Тема 7. Грошовий оборот та система грошових розрахунків підприємства

Екр = 1 - ЗВкр/ ЗВнф

ЗВнф = Внф *a*b + Знам

Внф *a*b

ЗВкр = Вкр + ЕВ

При впровадженні другого варіанту (придбанні нових основних фондів на заміну зношених) в якості витрат виступають:

А) витрати на придбання основних фондів (Внф). Їх розмір визначається виходячи з цін на них, умов розрахунку, наданого періоду відстрочки платежу тощо. Ці витрати включають до розрахунку з поправкою на відмінності у продуктивності та тривалості ремонтного циклу нових та діючих основних фондів:

де a -коефіцієнт, що характеризує співвідношення продуктивності діючих та нових основних фондів; b -коефіцієнт, що характеризує співвідношення тривалості ремонтного циклу діючих та нових основних фондів.

Б) збитки від недоамортизованих діючих основних фондів (Знам).

Отже, загальні витрати на придбання основних фондів (ЗВнф) визначаються так:

Загальний коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт (Екр) дорівнює:

Отриманий коефіцієнт може набувати три варіанти значень:

= позитивне – капітальний ремонт доцільно проводити;

= нульове – варіанти придбання та проведення капітального ремонту рівноцінні;

= від’ємне – проведення капітального ремонту недоцільно.

При наявності розрахункових коефіцієнтів для всієї сукупності основних фондів, що підлягають капітальному ремонту, їх можна використовувати для визначення послідовності заміни основних фондів: в першу чергу повинні бути замінені основні фонди з максимальним від’ємним значенням коефіцієнту Екр.

Капітальний ремонт може проводитись двома способами:

1) Підрядний спосіб. При проведенні капітального ремонту в такий спосіб розрахунки проводяться по рахунках за повністю закінчені ремонтні роботи по об’єкту в цілому або по окремих вузлах, до яких прикладаються акти приймання.

2) Господарський спосіб. Розрахунки, як правило, відбуваються по окремих елементах витрат (виплата заробітної плати, оплата матеріалів, деталей та інше). При виконанні робіт цим способом більш прийнятним є покриття цих витрат за рахунок ремонтного фонду. Оплата ремонтних робіт здійснюється з розрахункового рахунка при наявності укладеного договору, кошторисної документації та акта приймання виконаних робіт за відповідний місяць.

У відповідності з законодавством України витрати на проведення всіх видів ремонтних робіт відносяться до складу валових витрат. При цьому на витрати виробництва можна відносити суму витрат на ремонт у межах 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Витрати, що перевищують цю суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних фондів груп 2 та 3 і підлягають амортизації.

Підприємство повинно намагатись знижати витрати на ремонт основних виробничих фондів. Цьому сприяють наступні заходи:

= підвищення якості та надійності машин та обладнання, що дозволяє збільшити міжремонтні строки їх експлуатації;

= скорочення строків служби активної частини основних фондів, в результаті чого зменшується кількість ремонтів, а також середній розмір витрат на один ремонт;

= здійснення заходів по спеціалізації ремонтного діла, переведення ремонтних служб на комерційну основу.

Товарний обмін між виробниками та споживачами відбувається у вигляді купівлі-продажу. При цьому кожне підприємство одночасно може виступати і в ролі постачальника, і в ролі покупця товарів. Основою такого товарного обміну виступають грошові розрахунки.

Сукупність грошових розрахунків, які здійснюють підприємства та організації у готівковій та безготівковій формах утворюють грошовий оборот підприємств(платіжний оборот). Таке визначення грошового обороту справедливе, якщо ці розрахунки розглядаються в масштабах всього народного господарства. В грошовому (платіжному) обороті виділяють такі основні напрямки:

· розрахунки, що пов’язані з процесом виробництва (купівля сировини, матеріалів, основних фондів);

· розрахунки по результатах діяльності (фінансові зобов’язання перед бюджетом, централізованими цільовими фондами, кредитними установами);

· внутрішньогосподарські розрахунки (розрахунки з робітниками, службовцями).

Грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну грошових коштів на підприємстві.

Платіжний оборот здійснюється в двох формах:

* У вигляді готівкових розрахунків. В основному ця форма розрахунків застосовується при обслуговуванні населення (виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги). Оборот готівки в Україні регулюється нормативними актами, що прийняті НБУ (н-д, Постанова НБУ “Про порядок ведення касових операцій в національній та іноземній валюті в Україні”).

* У вигляді безготівкових розрахунків. Це грошові розрахунки. Які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунку платника і переказуються на рахунок утримувача коштів. Дана форма розрахунків превалює над готівковими, тому що має значні переваги:

= забезпечення прискорення розрахунків;

= економія витрат, пов’язаних з перевезенням готівки;

= зменшення потреби в обігу грошових знаків;

= створення умов для контролю за їх цільовим використанням.

Основою організації безготівкових розрахунків в господарському обороті України є Інструкція №7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” та інші законодавчі акти.

Система безготівкових розрахунків включає наступні елементи:

= основні принципи організації безготівкових розрахунків

= форми безготівкових розрахунків

= види розрахункових документів

= засоби платежу (по цьому критерію безготівкові розрахунки діляться на 2 групи: а) шляхом переведення коштів з рахунку на рахунок; б) шляхом зарахування взаємних вимог(взаємозаліки)

= права та обов’язки банків та клієнтів в контролі за безготівковими розрахунками.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, в яких відкрито рахунки суб’єктів підприємницької діяльності.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

= розрахунки за товарними операціями, пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг;

= розрахунки за нетоварними операціями, пов’язані з фінансовими розрахунками: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій.

= відповідно до територіального розміщення підприємств і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з розрахунку покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (утримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

Процес обслуговування кругообігу засобів підприємства грошовими коштами являє собою загальний грошовий оборот підприємства. Схематично цей процес характеризується трьома стадіями:

1) Стадія Г Т відображає відносини підприємства з постачальниками засобів виробництва (предметів праці і основних фондів;

2) Стадія Т В Т¹ відображує здійснення процесу виробництва результатом якого є отримання готової продукції;

3) Стадія Т¹ Г¹ характеризує відносини підприємства з покупцями виробленої продукції, в яких підприємство є утримувачем грошей.

Отже, наявність грошових коштів є об’єктивною вимогою для початку господарської діяльності підприємством та її продовження, проявом якого є авансування та інвестування грошових коштів на початку нового циклу.

Авансування грошових коштів передбачає їх повернення в грошову форму в повному обсязі після закінчення одного циклу кругообігу коштів і відноситься до придбання матеріальних обігових активів. Авансування грошових коштів породжує виникнення так званого поточного грошового обороту, схема якого зображена на рисунку 1.

Тпп

Г … В …Т¹ – Г¹

Дата добавления: 2013-12-14