Порядок здійснення депозитних операцій банку

Найбільшу питому вагу у структурі зобов’язань банку займають кошти, залучені у фізичних та юридичних осіб, на вкладні (депозитні) рахунки.

З метою залучення коштів фізичних та юридичних осіб банки відкривають своїм клієнтам вкладні (депозитні) рахунки на підставі договору банківського вкладу.

Вклад (депозит) – вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Вклади (депозити) поділяються на (рис. 3.3.1):

Рис. 3.3.1. класифікація депозитних вкладів банку

вклади (депозити) на вимогу;

строкові вклади (депозити).

Вклади на вимогу – це грошові кошти або банківські метали, розміщені на вкладних рахунках у банках на умовах видачі вкладу на першу вимогу вкладника в готівковій (лише для фізичних осіб) чи безготівковій формі.

Строкові вклади – це грошові кошти або банківські метали, розміщені у банку на визначений договором строк, які можуть бути повернені вкладнику після закінчення обумовленого строку або на першу вимогу вкладника, якщо таке передбачено договором банківського вкладу.

Строкові вклади, у свою чергу, поділяються на:

довгострокові вклади – кошти, розміщені або залучені на строк більше, ніж 1 рік;

короткострокові вклади – кошти, надані або отримані на строк, що не перевищує 1 рік.

Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Такі вклади є умовними. Умови за вкладом не можуть суперечити законодавству України. Якщо строки зберігання умовних вкладів визначено договором, то такі вклади класифікуються як строкові. Якщо строки зберігання умовних вкладів договором не визначено, то вони класифікуються банком як вклади на вимогу.

До вкладних рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсії. Банки можуть залучати кошти фізичних осіб на пенсійні депозитні рахунки лише в межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Сума, строки та умови приймання вкладів визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

договором банківського рахунку;

договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає встановленим вимогам.

Юридичні особи відкривають вкладні рахунки з метою:

розмістити тимчасово вільні кошти у гривні або в іноземній валюті на короткостроковий вклад (термін один – два тижні) з метою отримання прибутку;

отримати банківську гарантію або кредит в іноземній валюті, надавши як забезпечення певну суму коштів у гривнях, акумулюваних на вкладному рахунку, та ін.

Для відкриття вкладного рахунку юридичній особі, яка не має поточного рахунку в цьому банку, необхідно подати такі документи:

копії свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, засвідченої нотаріально;

копії належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/ засновницького договору/ установчого акта/ положення), засвідченої нотаріально;

копії довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідченої нотаріально;

копії документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік відповідним органом ДПА, засвідченої нотаріально;

копію документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо наміру відкрити вкладний (депозитний) рахунок, засвідчену в установленому порядку.

Кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб’єкта господарювання перераховуються з його поточного рахунку і після настання обставин їх повернення, визначених договором банківського вкладу, повертаються на поточний рахунок суб’єкта господарювання. Якщо в договорі банківського вкладу передбачено перерахування коштів з вкладного (депозитного) рахунку після закінчення строку зберігання з використанням платіжного доручення клієнта, то під час відкриття вкладного рахунку юридична особа додатково має подати картку зі зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену в установленому порядку.

Нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом) суб’єкта господарювання відповідно до умов договору банківського вкладу можуть перераховуватися на поточний рахунок або зараховуватися на поповнення вкладу (депозиту).

Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками суб’єкта господарювання, крім операцій, пов’язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту), відповідно до укладених договорів застави, а також видача коштів готівкою з вкладного (депозитного) рахунку суб’єкта господарювання забороняються.

За договором банківського вкладу банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника – суб’єкта господарювання, крім вкладів, внесених юридичною особою на інших умовах повернення, що встановлені договором банківського вкладу.

Для відкриття вкладного рахунку в банку фізична особа має пред’явити паспорт або документ, що його замінює. Фізична особа-резидент додатково має пред’явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків.

На підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює.

Грошові кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого вкладного (депозитного) або поточного рахунку і повертаються банками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника. Банки можуть, відповідно до умов договору банківського вкладу, перераховувати фізичним особам нараховані проценти за вкладами на їх поточний рахунок або видавати готівкою.

