Культура і цивілізація

Культура – це специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріального і духовного виробництва;

– у системі соціальних (суспільних) норм, цінностей, знань;

– системі відношень до світу й себе;

– у сукупності практичних здібностей освоєння і перетворення світу.

До закономірностей розвитку культури слід віднести:

· взаємозв'язок та взаємодія складених її елементі,

· нерівномірний розвиток окремих сторін та елементів культури,

· спадкоємність культури, виходячи з її відносної самостійності.

Видатний німецький філософ І.Кант, культуру пов’язував з моральним категоричним імперативом, який мав практичну силу і був зорієнтованим головним чином на розум самої людини, її совість.

Цивілізація – це сукупність усіх форм та видів матеріального вираження культурної діяльності людини та суспільства:

– техніки, форм та способів організації матеріального виробництва;

– усіх видів комунікацій;

– соціальних інститутів.

Основні характеристики цивілізації:

1) суспільний поділ праці,

2) виникнення товарно-грошових відношень та товарного виробництва,

3) розподіл суспільства на класи,

4) поява держав,

5) глибокий переворот у формах сім’ї,

6) створення писемності,

7) розвиток різних форм духовного виробництва.

Цивілізація марксистами не досліджувалась, так як вважалось що для характеристики етапів суспільного розвитку цілком достатньо категорії суспільно-економічна формація.

Ідеаліст О.Шпенглер, вважав що цивілізація – це етап спадку культури, її старіння.

Англійський філософ А.Тойнбі, вважав що цивілізація – соціокультурне утворення, локалізоване у просторі та в часі (Ц.Др. Єгипту, Вавилона, арабська Ц. та інші) чи як фіксація певного рівня технологічного розвитку.

Структура цивілізації:

1) перетворена людиною окультурена природа,

2) засоби виробництва,

3)людина, яка спроможна жити в окультуреному середовищі. Показниками цивілізації є:

1) рівень смертності (особливо дітей),

2) санітарне становище міст,

3) стан екології.

Самим важливим показником вважається наявність писемності. Хоча у всіх культурах використовується мова, але всі вони володіють писемністю.

Відмінність цивілізації від культури:

Перша ознака цивілізації – рівень розвитку культури. Але саме при вивченні цієї ознаки найчастіше відбувається ототожнення цивілізації і культури.

Друга ознака цивілізації – спосіб освоєння культури: світовий досвід, історія людства свідчать, що який спосіб освоєння культури, така і цивілізація.

На розвиток й особливості цивілізацій впливав зміст релігійних та філософських форм суспільної свідомості, їх використання як найважливіших засобів оволодіння всіма іншими цінностями суспільства: в Індії буддизм, брахманізм, філософія йоги, в Китаї конфуціанство мали значний вплив на регламентацію всієї людської діяльності.

Для східної цивілізації характерне засвоєння матеріальних і духовних цінностей в умовах авторитаризму, всезагальної слухняності, особливо особистісного сприйняття держави, старшого в общині та сім’ї. Тому формування людини як слухняної і доброчесної відобразилося на всій життєдіяльності людини східних країн, на самій культурі і способах її засвоєння.

Для західної цивілізації характерні прискорений розвиток науки і техніки, швидкі зміни предметного світу і соціальних людських зв’язків, оскільки в її культурі домінує наукова раціональність як особлива самодостатня цінність.

Сьогодні починає домінувати розуміння цивілізації як єдиного, спільного для всього людства явища. В основі такого обґрунтування – ідея єдності, цілісності та взаємопов’язаності сучасного світу, спільного для всього людства, наявності глобальних проблем та загальнолюдських цінностей.

Основні теорії історико-культурного процесу:

1 ) лінійно-прогресивний напрям - вона спирається на переконання що різні держави, народи і культури вписані в русло єдиного всесвітньо-історичного процесу на шляху до торжества свободи, справедливості, рівності (Г.Гегель, К.Маркс, К.Ясперс);

2) циклічний напрям - розглядає історико-культурний процес як зміну деякої кількості унікальних і неповторних цивілізацій, культур, кожна з яких проходить повний цикл періодів існування від «народження» до «смерті» (О.Шпенглер, А. Тойнбі)

а) Освальд Шпенглер («Занепад Європи» ) стверджував, що всесвітньо історія - це історія восьми культур, шість з яких - не європейські. У кінці періоду існування культура переходить у стан цивілізації і тоді спостерігається зовнішній матеріальний блиск і одночасна вичерпність духовних джерел для розвитку. Цей стан притаманний і європейській цивілізації.

б) Арнольд Тойнбі (Дванадцять томів «Осягнення історії») - нарахував двадцять дну цивілізацію. Він вважав їх «одночасними», оскільки всі вони тривали досить короткий в історичній перспективі проміжок часу у 6 тис. років. Головним критерієм виділення цивілізацій він вважав релігійний. Розвиток цивілізації він бачив як «відповідь» на певний зовнішній або внутрішній виклик.

3) цивілізаційно-хвильова -вона не має загальноприйнятої схеми історії всесвітнього масштабу, однак в ній сформульовані принципи узагальнення історико-культурного матеріалу.

Принципи узагальнення історико-культурного матеріалу:

1) історія людства має певний напрям, але нерівномірно охоплює різні народи, культури і держави, а тому являє собою череду «зльотів» і «падінь» різних народів культур і держав в різні епохи і в різних місцях;

2 ) на кожному з витків цього процесу зберігається деяка спадкоємність, попередній виток не зникає в «нікуди», він продовжує жити в новій епосі у вигляді техніки, технологій, культури і світогляді людей;

3) не існує єдиного ритму всесвітньо-історичного процесу, він утворюється з ланцюжка «критичних точок» як для окремих народів, так і цілих епох, маючи випадковий характер;

4) особливостей у соціально-економічному, політичному устрої, духовному житті різних країн і народів більше, ніж спільних для них рис;

5) вплив розвитку техніки і технології на історичний розвиток;

6) на історико-культурний процес істотно впливають природно-космічні чинники.

а) наприклад - «етнокосмологічна гіпотеза» російського вченого та письменника Льва Гумільова, яка проголошує, що:

- всесвітня історія складається з послідовного або одночасного домінування в ній приблизно десяти окремих народів (етносів),що створюють власні могутні держави);

- вибухоподібне зростання могутності того або іншого етносу відбувається за рахунок впливу на нього космічної енергії;

- ії носіями виступають особливі люди - пасіонарії, які ставлять досягнення великих цілей вище від інстинкту самозбереження і надихають інших людей;

- однак, через певний проміжок часу (понад тисячі років) енергія згасає.

Дата добавления: 2014-01-04