Етапи розвитку банківської системи України

Законодавче забезпечення створення банківської систе­ми України було здійснене з прийняттям Верховною Радою в 1991 р. Закону «Про банки та банківську діяльність». Але фактично банки на території України почали створюватися набагато раніше. Виходячи з цього в процесі становлення та розвитку банківської системи України умовно можна виділити такі етапи (табл. 1.1.1):

Таблиця 1.1.1

Основні етапи становлення та розвитку банківської системи України

№ з/п	Період	Коротка характеристика етапу
1.	1988 – 1990 рр.	Створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР
2.	1991 – 1993 рр.	Перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави
3.	1994 – 1996 рр.	Розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного та політичного суверенітету
4.	1997 – 1998 рр.	Розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою зі заходами щодо її структурного реформування
5.	1999 – 2006 рр.	Розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння дохідності банківських операцій, укрупнення та консолідації капіталу банків
6.	2007 – 2008 рр.	Стрімке нарощення активів банків України за рахунок залучення коштів на зовнішніх фінансових ринках. Неузгодженість строків залучення та повернення залучених коштів на фоні нестабільності світових фінансових ринків паралізували вітчизняну банківську систему та спричинили кризу її ліквідності
7.	2009 р. – до сьогодні	Поступове відновлення української банківської системи після глобальної фінансової кризи

1988 – 1990 рр. (попередній етап) – створення прототипу системи українських банків у складі банківської системи СРСР. Цей етап пов’язаний зі спробою державного (директивного) реформу­вання банківської системи СРСР при здійсненні курсу на перебу­дову економіки, проголошеного радянським урядом. За цих умов банки, що створювалися на території України, реєструвались у Москві. Протягом 1998 – 1990 р. були створені такі комерційні банки, як Промстройбанк, Агропромбанк, Жилстройбанк, Ощадбанк і Зовекономбанк СРСР та інші державні й кооперативні комерційні установи, що мали право здійснювати фінансово-кредитну діяльність;

1991 – 1993 рр. – з прийняттям Верховною Радою 20 березня 1991 р. Закону України «Про банки і банківську діяльність» починає формуватися банківська система України як незалежної держави. На цьому етапі було сформовано дворівневу банківську систему (рис. 1.1.1): перший рівень якої представлений Національним банком України, другий – іншими банками, які перереєструвалися в Національному банку України в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. При цьому більшість банків було акціоновано персоналом банку або його клієнтами. Впровадження у 1992 р. купоно-карбованця дозволило Україні вийти з зони російського рубля. У 1993 р. наша держава приєдналася до SWIFT (міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення розрахунків), було створено власну платіжну системи СЕП, що дозволило скоротити час проходження банківських платежів та забезпечити їх надійність. Також у цей період на фоні гіперінфляції та критичного скорочення обсягів ви­робництва і розміру валового внутрішнього продукту в Україні була створена значна кількість дрібних комерційних банків за рахунок приватного капіталу, що були орієн­товані на задоволення попиту клієнтів на короткострокові кредити для торговельно-посередницької діяльності. Так, протягом 1993 р. в Україні було створено близько 100 дрібних, так званих «кишень­кових», комерційних банків;

Рис. 1.1.1. Ієрархічна структура банківської системи України

1994 – 1996 рр. – розвиток банківської системи на етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами. Результатом цих реформ стало впровадження 12 вересня 1996 р. національної грошової одиниці – гривні. Також протягом цього періоду Верховна Рада України встановила вимоги до мінімального розміру статутного капіталу банків, збільшивши його зі 100 тис. до 1 млн. екю, та зобов’язала банки протягом 1996 – 1998 рр. наростити власний капітал. Національний банк України, в свою чергу, вводить у практику єдині правила діяльності банків та запроваджує систему регулювання банківської діяльності й контролю за ризиками на підставі дотримання обов’язкових економічних нормативів. На кінець 1995 р. в Україні було зареєстровано 230 банків, і них 2 державні («Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України» та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»), 169 акціонерних товариств (119 відкритих і 50 закритих) і 59 товариств з обмеженою відповідальністю;

1997 – 1998 рр. – розвиток банківської системи в умовах фінансово-економічної кризи: банкрутство багатьох вітчизняних банків, девальвація гривні до долара США і знецінення заощаджень у сукупності призвело до падіння довіри населення до банківської системи. В результаті фінансово-економічної кризи банки втратили привабливі сегменти ринку: ринок державних зобов’язань і валютний ринок. Протягом цього періоду також спостерігається поступовий перехід до поєднання монетарних методів управління економікою з захо­дами щодо її структурного реформування та укрупнення банківського капіталу;