Фізичні особи також мають право відкривати вкладні рахунки на ім’я малолітніх осіб (дітей, які не досягли 14 років). Поточні рахунки на ім’я малолітніх осіб відкриваються їх законним представникам – батькам (усиновлювачам) або опікунам чи іншим особам у порядку, визначеному діючим законодавством. Коштами, що внесені на вкладний рахуноквідкритий на ім’я малолітньої особи, розпоряджаються її законні представники – батьки (усиновителі) або опікуни.

Фізична особа також може відкрити вкладний рахунок на користь третьої особи шляхом укладення договору банківського вкладу за умови пред’явлення особою, яка відкриває рахунок, паспорта або документа, що його замінює.

Фізична особа може зробити відповідне розпорядження банку щодо коштів, що їй належать, на випадок своєї смерті (заповідальне розпорядження). Якщо заповідальне розпорядження клієнта складається у формі окремого документа, то на ньому має бути зазначена дата його складання. Цей документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

За вкладами фізичних осіб відкритими в іноземній валюті, кошти можуть бути повернені в валюті вкладу або шляхом обміну валюти вкладу на іншу іноземну валюту з одночасним зарахуванням іноземної валюти, яка обмінюється, на власний поточний або вкладний (депозитний) рахунок цієї фізичної особи.

За договором банківського вкладу банк, який прийняв грошові кошти чи банківські метали від вкладника, сплачує йому суму вкладу і нараховані за ним проценти:

у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті;

у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або відповідно до заяви вкладника – в іншій іноземній чи в національній валюті;

у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або відповідно до заяви вкладника – у національній валюті.

Процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями встановлюються банками самостійно. Нарахування процентів на банківський вклад починається з наступного після надходження від вкладника грошових коштів або банківських металів дня і закінчується в той день, який передує їх поверненню вкладнику або списанню з вкладного рахунку вкладника.

Залежно від умов, зазначених у договорі на залишки коштів на вкладних рахунках банк може нараховувати прості проценти або складні проценти.

Схема простого проценту передбачає нарахування відсотків тільки на суму виданого кредиту:

, (1.3)

де – – нарощена сума, грн.;

– первісна сума кредиту (тіло кредиту), грн.;

– відсоткова ставка за кредитом, %;

– період кредитування.

За схемою складного проценту відсоток нараховується на первісну суму кредиту та суму відсотків, нарахованих за попередній період:

. (1.4)

Різниця результатів для простого та складного відсотка виникає тільки з другого періоду нарахування.

Для розрахунку суми процентів за кредитом у банківській практиці використовують три основні системи їх нарахування:

американська – база 360 днів і 30 днів у кожному місяці;

англійська – база 365 (366) днів і фактична кількість днів у кожному місяці;

європейська – база 360 днів і фактична кількість днів у кожному місяці.

За гривневими вкладами, як правило, використовується англійська система нарахування відсотків, а за вкладами в іноземній валюті – американська.

Для залучення коштів на вкладні рахунки банки також використовують ощадні (депозитні) сертифікати – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати можуть випускатися процентними, купонними або безкупонними.

Процентний ощадний (депозитний) сертифікат – це ощадний (депозитний) сертифікат, випущений банком з визначеною процентною ставкою.

Купонний ощадний (депозитний) сертифікат – це ощадний (депозитний) сертифікат, що має окремі купони, на кожному з яких зазначено строк здійснення виплати процентної плати. У разі настання цього строку банк відриває купон і виплачує власнику сертифіката дохід згідно з визначеним процентом.

Безкупонний ощадний (депозитний) сертифікат –- це сертифікат, який не має окремих відривних купонів, проценти сплачуються разом з поверненням суми вкладу (депозиту).

Ощадні (депозитні) сертифікати випускаються за ініціативою банку одноразово або серіями і можуть бути іменними чи на пред’явника, на вимогу або на строк.

Ощадні (депозитні) сертифікати мають бути емітовані в паперовій (документарній) формі та можуть бути номіновані як у національній, так і в іноземній валюті. Випуск та розміщення банками ощадних (депозитних) сертифікатів, номінованих у банківських металах, не дозволяється. Ощадними (депозитними) сертифікатами на пред’явника, номінованими як у національній, так і в іноземній валюті, оформляються лише вклади (депозити) на строк більше, ніж 30 днів.

Розрахунки за придбані ощадні (депозитні) сертифікати та сплата грошових коштів за ними для юридичних осіб здійснюються лише в безготівковій формі. Розрахунки за придбані ощадні (депозитні) сертифікати та сплата грошових коштів за ними для фізичних осіб здійснюються як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Дата добавления: 2013-12-14