкування з іншими суб’єктами педагогічного процесу), діагностування результатів педагогічного процесу та його корекцію. Всю діяльність пронизує процес управління, який базується на обернених взаємозв’язках між суб’єктами педагогічного процесу.

Оціночно-результативний компонент спрямований на виявлення змін у рівні знань, умінь, навичок та вихованості індивідів, а також самовиявлення змін у особистому інтелектуальному, чуттєво-вольовому розвитку, у системі власних ціннісних орієнтирів, ставлень, рівні професійної компетентності тощо. Здійснюється через систему оціночно-діагностичних та контрольних заходів з використанням різноманітних методик, методів і прийомів контролю.

Важливим складником цього компоненту є також корегування педагогічної діяльності, усунення недоліків у педагогічному процесі, удосконалення його результативності.