Правомірна поведінка і правопорушення

Лекція 10. Правомірна і протиправна поведінка. Юридична відповідальність

В теорії і практиці застосування правових норм вживаються такі терміни, як правомірна, протиправна і правова поведінка і діяльність. Всі ці терміни характеризують різні стани діяльності і поведінки особи й інших суб’єктів суспільних відносин стосовно правових вимог, які закріплені в діючих нормативно-правових актах. Якщо поведінка і діяльність відповідають вимогам права і закону, то вони вважаються правомірними, і навпаки, якщо суперечать вимогам права і закону, то вони – протиправні. Всі ці види поведінки і діяльності охоплюються одним терміном – «правова поведінка і діяльність».

Багатозначність поняття «поведінка» в суспільних науках значною мірою позначилося на його тлумаченні у правознавстві. Між іншим, правова наука і практика правового регулювання відносять до поведінки тільки ту людську активність, яка характеризується певними соціальними і юридичними ознаками.

Основними рисами правової поведінки є:

соціальна значимість;

вираженість зовні у формі діяння (дії чи бездіяльності);

свідомо-вольовий характер;

регламентованість правовими нормами;

властивість спричиняти юридичні наслідки.

Соціальна значимість є однією з основних ознак правової поведінки. Вона має дві форми – соціальну корисність і соціальну шкідливість. Сутність соціальної значимості правової поведінки пов’язана з її властивістю впливати на стан суспільних відносин. Змінювати зв’язки між суб’єктами, сприяти чи, навпаки, гальмувати нормальний процес взаємодії між людьми. Правова поведінка може впливати на взаємовідносини суб’єктів, стан суспільних відносин тільки тоді коли вона виражена ззовні, сприймається іншими суб’єктами, здійснює певні зміни в соціальному середовищі.

Правова поведінка проявляється у формі дій, що впливають на відносини між суб’єктами, чи у формі бездіяльності.

Оскільки правова поведінка здійснюється суб’єктами, то вони повинні адекватно усвідомлювати обставини, характер поведінки і мати можливість здійснювати свою волю, керувати своїми вчинками.

З формально-юридичної точки зору соціальна поведінка є правовою у випадку, коли вона регламентується нормами права. Умови і ознаки правових вчинків можуть бути прямо описані в текстах правових документів, або в останніх передбачено якісь інші заходи щодо моделювання правової поведінки.

Властивість правової поведінки впливати на стан суспільних відносин пов’язана не тільки з соціальною значимістю, але й особовим сенсом – реалізацією суб’єктами своїх інтересів. Тому правова поведінка тягне за собою для них певні юридичні наслідки. Однією з найважливіших форм правових наслідків є реакція держави на результати правової поведінки у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціально корисних вчинків чи застосування заходів юридичної відповідальності за соціально шкідливі дії.

Правова поведінка є одним із видів юридичних фактів, тих конкретних життєвих обставин, з якими норма права пов’язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин. У цьому випадку правова поведінка розглядається як основа зміни стану правовідносин, як конкретні життєві обставини, виникнення яких залежить від волі людей і які описані в гіпотезах правових норм.

Правова поведінка за своєю внутрішньою структурою складається з певних дій, в яких зовні виявляється відношення суб’єкта до інших суб’єктів права, тобто правових вчинків. Правовий вчинок є елементом правової поведінки.

Слід зазначити, що в нормах права, як правило, моделюється не правова поведінка в цілому, а її елементи – правові вчинки.

Правовий вчинок – це діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких утворює його склад. Складовими елементами правового вчинку є: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.

Суб’єктом правового вчинку може бути фізична чи юридична особа, орган держави, громадське об’єднання тощо, котрі визнані дієздатними та деліктоздатними, тобто здатними здійснювати свої права і обов’язки, нести юридичну відповідальність.

Суб’єкти правового вчинку – це ті суб’єкти, за якими визнається їх здатність усвідомлювати і керувати своїми діяннями. Цю категорію суб’єктів складають тільки правоздатні особи.

Суб’єктивна сторона правового вчинку відбиває внутрішнє ставлення суб’єкта до свого діяння та його наслідків. Інакше кажучи, суб’єктивна сторона є тією частиною правосвідомості суб’єкта, що безпосередньо пов’язана з фізичною формою діяння і складається з цілей, мотивів, правових установок і т.ін.

Об’єкт правового вчинку – це явища навколишнього середовища, на які спрямовані діяння. Об’єктом правового вчинку виступають суспільні відносини, соціальні цінності.

Об’єктивну сторону правового вчинку утворюють ті складові, що характеризують форму його зовнішнього виразу: діяння (дія чи бездіяльність, засоби і т.ін.), суспільно значимі наслідки (корисні чи шкідливі), причинний зв’язок між діянням і його наслідком.

Таким чином, правова поведінка – це сукупність соціально значимих, виражених зовні у вигляді дій чи бездіяльності вчинків, що мають свідомо-вольовий характер, тим чи іншим чином регламентуються нормами права і викликають правові наслідки.

Механізм правової поведінки – це сукупність засобів, за допомогою яких здійснюється регулювання поведінки людини правом.

Зміст механізму правової поведінки:

правові норми, що регулюють поведінку людини;

юридичні факти з якими закон пов’язує настання юридичних наслідків (виникнення, зміну або припинення правовідносин);

правовідносини як взаємозв’язок суб’єктів права і юридичні обов’язки;

акти здійснення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

За формою зовнішнього вияву правова поведінка може бути:

фізичною (діяльність);

усною (вербальною);

письмовою (документальною).

Правова поведінка складається з двох протилежних за своєю спрямованістю видів: поведінки правомірної і протиправної (правопорушення). Кожен з цих видів правової поведінки характеризується, крім спільних, своїми особливими рисами.

В юридичній літературі правомірну поведінку розглядають по різному. Її визначають як поведінку суб’єктів, яка:

відповідає правовим наказам;

співпадає з вимогами права;

не суперечить нормам права;

не заборонена правом;

вимагається правовою нормою;

дозволена в межах суб’єктивного права;

виражає позитивне відношення особи до правових принципів і норм. Є й інші визначення правомірної поведінки.

Дата добавления: 2017-02-01