Оздоровче тренування дітей і підлітків, його особливості й умови проведення

Оцінка фізичного розвитку дітей і підлітків

Біологічний вік чоловіків і жінок

Управління біологічним віком людини

Критерії визначення біологічного віку

• зрілість (оцінюється на основі розвитку вторинних статевих ознак);
• скелетна зрілість (оцінюється за термінами і ступеня окостеніння кістяка);
• зубна зрілість (оцінюється по термінами прорізування молочних і постійних зубів);
• спадковість;
• конституція людини;
• зрілість інтелекту (рівень розвиток як особистості).

Існує велика кількість запропонованих різними дослідниками тестів - в залежності від цілей дослідження. В якості критеріїв біологічного віку можуть бути використані і різні морфологічні, в меншій мірі психологічні показники, що відображають загальну і професійну працездатність, здоров'я і можливості адаптації. Велике значення надається вивченню вікових змін на молекулярному рівні.

Скорочений метод визначення біологічного віку для дорослих осіб: кардіопульмональний система (систолічний артеріальний тиск, життєва ємкість легень, артеріальний парціальний тиск кисню); органи чуття, психіка (зір, слух, здатність до перемикання уваги); руховий апарат (еластична здатність сухожиль); стан зубів (кількість здорових зубів). Темпи старіння, як і розвитку, певною мірою залежать і від конституції людини.

При визначенні "вікових норм" і біологічного віку людини слід враховувати стать, індивідуальні та конституціональні особливості, а також належність до певної еколого-популяційної групі, вплив соціальних чинників і інші обставини.

Всі складові здорового способу життя впливають на біологічний вік. Зменшення його, стабілізація або уповільнення це уповільнення старіння. Важливо знати внесок окремих факторів у цей процес. Найбільш вирішальним, очевидно, є психологічний фактор - бажання витрачати на це сили, час і кошти. Не просто примушувати себе регулярно і скрупульозно виконувати всі необхідні тести.

За біологічним процесам, як вважають геронтологи, жінки старіють повільніше і живуть довше на 6-8 років. Велика життєздатність жінок зберігається протягом усього життя. Також існує ряд психологічно-соціальних причин, по-різному впливають на тривалість життя різних статей. Для жінок соціальними факторами довголіття є задоволеність сексуальним життям, наявність сім'ї та дітей. Для чоловіків - задоволеність кар'єрою.

Кожний віковий період характеризується специфічними фізіологічними особливостями і відповідною специфічною руховою активністю, поведінкою та ін. Перехід від одного періоду до іншого характеризується перетворенням центральних ланок регуляції, властивої попередньому віковому періодові. Ці переходи (так звані "переломні", або "критичні" періоди) визначаються вузькими часовими межами, протягом яких відбувається зміна діяльності різних органів і систем, що забезпечує адаптацію організму до умов середовища.

При медичному забезпеченні організованої рухової активності в період раннього дитинства (до 3 років) необхідно враховувати слабкість м'язово-зв'язкового апарату і кісткової системи. Це зумовлює необхідність суворого дозування фізичних навантажень. Однією з важливих особливостей дітей раннього віку є висока чутливість організму до впливів навколишнього середовища -- як позитивних, так і негативних. Тому навіть незначні помилки у фізичному вихованні можуть сформувати комплекс негативного ставлення до занять фізичними вправами.

У ранньому дитинстві слід систематично застосовувати масаж, гімнастичні вправи та ігри, призвичаїти дитину до повсякденної фізичної активності, сформувати відчуття нею задоволення і "м'язової радості" як основи майбутньої потреби рухової активності.

Розпочинати фізичне тренування дітей можна з 2-х тижнів ("грудничкове плавання") або з 1,5-2-місячного віку (масаж, рефлекторні, пасивні, пасивно-активні фізичні вправи). Кожний масажний прийом не повинен тривати довше як 2 хв., а рефлекторні вправи повторюються не більше як 4 рази. Тривалість заняття -- 8-12 хв.

До 7-8-місячного віку програма заняття фізичними вправами значно розширюється за рахунок включення до неї активних вправ із застосуванням щойно опанованих рухів (повзання, рачкування, перевертання на спину, нахиляння, перекладання іграшок і т.п.). Такі вправи треба виконувати короткими серіями по 5-7 хв. кілька разів на день у формі гри.

На 9-10 місяці доцільно збільшити обсяг навантаження в 1,5-2 рази за рахунок збільшення тривалості занять і включення нових вправ, які підготують опорно-руховий апарат дитини до набуття вміння ходити (різні види ходіння з підтримкою, вставання з допомогою дорослого та ін.).

На 11-12 місяці, коли діти вже досить довго можуть стояти без опори і самостійно ходити, фізичне тренування малюка ускладнюється головним чином за рахунок включення в нього різних переміщень у вигляді ходіння з підтримкою, самостійної ходьби із страхуванням, присідань, напівприсідань (пританцьовування) тощо Тривалість заняття можна збільшити до 14-15 хв.

Основний зміст фізичної активності дітей 2-го року життя становить ходьба, повзання, подолання перешкод, ігри з м'ячем, обручем, іграшками. Наприкінці цього періоду можна застосовувати (якщо до цього не застосовували як природне продовження "грудничкового плавання") плавання на крузі, різні ігри у воді та ін.

Заняття, присвячені оволодінню новими рухами, не повинні бути надто тривалими. Діти швидко стомлюються при виконанні вправ на спритність і координацію. В кожному занятті треба виконувати 6-10 вправ. Розподіляти вправи в окремому занятті найкраще так: спочатку виконуються вправи для верхніх і нижніх кінцівок, потім для тулуба. Вправи, пов'язані з бігом чи іграми, слід виконувати перед заключною частиною заняття.

Дата добавления: 2017-02-01