1999 – 2006 рр. – розвиток банківської системи в умо­вах реструктуризації економіки, підвищення рівня капіталізації банківської системи України, зростання обсягів банківських активів та падіння дохідності банківських операцій. Прийняття Закону «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р., Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. у новій редакції та Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р. сприяло підвищенню фінансової стійкості банківської системи та зростанню довіри до неї населення. Протягом цього періоду спостерігається стабілізація курсу гривні до долара США, орієнтація банківської системи на фінансування реального сектора економіки, а також активний розвиток споживчого і іпотечного кредитування.

2007 – 2008 рр. – до кризовий період. У цей час спостерігається стрімке зростання обсягів активів вітчизняних банківських установ, що відбувається за рахунок нарощення банками кредитних операцій. Значний приріст ресурсної бази вітчизняних банків та розвиток кредитування відбувалися здебільшого за рахунок іноземних довго- та середньострокових зовнішніх запозичень. Погіршення загальносвітового фінансового клімату та необхідність погашення єврооблігацій та синдикованих кредитів, за рахунок яких українськими банками сформована валова частина кредитних портфелів, стали тиснути на недосконалу з позиції узгодження строків залучення та повернення залучених коштів банківську систему України. В таких умовах, за відсутністю альтернативних джерел фінансування, вітчизняні банки постали перед проблемою погіршення ліквідності та платоспроможності, що, в свою чергу, призвело до неповернення банками вкладів населення та скорочення обсягів кредитування. Об’єктивною реакцією населення стало масове відкликання депозитів – пік відтоку коштів населення з банківських рахунків припав на 4 квартал 2008 р. – 1 півріччя 2009 р. За офіційним повідомленням Національного банку України, у цей період відтік депозитів з рахунків вітчизняних банків склав близько $3 млрд. – 10% від всієї суми строкових вкладів.

2009 р. – до сьогодні – після кризовий період. протягом 2009-2011 рр. спостерігається відновлення української банківської системи після глобальної фінансової кризи, що проявилось у зниженні сукупних по банківській системі збитків з 31,5 млрд. грн. наприкінці 2009 р. до 7,7 млрд. грн. у 2011 р.; нарощенні зобов’язань за рахунок повернення депозитних вкладів населення та збільшення обсягів кредитних портфелів банківських установ внаслідок відновлення кредитної активності банків. Розвиток вітчизняної банківської системи в цей час відбувається за рахунок підвищення капіталізації вітчизняних банків, запровадження стабілізаційної політики та надання кредитів рефінансування національним банком України.

динамічний розвиток банківської діяльності в Україні відбувався переважно екстенсивним шляхом, тобто за рахунок збільшення кількості банків, а не підвищення якості банківських продуктів та послуг, нарощення депозитних портфелів та збільшення обсягів активних операцій.

Відповідно до закону «Про банки та банківську діяльність» банківська система – це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Сучасна банківська система України складається з Національного банку України (І рівень) та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України (ІІ рівень).

Відповідно до ст. 5 Закону «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не відповідає за зобов’язання банків, а банки не відповідають за зобов’язання Національного банку України, окрім випадків, передбачених укладеними договорами.

Банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

До функцій банків належать (рис. 1.1.2):

Рис. 1.1.2. Функції банків

платіжно-розрахункова – реалізується через посеред­ницьку діяльність банків при проведенні платежів та розрахунків клієнтів;

ощадно-капіталотворча – полягає в залученні тимча­сово вільних коштів фізичних і юридичних осіб і перетворенні їх у капітал;

кредитно-інвестиційна – реалізується через можливість банків задовольняти попит клієнтів у додатковому фінансуванні за допомогою кредитів та інвестицій.

Банки здійснюють широкий спектр банківських операцій, які за економічною суттю мо­жуть бути об’єднані в три групи: активні, пасивні, комісійно-посередницькі (рис. 1.1.3).

Пасивні операції – це операції з формування ресурсної бази банку. До пасивних опе­рацій відносяться операції з формування статутного капіталу, операції з емісії цінних паперів власного боргу, депозитні операції, операції з залучення коштів на міжбанківському ринку тощо.

