Молодіжна культура

Проблема масової і елітарної культури.

Елітарна або висока культура – це культура привілегірованої частини суспільства, яка створена на замовлення професіональними творцями.

Вона включає:

– мистецтво, – музику, – літературу.

Висока культура на десятиліття випереджає рівень сприйняття середньо-освітньої людини.

Коло її споживачів – високо-освітня частина суспільства: критики, літературоведи, театрали, письменники, музиканти, художники.

Коли рівень освіти зросте, коло споживачів високої культури розшириться.

До її різновидів можна віднести: світське мистецтво та салонну музику.

Формою елітарної культури – є «мистецтво для мистецтва».

Масова або загальнодоступна культура не виражає вишуканих смаків аристократії або духовних пошуків народу. Час її появи – середина XX ст. Масова культура може бути інтернаціональною і національною.

Популярна естрадна музика, цирк, радіо та телепередачі – приклади масової культури. Вони зрозумілі та доступні усім віковим категоріям населення незалежно від рівня освіти.

Метою масової культури є:

інформування населення (тобто «мас») про можливості культури, її мову, про навички, які необхідні для сприйняття мистецтва, але вона не може замінити «причетність» людей до високої, так званої елітарної культури. Адже до культури тягнуться мільйонні маси народу.

Негативний же сенс такої культури полягає в тому, що здебільшого не масам надається можливість піднятися до рівня справжньої культури, а навпаки, сама культура, орієнтуючись на примітивні смаки окремих відсталих прошарків населення, занепадає: спрощується і деформується до рівня примітивізму – масі пропонується щось сіре або навіть безглузде (на жаль, цього не уникнула й сучасна Україна).

Поняття «субкультури» як наукового терміну є досить широким та багатоскладовим, за даними новітнього філософського словника «субкультура» – це система норм та цінностей, що відрізняє групу від більшості суспільства.

Сучасне суспільство, яке базується на розділі труда та соціальної стратифікації, представляє собою систему багато подібних напрямних субкультур.

Поняття «субкультура» включає в себе також:

1) сукупність деяких негативно інтерпретованих норм та цінностей традиційної культури, що функціонує як культура злочинного прошарку суспільства,

2) особлива форма організації людей (частіше всього молоді) – автономне цілісне утворення усередині панівної культури, яке визначає стиль життя та мислення її носіїв та відрізняється своїми звичаями, нормами та комплексами цінностей,

3) трансформована професійним мисленням система цінностей традиційної культури.

За способом виникнення розрізняють «субкультуру»:

а) як позитивну реакцію на соціальні та культурні потреби суспільства,

б) як негативну реакцію на існуючу соціальну культуру і панівну культуру в суспільстві.

Взагалі сучасні субкультури являються специфічним способом диференціації розвинених національних та регіональних культур, в яких поряд з основною класичною традицією існують своєрідні культури утворення, що виникають на генетичній основі провідної культурної традиції, але по формі та змісту відрізняються від неї.

Молодіжна субкультура являється одним з багатьох видів субкультур.

Молодь створює свій жаргонний язик, моду, музику та моральний клімат.

Особливості цієї субкультури пояснюються:

1) надлишком життєвої енергії;

2) відсутністю у більшості молодих людей економічної та соціальної самостійності.

І тому для такої людини спосіб знаходження свого місця у молодіжному угрупуванні є способом самоствердження та самореалізації себе в суспільстві.

Дата добавления: 2014-01-04