Загальні закономірності росту і розвитку людини 2 страница

_______________________________________

Окремі тканини й органи формуються в різні періоди росту ембріона й плода. При цьому тканини організму в момент максимальної інтенсивності процесів дифференцировки стають високо чутливими до впливом, що ушкоджує, зовнішнього середовища (іонізуюча радіація, інфекції, хімічні агенти). Такі періоди, для яких характерна підвищена чутливість до впливу факторів, що ушкоджують, називають «критичними періодами эмбриогенеза». Імовірність формування відхилень у розвитку в критичні періоди найбільш висока.

• За даними ВІЗ перший критичний період розвитку доводиться на перші 2 тижні розвитку - період бластогенеза. Відповідна реакція в цей період реалізується за принципом «всі або нічого», тобто зародок або гине, або, у силу своєї підвищеної стійкості й здатності до відновлення, продовжує нормально розвиватися. Морфологічні порушення, що виникають на цьому строку, називають «бластопатиями». До них відносять анэмбрионию, що формується внаслідок ранньої загибелі й резорбції эмбриобласта, аплазію желточного мішка й ін. Деякі дослідники до бластопатиям відносять эктопическую вагітність і порушення глибини імплантації зародка, що розвивається. Більша частина зародків, ушкоджених у період бластогенеза, а також ті, які утворилися з дефектних полових кліток, що несуть мутації, у цей період елімінується шляхом спонтанних абортів. По даним наукової літератури частота переривання вагітності на цьому строку становить близько 40% від всіх вагітностей, що відбулися. Найчастіше, жінка навіть не встигає довідатися про її настання й розцінює епізод як затримку менструального циклу.

• Другий критичний період внутрішньоутробного розвитку триває від 20-го до 70-го для послу запліднення - цей час максимальної ранимости зародка. Весь ембріональний період - з моменту імплантації до 12 тижня, - є дуже відповідальним періодом у розвитку людини. Це час, коли відбувається закладка й формування всіх життєве важливих органів, формується плацентарне коло кровообігу, зародок здобуває «людський вигляд».

Фетальный (плодовий) період триває з 12 тижня до моменту народження. У цей час відбувається дозрівання організму - тонка дифференцировка органів і тканин, що супроводжується швидким ростом плода. При впливі несприятливих факторів на організм, що розвивається, під час ембріонального періоду формуються так називані «эмбриопатии», які проявляються пороками розвитку. Ті ж шкідливості, що впливають на плід під час фетального періоду, провокують розвиток фетопатий, для яких морфологічні пороки не характерні. Частота эмбриопатий досить висока - спонтанними абортами в ембріональному періоді закінчується не менш 10% зареєстрованих вагітностей

У перші 2-3 місяця внутрішньоутробного життя відбувається інтенсивний розподіл кліток і формування тканин й органів. Завдяки розподілу, росту й переселенню кліток кожна частина тіла здобувають певні обриси - здійснюється процес морфогенезу. В основному процеси морфогенезу завершуються на 8-ий тижні розвитку. Ґрунтуючись на знаннях про строки формування органів, можна робити висновку про розвиток уроджених пороків у зв´язку із впливом на ембріон конкретних вредностей. Наприклад, у літературі накопичено багато даних про тератогенном дію противосудорожных препаратів, зокрема, вальпроата. Цей препарат може индуцировать комплекс уроджених аномалій, у тому числі, сполучення спинномозкової грижі з дефектом межжелудочковой перегородки серця. Такі пороки можуть спостерігатися при вальпроатном синдромі, однак для цього необхідно, щоб жінка приймала препарат до 8 тижня вагітності, тому що на цей термін завершується змикання межжелудочковой перегородки й формування хребетного каналу.

Порушення розвитку в плодовому періоді називає фетопатиями (від панцира «fetus» - плід). Пороки розвитку в цей період можуть виникнути лише в органах, що не закінчили свого формування (тканина головного мозку, зуби, гениталии, легені). Для цього періоду характерне формування так званих «вторинних» пороків розвитку - тобто перекручування розвитку нормально сформованих органів внаслідок запальних процесів (наприклад, токсоплазмоз, вірусні інфекції) або порушень дозрівання, що приводять до формування дисплазий або гіпоплазій органів і тканин.

Здатність реагувати запальними процесами на інфекційне ушкодження в плода формується після 5-го місяця розвитку. Також свій внесок у патологію плодового періоду вносять порушення обміну речовин і хронічні інтоксикації в матері, як приклад можна привести діабетичну й алкогольну фетопатию. З порушень внутрішньоутробного розвитку найбільше клінічне й соціальне значення мають уроджені пороки розвитку (ВПР).

Сучасна наука вважає, що не менш 50% всіх ВПР мають комплексну багатофакторну природу, тобто утворяться під впливом спадкоємних і средовых факторів, тоді як 5% ВПР індуковане тератогенными впливами. До тератогенным впливів відносять будь-яку шкідливість, під впливом якої може сформуватися ВПР.

Відомо кілька сотень тератогенных факторів, однак практичне значення в людини мають усього лише трохи:

• Ендокринні захворювання матері (цукровий діабет);
• Фізичні впливи (температурні або іонізуючі);
• Хімічні речовини, до яких ставляться деякі медикаменти (ретиноиды, вальпроевая кислота, талидомид й ін.) і алкоголь;
• Біологічні фактори (інфекції - токсоплазмоз, краснуха й ін.)

