Процедура реєстрації банку

Тема 2. Процедура створення банку та організації його діяльності

Мета лекції – дослідити процедуру створення та організації діяльності банку

План лекції:

2.1. Процедура реєстрації банку

2.2. Порядок ліцензування банківської діяльності

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти (крім юридичних осіб, в яких банк має істотну участь, об’єднань громадян, релігійних та благодійних організацій), а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Для реєстрації банку до територіального управління Національного банку за місцем створення банку необхідно подати такі документи:

1) заяву про реєстрацію банку;

2) установчий договір (крім державного банку);

3) статут банку;

4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно з встановленими Національним банком України вимогами;

6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;

7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) – для учасників­­­­ – юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) – та для учасників – фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

9) копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;

10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції – для банку, який створюється у формі публічного акціонерного товариства;

12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови і членів правління (ради директорів) та головного бухгалтера банку.

Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників.

Мінімальний розмір статутного капіталу на час реєстрації банку має бути повністю сплачений та не може бути менше 120 мільйонів гривень.

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів.

Документи для реєстрації банку розглядаються Департаментом реєстрації та ліцензування банків та в разі потреби іншими департаментами і подаються Комісії Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.

Національний банк України може відмовити в державній реєстрації банку у разі, якщо:

1) порушено порядок створення банку;

2) установчі документи банку не відповідають законодавству України;

3) подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку, або ці документи не відповідають встановленим вимогам;

4) у Національного банку України є докази, що підтверджують відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, що мають істотну участь у банку;

5) професійна придатність та ділова репутація голови виконавчого органу і головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу банку не відповідають вимогам Національного банку України.

Про відмову у державній реєстрації банку Національний банк України приймає мотивоване рішення, яке надсилається уповноваженій особі банку рекомендованим листом або вручається під розпис. У разі відмови в реєстрації банку кошти з накопичувального рахунку повертаються учасникам банку за їх заявою протягом трьох робочих днів.

Етапи процедури державної реєстрації банків наведено на рис. 1.2.1.

Сучасна банківська практика виділяє значну кількість різноманітних ознак, за якими здійснюється класифікація банків.

За організаційно-правовою формою:

акціонерні товариства публічного та приватного типу;

кооперативні банки.

З метою здійснення порівняльного аналізу діяльності банків та розподілу наглядових функцій і обов'язків між центральним апаратом і територіальними управліннями Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ вирішила групувати банки за розміром активів на 4 групи банків з такими граничними межами груп (у 2012 р.):

група І – банки, активи яких перевищують 15 000 млн. грн.;

група II – банки, активи яких становлять понад 5 000 млн. грн.;

Рис. 1.2.1. етапи процедури реєстрації банку

група III – банки з активами понад 3 000 млн. грн.;

група IV – банки з активами менш 3 000 млн. грн.

За сектором ринку:

регіональні;

міжрегіональні;

міжнародні;

За філійною мережею:

безфіліальні;

малофілійні;

з розгалуженою філійною мережею.

Залежно від діапазону операцій:

універсальні – виконують широкий спектр операцій;

спеціалізовані – орієнтуються на обслуговування певної категорії клієнтів (з клієнтською спеціалізацією) або обслуговування певних галузей економіки (галузева спеціалізація). За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку (крім ощадного) у разі, якщо більше 50% його активів є активами одного типу:

для інвестиційного банку – емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

для іпотечного банку – активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

для розрахункового (клірингового) банку – активи, що розміщуються на клірингових рахунках.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

У випадку, коли 100% статутного капіталу банку належать державі, банк отримує статус державного банку. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов’язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов’язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімально необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Банки мають право створювати банківські об’єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Банківські об’єднання представляють собою складний комплекс взаємопов’язаних елементів, що обумовлено формами їх утворення. Законодавчі основи регулювання банківської діяльності в Україні викладено в Законі України "Про банки і банківську діяльність", а також у Положенні Національного банку України «Про порядок створення і державної реєстрації банківських об’єднань».

Банківська корпорація – це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків – учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації і нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група – це банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки. При цьому материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50% акціонер-ного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку.

Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше 50% акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.

Банки також мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації з метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних і міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності. Банківські спілки та асоціації є договірними об’єднаннями банків, які не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Дата добавления: 2013-12-14