Активні операції – це операції з розміщення банківських ресурсів в дохідні напрями банківської діяльності з метою отримання доходу й підтримання необхідного рівня ліквідності. До активних операцій відносяться такі операції, як кредитні, інвестиційні, операції з розміщення коштів на депозитних рахунках в інших банках, конверсійні валютні операції на валютному ринку від свого імені у власних інтересах, операції з придбання основних засобів і нематеріальних активів та ін.

Рис. 1.1.3. Операції банків

Комісійно-посередницькі операції – це операції, які здійснюються банками за рахунок та в інтересах клієнтів за певну винагороду у вигляді комісії. До комісійно-посередницьких операцій належать операції з розрахунково-касового обслуговування клієнтів, операції з обслуговування кредитної заборгованості та оцінки фінансового стану клієнта, оцінки гарантій, застав, операції з довірчого обслуговування, операції з андерайтингу та ін.

Таблиця 1.1.2

Oсновнi показники діяльності банків України, млн. грн.

№ з/п	Назва показника	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
1.	Кількість банків за Реєстром
2.	Кількість банків, що знаходиться у стадії ліквідації
3.	Кількість банків, що мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій
3.1	з них: з іноземним капіталом
3.1.1	у т.ч. зі 100% іноземним капіталом
4.	Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків, %	27,6	35,0	36,7	35,8	40,6	41,9
І.	Активи банків	340 179	599 396	926 086	880 302	942 088	1 054 280
	Загальні активи (не скориговані на резерви під активні операції)	353 086	619 004	973 332	1 001 626	1 090 248	1 211 540
1.	Готівкові кошти та банківські метали	11 430	18 313	20 668	21 725	26 749	27 008
2.	Кошти в Національному банку України	15 280	19 120	18 768	23 337	26 190	31 310
3.	Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках	18 535	26 293	40 406	51 323	67 596	78 395
4.	Кредити надані	269 294	485 368	792 244	747 348	755 030	825 320
4.1	з них: кредити, що надані суб`єктам господарювання	167 661	276 184	472 584	474 991	508 288	580 907
4.2	кредити, надані фізичним особам	77 755	153 633	268 857	222 538	186 540	174 650
5.	Довгострокові кредити	157 224	291 963	507 715	441 778	420 061	426 430
5.1	з них: довгострокові кредити суб`єктам господарювання	90 576	156 355	266 204	244 412	262 199	290 348
6.	Прострочена заборгованість за кредитами	4 456	6 357	18 015	69 935	84 851	79 292
7.	Вкладення в цінні папери	14 466	28 693	40 610	39 335	83 559	87 719
8.	Резерви під активні операції банків	13 289	20 188	48 409	122 433	148 839	157 907
8.1	з них: резерв на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями	12 246	18 477	44 502	99 238	112 965	118 941
ІІ.	Пасиви банків	340 179	599 396	926 086	880 302	942 088	1 054 280
1.	Капітал	42 566	69 578	119 263	115 175	137 725	155 487
2.	Зобов'язання банків	297 613	529 818	806 823	765 127	804 363	898 793
2.1	з них: кошти суб'єктів господарювання	76 898	111 995	143 928	115 204	144 038	186 213
2.1.1	з них: строкові кошти суб'єктів господарювання	37 675	54 189	73 352	50 511	55 276	74 239
2.2	кошти фізичних осіб	106 078	163 482	213 219	210 006	270 733	306 205
2.2.1	з них: строкові кошти фізичних осіб	81 850	125 625	175 142	155 201	206 630	237 438
	Регулятивний капітал	41 148	72 265	123 066	135 802	160 897	178 454
	Достатність (адекватність) регулятивного кап. (Н2)	14.19	13.92	14.01	18.08	20.83	18.90
	Доходи	41 645	68 185	122 580	142 995	136 848	142 778
	Витрати	37 501	61 565	115 276	181 445	149 875	150 486
	Результат діяльності	4 144	6 620	7 304	-38 450	-13 027	-7 708
	Рентабельність активів, %	1,61	1,50	1,03	-4,38	-1,45	-0,76
	Рентабельність капіталу, %	13,52	12,67	8,51	-32,52	-10,19	-5,27
	Чиста процентна маржа,%	5,30	5,03	5,30	6,21	5,79	5,32
	Чистий спред, %	5,76	5,31	5,18	5,29	4,84	4,51

Дата добавления: 2013-12-14