Частина цих факторів здатні индуцировать певні тератологические синдроми, добре відомі лікарям в усім світі. Ці синдроми можуть реалізовуватися як эмбрио- або фетопатии, залежно від конкретного фактора й строку вагітності, на якому він впливає

Реалізація тератогенного ефекту залежить від багатьох складових, частина з яких визначається біологією зародка. От найбільш вагомі складові, визначальний ступінь дії, що ушкоджує, тератогена:

• Природа тератогена;
• Доза тератогена;
• Тривалість впливу;
• Вік зародка або плода;
• Генетична схильність організму, що формується;
• Генетичні особливості організму матері, а саме: функціонування системи детоксикации ксенобиотиков, нейтралізації вільних радикалів й ін.

У розвитку людського організму найбільш уразливими є 1-ий й 2-ий критичний період онтогенезу - це кінець 1-ої початок 2-ий тижня після запліднення й 3-6 тижня вагітності. Вплив вредностей саме в плині 2-го періоду приводить до формування найбільшої кількості ВПР.

Крім критичних необхідно враховувати терминационные періоди дії тератогена - тобто граничний строк вагітності, протягом якого несприятливий фактор може индуцировать аномалії розвитку. Цей період визначається строками завершення формування органа й відрізняється для різних органів і тканин, наприклад, грубий порок розвитку мозку - анэнцефалия, може сформуватися під впливом тератогенных впливів до 8 тижня вагітності, тоді як дефекти межжелудочковой перегородки серця - до 10-ої тижня.

Значення генетичної складової організму, що формується, можна продемонструвати на прикладі талидомидного синдрому й алкогольної фетопатии. Талидомидный синдром сформувався лише в 20% дітей, матері яких під час вагітності на тих самих її строках приймали однакові дози талидомида.

Вплив тератогенных факторів найчастіше реалізується у вигляді розвитку множинних пороків й аномалій розвитку, формування яких залежить від дози агента, що ушкоджує, тривалості його впливу й строку вагітності, на якому відбувся несприятливий вплив

_______________________________________

З моменту народження дитини і до смерті в організмі людини відзначаються специфічні особливості будови, біохімічних процесів, функцій в організмі в цілому і окремих його систем, які змінюються в різні періоди життя. Ці зміни зумовлені спадковими факторами, визначаючи до деякої міри етапи розвитку і росту. Проте вирішальне значення для виявлення цих спадкових факторів, формування вікових особливостей мають навчання і виховання, харчування і гігієнічні умови життя, спілкування дитини з людьми, що оточують її, фізична активність та інші фактори, що становлять сутність соціального життя людини. Таким чином, ріст і розвиток організму залежать як від біологічних (генетичних), так і від соціальних (спосіб життя, характер харчування) факторів. Вивчення закономірностей росту і розвитку дітей і підлітків дозволило життєвий цикл людини до досягнення зрілого віку поділити на вікові періоди, які характеризуються специфічними анатомічними і функціональними особливостями. Чітко окреслених меж між цими періодами немає і вони дещо умовні. Проте вичленення таких періодів необхідно, бо діти одного і того ж календарного (паспортного), але різного біологічного віку (вік розвитку) по різному реагують на фізичні навантаження. Критерії такої періодизації включали в себе комплекс ознак, які розцінювались як показники біологічного віку:
1) розміри тіла і органів, маса;
2) “скелетна зрілість” – окостеніння скелету;
3) “зубна зрілість” – прорізування молочних і постійних зубів;
4) ступінь розвитку вторинних статевих ознак;
5) м’язова сила;
6) розвиток залоз внутрішньої секреції.
Виділяють такі періоди:
-новонароджений – 1-10 днів;
- грудний – до 1 року;
- раннього дитинства – від 1 до 4 років;
- першого дитинства – з 4 до 7 років;
- другого дитинства – з 8 до 11років у дівчаток, і до 12 років – у хлопчиків;
- підлітковий – з 13 до 16 років – у хлопчиків. з 12 до 15 – у дівчаток – період статевого дозрівання;
- юнацький вік – з17 до 21 року – у хлопчиків, з 16 до 20 років – у дівчат.
Зрілий вік – з 22 років до 60 – у чоловіків, з 21 до 55 – у жінок; похилий вік – з61 до 74 років – у чоловіків, з 56 до 74років – у жінок; старечий вік – -з 75 до 90 років; довгожителі – понад 90 років.
У процесі індивідуального розвитку існують критичні періоди, які характеризуються підвищеною чутливістю організму, що розвивається, до факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Виділяють такі критичні періоди розвитку:
1) передембріональний;
2) запліднення;
3) імплантація зародка(4-8 доба ембріогенеза);
4) формування зачатків осьових органів – хорди, нервової трубки, первинної кишки і плаценти (3-8 тиждень розвитку);
5) стадія посиленого розвитку головного мозку (20-24 тиждень пренатального періоду розвитку);
6) момент народження дитини і період новонародженості;
7) період раннього і першого дитинства (2-7 років), коли закінчується формування взаємозв’язків між органами та системами органів;

підлітковий вік (період статевого дозрівання – у хлопчиків з13 до 16 років, дівчаток – з 12 до 15 років).
При дії несприятливих факторів навколишнього середовища може спостерігатися ретардація – сповільнений розвиток.

Дата добавления: 2017-02-01